Розмовляла Тетяна Лисюк, „Детектор медіа” За чутками, новонароджений телеканал НТН, що з’явився в телевізійному просторі 1 листопада, прорахував і отримав 75 частот для мовлення в Україні. Прояснив це питання технічний директор компанії Юрій Бойчук. Він пояснив, що, насправді, канал тільки претендує на ці частоти, але ще їх не отримав. Відповідну заявку подано на конкурс, проте перспективи на сьогоднішній день дещо туманні. „Чекаємо всі закінчення виборів – і побачимо. Поки що ніхто нічого не хоче вирішувати. Але ми сподіваємось на позитивний результат, бо дуже хочеться 75 міст”, – сказав Ю.Бойчук. За його словами, на даний момент НТН має одну свою частоту у Києві і половину частоти в Сімферополі (яка має невдовзі запрацювати). Крім того, в таких містах, як Івано-Франківськ, Кіровоград, Львів, Рівне і Житомир, „у нас, – як зазначив технічний директор, – є колеги, з якими ми маємо договірні умови і які на підставі своїх ліцензій заключили з нами угоди і ретранслюють наш канал”.

На запитання, як саме каналу НТН вдалося прорахувати ці частоти і чи не створює проблеми те, що ці частоти знаходяться на відстані кроку від частот авіадиспетчерів, пан Бойчук відповів: „Річ у тім, що нам від Радянського Союзу дісталася сітка частот, розподілена ще десь там наприкінці 50-х років. І за різними силами, в тому числі і військовими, були закріплені певні діапазони. Відтоді змінилося все дуже сильно, і військові в деяких діапазонах не працюють. Але ці діапазони залишаються за ними. Час від часу відбувається демілітаризація частотного ресурсу. Тобто замовляються комусь дослідження, прораховуються ці частоти. Ми замовили прорахунок Інституту досліджень, він прорахував, що ті 75 частот, про які йдеться, військовим уже не потрібні. Отримавши відповідні документи від військових, ми, відповідно, подали на ці частоти заявки. До авіадиспетчерів, до цивільної авіації ми не маємо жодного стосунку”.

Отже, поки що в повному обсязі мовлення НТН іде тільки в Києві. Втім, канал одразу ж досить голосно про себе заявив, сформулювавши основний принцип своєї роботи: „Новини зараз, новини для людей, новини про людей”.

Тож аби з’ясувати, як саме втілюватиметься в життя такий багатообіцяючий девіз, ТК звернулася до головного редактора каналу Наталії Катеринчук.

– Та сітка мовлення, яка заявлена у вашому прес-релізі і на вашому сайті, – це весь ваш продукт, який ви пропонуєте на сьогоднішній день телеглядачеві?

– Поки що – це весь продукт. І ми вважаємо, що цього продукту немало, тому що майже шість випусків інформації буде щовечора. Виходимо ми на такий обсяг поступово. Але поступово чому? Тому що канал не так давно запустився і є різні технічні, технологічні та інші проблеми.

– Чи є у вас певний план розвитку каналу?

– Є плани розвитку каналу. Зокрема, ми плануємо з нового телевізійного сезону запустити ще 3-3,5 години власного мовлення. Будемо до цього готуватись з нового року.

– Це будуть інформаційні програми, авторські програми?..

– Так. Це будуть авторські програми, це буде суспільно-політичне мовлення (кажучи умовно), це будуть якісь спецпроекти, наприклад „лінійка документальних фільмів”, можливо, якісь шоу-проекти... Тобто зараз ми збираємо ідеї, пропозиції, проекти, і виходячи з цього, будемо планувати, які конкретно ми реалізовуємо, і тоді вже їх готувати, робити пілоти...

– А чи плануєте увійти до числа загальнонаціональних телеканалів?

– Ну звичайно, так. Ми себе так і позиціонуємо.

– Ви наголошували на тому, що для роботи на вашому каналі набираєте молодих журналістів, а не запрошуєте когось із відомих...

– Ми вже набрали абсолютно нову команду ведучих. Ми не ставили собі за мету, умовно кажучи, торгувати іменами. Ми хотіли торгувати інформаційним продуктом, ми хотіли торгувати картинкою. І ми розуміємо, що ім’я – це тільки справа часу. У нас багато журналістів із регіонів. Але ми не можемо говорити про те, що ставили собі завдання оголити регіони і забрати звідти всіх хороших журналістів. Зовсім не в тому річ. Просто об’єктивно, напевно, склалася така ситуація, що всі, або багато, людей у Києві мають своє місце роботи і ним задоволені. Ми не ставили собі за мету когось перекуповувати в фінансовому плані, і тому ми хотіли мати „свіжу кров”, „свіжих” журналістів, тих, яким хочеться себе реалізувати. Бо якщо молодий канал збирає людей, які хочуть себе реалізувати, то вони вирішуватимуть спільну задачу. Так, багато людей прийшло з регіонів, дехто був десь ведучим, у нас – журналістом, по-різному... Так, наприклад, Катя Нестеренко працювала на СТБ в „криміналі”, у нас – у відділі світських новин.

– Хто ж буде навчати цих молодих журналістів?

– Вони вчаться вже зараз, вчаться на своїх помилках. Ми робимо це разом: проводимо планерки, розбираємо сюжети, думаємо, як робити краще. Тобто ми не проводимо лекції, і ніхто інший їх не проводить. Усе – на практиці.

– Ви задекларували канал НТН передусім як інформаційний продукт („новини про людей, новини для людей”). Напрошується аналогія з „каналом чесних новин”, тобто з 5-им. Не вважаєте себе до певної міри їхніми конкурентами? І взагалі, кого ви бачите своїми конкурентами?

– Ні, конкурентами 5 каналу ми себе не вважаємо. У нас є своя концепція, і ми будемо її дотримуватися. Усе, що стосується „кому ми конкуренти” і „хто нам конкурент”, це покаже час...

– У рекламній заставці вашого каналу звучали слова про те, що ви будете взагалі по-новому висвітлювати українську політику, створювати нову картинку...

– Ні, ми не казали, що будемо створювати нову картинку. Картинка така, яка вона є. Але проблема, як на наш погляд, полягає в тому, щоб показати її об’єктивно. У цьому плані я хочу підкреслити, що інформаційний продукт нашого каналу – це, скоріше, не публіцистичний продукт, а репортерський.

Для нас головне завдання – ввести журналіста в кадр; ми намагаємось, щоб журналіст, показуючи подію, знаходився весь час у кадрі і просто передавав, описував (безпосередньо з місця події) те, що відбувається. Це класичний абсолютно метод, нічого нового в цьому немає. Телебачення – це не кольорове радіо, про що ми вже говорили. Ми не хочемо гіпербол, ми не хочемо домислів, і ми не хочемо просто ідей, які не підкріплені кадром.

– Уже з першого дня вашого виходу в ефір стали помітними ваші намагання передавати події через конкретні деталі, конкретних людей...

– Це і є наша концепція. Нам цікава будь-яка інформація, але продемонстрована через людину. Тобто, якщо певна подія зачіпає інтереси людей і якщо це має до них дотичність певною мірою, тоді ми вважаємо її (цю подію – ТК) цікавою.

– Що ще входить у вашу концепцію?

– Ну, концепція є великою, я можу про неї говорити дві години.

– Хоча б основні позиції.

– Основні позиції – це, по-перше, репортерський спосіб подачі інформації, по-друге, інформація через людину (про це вже йшлося) і, по-третє, нам хотілося б не тільки через людину подавати інформацію, тобто не тільки через якогось героя, а скоріше, через журналіста, який занурюється в процес (не вилітають, скажімо, літаки на Мюнхен – це проблема певної кількості людей; а далі вже іде розробка цієї інформації в тому плані, що є якийсь спір, господарський-не господарський...). Тобто, ми хочемо вийти на таку ситуацію, щоб у кожному сюжеті, якщо це нормальний повноцінний сюжет, був журналіст, котрий не ховається за відеорядом і котрий відповідає за ту інформацію, яку подає.

– Ви підкреслюєте новизну вашого продукту. На вашу думку, на українському телебаченні немає принаймні чогось подібного?

– Ми вважаємо, що займаємо ту нішу або те поле, яке на даний момент не зайняте. І ми вважаємо, що ця інформація або ця картинка на сьогоднішній день є дуже необхідною українському глядачеві. Ми ніяк не оцінюємо роботу інших каналів. Усі ці канали є успішними, кожен має свою концепцію і кожен працює зі своїми глядачами.

– Чи підписуєте ви з журналістами вашого каналу редакційну угоду?

– Ви знаєте, є просто очевидні речі, які підписувати... Є право людини, право журналіста і його обов’язок подавати інформацію об’єктивно, подавати те, що він бачить, передавати факти. І це є базовим принципом журналістики. То для чого про це ще підписувати якісь угоди? Якщо мова йде про фінансові угоди, то і такі документи ми не підписували.

– Взагалі, формулюється певна редакційна політика, якої мають дотримуватись журналісти?

– Усі журналісти ознайомлені з нашою інформаційною політикою, з концепцією каналу. Всі, хто у нас працює, спочатку з нею ознайомилися, а потім вирішили, що вона їм підходить.

– Як ви ставитеся до того, що багато з ваших журналістів підписали заяву проти цензури?

– Я в тій заяві побачила загальні принципи діяльності кожного журналіста. Вони не суперечать моїм поглядам. Про це ми говоримо з журналістами щодня під час опрацювання сюжетів.

– Тобто все керівництво НТН спокійно сприймає цю заяву?

– Абсолютно спокійно.

– Чи має якийсь вплив на інформаційну політику каналу Едуард Прутнік, радник прем’єра?

– У нас є засновники, вони відомі, відповідні документи зареєстровані в Національній раді. Впливу Едуарда Прутніка на інформаційну політику або політику каналу взагалі я особисто не бачила і не помічала. Концепція, котра була вибрана каналом, була узгоджена із засновником, і під цей бізнес-проект засновник, власне, виділяв кошти.

– Ви можете сказати, на яку, передусім, аудиторію ви орієнтуєтесь? Чи, на вашу думку, продукт каналу має бути цікавий будь-якій категорії глядачів?

– Так, напевно, не буває, щоб якійсь продукт цікавив абсолютно всі верстви. Ми хочемо мати честь, щоб нас дивилися люди, які мислять. Вікова категорія тут не має значення. Ми б хотіли, щоб люди самі мали можливість робити висновки. Ми не хочемо їм нав’язувати якихось позицій, думок. Ми розуміємо, що коли робимо програму „Вершки”, то її буде дивитись якась частина аудиторії – приміром, молодь, яка тусується, якісь шоу-мени від політики чи там від бізнесу... Ми розуміємо, що економічна програма теж, напевно, не буде цікавити абсолютно всіх, що є лише якась категорія людей, яка цікавиться цими проблемами, прогнозами. Кримінал – це також програма, яка має, до певної міри, свою аудиторію. Але в загальних новинах ми б хотіли орієнтуватись на всю думаючу аудиторію. Це не новини для всіх, але це новини для всіх людей, котрі думають.

– А чому була обрана саме така сітка мовлення: інформаційні програми, аналітичні, документальні стрічки?..

– Як це не банально звучить, але ми певною мірою хочемо бути патріотами своєї країни. І нам хочеться, щоб своєю роботою ми, в хорошому розумінні цього слова, показували, що люди впливають на процеси, які відбуваються, вони можуть впливати на процеси, які відбуваються. У людей повинна формуватися якась, в нормальному розумінні, громадянська позиція. Ми хочемо показувати не те, що все погано, а що якщо є щось погане, то давайте його якось ліквідовувати, щоб не складалося, умовно кажучи, враження загальної апатії, загального розуміння, що я ні на що не впливаю, від мене нічого не залежить, я нічого не можу. Тобто нам хотілося б виховувати здорову громадянську позицію. Це зовсім не означає, що якщо конкретно якийсь чиновник будь-якого рівня і рангу знаходиться нібито поза критикою, то ми відмежовуємось від зйомок якихось речей, з ним пов’язаних.

– А наскільки цікавлять вас „авторитетні” думки?

– Авторитетних людей? Ні, ну завжди цікаво почути їхню думку, тому що вони тим і є авторитетні, що, напевно, хтось прислухається до них. Але ми не коментуємо цю думку. Тобто глядач сам може вибрати: авторитет для нього цей політик, чи цей бізнесмен, чи цей чиновник – чи не авторитет. Погоджуватися з його думкою чи не погоджуватися – це справа кожної конкретної людини, глядача. І бажано давати різні „авторитетні” думки, і бажано побільше.

– Якщо ви орієнтуєтесь на повну об’єктивність у подачі будь-яких матеріалів і зазначаєте, що ваші журналісти мають бути весь час у кадрі, перебуваючи безпосередньо в колі подій, то де саме, по-вашому, пролягає та межа, де закінчується об’єктивність і починається індивідуальне сприйняття, судження?

– Межа полягає в тому, що журналіст не бере участі, як ви кажете, в колі. Він не в колі, він – за колом, він спостерігає. Він повинен передати те, що він бачить, і нічого не придумати. Журналіст у кадрі не коментує нічого і нікого. Журналіст у кадрі передає ту інформацію, якої немає у відеоряді. Тобто, він – або на місці подій (і це демонстрація того, що це правда, тому що він там перебуває, і позаду нього щось там розгортається), або він в кінці робить якісь висновок, але, знову ж таки, не коментуючи. Зрозуміло, що в цьому є певний суб’єктивізм, тому що всі ми люди і всі маємо на це право, але ми не забираємо у нього це право.

– У контексті президентських виборів, яку позицію ви займали?

– Я вважаю, що ми ніколи не будемо займати нічиїх і ніяких позицій у плані виборів. Цим ми, власне, хочемо відрізнитись. Просто ми не беремо участі ні в чиїх піар-акціях і ні в чиїх ньюзмейкерських ходах. Тобто, якщо ми відчуваємо, що хтось хоче за рахунок нас себе піарити, то це, в принципі, не інформація.

Розмовляла Тетяна Лисюк, „Детектор медіа”

Довідка „Детектор медіа”:

Катеринчук Наталія

Народилася 6 листопада 1972 року у м.Збараж Тернопільскої області.

У 1994 році закінчила Львівський державний університет за фахом журналістика.

Працювала власним кореспондентом радіостанції „Свобода”, а також на ТРК „402 канал” у м.Івано-Франківськ.

З 1 лютого 1996 року – головний редактор „Третя студія”, м.Івано-Франківськ.

З 1 березня 2004 року – головний редактор телеканалу НТН, м.К

Читайте також:

Олександр Богуцький: «Ми постійно будемо збільшувати кількість україномовного продукту, і наші акціонери згодні витрачати на це гроші»

Влад Ряшин: «На международном телерынке позиция только покупателя – ущербна. Мы должны и продавать»

Евгения Ткаченко: «Наше телевидение - социально ответственное»