“Вам чай, каву? – ввічливо запропонував Тузов. - Як ви ставитеся до того, що я поставлю музику? Вівальді – нормально?” Так і підмивало сказати керівнику інформаційної служби ТК “Тоніс” Дмитру Тузову: “Запитання тут ставлю я!” Але до запитань були спостереження: мобільник – простий (я б навіть сказала – демонстративно простий: не для того, щоб випендрюватися, а для того, щоби розмовляти), каву – не п’є (“Кажуть, що кава тонізує, - пояснює Тузов, - але в мене тільки серце вистрибує”, – він і справді настільки енергійний, що кава там була б зайвою), залетів у кабінет – в руках тримав книгу (отже, читає – цікаво що? Піддивляюсь назву “Десять заповедей…” – невже сектант? – і тут же відзначаю, що з виду цілком можливо – аж надто цей Тузов позитивний, так і струменить на всі боки хлорофілом; придивляюсь уважніше: “Десять заповедей журналистики”, Ерик Фіхтеліус, - ну, що ж, може, й не сектант).

Коли текст уже був готовий, зрозуміла, що необхідно зазначити дату розмови і навіть годину. Колись ми так датували тексти для журналу "Детектор медіа" під час Помаранчевої революції – надто швидко все змінювалося. В умовах пришвидшеного часу відбулася й наша розмова з Тузовим. Тому не дивно, що коли ми почали говорити о 10.00 10 жовтня, на запитання щодо можливого призначення президента НТКУ Дмитро сказав майже впевнено: “За моїми джерелами – це Ткаченко”, а вже через годину, переговоривши з кимсь, зазначив: “Ситуація змінилася” (у цей час ТК писала: “У п’ятницю запрошення на зустріч [до Президента Ющенка] отримали Андрій Шевченко, Олександр Ткаченко, Тарас Аврахов. Сьогодні, начебто, до цих трьох міг вже додатися і Дмитро Тузов…»). Другий момент – Піскун. Зранку в понеділок Дмитро Тузов так коментував конфлікт Піскун-Головатий: “Гадаю, в країні вимальовується чітка система противаг всередині самої влади…” і робив дуже цікаві висновки щодо того, що “система противаг” є ще одним гарним важелем контролю над владою. У п’ятницю зранку Піскуна зняли. Не думаю, що від цього втрачає цінність думка Тузова щодо необхідності противаг, але – скажімо так – коригується твердження про її існування.

А почали ми нашу розмову з обговорення того, чим НОВИНИ "Тоніса" відрізняються від НОВИН інших каналів.

- Я взагалі прибічник того, що НОВИНИ мають бути різні – глядачу нецікаво перемикати кнопки й бачити одну й ту саму інформацію.

- Тобто, ми виходимо з того, що глядач НОВИН – це фанат, який дивиться всі НОВИНИ на всіх каналах?

- Ми виходимо з того, що в нас зараз саме така ситуація і в країні, і, відповідно, в інформаційному полі. Навіть якщо дивитися на рейтинги – найвищі показники зараз у новин та політичних дискусій. Люди отримали дуже сильну громадську ін’єкцію – без новин вони жити не можуть. Для інформаційника – це кайф. Тому повторюся: концепція "Тоніса" в тому і полягає, що наші новини мають відрізнятися. Знаєте, коли говорять, ага, той канал показав, а ви – ні, то для мене такі претензії виглядають дивними – а хіба має бути калька? Зате наші випуски нафаршировані інформацією. Коли я дивлюсь новини на інших каналах – а я дивлюсь їх із хронометром в руках і аналізую, скільки пройшло повідомлень в одиницю часу, і коли я бачу, що за 10 хвилин ефірного часу пройшло три розгорнуті сюжети – я розумію, що це, звичайно, класно, але категорично не наш формат. У нас за 10 хвилин проходить 10 повідомлень. Інша наша риса – ми стараємося ніколи не починати з міжнародної інформації. Я вчора сидів перед телевізором і побачив випуск новин, в якому спочатку розповіли про Іран, потім про Польщу, потім про Азербайджан і тільки після того розказали, що порушено кримінальну справу, в якій фігурує Леонід Кучма. З моєї точки зору, такі новини є хворими і їх треба лікувати. Я знаю, що на мене ображаються наші міжнародники, які працюють якісно, аналізують інформацію, а ми дуже часто їхні блоки ріжемо, бо в нас концепція – пріоритет власних українських новин. Я переконаний, що людей найбільше цікавить те, що відбувається на їхній вулиці, а не на їхній півкулі, тому ми стараємося робити новини про те, що стосується якщо не кожного, то більшості наших глядачів.

- А давайте я вас буду запитувати про різні події, а ви будете мені казати, чи могла б ця подія бути топ-новиною сьогоднішнього випуску новин на "Тонісі". От, Головатий з Піскуном сваряться – важлива новина?

- По-перше, я не думаю, що це називається словом “сваряться”. Гадаю, в країні вимальовується чітка система противаг всередині самої влади – це, з одного боку, викликає серйозний спротив, бо людям не подобається не тільки те, що влада свариться між собою, а й те, що ця влада не змогла зреалізувати той кредит довіри, який люди подарували під час революції. Але, з іншого боку, якщо абстрагуватися від того, що все погано, можна помітити, як в країні, поки що на примітивному рівні, але вже вибудовується система противаг, яка дозволяє політикам стежити один за одним. Це інструмент контролю. І я думаю, що коли ця схема буде вибудована і нарешті запрацює – в країні буде дуже важко зловживати владою. Це дуже болісний період, але з іншого боку – з боку творення державного механізму – це речі дуже болючі, але дуже потрібні. Я, до речі, спілкувався із Сергієм Головатим, він мені сказав: “Вибач, я дав невеличку прес-конференцію в аеропорту, а далі в мене 100 днів, коли я не виходжу до преси”. Я його вмовляю: “Сергію Петровичу, але це неправильно…” – “Думайте, що хочете, але в мене, коли я стаю міністром, теж є свої принципи, які я не порушую”.

- А за якою новиною ви зараз найбільше стежите, ви, Дмитро Тузов, і саме сьогодні?

- Мене найбільше цікавить новина, яку ми можемо зробити у співавторстві з ньюзмейкером. Те, що саме ми можемо витягти під час ефіру і те, що в нас на каналі буде сказано вперше – оце і є…

- Добре, запитаю прямо: те, що зараз Президент проводить консультації з приводу призначення президента НТКУ, а вас називали одним з претендентів на вакантну посаду – ця новина вас цікавить?

- Я розумію, до чого ви все це питали. Я вам скажу те, що ви зможете використати в якості новини: виходячи з моїх джерел інформації, президентом НТКУ може стати Олександр Ткаченко. Я не кажу, що це на 100 %, але це виходячи з тієї інформації, яку я маю – свої джерела я не буду засвічувати, з вашого дозволу. Ви запитаєте, чому я не втрутився в цю війну?

- Запитаю, звичайно, – і про вас, і про Докаленка…

- Я точно знаю: якби Віталій Докаленко поставив собі на меті стати президентом Національної телекомпанії, то відсотків на 99 він би ним уже був. Мабуть, у нього були свої причини не захотіти – як ви розумієте, далі я не можу говорити за Віталія, але скажу про себе. Я вважав до сьогоднішнього дня, що якщо є реальний кандидат, який намагається щось змінити на Першому Національному – я кажу про Андрія Шевченка – то йому треба дати час, щоб він це зробив. Але якщо складається ситуація, коли Андрій Шевченко, грубо кажучи, пролітає, тоді я розумію інше – треба було втрутитися в цю боротьбу. І не тільки з кар’єрних міркувань. Мене страшенно дивує ця ситуація із записаним інтерв’ю Президента. От насправді, мене дуже дивує, яким чином це взагалі можна визначати – що глядач має слухати і що він почути не має. В ідеалі такі інтерв’ю треба давати в прямому ефірі, і навряд чи якісь паузи чи стопи могли б сильно зіпсувати картинку. Але ситуація з монтажем інтерв’ю Президента для мене є дивною. І я розумію, що є речі… Але я б не хотів займатися критиканством – повторю лише: потрібен певний проміжок часу, щоб змінити новини на Першому Національному.

- Суто гіпотетичне запитання: як би ви діяли, якби стали президентом Національної телекомпанії?

- Уявіть: величезна компанія, яку ніхто не контролює, невідомо, що там всередині відбувається, дві тисячі людей штату… Скажу відверто, у мене перша реакція була така – прийти у свій перший робочий день і сказати: “Добрий день! Всіх звільнено”. Крапка. Потім я розумію, що це нереальний сценарій. Він, очевидно, необхідний, але нереальний. Тому що після революції наші люди навчилися обстоювати свої права і взагалі себе захищати. Ми зараз не говоримо про таланти цих працівників, але я точно знаю, що на наступний день буде забарикадовано усі входи й виходи і президент НТКУ, який зробив таку заяву, не зможе зайти у свій робочий кабінет.

Інший напрямок – те саме плюс бюрократичне лукавство. Прийти і оголосити, що організація реформується, скасовується одна організація, утворюється інша з іншою назвою, з першої всіх автоматично звільнено, у другу – призов тільки тих людей, яких адміністрація забажає бачити. Це те саме – тільки в бюрократично прийнятній формі. Але я б запропонував третій варіант, який на словах я виклав трьом людям, яких дуже поважаю, - мене в усіх трьох випадках уважно вислухали і жодна людина не сказала “ні”. Варіант такий: прийти і сказати “Добрий день, всі професіонали працюють”. Країні не вистачає не лише політиків, космонавтів та Оскарів – країні також не вистачає телевізійних професіоналів: режисерів, звуковиків, журналістів, продюсерів… Тим паче - на Першому Hаціональному. Тому я готовий був би підписатися під фразою: “Жодного професіонала не буде звільнено. Дмитро Тузов”. Можете повісити це на дошці оголошень.

- Наскільки я розумію, песика зарито у слові “професіонал”…

- Люди ж заявляють, що вони професіонали? Заявляють. Дуже добре. Їх треба в цьому підтримати. Я не знаю, скільки ТВО (телевізійно-виробничих об’єднань) нині в структурі НТКУ, але всі вони мають отримати статус самостійних гравців, перетворившись на самостійні продакшн-студії. Далі, яким чином розрулити цей конфлікт, щоби всі три профспілки були згодні, і люди не вийшли на барикади? Є президент НТКУ і є Наглядова рада, скажімо, якщо мова йде про бюджетне фінансування, а це наші з вами гроші – гроші платників податків, то Наглядова рада виробляє пакет замовлень на виробництво програм, всім ТВО даються рівні умови і визначається термін – три місяці… Знаєте, терпіли більше – терпіли 14 років цю НТКУ, в тому вигляді, в якому вона зараз є – тож три місяці можна ще потерпіти. Три місяці продовжується бюджетне фінансування. Усі працюють. На державній техніці. У державних приміщеннях. Там такі класні студії – ви були там? – ці студії пристосовані для глобальних ток-шоу, там будь-що можна робити… Але в цей час, коли оголошено, що жодного професіонала не буде звільнено, треба підписувати меморандум з усіма трьома профспілками, бо правила гри вже прозорі. Всі погоджуються з тим, що в прозорих умовах людям дається можливість працювати, працювати на державному фінансуванні і робити достойний продукт? Якщо всі погоджуються – підписується меморандум. Після цього проходить інкубаційний період – три місяці, коли наступає момент Ч, збирається Наглядова рада і дуже простим способом – вставляючи касету в магнітофон, проглядає усі записані пілотні проекти. Але все це за умови, що Наглядова рада – це справді авторитетні люди. І насправді, коли ручки – ось вони! – не під столом, бо цей тендер проводиться не під столом, то пакет програм, за які держава готова платити, визначається голосуванням. Причому держава в даному разі – це не просто якісь чиновники, як це було раніше, а ті люди, яких ми обрали і яким ми довіряємо. Якщо треба, то 15 українських телеканалів ведуть прямий репортаж про це.

- Тут є дві проблеми – авторитети і критерії… Де ми знайдемо стільки авторитетів, щоби утворити з них Наглядову раду?

- Це проблема…

- А як могла скластися така ситуація в країні, коли бракує авторитетів?

- Думаю, причин тут багато, але відповідь моя така: це питання еволюції. Поки що нам доведеться цих авторитетів… призначити. Думаю, так. Не референдум же з цього питання влаштовувати? Єдине: там не має бути людей, замішаних у гучних корупційних скандалах, приміром, тих, які свого часу частоти ділили… Бо ми знаємо, як вони їх ділили. І, чесно, особисто я готовий на рейки лягти, щоб їх там не було…

- До речі, з приводу рейок – проблеми з частотами виникають у всіх каналів, багато хто реагує на них пікетами, голодуваннями, демонстраціями… "Тоніс" теж має проблеми – але ніяких публічних проявів…

- Після революції будь-який пікет – це по-перше, банально, по-друге, в цьому є момент спекуляцій.

- Повернімося до вашої концепції реформування НТКУ. З приводу продакшн-студій. Ми знаємо, що це нормальна схема на сьогодні – кожен комерційний канал має навколо себе кілька кишенькових продакшн-студій, які виконують фактично прямі замовлення…

- Справді, схема така є, вона мені не подобається, але я сподіваюся, що тут вдасться її уникнути. Тим паче, що в цій ситуації ідеться про державні гроші. І я певен, що якщо великий канал почне працювати у відкритому конкурентному середовищі, і це дасть гарний телепродукт, який, відповідно, дасть гарний рейтинг – то решті каналів теж доведеться на зміну конкурентного середовища реагувати адекватно.

- Який у вас прогноз на те, як перебігатимуть наступні парламентські вибори, і як це відіб’ється на інформаційному мовленні?

- Пора буде дуже бойовою, але й дуже цікавою. Бо, слава Богу, зі свободою слова у нас проблем не існує. Хто б що не розповідав. Коли мені говорять, що канал наражається на утиски, тому що на ньому з’являються Тимошенко, Турчинов, Томенко – прошу, напишіть великим літерами – це А-Б-СУРД! Ми втомилися запрошувати в ефір Віктора Януковича, ми втомилися запрошувати Юлію Тимошенко… Якщо ви можете нам посприяти через свій засіб масової інформації, то я через вас гарантую цим політикам чай, каву, прямий ефір без купюр, гарячий діалог. Але це буде діалог. Бо в нас формат такий – у нас політик не може прийти і тарабанити в ефірі. Ні. І я завжди кажу: “Люди, поважайте ведучого, який працює з вами в студії – він виконує свою роботу”. Тобто, з боку журналістів і з боку каналу проблеми свободи слова не існує. Вона існує з боку політиків.

- Чому?

- Думаю, що багато політиків не готові до прямих ефірів. Не готові до того, що ведучий не виконує функцію статиста, а ставить дошкульні запитання. Є бійці. Але їх мало. Юлія Тимошенко – це, безсумнівно, боєць. І ця її п’ятірка – це все бійці, спікери, вони готові до будь-яких ефірів. До речі, похвалюся вам: Олександр Зінченко після своєї відомої прес-конференції перший ефір провів на "Тонісі" з усіма незручними питаннями. Розкажу вам ще історію. Петро Порошенко був у нас тиждень тому – дуже важкий політик для спілкування. Це танк, який їде на тебе… Якщо ти не будеш людиною з гранатометом – тебе просто розчавить, тебе не буде в студії. У нас останній ефір відбувався дуже нервово. Я думаю, що Петро Олексійович не образиться на мене, якщо я розповім, що далі відбувалося в кулуарах. Він сказав мені таку фразу: “Якби я тебе не знав, то я б думав, що тобі мене замовили…” – мовляв, ведучий був дуже агресивний. І тим не менш, навіть після цього ми з ним домовилися за тиждень знову зустрітися в нашій студії.

- А що це за нове віяння серед наших політиків “тобі мене замовили”? Мовляв, не син Президента облажався, а журналісти “замовлення” відпрацьовують…

- Так все це - віддзеркалення нашої політики, вибачте. Для вас же не є відкриттям, що в нашій країні в усьому винні журналісти? Я до цього звик і вважаю, що до всього треба ставитися по-філософськи. Скажу так: не знаю, чи справедливі розповіді про те, хто з політиків скільки заробляє на лобіюванні якого законопроекту і які валізи з грошима ходять в парламенті – бо нікого за руки не схопили – але всі ми бачимо, що в українській політиці не залишилося бідних людей. Думаю, що екстраполяція цих звичаїв відбувається з боку політиків і на журналістів. У нас були випадки, коли приходить на ефір людина – я свідомо це кажу – депутат з поважної фракції і намагається перед ефіром всунути мені в кишеню пачку банкнот. Ми не є дивні люди з іншої планети – нам, звичайно, потрібні гроші: для себе, для сім’ї, для розкрутки каналу, але ми знаємо: якщо в цій позиції ми почнемо брати гроші, то ми нормально працювати не зможемо. І це вже все – або ти вбиваєш себе і всю подальшу перспективу і – заробляєш гроші, або працюєш, але гроші не береш.

- До речі, з приводу перспективи і грошей: ми знаємо дуже багатьох журналістів, які і гроші брали, і власну професійну перспективу вбивали, але спокійно працюють далі. Тож досвід показує, що ваші міркування – логічно правильні, але дійсності не відповідають…

- Я не кажу, що в нас в країні всі журналісти кришталево чисті… Я розумію, що комусь вдається поєднувати… Але я сумніваюся, що це гарно… Я навіть не буду зараз говорити про клінічні випадки… І взагалі, давайте без пафосу. Я кажу про інше: от, зараз зміни, які відбуваються, вони є логічні, і країна має цим перехворіти. Я, наприклад, був здивований статтею “Все не так” Сергія Рахманіна в “Дзеркалі Тижня” (ДТ). Мене вразило те, що вона вийшла в такому ліберальному виданні, як ДТ, а не в якомусь бойовому листку. Тому що ця газета є орієнтиром для ліберально налаштованих людей в країні, і саме цей клас людей їй безмежно довіряє. І коли там гагахають – “проти всіх законів фізики”, як казали у фільмі “В бой идут одни старики” – абсолютно однобічну позицію, побудовану суто на емоціях, то для мене це є дивним. І я думаю: невже так сильно вдарило по голові, що навіть ліберальне видання не змогло втриматися від мочилова? В принципі, речі, побудовані на емоціях – це не журналістика. Одна сторона конфлікту – це не журналістика. Для мене це є, з одного боку, певний симптом, що це з’явилося саме у ДТ. З другого, це наслідок психологічного шоку, від того, що відбувається в країні після революції – причому згадайте, що революція теж відбувалася на емоціях, і всі повірили в те, що одного прекрасного ранку ми прокинулися в європейській країні. Але не буває казок. Не можна лягти спати в одній країні – а прокинутися в іншій. Дорослі люди, давайте не будемо вигадувати казки, щоби потім в них палко вірити і ще палкіше розчаровуватися. До цієї казки “Україна – нормальна європейська країна” – нам ще довго жити і багато над тим працювати.

Зате який драйв нині працювати журналістом – те, що раніше відбувалося за ширмою, нині – на поверхні… Вся та система противаг, про яку ми говорили – ось вона, бери і аналізуй… Звичайно, це теж дещо утопічні твердження – ніколи не буде такої ситуації, що уся інформація буде відкритою, але, погодьтеся, її стало значно більше. Там, де раніше все розрулювалося в одному окремо взятому кабінеті, тепер вибухає грандіозним скандалом… Звичайно, це неприємно учасникам сканадалу, звичайно, це б’є по свідомості людей, які за цим скандалом спостерігають… Але з точки зору функціонування інформації в суспільстві ситуація є якісно іншою.

- І, тим не менш, коли я заговорила про професійну етику – ви тут же сказали слово “пафос”. Внутрішньо не маєте негативу до тих колег, які – скажімо так – не гребували обслуговувати попередню владу за гідну винагороду?

- Та нехай працюють… На їхньому тлі ми будемо вигідно вирізнятися. Вважаю, що проект "Тоніс" зміг відбутися тільки тому, що була викривлена загальна ситуація. Бо якби всі були красиві та незаангажовані, ми з тими стартовими умовами, які мали, взагалі б не прозвучали.

- Ви сказали, що в країні немає проблем зі свободою слова. А як ви реагуєте на зміну виборчого законодавства, коли відтепер виборчі комісії можуть пред’являти претензії до ЗМІ аж до закриття?

- Я думаю, закриття – це нереально. А претензії – претензії всі можуть пред’явити, будь-яка людина… Якщо в когось виникають претензії до мене, то я кажу: “Зустрінемося в суді, але я прийду туди з адвокатом і обґрунтую позицію каналу, що, чому і як ми зробили. І, повірте, з цим сперечатися буде досить важко”.

- Часто погрожуєте судом?

- Ні, але буває. Наприклад, один з депутатів направив мені депутатський запит щодо того, що ми в ефірі сказали, ніби він порушує депутатську етику – вживає ненормативну лексику на засіданнях. Я йому пред’явив свої аргументи: купку звернень депутатів до комісії з депутатської етики. Інцидент було вичерпано. Ще була пара таких ситуацій, але я вважаю їх робочими.

- А позивачем в суді ви були?

- У нас була ситуація, коли нашу журналістку примусили вимкнути камеру в дуже жорсткій, грубій формі – чесно кажучи, трохи не побили. Ми виставили позов про перешкоджання професійній діяльності журналіста і не довели цю справу до суду тільки тому, що пожаліли виконавців, яким дали команду зупинити зйомку. Вони виявилися, фактично, заручниками… Хоча, знаєте, іноді варто карати виконавців, щоби інші знали, що з ними може бути те саме. Але ми вже не стали саджати до в’язниці батька двох дітей, тим паче, що наші в’язниці і так переповнені тими, хто вкрав дві курки, а не телеканал чи завод.

- От, ви ще говорили, що хочете запросити в ефір Януковича…

- І не тільки Януковича, я через ваше видання хотів би запросити до нас на ефір і Януковича, і Медведучка, і Шуфрича… Шуфрича ми, до речі, вже запрошували на ефір коментувати історію про побиття пана Нестора під час переведення до СIЗО Івана Різака. Він мав дискутувати в прямому ефірі з Юрієм Оробцем, якого теж колись побили на виборах у Мукачевому. Шуфрич спочатку погодився, а потім передав нам через секретарок, що не може прийти.

- В якості кого ви їх запрошуєте?

- Як ньюзмейкерів…

- Але чи не здається вам, що їхнє ньюзмейкерство доволі штучне. Той же Янукович – хіба він не політичний труп, чиє ньюзмейкерство існує тільки на телеекрані?

- Якщо я почну давати свої оцінки – я перестану бути інформаційником. Мовляв, ні, Янукович, ти більше не лідер фракції “Регіони”, ти – труп… Можливо, тоді я стану аналітиком. Запрошуючи Януковича в ефір, я виходжу з того, що Янукович для певної частини соціуму є носієм певних ідей, отже, вони орієнтуються на Януковича як на лідера опозиції. З огляду на це, хто сказав, що він не має права бути присутнім в телевізійному просторі? Ви запитуєте – для чого це потрібно? Повертаємося на початок нашої розмови. Люди зараз присіли на інформаційні випуски. Люди хочуть зрозуміти, що відбувається в країні і що буде з країною далі. Вони повинні бачити весь спектр, тоді наступні парламентські вибори будуть більш-менш осмисленими. Янукович, до речі, у нас не був, хоча я можу на пальцях перелічити політиків, які не були в нас у студії. Я розумію, до чого ваше питання – далі ви мене запитаєте, за кого я, за білих чи червоних, за Вітю чи за Юлю? Звичайно, в мене є мої погляди і переконання. Але щойно мої політичні симпатії стане помітно з екрану – я вважаю, мені треба буде звільнятися з посади керівника інформслужби.

Розмовляла Леся Ганжа, для "Детектор медіа"

Читайте також:

Віктор Ющенко може призначити керівника НТКУ завтра – джерело в Секретаріаті

Ющенко знову взяв тайм-аут щодо призначення керівника НТКУ?

Ірина Геращенко: "Щодо бази створення Суспільного ТБ – то це для Президента питання дискусії".

Запитання „Детектор медіа”: За останні кілька днів українські політики зробили кілька резонансних заяв щодо корупції у вищих ешелонах нової влади. Як ви гадаєте, чи стануть ці теми приводами для журналістських розслідувань на ваших каналах?

Працівники ТОНІСу - "Заслужені журналісти України"

Коли все закінчилось, приїхала кінохроніка…

Віталій Шевченко: „Президент говорив, що Нацрада має жорсткіше ставитися до порушників”

Призначення президента НТКУ знову відкладається?

В конкурсі концепцій перетворень Національної телекомпанії переможця немає