Канал НТН був винятковим явищем на українському телеринку. Він видавався доказом існування «інших донецьких», які відокремлюють медіабізнес від політики і усвідомлюють, які наслідки для медіа має їх використання у передвиборній боротьбі. Запущений близьким соратником Віктора Януковича Едуардом Прутніком перед виборами-2004, канал  отримав (поза конкурсом, через суд, із порушенням усіх мислимих порядків) понад 70 частот; але, на диво, не почав бомбити електорат з усіх цих частот передвиборною пропагандою, а поводився доволі нейтрально. У парламентську кампанію-2006, попри окремі «біло-блакитні» спецоперації (наприклад, підтримку «регіонала» Петра Мельника у конфлікті довкола Ірпінської податкової академії), НТН належав до найменш «заджинсованих», надто ж у порівнянні з тогочасною ТРК «Україна». Дехто вважав це досягненням творців і керівників інформаційної служби НТН – Наталії Катеринчук та Володимира Карташкова. Але й після того, як спочатку Карташков, а потім Катеринчук перейшли працювати у медіагрупу «1+1», а інформаційну службу очолила Ірина Милиневська, новини каналу залишилися пристойними і більш-менш збалансованими. І, до того ж, - а може, внаслідок цього, - доволі рейтинговими.