Інтерв’ю з віце-прем’єром Миколою Томенком почалося у вельми демократичній обстановці: в кафе «Калина». Там на момент приходу кореспондента «ТК» Михайло Бродський – за чашечкою кави – розповідав Миколі Володимировичу про те, як медійні закони регулюють діяльність ЗМІ під час виборчих компаній в Італії. Власне, на хвилі цієї розмови і ваш кореспондент почала інтерв’ю з дотичної теми. А об’єм інтерв’ю визначило те, що вже десь за 5 хвилин поспіль ми з Миколою Томенком сіли у його урядовий «Мерседес» і рушили на пристойній швидкості до аеропорту «Бориспіль», де віце-прем’єр мав зустрічати прем’єра Грузії. Тобто, все, про що встигли ми переговорити за час поїздки від вулиці Московської до Борисполя, залишивши купу питань і підпитань до іншого разу – і має можливість переглянути зараз читач «ТК».

- Миколо Володимировиче, продовжуючи тему участі ЗМІ у виборчій кампанії, все ж таки, чим завершиться, на вашу думку, для наших, українських телеканалів, кампанія-2004? Я маю на увазі всім відомі ролики з трьома сортами України, громадянською війною у виконанні Кобзона та інше…

- Я зацікавлений у тому, щоб, по-перше, це не повторилося, і це для мене найважливіше. Але я не залишив і проблему відповідальності, там є кілька речей, є судові, є правоохоронні тощо. Ніхто ж не забирав ні мої звернення, ні звернення Катеренчука, ні звернення інших народних депутатів до Генпрокуратури. Я говорив із заступником генпрокурора, який зараз аналізує ситуацію щодо кількох видань, які займалися фашистсько-антиющенковськими публікаціями. До речі, серед них є і церковні видання, наприклад, газета „Релігійна громада”, які активно цю фашиську тематику піднімали...

Так само і ситуація по телебаченню залишається відкритою. Прокуратура, я знаю, працює по кількох каналах, але тут ще проблема не тільки прокуратури, я вважаю, що треба думати, як з цієї ситуації взагалі виходити. Тому що тут не стоїть питання про закриття каналів, а стоїть питання про відповідальність за конкретний факт порушення. І – про перестороги на майбутнє… Нова Національна рада мала б провести якесь серйозне засідання за підсумками виборчої кампанії. Скажімо, що могла зробити і не зробила попередня Нацрада, і що можна зараз зробити? Наприклад, проаналізувати такі ситуації, при яких якійсь посадовець давав вказівку, а потім громадська організація чи кандидат в президенти подавали відповідний кліп чи матеріал у ЗМІ. І треба подивитися: може, в цій системі координат відповідальність має нести посадова особа, яка змушувала телеканал ставити матеріали, які розпалюють національну ворожнечу, були брутальними?..

- Тобто, щодо минулої виборчої кампанії має стати прозорою схема: хто, що, яким чином… Але я чула про плани на майбутнє передбачити попередній перегляд матеріалів політичної реклами… Це не буде попередньою цензурою, на ваш погляд?

- Один з варіантів такої експертної оцінки розглядається. Втім, цю модель ще треба обговорювати. Але проблема є. Особливо є небезпека з технічними партіями. Якщо, наприклад, зберігається норма щодо того, що я - як зареестрований лідер політичної партії - подаю матеріал до ЗМІ, ви як топ-менеджер зобов’язані це ставити, а потім вже тільки має вступити в силу норма закону – щодо, наприклад, неконституційності змісту цього матеріалу, то практика появи таких роликів в ефірі залишиться… Саме тому обговорюється варіант якоїсь експертної оцінки, експертної ради – на рівні ЦВК щоб хтось, може, цим мав займатися. Можливо, на рівні якоїсь експертної групи. Адже під час минулої виборчої кампанії ЦВК, практично, усунулася від праці по медіа-простору, всі спроби розглянути деякі проблемні питання на рівні ЦВК завершувалися однаково: там говорили - звертайтеся до суду.. Тому один з варіантів – все-таки завести ЦВК у цю систему. Це перший варіант. Другий варіант - судовий, але він мене, його ефективність, непокоїть, тому що поки сумнівно, що в нас появиться чесна прозора судова система за рік… І тому, мені здається, легше зараз реалізувати третій варіант – посилення повноважень на час виборчої кампанії Нацради. Легше знайти варіант більш якісно сформованої, на конкурентній основі, Нацради, бо це вісім осіб, ніж за рік змінити всю судову систему… Тобто, треба шукати на перехідний період - якщо як в цивілізованих країнах у нас не вийде чесно та прозоро вирішувати проблемні питання через суд, то треба заводити в цю ситуацію ЦВК та Нацраду.

- Зараз дуже багато розмов про можливий перерозподіл медіа-ринку. Ну принаймні гранди - «Інтер» та «1+1» - можуть сподіватися, що в них не «відберуть» ліцензії?

- Я думаю, що в них ліцензії не "заберуть", як ви висловилися. Є питання по акціонерах. Ми свідомі, що є дві вразливі точки. Більш вразливі точки, звичайно, по „1+1”, оскільки зараз достеменно не знає ніхто конкретної системи власників цього каналу. Скільки ж все-таки, в якій частині, Лаудер в них власник, в якій частині - Фуксман, в якій частині – Роднянський… там Суркіс, Волков… Звичайно, треба віддати належне Роднянському, він менеджмент поставив дуже серйозно, тому всі люди, які купували акції, були переконані, що вони впливають на ситуацію, але, на моє глибоке переконання, вони не впливають на ситуацію. Тобто, вони взяли по якомусь відсотку акцій, і вже не з засновництва, а з, наскільки я розумію, вже з громадської організації, яка стоїть над засновниками. Таким чином він завів достатньо велику кількість людей туди. Але, як я розумію, насправді тут ключовими гравцями є Лаудер, який від нас дуже далеко, Фуксман і Роднянський. От дві людини, які керують каналом. Але треба дивитися по документах, і я думаю, що коли ми ці реальні документи побачимо, то може виникнути багато питань, бо ті ж там Суркіс, Волков, Петров чи ще хтось, хто там є, побачать, що є проблема з менеджментом і проблема з фінансуванням. Якщо зберуться збори акціонерів, то, можливо, ситуація з’ясується, і стане зрозуміло, як там діяти. Да, і друга позиція пов’язана з тим, що мені топ-менеджери всіх каналів пообіцяли, що навіть доки не буде оновленого Закону по телебаченню та радіомовленню, всі вони вже зараз підпишуть з колективами угоди про редакційну політику. І тоді по «1+1» буде зрозумілим, хто ж від імені власників підпише цю угоду з журналістським колективом?..

По „Інтеру” ситуація дуже проста, там співвідношення акцій, наскільки я розумію, 29 на 71. 29 – це ОРТ, і 71 – ну це реально Плужніков, тобто, через якісь структури і так далі. Тут ніби більш прозора ситуація. І тут право власників – чи купувати, або продавати... Якщо знайдуться у когось якісь аргументи купувати, то канал буде куплений… Поки що питання стоїть щодо акціонерів, або зміни їх, або посиленні однієї сторони, або заведення третьої, а не позбавлення ліцензії.

- Хто може ініціювати такі зміни?

- Купити? Ну, я розумію, що росіяни зараз активно цікавляться. Ніби програвши свій вплив на Україну, вони готуються до 2006 року. І оскільки ми розуміємо, що таке ОРТ, ОРТ – умовно кажучи, це Кремль, то, звичайно, їх будуть цікавити найвпливовіші (канали), а зараз по рейтингам новини „Інтеру” на першому місті, „1+1” на другому… І купити перший канал росіянам буде за щастя. Ось один реальний покупець. З українського боку - ну, так само багато бізнесменів, які, я думаю, пропонують Плужнікову викупити у нього акції чи частину акцій. Я впевнений, що такі переговори ведуться. Але, зрозуміло, я, як віце-прем’єр, не можу сказати зараз або порадити комусь чи продати, чи купити…. Для мене важлива, найперше, чистота засновництва, щоб не було іграшок і всі знали, що тут, наприклад, реальні власники каналу – Плужніков та ОРТ...

- Тобто, ми будемо виходити на те, щоб законодавчо це було визначено: прозорість власництва …

-Так, обов’язково. У нас має бути кінцевий засновник, тобто всі ці опосередковані речі нас не цікавлять. Так само, як і в ситуації з «1+1». Якщо ми, нарешті, побачимо, що це там Фуксман чи Роднянський, то так легше буде працювати, бо насправді Роднянський все своє життя розповідає, що він взагалі ні на що не впливає...

-Ну, останнім часом Олександр Юхимович, навпаки, казав, що тільки він, Фуксман та Лаудер мають реальне відношення до каналу…

-Але коли стояло питання щодо якості новин, він постійно говорив людям з нашої команди, які з ним спілкувалися, що він не може вплинути на ситуацію, що його давлять, що він за демократію, але не може вплинути... Тепер, ніби, ситуація виглядає іншою, але треба, нарешті, побачити реалії. І в Нацраді повинні бути документи першого засновника, а не там кіпрських або якихось інших островів, як це буває в декого… Стратегічно, я розумію, що Нацрада також може почати працювати активно з програмними концепціями. Ви знаєте, що НТН – це взагалі-то у нас екологічний канал, бо концепція давалась ще Вадиму Табачуку під екологічний канал. Я зараз не згадаю по пам’яті, але в нас ще два чи три канали... в нас був спортивний канал, дитячий тощо. У нас деякі канади діють абсолютно не за концепцією. До речі, „1+1”, взагалі-то, канал суспільного мовлення, бо вони з відповідними знижками ліцензію брали тоді під УТ-2. Тобто, така річ є достатньо впливовою, бо, по великому рахунку, якщо повністю змінили програмну концепцію без погодження з Нацрадою, санкції можуть бути достатньо серйозними.

І друга - більш серйозна санкція, це коли термін дії ліцензії закінчується. Тоді вже можна дивитися, аналізувати, конкурсні якісь речі... Ну, найближче, з монстрів, ось у 2006 році закінчується ліцензія „1+1”, ну, на певну кількість годин… Тож буде Нацрада дивитися...

По „Новому”, СТБ і ICTV проблема інша. Тут ніби Віктор Пінчук позиціонує себе з Оленою Франчук, що вони власники, але по документах цього не має. Як тільки вони це все чітко зафіксують – ну виникає проблема з монополізмом. Я розумію, що Костусєв мені завжди говорив, що він не може зрозуміти, і що це точно не Пінчук… І взагалі у нас не має жодної людини, яка володіла б одразу трьома каналами, але ж публічно вже про це сам Пінчук говорить, тільки треба це публічно показати… І тоді постає питання з монополізмом. Ну не може трьома загальнонаціональними каналами, ще й при братському підході до М1, тобто, фактично, чотирма каналами - володіти одна сім’я чи один чоловік. Очевидно, що ніхто не збирається забирати, але, мабуть, треба продавати якісь з цих каналів для того, щоб мати на ринку реальну конкуренцію…

До речі, щодо конкуренції. Може виникнути питання, що володар – це не одна особа, але ж монополія може бути пов’язана з тим, що всі акціонери належать до однієї фінансово-політичної групи… Якщо там, умовно кажучи, Суркіс чи Фуксман, а тут – Плужніков, але ж це одна політична сила… Два найрейтинговіші канали в руках однієї політичної сили - це теж проблема концентрації або монополізму. Якщо, наприклад, загальнонаціональний канал ICTV - це дітище доньки президента Кучми і Пінчука, то, звичайно, він залишається в них, а по іншим каналам треба думати їм, бо я абсолютно переконаний, що це не нормальне явище - монополізм.

Ще один момент, який буде аналізуватися - це проблема останніх ліцензувань, коли не просто голова Нацради був не легітимним, а ще й він підписував документи, які не проходили рішенням Нацради, а він підписував документи на підставі судових рішень. Це блок проблем, зараз справи в роботі у прокуратури… Це додаткові ліцензії для ТЕТу, НТН та Астра-ТБ… Тобто, по цьому блоку треба, щоб суди прийняли рішення, чи законні чи незаконні ці видані ліцензії...

Ще один момент пов’язаний з радіопростором. От зараз у Києві практично всі частоти забрані, і так само за тою інформацією, що я маю, десь третина FM-радіостанцій працює в режимі, який не відповідає заявленим програмним концепціям. Фактично, 95% цих радіостанцій, за вийнятком „Ери” та ще когось, працюють як попсові радіостанції, хоча ліцензії брали на джаз, класичну музику… Ніхто не працює з тим, що було заявлено, як так само ніхто і не працює з тими 30-35% української музики, про які вони говорили… Тому так само треба буде дивитись на радіопростір.

Загально кажучи, і от деякі керівники каналів на мене ображаються, але я ж не суд, я не забороню діяльність якогось каналу. Просто я абсолютно переконаний, що те, що відбулося на радіоринку, і те, що на телевізійному – воно ні до чого хорошого не доведе. Все рівно ми вийдемо на стратегічний формат, що в нас буде -енна кількість реальних загальнонаціональних каналів. По всіх документах зараз, звичайно, будь хто можуть називатися загальнонаціональними каналами, наприклад, вони покриватимуть більше 50 відсотків території ... Але в чому проблема в нас, нашого ненормального ринку? В тому, що в нас медіа є елементом діяльності фінансово-політичних груп, і власник вважає, що от у нього є коханка, модель якась, є футбольний чи баскетбольний клуб, телеканал і радіостанція… Так, вони працюють в убиток, але все одно їх фінансують. Тобто, медіаринку не буде, поки ми не будемо мислити категоріями прибутковості. У нас третина радіостанцій точно не прибуткова, а їх утримують… Телеканали так само…

-Ви підете на зустріч - от зараз телеканали пропонують – щоб було пільгове оподаткування тих грошей, які вкладаються нашим бізнесом у вітчизняне телевиробництво?

-Так, однозначно. Проект закону написаний, і зараз наши експерти над ним працюють... Якщо юридично він обґрунтований, то ми будемо подавати його, тому що нам зрозуміло, що гроші від реклами і прибутку об’єктивно мають вкладатися у власне виробництво. Проблема з власним виробником, звичайно, так само дискусійна...

- Так, щоб не було два прізвища українських, а все інше – російське, в тому числі – і гроші (за тіньовими схемами), які, в той же час, будуть пільгово оподатковуватися..

- Так, тут треба аналізувати і думати, як застерегти наш ринок, а не лише картинку.

І ще один момент дуже важливий, коли я говорив про стратегію, то не було стратегії, на жаль, в Нацраді, всі мої звернення до неї не були підтримані, і нічого вони не зробили реального. Але я думаю, що нова Нацрада це зробить. Якщо подивитись на карту, то видно, що навколо міст-мільйонників є фантастична щільність покриття телерадіоорганізаціями. І в нас є, наприклад, за двадцять кілометрів від якогось Житомира, де взагалі немає ні FM-ок, ні місцевого телевізійного мовлення… Тобто, виникла диспропорційна система поширення. Я не кажу про кордони, де сусідні країни забили нас на кордонах… Тобто, виявилось, що з стратегічних речей треба починати. І коли мені закидають - що, мовляв, Томенко буде визначати, скільки буде телеканалів, то це від лукавого, звичайно, ринок має визначати. Але коли керівники каналів мені кажуть, що ринок має визначати, то вони мають чесно сказати, що якщо б вони працювали на ринку, то багатьох каналів взагалі б не було… Тому що вони працюють в мінусі і власник їх дотує. В нормальній країні власник би сказав: до побачення, і цей проект закрився б… Тобто, в нас не ринок визначає, а все-таки політична доцільність…

- Все ж таки є певна кількість каналів, яка заявляє про свою прибутковість… Зрозуміло, що в них є деякі преференції щодо проплат по різних позиціях, але все ж таки…

- Я думаю, що це все умовно, тому я не хочу зараз нікого називати. Але я абсолютно переконаний, що якщо в нас 12 загальнонаціональних каналів - як Нацрада нам каже, по поширенню і так далі, то щонайменше, я думаю, 5 з них можна назвати прибутковими тільки умовно. Тому що якщо подивитися «чорну касу»: заробітня плата видається в конвертах, багато платежів робиться в конвертах, є проблеми з пільговою орендою, коли це політичний дах, або вони сидять в комерційній структурі цього політика… Аби вони реально платили все, що треба, то я сумніваюсь, що вони б були страшно прибутковими. Тому що на одній рекламі, маючи 0,5 пунктів чи 1 пункт, не реально триматися. Чи, скажімо, мати фільми, офіційно куплені, з прокатними ліцензіями, мати відповідний продукт – все-таки це потребує великих затрат... Тому, я хотів би, щоб була дійсно добросовісна конкуренція. Добросовісна конкуренція є сьогодні дуже важлива. Правила гри вибудовує законодавець, а добросовісна конкуренція наводить порядок.

-Що, все ж таки, буде з Суспільним мовленням? Ви представляєте Тараса Стецьківа колективу НТКУ – що далі? Чи є, все ж таки, перспектива реорганізації Національної державної телекомпанії у суспільну?

- Ми домовились з новим президентом НТКУ, що він зараз не поспішає з ключовими призначеннями. Ключові призначення будуть на основі розробок програмної концепції. Перший віце-президент і як мінімум ще один віце- будуть призначатися під програмну концепцію. Тобто, повинні бути запропоновані програмні концепції, а в них – і ті частини, коли ж і як перейти на стандарт громадського мовлення. Але я зразу назву кілька складнощей, яких навіть я не очікував. Ми матимемо 5 березня „круглий стіл”, всю соціологію мої колеги покажуть, я можу сказати дві тези, які випливають з соціології. По-перше, український народ хоче Суспільне телебачення без реклами, але платити за нього не хоче, і вважає, що це має робити держава. І друга проблема для мене теж дуже дивна. Коли ми ставили питання: СМ має бути на базі УТ-1, чи повинен бути окремий канал, то ідея окремого телеканалу набирає більше, ніж ідея УТ-1. І для мене поки що це несподіванка.

-Це репрезентативні опитування?

-Так, це не експертні, а соціологічні опитування… Тобто, такий патерналізм – він сильно сидить в людях.. Це означає, що нам потрібна не просто дискусія, а якесь широке громадське обговорення, щоб люди все ж таки відчули, які переваги є у суспільного мовлення без реклами...

-Тобто, ви хочете сказати, що у нової влади є зацікавлення і в самому суспільному мовленню, і в тому, щоб це було саме на базі УТ-1?

- Так, ми зацікавлені це зробити. Але поки що треба зрозуміти логіку, темп, як це буде робитися. Моя пропозиція, яку ми поставили президенту НТКУ: не просто набирати людей, а набирати під певні концептуальні речі. Можливо, ми призначимо зараз віце-президента, який буде займатися Євробаченням, а інформаційників і ключових продюсерів чи менеджерів - через деякий час, після обговорення програмної концепції. Попередньо ми планували пул призначення, очевидно, ми його трохи затримаємо, я тут зі Стецьківим погоджуюсь, що треба все ж таки брати людину під програму, а не просто хорошу людину…

- І все ж таки, через який час відбудуться ключові призначення: тиждень, два, місяць?

- Протягом місяця. Менеджера-інформаційника - може, за тиждень-два, бо тут легше вибудувати програму інформаційного мовлення. А призначення генерального продюсера, тобто, другої людини після президента - ще затягнеться.

- Але чи є вже розуміння того, хто саме буде змагатися за ці посади? Кандидатури конкретні? Окрім вже названих Олександра Ткаченка та Андрія Шевченка?

- Я хочу, щоб з’явилися ще кандидатури. Тому що – і тут, можливо, і я винен – коли я про трійку цю сказав, як про варіант… Ну сказав, щоб було зрозуміло, як це мислиться: наприклад, одна людина, яка може збудувати інформаційне мовлення, як Шевченко. Ткаченко – який може збудувати власне менеджмент каналу і Стецьків, який може забезпечити управлінську модель, адекватну и так далі… Але я сказав, що це може бути як варіант, тобто, це не означає, що там будуть прізвища саме Ткаченка або Шевченка…

- Яка третя позиція – після забезпечення умов для прозорого конкурентного медіа ринку та реформування НТКУ – є на сьогодні для нової влади пріоритетом?

-...

Продовження інтерв’ю – читайте незабаром.