Хоча інтернет стрімко набирає обертів, телебачення й досі залишається наймасовішим засобом масової інформації і найкращим каналом для створення чи псування політичних рейтингів.

Я стежила за щоденними новинами найбільших українських телеканалів упродовж двох років — із вересня 2014-го по листопад 2016-го, пишучи щотижня величезні звіти по 30–40 тисяч знаків. Не тому що мені подобається писати міні-книжки. Просто на наших телеканалах стільки порушень. Бували випадки, що за один тиждень, вдумайтесь, у вечірніх праймах виходило більше 70 сюжетів із ознаками замовності! Здебільшого це були сюжети «Інтера» та «України».

Сьогодні я не даватиму посилань і цитат, хто захоче, може почитати це все у моніторингах, а лише окреслю певні тренди, які помітила за два роки перегляду новин.

«Інтер»

За два роки перегляду «Подробностей» на «Інтері» склалося враження, що вони вже давно перетворилися на піар-службу «Опозиційного блоку». Депутатів цієї партії «впихають» із приводу й без приводу в сюжети про Раду, запрошують до студії, ставлять максимально зручні питання й відстоюють їхні інтереси. Один із останніх прикладів — суд над членом Опоблоку Олександром Орловим.

І головне — «Інтер» із випуску у випуск як мантру повторює: потрібні перевибори. Канал шукає будь-які можливі тому підтвердження, використовуючи для аргументації не лише членів «Опоблоку», але й близьких до партії політкоментаторів, яких делікатно титрують «політологами» й називають «експертами»: Руслана Бортника, Андрія Золотарьова, Вадима Карасьова, Віталія Балу, Костя Бондаренка.

Окрім «Опоблоку», має канал і своїх улюбленців. Найбільшим після екс-регіоналів є Сергій Каплін. Тут він мітингує, там «експертно» коментує політичні процеси, тут когось захищає, просто герой-рятівник «простих людей». Наприклад, 9 листопада Каплін захищає робітників «Суднобудівного заводу імені 61 комунара», а 10 листопада вже підтримує колишніх міліціонерів, які вимагають збільшити їм пенсії. Складається враження, що Капліну абсолютно байдуже, що вимагати і проти кого мітингувати: тут проти тарифів, тут за збільшення зарплат, тут за підвищення пенсій. «Інтер» усе це радо транслює, формуючи політику майбутній рейтинг на виборах.

Час від часу в об’єктив каналу потрапляють Борислав Береза та Дмитро Добродомов. Рідко, але там все ж виходять піар-матеріали з ними в головній ролі. Або вони просто можуть ставати «експертами» чи коментаторами політичних процесів.

Окрім того, «Інтер» — єдиний канал, який стабільно «топить» групу «Приват», самого Ігоря Коломойського, його компанію «МАУ», «Укрнафту» тощо.

До «чорного списку» каналу також уже давно потрапила партія «Народний фронт», яку вони не втомлюються критикувати, плюючи на всі професійні стандарти. Чого тільки вартує три сюжети каналу про те, що кабани нібито руйнують «стіну Яценюка!». При цьому вони навіть не поїхали на місце події. Найагресивніше «Інтер» ставиться до міністра МВС Арсена Авакова. Також «Подробности» постійно критикували з приводу і без приводу голову люстраційного комітету Тетяну Козаченко.

«Україна»

Телеканал «Україна» працює під гаслом: «Ахметов — наше все». Щодня у вечірньому випуску виходить мінімум один сюжет про благодійність олігарха, а інколи може в одному випуску вийти й цілих чотири матеріали про нього. Темою для великого сюжету може бути просто подарований комусь слуховий апарат, ціна якого для олігарха є нижчою, ніж для нас проїзд маршруткою чи метро. Величезну увагу канал приділяє синхронам вдячних Ахметову пенсіонерів, мам хворих дітей або інших знедолених. Напевно, ніколи не забуду минулорічного різдвяного сюжету «України» про те, як старенька пенсіонерка-інвалід притуляє до грудей листівку з привітанням Ахметова, кажучи: «Спасибо, Ринатик!».

Ще одним улюбленцем каналу останніми місяцями став Олег Ляшко. Щотижня стабільно з’являються коментарі Ляшка з будь-яких питань або новини про те, як він когось відвідав. Завод, наприклад. Іноді бувають і зовсім абсурдні повідомлення: як лідер Радикальної партії відвідує ярмарок або дарує своїй однопартійниці букет троянд, наприклад: «Букет роз принес Ляшко, чтобы поддержать коллегу по фракции Алёну Кошелеву. Её вызвали в генпрокуратуру, как свидетеля по делу о побеге Сергея Клюева».

Нещодавно «Україна» почала піарити й Арсенія Яценюка. Ненав’язливо, але періодично: тут він обговорить в Америці проблеми України (не маючи для цього жодних повноважень), тут після майже трьох років дає свідчення у справі Майдану — й це є достатнім приводом для каналу повідомити про це всій країні.

Прихильний канал і до Президента Порошенка. Тут періодично випускають не лише президентський «паркет», що гарант заявив і куди поїхав, але й про благодійні ініціативи його дружини. Не критикує «Україна» і прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, теж періодично випускаючи про нього «паркет».

Із позитивних тенденцій — «Україна» вже не видає в ефірі такої кількості піар-матеріалів про «Опозиційний блок». Якщо раніше канал ішов на рівні з «Інтером», то тепер кількість інформації про «Опоблок» значно зменшилася, хоча інколи вони все ж таки виступають «єдиним фронтом» із «Інтером», а Борис Колесніков таки залишається улюбленцем каналу.

«Факти», ICTV

Якщо ще два роки тому канал Віктора Пінчука максимум видавав піар-сюжети про Леоніда Кучму, який комусь дарує фортепіано, наприклад, то тепер там уже відчувається прихильність до Аграрної партії та партії «Наш край». Аграрна партія, зрозуміло, акцентує на селянах, а ось «Наш край» — на ЖКГ та ОСББ. Хоча піар-матеріалів у «Фактах» значно менше, ніж сюжетів про Капліна й «Опоблок» на «Інтері», наприклад, але таке пожвавлення все ж хвилює. Прихильний канал також до Президента і прем’єра.

«ТСН», «1+1»

Окрім колючок у бік «Опозиційного блоку», в ефірі «ТСН» періодично з’являється реклама «Приватбанку», компанії Ігоря Коломойського «МАУ» і групи «Приват». Дуже рідко виходить піар Арсенія Яценюка. Якщо ще два роки тому «1+1» агресивно виступав проти Олега Ляшка, інколи навіть піввипуску присвячували його дискредитації, то згодом ситуація перевернулася на 180 градусів, тож рідко, але на каналі навіть почали з’являтися прихильні до лідера Радикальної партії матеріали. Шкода, що «ТСН» ніяк не може відійти від свого слогану «ТСН вражає», оскільки кількість новин про катастрофи, вбивства, аварії та іншу «чорнуху» дуже пригнічує.

5 канал

Якщо «Інтер» можна сміливо називати прес-службою «Опозиційного блоку», то 5 канал —  ретранслятором штабу АТО й інших правоохоронних структур. Ура-патріотизм тут б’є ключем: вороги, диверсанти, герої, путінські найманці, які тільки епітети не зустрінеш у підводках ведучих і сюжетах журналістів! Замовних матеріалів, на щастя, тут не помітиш, але інколи виходять прихильні до гаранта матеріали або звіти з його поїздок кудись: у регіони чи закордон. Яскравої критики правоохоронних структур — катма.

«UA: Перший»

За два роки «Новини» на каналі мали би вирости, однак за якістю сюжети досі залишаються на регіональному рівні. Досі в багатьох випадках новини є телегазетою. Немає власних сюжетів із передової, є лише зведення штабу АТО. Немає такого потрібного сторітелінгу й людських історій. Тішить, звісно, те, що після Революції гідності на каналі не вийшло жодного замовного матеріалу, однак він досі вчиться не кланятися перед чиновниками і час від часу ми помічаємо паркетні матеріали.

«Вікна», СТБ

Як не дивно, канал із програмами «Я соромлюсь свого тіла» і «Битви екстрасенсів» виробляє найякісніші новини серед семи українських телеканалів. Тут немає піар-матеріалів політичних сил, зате є потужні спецрепортажі у форматі «серіалів у новинах»: про пересадку серця і трансплантацію в Україні, про іноземців, які стали підприємцями в Україні, про соціальні драми і бійців «Торнадо». Щоправда, хотілося б більшої політичної гостроти, адже політичних пояснень теж бракує.

Петро Порошенко

У нас немає доказів, що між Петром Порошенком та власниками телеканалів є певні домовленості, однак упродовж двох років його президентства я не бачила на жодному центральному телеканалі реальної критики гаранта. Можуть чіпати уряд, депутатів і загалом критикувати владу, але персона Президента здається недоторканою. Єдиним телеканалом, який інколи зачіпає Порошенка, є «1+1». Ще рідше — «UA: Перший», який от-от має трансформуватися на суспільний. Інші — особливо «Інтер», «Україна», ICTV та 5 канал виявляють до гаранта особливу прихильність: тут розповіли, як він кудись поїхав, а тут продублювати його чергову обіцянку, не згадавши при цьому, що Порошенко вже обіцяв це і це раніше й не виконав.

Політичні сюжети з Ради

Отут починається найсумніше. Коли дивилася матеріали про Раду, складалося враження, що журналісти ставили собі за мету просто зібрати коментарі членів різних партій і фракцій і зліпити їх в один сюжет. Однак реальних пояснень, що ж відбулося — майже не було. Тут депутати сваряться, тут блокують трибуну, тут протестувальники прийшли… І шо? Чи є бійка, наприклад, маневром відволікання від чогось важливішого? Чим є блокування трибуни або показове покидання залу? Принциповою позицією чи свідомою маніпуляцією? І таких питань можна ставити безліч. Звідси витікає ще одна величезна проблема новин на телеканалах.

Сюжети-одноденки

В ефірі телеканалів практично не існує розвитку заявлених тем, «копання вглиб», аналізу. Сьогодні про щось розповіли — й забули. Завтра — нова тема, конвеєр. І виходить так, що й ефір заповнений, і теми не розкриті. Вихід із цього знайшли «Вікна» на СТБ. Які наприкінці випуску видають свої новинні серіали з глибинним розкриттям теми: живими героями, експертами, розвитком сюжету, аналізом і висновками. Може, й іншим варто спробувати?

Фото: www.vinigret.net