Власники французьких видань звільняють редакторів, котрі передрукували ці карикатури з данської преси. В ісламських країнах бойкотують скандинавські товари і закидають камінням представництва Данії та Норвегії. Озброєні палестинські бойовики нападають на туристів, котрі схожі на скандинавів. Лідери країн Європи засуджують кроки європейської ж преси, які можуть мати наслідком образу релігійних почуттів мусульман. А тим часом масові акції протесту проти публікації карикатур, які проводяться від імені вірних ісламу, розгортаються й у Старому Світі.

Схоже, що більшість українських інтелектуалів у цьому конфлікті стоїть на боці ісламського світу і вважає дії журналістів, в тому числі й вітчизняної газети “Сегодня”, які передрукували данські карикатури, неприпустимими – не можна ображати чиїсь релігійні почуття та етнокультурні настанови.

Насправді ж, як на мене, проблема зовсім в іншому, і релігія тут використовується тільки як засіб політичної дії. Так само, як і свобода слова, представницька демократія  й уславлена європейська політ коректність, що укорінилася там за останні роки.

Зробимо екскурс у не таку вже й давню історію.

На початку 1930-х років усі німці почувалися ображеними. Десь у глибині душі. Навіть ті, хто жив у Радянському Союзі чи у Бразилії.  Адже їхній Фатерланд програв світову війну. А на додачу при проведенні нових європейських кордонів за Версальською системою мільйони етнічних німців опинилися в інших державах. Кепсько! З іншого боку, майже ніхто з політиків не робив з усього того страхітливої трагедії такого масштабу, що будь-якими засобами слід було домагатися реваншу. Тим більше – пересічні громадяни. Програли війну? Виграємо у змаганні економік. Території, населені німцями, перебувають у складі інших країн? Так кордони ж майже прозорі, крім радянського, з‘їздити до родичів виглядало справою нескладною, аби гроші. А діяльність національно-культурних товариств, які б тримали зв‘язок “фольксдойчів” з Фатерландом і запобігали асиміляції закордонних німців, в абсолютній більшості країн не те що не забороняли, а навіть заохочували.

Але владу у Німеччині здобули нацисти. І процес пішов.

Як саме? Ось один із найяскравіших прикладів. У Чехословаччині до цього судетські німці були в більшості своїй абсолютно лояльними громадянами. Вони служили у війську і поліції, голосували за соціал-демократів, лібералів та комуністів, з чехами розмовляли чеською мовою, з одноплемінниками – німецькою, а у спортивних змаганнях гідно обстоювали честь держави. Слід зауважити, що Чехословаччина була державою справді демократичною, де панувала свобода слова і парламентська демократія, тому навіть комуністи там мали серйозні відмінності від своїх колег не тільки з Радянського Союзу, а і з ряду країн-сусідів. Іншими словами, тільки працюй і багатій, тим більше, що такі уславлені на весь світ курорти, як Карлсбад (Карлові Вари) – це якраз Судетська область...

Нацисти на повну силу скористалися демократичними свободами. Їхня агентура під вивіскою Судетсько-німецької партії вільно вела шалену пропаганду приєднання Судет до Фатерланду, а нацистські штурмовики під проводом досвідчених інструкторів за пару років за допомогою терору й шантажу змусили етнічних німців стати на бік Гітлера. Результат – німецька громада країни перетворилася на замкнену спільноту, якою порядкували носії тоталітарної ідеології. А будь-яку критику методів діяльності Судетсько-німецької партії з боку чехів чи нерішучі спроби влади припинити безчинства штурмовиків нацисти негайно подавали як утиски національної меншини чи переслідування за етноконфесійним принципом. І виводили у центр Праги штурмовиків, які офіційно фігурували як спортсмени. А в самій Німеччині натовпи добре організованих “обурених громадян” пікетували чеські представництва, а часом навіть закидали їх камінням, якщо у чеській пресі з‘являлися карикатури на Гітлера чи його команду.

Турецький дипломат Якуб Кадрі Караосмаоглу залишив цікаві спогади про цю добу у Чехословаччини. Зокрема, він писав про те, як принципи демократії перетворювалися у руках нацистської агентури на свою протилежність, як за допомогою свободи слова підривалася міць держави і як міжнародна спільнота, вимагаючи від офіційної Праги в жодному разі “не утискати” судетських німців, де-факто виявилася гітлерівським союзником. Європейські ж пацифісти вимагали від своїх урядів не підтримувати “чеських радикалів” і заради злагоди з Німеччиною готові були поступитися навіть свободою преси (як чеської, так і власної). Бо ж навіщо дратувати національні почуття німців?

А далі був Мюнхен, де в ім‘я миру та дотримання прав нації на самовизначення європейська демократія капітулювала перед силами тоталітаризму. Що, втім, як відомо, не порятувало капітулянтів...

...Але повернемося до сьогодення. Як на мене, тільки дуже наївна людина може вірити у “спонтанність” масових виступів радикальних ісламістів по світу з протестом проти публікації карикатур, які побачили світ ще минулого вересня. Тим більше, коли йдеться про країни, в яких демократія (за якої тільки і можливі справді спонтанні реакції громадянського суспільства) і не ночувала. Не знаю, чи справедливі твердження ряду європейських видань, що в цих країнах почуття протестуючих збуджувалися фальшивками, в яких пророк Мохамед зображений у дійсно непривабливому світлі. Та за будь-яких обставин ці “народні протести” – вияви суто тоталітарної практики, добре знайомої нашим співгромадянам середнього і старшого віку. “Не читав, не бачив, не знаю, але суворо засуджую і зневажаю!”.  Пригадуєте? Нас теж виганяли на масові “маніфестації” у боротьбі з американськими імперіалістами, сіоністами і західними капіталістами. Тобто якраз із тими персонажами світової політики, з ким наразі борються ті, хто зве себе “воїнами Аллаха”.

Поява карикатури, де пророк Мохамед зображений у чалмі, в яку вмонтована бомба з ґнотом, не випадковість, а логічний наслідок розвитку подій за останні п‘ять років. Коли сотні цивільного люду Європи вбиті терористами в ім‘я Аллаха і пророка його Мохамеда, у людей закономірно постає запитання: а чи не винна у тероризмі сама релігія? Відповідь “ні” мусять дати не християни, а мусульмани, і не словами, а справами, приборкавши безумців зі свого середовища, - тих безумців, котрі прагнуть, між іншим, світового панування і фізичного знищення всіх “невірних”. Але поки що такої відповіді немає – і, до речі, не в останню чергу внаслідок дій прихильників “політкоректності без берегів”, котрі віддали, фактично,  на відкуп ісламським радикалам мусульманські громади в Європі, де нині, на відміну від попередніх десятиліть, порядкують тоталітарні сили, де прихильники ліберальної версії ісламу сидять, набравши в рота води, бо знають: влада Франції чи Голландії їх не захистить, бо ж головне – це “політкоректність”.

Та це все ж дещо інша тема. Повернемося до головного.

Мене особисто лякає нова (і дещо несподівана) загроза свободі слова в Європі, яка йде від політиків, власників ЗМІ й різноманітних пацифістів-антиглобалістів. Коли під тиском тоталітарних сил ця свобода може зійти нанівець і виникнути новий різновид цензури. В тому числі і в Україні. Бо ж коли фракції “Нашої України” та Народного Руху вимагають від СБУ та Генпрокуратури розслідувати факт передруку двох данських карикатур в газеті “Сегодня” у заяві, витриманій у кращих зразках тоталітарної стилістики, - це жахає. А коли президент Ющенко засуджує цю публікацію, як, мовляв, і кожен прояв ксенофобії, він вкотре виявляє свою некомпетентність. Бо ж насправді ксенофобами є всі ті, хто за принципом “не знаю, не бачив, не читав, але засуджує”, бере участь у нападах на посольства Данії, хто бойкотує скандинавські товари, хто вимагає від урядів країн Євросоюзу вибачатися за дії вільної преси цих країн. Панове, національні чи релігійні почуття за вмілої маніпуляції ними можуть переростати у шалену ксенофобію, і нацизм – один із найяскравіших прикладів цього. І негоже українцям, як європейцям, опинятися на боці ксенофобів, зраджуючи ту не надто численну поки що інтелігенцію ісламського світу, яка стоїть на ліберальних позиціях.

Давайте не гратися у новий Мюнхен. Бодай і на інформаційному – лише тим часом, повірте, – полі. Тим більше, що він нікому нічого гарного не принесе. Ані християнам, ані мусульманам, ані атеїстам.

Газета "Сегодня" може втягнути Україну в міжнародний скандал

Сатирична газета потроїла тираж на карикатурах пророка

Датская газета отказалась публиковать карикатуры на Израиль

Ющенко резко осудил газету "Сегодня"

Карикатурная война была хорошо спланирована

Прем'єр міністр Данії вибачається за карикатури