Середа, 18 вересня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

ЄС змінює правила, а Україна готується до змін. Що це означає і чому нам важливо про це знати — ведучі подкасту «Медіуми» запитали в Крістіни Гаврилюк, керівниці експертної групи з розвитку цифрової економіки Директорату цифрової економіки Міністерства цифрової трансформації України. Digital Markets Act (DMA) та Digital Services Act (DSA) — регламенти, що вже трансформують цифрову екосистему ЄС і мають потенціал вплинути на майбутнє українського ринку, особливо з огляду на євроінтеграційні процеси України. Які новації запроваджують ці акти, яким чином вони обмежують роботу великих технологічних компаній-ґейткіперів, чому важливо вже зараз обговорювати імплементацію цих актів в Україні, — про все Наталя Соколенко та Вадим Міський говорили зі своєї гостею в новому випуску подкасту.

Національна рада з питань телебачення та радіомовлення вирішила, що в цифровому етері має бути три канали телемагазинів. І саме під цей формат оголосила конкурс. Наталія Данькова розбиралась, чому і навіщо такий продукт і таке рішення регулятора.  Це важливо, бо хоч форматні конкурси Нацрада проводила й раніше, але ніколи не відводилося три частоти під однаковий формат, ще й у загальнонаціональному покритті. Цифровий ресурс обмежений, він розподіляється лише на конкурсній основі. І от тепер він відводиться під телеторгівлю. У матеріалі моєї колеги — про актуальність конкурсу, боротьбу за цифровий етер, запит авдиторії (а ви колись щось купували в телемагазині?) та аналіз ринку.

Хто такий Родіон Мірошник, вирішив розібратися Єгор Брайлян. Він склав досьє на Мірошника (фігуранта списків реєстру зрадників на порталі «Чесно») в рамках спецпроєкту «Медіаколаборанти» від «Детектора медіа». У цьому проєкті мої колеги фокусуються на діяльності медійників, які за власним вибором, без примусу, стали розповсюджувати російську пропаганду на тимчасово окупованих територіях. Ось у цьому тексті пояснили, кого можна вважати колаборантами з юридичного погляду, хто ж такі колаборанти та якою є відповідальність за цей злочин. А от у матеріалі Єгора — історія Родіона Мірошника, який пройшов шлях від прессекретаря Олександра Єфремова з Партії регіонів до дипломатичної служби в РФ. Чому це важливо? Мірошник відігравав одну з ключових ролей у підтримці російської окупації Луганської області. Особливо це стосувалося отримання росіянами контролю над медіа.

Росія вчинила в Україні 137 тисяч зареєстрованих воєнних злочинів, цю цифру озвучив президент Володимир Зеленський ще 11 вересня на конференції «United for Justice». На зустрічі головною темою були обстріли цивільної інфраструктури України. Російський агітпроп виправдовує ці удари, нагромаджуючи різні версії: твердить, що руйнування були нібито спричинені українською ППО або в цивільних об’єктах переховувалися військові. Проте інколи пропагандисти постулюють прямо, що метою таких ударів є терор, залякування українців із примусом до капітуляції. Не приховуючи заявляють, що використовують усі методи, щоби перемоги й виснажити ресурси України, потрібні для відбудови. Костянтин Задирака та Андрій Пилипенко розібралися не тільки з питанням, з якою метою Росія завдає свідомих ударів по мирному населенню без будь-якого воєнного виправдання, а й до яких наслідків це призводить та як можна цьому протидіяти: «Чому Росія вдається до тактики “чистого терору” проти України?».

Тиждень пам’яті Ґонґадзе

«16 вересня ми разом згадуємо вбитого колегу. Вже 24 роки поспіль. Нині цієї згадки можна торкнутися: в Києві з’явилася меморіальна Алея на честь Георгія Ґонґадзе, інсталяція якої на Подолі в Києві відкриває Тиждень пам’яті журналіста», — написала моя колега Олена Холоденко. «Навіть через 24 роки після вбивства Георгій Ґонґадзе поєднує всіх, хто бореться за незалежну і вільну журналістику та свободу слова в Україні». Журналісти й громадські активісти розповіли, що сьогодні зростає запит на переосмислення, переусвідомлення, вивчення тих особистостей, які наближали перемогу України в різні періоди нашої історії. Георгій Ґонґадзе — один із них.

Восени 2023 року Леся Шовкун стала виконувачкою обов’язків головного редактора «Новинарні», коли очільник видання, її чоловік Дмитро Лиховій, мобілізувався до ЗСУ. Він став на захист України вже вдруге за час нинішньої російсько-української війни: у березні 2014 року Дмитро як офіцер запасу був мобілізований до лав ЗСУ та служив рік. Зараз Лиховій є офіцером Головного управління комунікацій ЗСУ, що, однак, не гарантує, за словами героїні нашого інтерв’ю, особливого доступу до ексклюзивів із фронту. В інтерв’ю Марина Баранівська розпитала Лесю Шовкун про те, з якими складнощами «Новинарня» зіткнулася після початку повномасштабного російського вторгнення, як змінилися відносини видання з донорами, чому діалоги з Євгеном Диким заслуговують на увагу та яким є її особисте бачення перемоги України в цій війні. «Під час війни державна пропаганда потрібна, але не можна це робити так недолуго, як зараз».

Вкрали «Орла і решку», вкрадемо й інше

«Поки одні жаліються, що наш ютуб все ще не дотягує до російського, росіяни вже тирять з нього проєкти. “Опозиційний” журналіст-іноагєнт Алєксєй Півоваров забацав у себе недолугий клон українського шоу “Як звучить Україна” (почитайте ось тут, але якщо коротко: композитор Євген Філатов їздить різними містами, записує характерні звуки, а в кінці робить з них треки). Це від творців “Орла і решки”. “Решку” теж свого часу потирили і назвали “Руссо экспрессо”.  “Звуки родины” не дотягують до оригіналу тупо у всьому.  Як і цей “експресо”. За унікальні звуки Росії там видають, приміром, домофон. Точно такий самий, як у мене і, думаю, у вас», — так моя колега Лєна Чиченіна в себе на фейсбуці так анонсує новий огляд ютубу у проєкті  «Антоніна», ось сам матеріал: «Російський “опозиційний” ютуб-канал запустив тревел-шоу, схоже на українське» . Але, бідкається Лєна, навіть вкрасти росіяни нормально не змогли (так і є).

А от Катерина Городнича дивилась й аналізувала інше шоу — церемонію вручення Emmy-2024. А майже будь-яка церемонія нагородження в англомовному світі — це гумористичне шоу. За це «Антоніна» їх і любить. Катерина тішиться, що 2024-й —врожайний рік для різних премій. Оскільки минулого року кіно-, теле- й шоуіндустрія Америки простоювали через страйк сценаристів та акторів, цього року маємо аж дві премії «Еммі». В січні вручили за 2022–2023 роки (75-та церемонія), і от тепер провели 76-ту (за 2023–2024 роки). Список переможців можна почитати тут. А список жартів — у новому огляді: «Меріл Стріп — це чоловічі стринги?» 

Тимчасом Пилип Зконопель стривожено питає: «Що ж це робиться?». І розповідає, чому серіал «Шьоґун» отримав рекордні 18 статуеток «Еммі». Та попереджає, щоб фанати «Гри престолів» приготувалися.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Титульне фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»