Середа, 25 грудня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Чи залишиться телеканал «Рада» серед виробників марафону «Єдині новини» у 2025 році? Це питання постає на тлі скорочення бюджету, виділеного на марафон, і змін у фінансуванні державних медіа. У своєму тексті Наталія Данькова розкрила ключові аспекти: як ухвалений бюджет вплине на роботу «Ради», які виклики стоять перед суспільним мовником та які пріоритети обирає держава, зменшуючи фінансування культурних і медійних проєктів. Попри те, що 1,56 мільярда гривень було виділено на марафон, стабільність його учасників залишається під питанням. Окремі канали, як-от «Рада», вже стикаються з труднощами через обмежені ресурси. Чи зможе «Рада» продовжити роботу в нинішньому форматі, чи доведеться змінювати підходи? У матеріалі також проаналізовано, як розподіл коштів між різними учасниками інформаційного простору відображає стратегічні пріоритети країни у протистоянні російській пропаганді. Детальніше про фінансові ризики, політичні рішення та майбутнє марафону — в тексті «Чи буде канал “Рада” серед виробників марафону “Єдині новини”? За які кошти?».

Викладач Інституту журналістики Микита Василенко опинився в центрі скандалу через антиукраїнські, проросійські і сексистські висловлювання під час лекцій та в ефірах різних каналів. За словами студентів, він також відкрито виправдовував репресії сталінського режиму, називав Радянський Союз «зразком для наслідування», критикував Революцію гідності та робив зневажливі зауваження щодо української мови. Ці заяви викликали обурення як у студентів, так і в медіаспільноті, що ставить питання про відповідність таких поглядів стандартам української освіти. Ярослав Зубченко у своєму тексті «Викладач комуністики. Чому Інститут журналістики має звільнити Василенка» детально аналізує ситуацію і ставить питання про можливі наслідки такого викладання для майбутніх журналістів. Читайте матеріал, щоб зрозуміти, чому ця ситуація стала лакмусовим папірцем для української освіти. Додам тільки, що ексклюзивно в коментарі «ДМ» директор Інституту журналістики назвав неприйнятними висловлювання професора Василенка.

Як Україна захищає авторське право, вирішила розібратися Марія Очеретяна. Захист авторських прав в Україні — це більше ніж дотримання закону. Це тест на європейську зрілість і готовність відповідати стандартам ЄС. Чи вистачить нам інструментів і політичної волі, щоб захистити правовласників і посилити боротьбу з цифровими піратами? У тексті Марія досліджувала, як міжнародні партнери оцінюють зусилля України, чому боротьба з піратством залишається однією з ключових вимог на шляху до інтеграції з ЄС та які виклики стоять перед культурною сферою в умовах війни. Україна робить перші важливі кроки у впровадженні системи захисту авторських прав, однак досі залишається у списках країн з високим рівнем піратства. Які конкретні заходи вже вжиті, а які лише плануються? Як ЄС оцінює українські ініціативи та чому цифрове піратство — це не лише економічна, але й іміджева проблема? Про виклики, з якими стикається українська культурна сфера, механізми боротьби з піратством та майбутнє співпраці України з європейськими партнерами читайте в повному тексті.

На початку грудня цього року американський апеляційний суд підтвердив закон про примусовий продаж TikTok. Компанії ByteDance, якій належить цей китайський сервіс, не вдалося в суді оскаржити вимогу продати його американській компанії. Хоча ByteDance і TikTok сподіваються добитися правди вже у Верховному суді, часу, протягом якого компанія TikTok зможе зберегти своє існування, залишається все менше. Особливо на тлі вивчення ролі тіктоку у виборах в Румунії та його заборони в Албанії на рік через загибель підлітка внаслідок сварки в соцмережі та поширення відео про це. Ці історії навколо тіктоку насправді наближають його імовірне блокування не лише у США. У ЄС уже є досвід обмеження одного з сервісів, що належить TikTok. Якщо в Америці виконання закону щодо тіктоку передбачає продаж цього продукту американському власнику, то претензії до нього в ЄС і не лише тут (у Канаді теж) ще більше посилюють екзистенційну кризу китайського сервісу. Тож майбутнє TikTok із наближенням 19 січня — дати, до якої він має бути проданий або заблокований у США — залишається більш ніж примарним. Чи буде заблоковано тікток у США — розбиралась Надія Баловсяк.

Документальний проєкт «Лицарі правозахисту» розповідає про правозахисників, які обстоюють права військових, внутрішньо переміщених осіб, родин загиблих і постраждалих, а також документують воєнні злочини. Серіал складається з 12 серій, кожна містить розповідь про одну з правозахисних організацій: «Я хочу сказати одне: цей світ — не без добрих людей. Хочу подякувати цим людям: і лицарям, і їхнім героям. Ви робите просто неймовірні речі. Я не знаю, звідки ви берете стільки сил, але хочу побажати, щоб вони у вас ніколи не закінчувалися. Ви дійсно круті, й знімати про вас було честю та задоволенням. Я дякую Fresh Production за неймовірну роботу, своїй команді — за величезний внесок, а вам, люди, — за те, що ви робите щодня», — сказав Володимир Ладижець, продюсер документального серіалу «Лицарі правозахисту», директор департаменту виробництва соціально впливового контенту та спеціальних проєктів Суспільного.

Назар Грабар — український актор, танцюрист і модель, який пройшов унікальний шлях: від роботи в Америці та участі в популярних шоу до служби в ЗСУ. Він відомий своїми виступами в шоу «Танцюють всі», зйомками у кліпах гурту «Врємя і Стєкло» та співпрацею з шоубалетом Світлани Лободи. Після початку повномасштабного російського вторгнення Назар разом із братом Іллею приєднався до лав ЗСУ. Під час служби він вів популярний тікток-канал із 300 тисячами підписників, але перестав, коли зазнав важких втрат: отримав поранення, а його брат загинув. Повернувшись до цивільного життя, Назар займається благодійністю та заснував фонд імені Іллі Грабара. Наразі він поєднує волонтерство зі зйомками в кіно, продовжуючи надихати своїм прикладом. Розмовляв із Назаром Віталій Баранник.

Чому деякі українські актори дубляжу співпрацюють з російськими ютуб-каналами та з’являються в шоу на кшталт «Поле чудес»? У новому матеріалі Антоніна досліджує, як вони пояснюють свою роботу в таких проєктах, і розбирає випадки, коли українські актори дубляжу не лише працюють на російську авдиторію, а й беруть участь у розважальних шоу країни-агресора. Що стоїть за такими рішеннями? У тексті — реальні приклади, скандальні моменти та аналіз ситуації, яка викликає гарячі обговорення. Чому такі вчинки досі трапляються, як це впливає на українську культурну сферу та чи можлива відповідальність за дії, що йдуть всупереч моральним і національним цінностям?

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.