Когда-нибудь мы надеемся увидеть взрослое украинское телевидение. Телевидение, которое не нарушает права украинского гражданина на получение важной, достоверной, качественной информации. Телевидение, которые делают взрослые, компетентные, профессиональные люди, по-взрослому, компетентно и профессионально говорящие о проблемах своей страны.

 

Да, наше телевидение уже научилось делать ТЕЛЕ-видение. Картинку, студии. Но разве это отменяет наши умеренные требования к СОДЕРЖАНИЮ программ?

 

Нет, мы уже не хотим аналитики. Какой смысл хотеть того, чего присутствующее в экране поколение телевизионщиков (чью работу мы видим по воскресеньям) сделать попросту не умеет? А то ведь давно бы сделало, если бы желало и умело. Мы не хотим аналитики, то есть вскрытия связей между событиями, политическими и неполитическими, общественными потребностями и тем, что делает государство. Мы уже поняли, что никто нам такой аналитики предоставлять не собирается.

 

Можем ли мы надеяться хотя бы на нечто, что не называлось бы своевольным выбором неизвестных нам редакторов и продюсеров? Тяп-ляпами журналистов, которые просто не хотят работать? Когда-нибудь мы до этого доживем, дождемся реализации наших скромных требований к итоговым воскресным программам. Какие требования, спросите вы? Все очень просто: можем ли мы надеяться, что в ИТОГОВЫХ программах будут ИТОГИ недели? Что в итоговых программах нам расскажут важное о событиях в стране и в мире? И расскажут так, чтобы мы поняли СУТЬ этих событий, то, каким образом эти события влияют и на нашу жизнь в том числе? То есть,  – расскажут компетентно, профессионально, качественно? Почему мы, как зрители, должны быть ущемлены в своих правах забывчивым, непрофессиональным журналистом и неумным редактором?

 

По идее, телевизионщики работают над своим выпуском целую неделю. Ваш Кузякин даже знает людей, действительно работающих над выпуском целую неделю. Скажите, можем ли мы требовать от них,  чтобы хотя бы этот  один выпуск в неделю делался «нехалтурно»?

 

Согласен, 14 октября был сложный день – катастрофа в Днепропетровске, годовщина УПА, связанные с ней события в Киеве. Но остальные-то события происходили всю неделю! Неужели не было времени?!

 

Выпуск вышел со значительными техническими накладками в репортажах из Днепропетровска. Выпуск, как и у других телеканалов, частично был о событиях дня, частично – о событиях недели. В самом этом ничего странного нет. Ваш Кузякин не говорит о технических лажах – Бог с ними, от этого не застрахован никто. Но ведь за целую неделю можно было хотя бы подумать – какие события выбрать для выпуска, как их раскрыть, кого записать, о чем сделать сюжеты. Чтобы зрителю не надо было додумывать взаимосвязи между сообщениями. Чтобы все точки над «і» были уже расставлены.

 

Свой итоговый выпуск «Плюсы» начинают с коммунальной катастрофы, взрыве в жилом доме,  в Днепропетровске. Все понятно – трагедия, погибли люди. В студии – отводкой Аллы Мазур – важная информация, которой не было в сюжетах и во включении: «Тим часом 5200 будинків у місті зараз відключили від газопостачання, як повідомив гендиректор "Дніпрогазу", перевіряють можливі пошкодження газових і електричних мереж. Саме Дніпропетровщину, до речі, уряд назвав серед кількох областей, де опалювальний сезон могли вчасно не почати».

 

Но переход к теме газового долга в исполнении Аллы Мазур – образец того, как две темы объединяются исключительно словом «газ»: «Тим часом 5200 будинків у місті зараз відключили від газопостачання. Як повідомив гендиректор "Дніпрогазу", перевіряють можливі пошкодження газових і електричних мереж. Саме Дніпропетровщину, до речі, уряд назвав серед кількох областей, де опалювальний сезон могли вчасно не почати. Причина – двохмільярдний борг вітчизняних теплокомуненерго. Цього разу, правда, у гривнях. Його чиновники виявили в процесі переговорів із росіянами про борги за їхній газ. Прем’єр Янукович уже звернувся до Генпрокуратури з’ясувати, чому така величезна заборгованість з`явилася лише за рік».

 

Алла, неужели вам некому подсказать, что взрыв бытогового газа и задолженность по газу – вещи разного порядка? И что так переходить (если верблюды – корабли пустыни, то мы… так перейдем от зоопарка к Одесскому кораблестроительному институту) нельзя?

 

Если вы имели в виду, что коммунальщики не платят газовикам, и потому у газовиков нет денег на поддержание в нормальном рабочем состоянии своих сетей, так и скажите это внятно! Тем более, что в конце вашей начитки сказано: «Населення при цьому платить справно. В уряді підозрюють місцевих чиновників, в чиїх кишенях і осідають народні гроші. Найбільше заборгували ті комунальні підприємства, які віддали в оренду приватним структурам». Вот почему бы здесь не вспомнить, что «Дніпрогаз» принадлежит российскому бизнесмену Вексельбергу, ведь это было бы уместно?

 

Следующая тема – формирование коалиции. Две студии Аллы Мазур и сюжет Вадима Задорожнего.

 

Алла Мазур, подводка: «Про найбільше політичне розчарування тижня, принаймні для виборців двох "помаранчевих" блоків. Обіцяного дива не сталося, принаймні офіційних повідомлень, що угода між Блоком Юлії Тимошенко і "Нашою Україною – Народною самообороною" про створення коаліції уже з’явилася, на столі Президента не було. Хоча, ще в п’ятницю ввечері представники обох блоків свято запевняли, що у них не залишилося жодних розбіжностей і вже навіть є план діяльності уряду на перших сто днів, який теж хотів бачити Ющенко. Де стався збій, коли угода побачить світ і чому Президентові та главі його канцелярії знадобилося аж два рази за тиждень нагадувати про 5 днів на створення коаліції, публічно ніхто не коментує. Бурхливі підводні процеси частково прорвалися лише в інтерв’ю лідера "НУ-НС" Юрія Луценка в останньому номері журналу "Кореспондент". Він говорить про те, що є члени блоку, які пройшли у парламент і не згодні з проголошеним ще до виборів принципом формування коаліції з БЮТ. Вони, на думку пана Луценка, повинні відмовитися від депутатського мандата. Згадує він при цьому Юрія Єханурова, якого називають серед імовірних прем’єрів за умови широкої коаліції. Але є інші версії».

 

Масса вопросов. Почему «обіцяного дива не сталося»? Да, соглашения на столе у Президента нет, очередное публично данное обещание не выполнено. Но если не было «принаймні офіційних повідомлень, що угода між Блоком Юлії Тимошенко і "Нашою Україною – Народною самообороною" про створення коаліції уже з’явилася», то означает ли это, что «угоду» не подписали? «Де стався збій, коли угода побачить світ і чому Президентові та главі його канцелярії знадобилося аж два рази за тиждень нагадувати про 5 днів на створення коаліції, публічно ніхто не коментує». А не публично? А версии, «чому Президентові та главі його канцелярії знадобилося аж два рази за тиждень нагадувати про 5 днів на створення коаліції», где они?

 

Алла Мазур частично отвечает на них в студии после сюжета Вадима Задорожнего: «Уже перед випуском самим у Секретаріаті Президента нам повідомили, що угоду про коаліцію БЮТ і "НУ-НС" Президент чекає завтра, тобто у понеділок – робочий день. І ніякої проблеми в тому, що угоду могли не принести у день вихідний, не бачать. За даними інших джерел "ТСН", угода буде на столі у Президента у вівторок або у середу. БЮТ і "НУ-НС" поки що не домовилися із трьох позицій, нібито: чи відходить частина губернаторів до Блоку Тимошенко, які поправки будуть внесені до закону про Кабмін і механізм підпорядкування Міністерства внутрішніх справ». Сослались на источники, неплохо, спасли выпуск. Но ведь, откровенно говоря, тему только обозначили, а не раскрыли, все скороговоркой.

 

Сюжет Вадима Задорожнего – образец халтуры. Вопрос, зачем это надо было видеть зрителю? Что он нового из него узнал? «З понеділка країна натхненно рахувала дні. Добре, що лічити треба було лише до п’яти. Але й при цьому дехто останнім терміном визначив п’ятницю, а інші – субботу – залежно від того, який день вважати першим». Это о чем? О том, что в Украине умеют считать до пяти? Это важно – то, что Вадим Задорожний сказал? Почему? Объясните вашему автору, почему важно то, что «дехто останнім терміном визначив п’ятницю, а інші – субботу»?

 

«У суботу на Банковій було спокійно. Очевидно, президентський стіл так і не обтяжила угода про створення парламентської коаліції між БЮТ та блоком “Наша Україна – Народна самооборона”». Вадим, кому что очевидно? Вы знаете, что соглашение на стол Президента не легло или не знаете этого?

 

«Напередодні Юлія Тимошенко оголосила, що саме цього дня документ занесуть до кабінету президента. Зрозумілих пояснень журналісти не дочекалися ні від Секретаріату, ні від представників "помаранчевих" блоків». Вадим, а это правда так должно быть, что журналисты ждут объяснений, а не ищут их? «Ющенко забажав бачити парламентську коаліцію за п’ять днів, так само як і кандидатуру прем’єра». А можно объяснить, почему? «Далі Президент був іще вимогливішим і запропонував майбутньому парламенту змінити закон про Кабмін, передати йому всі силові структури та розпочати роботу над новою редакцією Конституції». А можно объяснить, зачем?

 

В определенный момент в сюжете появляется Евгений Марчук: «Євген Марчук, прем’єр-міністр (1995-1996 рр.): "Наймогутніший силовий міністр – це міністр фінансів. Він може поставити, як кажуть, у стойку будь-якого міністра. В технології урядовій через фінансовий контроль, через управління фінансами будь-яке міністерство можна поставити у ситуацію, в якій міністр буде почувати себе дуже погано». Почему именно этот кусок синхронна взяли у Евгения Кирилловича? На какой вопрос журналиста он на самом деле отвечал? Почему нам этого не объясняют? «Аналітики вже називають можливий кабінет коаліції». Аналитики – это кто, можно пофамильно?

 

Алла Мазур следующей своей студией спасает выпуск: «Уже перед випуском самим у Секретаріаті президента нам повідомили, що угоду про коаліцію БЮТ і "НУ-НС" Президент чекає завтра, тобто у понеділок – робочий день. І ніякої проблеми у тому, що угоду могли не принести у день вихідний, не бачать. За даними інших джерел "ТСН", угода буде на столі у Президента у вівторок або у середу. БЮТ і "НУ-НС" поки що не домовилися із трьох позицій, нібито: чи відходить частина губернаторів до Блоку Тимошенко, які поправки будуть внесені до закону про Кабмін і механізм підпорядкування Міністерства внутрішніх справ». Впоследствии так и произошло, соглашение парафировали в понедельник.

 

Дальше – сюжет Александра Загородного на тему роста цен. Все изложено, сказано, например, что «уряд пояснює подорожчання неврожаєм і виборами – два лиха, які майже одночасно звалилися на Україну, а ще – світовим подорожчанням пального і навіть підступними діями опозиції. Опозиція ж звинувачує уряд у непрофесійності, мовляв, керують економікою в ручному режимі, та ще й грошей напозичалися закордоном. 2,5 мільярди американських доларів, взятих у борг за останній рік, тепер тиснуть на українські ціни. Інфляція – ось та страшна і вже, певно, хронічна хвороба української економіки. Це не продукти дорожчають – це гривня дешевшає, запевняють експерти».

 

Только непонятно, а цены все-таки реально из-за чего растут? А сделать надо было всего-навсего следующее: сравнить это подорожание цен и предыдущее, вычислить закономерности, не валить все в кучу, от которой кругом идет голова. Слабо такое сделать, Александр?

 

Мирослав Откович делает сюжет об УПА. О 65-летии УПА «ТСН» знал не за неделю. Хоть об этом можно было безукоризненный сюжет сделать. Были неплохие места, например: «Контакти українських повстанців доведені і з іншими рухами спротиву в Угорщині та Румунії. УПА налагодила співпрацю з Лондоном та Вашингтоном. Спеціально навчені агенти з Заходу таємно навчали українських партизанів тактиці та методів бою.

Олександр Іщук, науковий співробітник архіву СБУ: "Провід ОУН і командування УПА, воно намагалося у кожній закордонній державі знайти якусь користь для себе, для того, щоб використати можливості цих держав для здобуття Україною незалежності»,

 

Но тут же, рядом, встречаем откровенную халтуру: «Надсекретний архів КДБ, а нині – СБУ. Тут зберігаються сотні документів, про які відомо лише втаємниченим особам. Можливо, за цими дверима ми дізнаємось правду, ким насправді були партизани УПА, – зрадниками-колабораціоністами чи, можливо, безпідставно затаврованими героями України». Мирослав Откович в этот момент стоит не на фоне архива СБУ, а на фоне его центрального офиса. Зачем надо было говорить неправду? Какой смысл?

 

И ничего не было в этом выпуске «ТСН» такого, что стоило бы отметить, похвалить. В сюжете Александра Моторного о Грузии тема противостояния «Саакашвили-Окруашвили» не раскрыта, а выпендреж журналиста по включению грузинской фольклорной музыки окровенно раздражал. Сергей Коркушко сделал внятный сюжет о Нобелевских лауреатах, ну что ж, хоть Коркушко плохо не умеет.

 

 

В студии – Руслан Сеничкин. Те же проблемы, те же ошибки. После рассказа о трагедии в Днепропетровске и включения министра по вопросам чрезвычайных ситуаций Нестора Шуфрича – о политике, точнее о коалиции.

 

Руслан Сеничкин: «Коаліційна угода між "помаранчевими" існує. А глава держави уже знає ім’я майбутнього прем’єра. Такими підсумками Україна завершила цей політичний тиждень. Формування більшості в парламенті було доволі нестандартним. Домовлятися про коаліцію довелося з Президентом. Але попри активну участь Віктора Ющенка у процесі, він знову не матиме свого уряду. Вже зараз можна констатувати, що цілковитої єдності в "помаранчевій" коаліції не буде, і важко прогнозувати, наскільки вона виявиться монолітною. Крім того, така коаліція не матиме конституційної більшості, без якою питання розподілу повноважень між гілками влади не буде вирішене. Про те, як формувалася коаліція "помаранчевого" компромісу».

 

Масло масляное – так это называется. Что такое «цілковитої єдності в "помаранчевій" коаліції не буде»? Какое единство бывает «цілковитим»? Зачем попусту болтать языком, что «важко прогнозувати, наскільки вона виявиться монолітною». Ну так не прогнозируйте, Руслан, раз не можете.

 

Надежда Павлик-Вачкова делает сюжет. И сразу же выдает штатное расписание нового Кабмина. Это нормально, но почему источник этой информации не указан? Надежда Павлик-Вачкова могла бы и поиронизировать: «"помаранчеві" уже визначилися з робочою назвою урядової програми. "Український прорив для людей, а не для політиків"». Политики у нас, стало быть, не люди.

 

Неплохой поворот в сюжете: «Те, що у "помаранчевих" можуть виникнути проблеми із формуванням єдиної програми розвитку країни, стало відчутно іще до виборів. У політиці зовнішній обидві сили розбіжностей практично не мають. Із внутрішньою складніше. Ось, як іще під час передвиборної кампанії перший номер "НУ-НС" Юрій Луценко висловлювався про майбутню співпрацю з потенційними союзниками.

Юрій Луценко: "...Наша мета – створити більшість із єдино можливим союзником – БЮТ. А ще – взяти якомога більше голосів, щоб тиснути на гальма, коли Юлія Володимирівна захопиться своїми популістськими проектами..."

Юлія ТИМОШЕНКО: "Чиновники, які не сприймають реформи, в моєму уряді працювати не будуть". м. Запоріжжя, 21.09.2007».

 

Но, Надежда, вы не доказали (а это фактически следовало из ваших слов), что у «помаранчевых» могут быть разногласия во внутренней политике. Это не противопоставление – популизм и реформы, ведь могут быть и популистские реформы. И потом – вы выбрали непонятные для зрителя слова как Юрия Луценко, так и Юлии Тимошенко. Зритель не знает, что понимает под «популизмом» Юрий Луценко, и что имела в виду Юлия Тимошенко под «реформами». Нельзя искать более адекватные цитаты и синхроны?

 

К тому же, Надежда, вы сами себе испортили сюжет – его окончанием: «Потім угода повинна потрапити до Віктора Ющенка іще до того, як у понеділок, 15 жовтня, Центральна виборча комісія оголосить остаточні результати виборів». Чего это вдруг «повинна»? Где это сказано?

 

Дальше – студия Руслана Сеничкина о газовых соглашениях Украины и России: «І ми вже маємо фактично перший результат перевиборів і можливої влади в Україні. Цього тижня Москва оголосила, що Київ винен за газ в один мільярд і 300 мільйонів доларів. Утім, проблему вирішили оперативно. Російський "Газпром" та український уряд узгодили механізм погашення боргу. До Росії їздив прем’єр Віктор Янукович та міністр палива і енергетики Юрій Бойко. Звідки взявся цей борг і хто, а також яким чином його погасить? Відповіді на ці запитання вдалося отримати лише наприкінці тижня від одного з учасників переговорів Юрія Бойка. Отже, спочатку схему, за якою постачають газ до України, увага. "РосУкрЭнерго", в якому "Газпрому" належить половина акцій, купує у росіян середньоазійське паливо і перепродає його "УкрГазЕнерго". Цю структуру створили спільно НАК "Нафтогаз України" з одного боку і вже згаданий "РосУкрЭнерго" з іншого. Дане підприємство і займається прямим постачанням палива самому "Нафтогазу" і великим споживачам. Вийшли, що НАК не заплатив "УкрГазЕнерго" близько 700 мільйонів доларів. Спільне підприємство відповідно не розрахувалось з "РосУкрЭнерго", це ще 300 мільйонів доларів. А "РосУкрЭнерго" своєю чергою не перерахувало гроші російському "Газпрому", теж 300 мільйонів. Вирішили частину боргу віддати газом, який належить "РосУкрЭнерго" і зберігається в підземних сховищах України. Решту візьмуть зі своїх оборотних коштів "УкрГазЕнерго" і НАК "Нафтогаз України". Усі разом із росіянами мають розплатитися вже за два тижні. Урядовці заспокоюють людей: мерзнути взимку українці не будуть, хоча це стосується не всіх. Загроза холодної зими нависла над регіонами, які не сплатили за минулорічний спожитий газ. Серед найбільших боржників – Дніпропетровська, Харківська, Закарпатська, Кіровоградська, Луганська, Сумська та Чернігівська області. Якщо вони не розрахуються за спожите "блакитне" паливо, то і новому опалювальному сезоні його не отримають, – попереджають у Мінпаливенерго. Причини несплати – тема окремого розслідування, хоча вже зараз зрозуміло, що борги накопичуються на регіональному рівні».

 

Толковая студия, вернее, была бы действительно толковая, если бы кроме синхрона министра топлива и энергетики Юрия Бойко дали и синхрон его оппонента. Правило второй точки зрения забыли или «темник» от Дмитрия Фирташа отрабатывали? Сравните, скажем, как тему подали в печатном еженедельнике «Комментарии:» за 12 октября – и поймете, что к ней могут быть и абсолютно другие подходы! А уж совершенно толковая была бы студия, если бы Руслан Сеничкин на секунду задумался над сказанным Юрием Бойко: «Я думаю, що Генеральна прокуратура, згідно з дорученням прем’єр-міністра, розбереться в цьому», – то есть, в механизме возникновения газовых долгов. Та же ошибка, что и у Аллы Мазур – почему Генпрокуратуре не поставили задачу разобраться раньше?

 

В другом месте выпуска тоже трудно согласиться с Русланом Сеничкиным: «Віктор Ющенко остаточно визначився зі ставленням до Української повстанської армії. Але відповіді на запитання, як помирити ветеранів УПА з ветеранами Червоної армії, у Президента немає. Масла у вогонь підливають деякі політики, які і знати не хочуть, що з німцями співпрацювала Організація українських націоналістів – ОУН, а не Українська повстанська армія. Це два різні утворення, які навіть існували у різний час. Перше – політичне, друге – військове. Частина істориків навіть вважає помилкою написання ОУН-УПА через дефіс. Утім, це питання певний час продовжуватиме викликати резонанс та чвари в українському суспільстві». Все не так, Руслан, начинайте когда-нибудь думать головой над тем, что вы говорите в эфире, вас же люди слушают. Ничего Виктор Ющенко не определился со своим отношением к УПА, от него ветеранские организации УПА требовали, чтобы он признал УПА «воюючою стороною», чего Президент избежал. А вот ответ на вопрос, «як помирити ветеранів УПА з ветеранами Червоної армії», у Президента есть и он этим регулярно занимается на 9 мая – другое дело, насколько эффективно он это делает.

 

А это что такое: «Масла в вогонь підливають деякі політики, які і знати не хочуть, що з німцями співпрацювала Організація українських націоналістів – ОУН, а не Українська повстанська армія». УПА – что, не сотрудничала с немцами? Это была война, давайте наконец-то внятно говорить об этом, война, где были союзники и враги. Надо избегать даже намека на полуправду. Хотите сказать, что политики и сейчас используют факт сотрудничества УПА с немцами – так и скажите, использование фактов сейчас – это совсем другое дело. Вывод – хвалить «Интер» не за что.

 

В студии – Оксана Соколова. Днепропетровская трагедия, потом коалициада. Оксана Соколова (та же ошибка, что и у других ведущих): «За показним оптимізмом лідерки БЮТ експерти вбачають не таку вже просту ситуацію. У п’ятницю Президент запитав БЮТ та "НУ-НС": то де ж таки їх угода про демократичну коаліцію? Документ обіцяли покласти на стіл президента в суботу, але на сьогодні повідомлень про те, що це таки сталося, немає». Оксана, вы не знаете или сообщений нет? А узнать? Вам номер телефона Семирядченко дать?

 

Сюжет делает Владимир Горковенко. (Ремарка: «Факти» поручают делать внутриполитические сюжеты ему и Ковачу. Вачкова ведет тему на «Интере». Может,  и «ТСН» перестанет поручать делать сюжеты о внутренней политике кому придется?) У Горковенко все внятно, все толково. Почитайте сами и убедитесь, как это отличается от творчества Вадима Задорожного и Надежды Павлик-Вачковой. «Чи є план у майбутньої коаліції? Кажуть, що є, але його ніхто не бачив, навіть Президент. Запланована на субота передача угоди про створення "помаранчевої" коаліції не відбулася. Власне, цей документ – формальність. В історії навколо створення коаліції більш важливо, який план у самої Тимошенко. План "А" для лідери БЮТ – стати прем’єром. Якщо не вийде, то вона розпочне готуватися до плану "Б", тобто до президентської кампанії. Юлія Тимошенко ще навіть не прем’єр, але звички уже президентські. Вона навіть до Ющенка запізнюється.

Юлія Тимошенко, лідерка БЮТ: "Не портфелі потрібно дьоргати один у одного, а потрібно чітко показати здатність демократичної коаліції бути сформованою і сформованою в досить короткий термін"».

 

Стоп, Владимир, давайте разберем. Вы сказали о трех условиях Президента, которые «мають обмежити повноваження прем’єра». Назвали требования «скасування» закона о Кабмине, что, кстати, неточно: Президент требует его коррекции. Вы сказали о том, что Президент хочет силовой блок. Но ваш автор так и не понял, каково третье условие. И главный вопрос: с ваших слов, Владимир, «у президентському Секретаріаті мають великі сумніви, що Тимошенко на посаді прем’єра не захоче стати президентом. Сказавши "а", потрібно говорити "б". Тому Ющенко висунув 3 умови, які мають обмежити повноваження прем’єра.». То есть, эти три ограничения как-то влияют на реализацию желания Юлии Тимошенко стать Президентом. Как? Ваш автор не понимает этого и вообще считает, что Юлия Владимировна, если захочет стать Президентом, то пообещает Виктору Ющенко и всему украинскому народу все что угодно. Вы не согласны? С другой стороны – для нормального общества вообще было бы непонятно, почему Президент может ставить некие условия при формировании парламентской коалиции, не говоря уже о том, почему журналисты как о чем-то само собой разумеющемся говорят о том, что при этом главным побудительным мотивом его действий является то, будет ли кандидат на премьера претендовать на презеденство в 2009-ом году? То есть, иные вопросы, кроме сохранения личной власти, у Президента  в вопросах формирования коалиции не возникают, так надо понимать? Цинизм политиков – норма для наших журналистов?

 

Остальное в сюжете Владимира Горковенко толково и безукоризненно. Затем идет студия Оксаны Соколовой о кадровых предпочтениях в будущей коалиции. Все толково, но Оксана, как и ее коллеги на «Интере», не указывает источник своей «кадровой раскладки».

Украшение выпуска –  вот эта студия Оксаны Соколовой: «Ціна землі вже вимірюється людськими життями. Скоєно замах на голову Державного агентства земельних ресурсів України. Це вже не перший напад на керівника колишнього Держкомзему. Рік тому Ігоря Яцука викрали і кілька днів тримали в заручниках. Тепер його поранили з вогнепальної зброї. Міліція пов’язує напади з професійними діяльністю. Земельна боротьба в країні переходить до справжніх бойових дій». И сюжет Владимира Соколова на эту тему. Своя тема, свое раскрытие, блестящая работа.

 

В итоге, «Факти тижня», ICTV – самый толковый итоговый выпуск.