Вівторок, 6 серпня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».  

«Путін витирає дівочу сльозу»

CША та Німеччина за сприяння союзників з одного боку та Росія з іншого провели історичний обмін ув’язненими. Леся Бідочко та Олександр С’єдін проаналізували повідомлення російської пропаганди та міжнародних медіа і пояснюють, як Кремль використовує найбільший з часів Холодної війни обмін бранцями між Росією і західними країнами та які головні тези просувають пропагандисти, котрі працюють на міжнародну авдиторію. Про все це читайте в матеріалі  «Російський агітпроп і міжнародні медіа — про обмін ув’язненими».

Відлік пішов

Пам’ятаєте, 27 червня відбулися дебати Трампа і Байдена. Я тоді ще сумнівалась, чи хочу їх дивитися. І сподівалася, що мені буде достатньо того, що наріжуть їхні кліпери (загалом, Klipper — це сучасна та зручна система керування принтером, що дає змогу підвищити одночасно швидкість і якість друку). Але навіть після кліперів було відчуття, що мозок мій засмічений. Якось команда Байдена звинуватила Трампа в розпалюванні ненависті та фейках, на що він тоді відповів: «Фейкові новини пишуть, що Трамп марить. Ні, те, що я тут роблю, геніально, але ніхто цього не розуміє» (ну чим не мамкін невизнаний геній, чесне слово). І от мені цікаво, як би на це відреагувала Гарріс. Загалом, ці вибори після раптової відмови Байдена від участі в перегонах дедалі більше інтригують. Тож що і чому треба знати про цьогорічні президентські вибори у США, пояснив Артур Колдомасов. Мій колега  проаналізував ситуацію всередині двох передвиборчих штабів і розповідає, які питання турбують пересічних американців, якою є позиція кандидатів щодо них, що зараз показують соціальні опитування та як узагалі працює виборча система США. І, звісно, які наміри Камала Гарріс і Дональд Трамп мають щодо України.

До судової влади в Україні традиційно є багато запитань: справедливе правосуддя, корупція, відкритість… Та попри те, що реформування судів іде дуже важко та повільно, певні зрушення є. Це поява і суддів-спікерів, і прессекретарів, і власного (судової влади) пресцентру.

Світлана Остапа поговорила з Валерією Рибак, директоркою громадської організації «Вектор прав людини», про зміни, роботу над відкритістю судів, трансляції засідань та українські суди під час війни. Якщо хочете розуміти, чи будуть українські суди транслювати відкриті засідання про воєнні злочини Росії в ютубі, чи з’явиться в нас суд людською мовою (і що це означає) та для чого нам судова журналістика, — читайте ось цей текст. 

«Мобілізація є дуже важливою, але несправедливою»

Лабораторія журналістики суспільного інтересу дослідила, як медіа впливають на ставлення людей до мобілізації. І от заголовок («Мобілізація є дуже важливою, але несправедливою») — загальний результат цього опитування. А ще, уявляєте (ну звісно ж, ви уявляєте), респонденти відповіли, що для них неофіційна інформація більш правдива, ніж офіційна, а телеграм залишається найпопулярнішим джерелом новин про війну. І ще одне: більшість опитаних сказала, що найбільш умотивовані українці вже воюють, а з тих, хто залишився, «мобілізують тільки бідних». Щоб це з’ясувати, Лабораторія журналістики суспільного інтересу у співпраці з Харківським інститутом соціологічних досліджень і міжнародними експертами  провели глибинні онлайн-інтерв’ю і три фокус-групи. Текст Ірини Семенюти пояснює і розкриває деталі результатів дослідження, а також чому в українців (і не тільки у цивільних) такі настрої, як вони впливають на нашу комунікацію одне з одним і (не)довіру до держави. Що людей демотивує, як і чи можливо це змінити? Чому потрібно більше спілкуватися з молоддю, яка не розуміє свого майбутнього?

Наприкінці червня у Європейському Союзі погодили черговий пакет (уже 14-й) санкцій проти Росії. Яка  його ефективність та основні виклики, що стоять перед ЄС? Чому санкції повністю не розв'яжуть проблеми, та чим Україна може поділитися з європейцями щодо боротьби з російською дезінформацією? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Юлією Каздобіною, головою Української фундації безпекових студій і фахівчинею з питань інформаційної безпеки. Чому «ми ніколи не зможемо повністю прибрати російські наративи з європейського простору» — слухати тут.

Велика ілюзія

Дмитро Десятерик подивився «Фрагменти льоду» . Це фільм, змонтований з відеощоденників Михайла Стоянова — батька режисерки Марії Стоянової, фігуриста київського ансамблю «Балет на льоду». Режисерка вибудовує оповідь у закадровому монолозі: коментує матеріал, зачитує офіційні документи «Балету» — від протоколів профспілкових зборів до господарчих відомостей, переказує спогади батьків, відтворює розмови з ними, рефлексує та узагальнює. Ось як Дмитро Десятерик описує побачене: «Радянське несвідоме прагнуло західного процвітання, витісненого пропагандою в царину чистого міфу. Використовуючи рухоме зображення, Михайло Стоянов усталював зв’язок із цим забороненим раєм, і це не про плин епох — адже в цьому калейдоскопі інтер’єрів і краєвидів нічого принципово не змінюється навіть після розпаду СРСР. Час уклякає в просторі».

Роберт Дауні-молодший повертається в Marvel

Хвилинна презентація майбутнього фільму «Месники: Судний день», в якому знову з’явиться Роберт Дауні-молодший — і вже не як герой, а як головний лиходій  Доктор Дум — затьмарила всю годинну презентацію Marvel. Анонс нового фільму компанія зробила на «КомікКоні» в Сан-Дієго 27 липня цього року. Ця новина витіснила на день американську політику з топів найбільшого агрегатора планети Reddit. Проникла у стрічку новин «Української правди». Але викликала у фанатів і фанатських сайтів по всьому світу одне питання: це геніальний хід Marvel чи крок відчаю від компанії, яка втратила колишню велич? Олександр Морський нагадав одинадцятирічну історію успіху Кіновсесвіту Marvel, проблеми сьогодення і описав усі плюси, мінуси і підводні камені останньої промокампанії. І от, як би не хотілося так сильно дивитися їхні фільми (так, я не дивилась), Олександр Морський своїми текстами «змусить». І (обережно, це не реклама) якщо ви не знайомі з автором «ДМ» Олександром Морським — саме час познайомитися, бо я можу довго описувати, чому варто це робити, але краще один раз просто прочитати.

Лєна Чиченіна у себе на фейсбуці так написала про текст «Вибори у Раду» Катерини Городничої: «Відбулося засідання комісії, яка мусить вибрати склад Ради з держпідтримки кіно. Члени Ради, нагадаю, розподіляють гроші, які видає Держкіно на зйомки фільмів. Абикого туди пускати, звісно, не збираються. Попередній склад тримався за місця цілий рік, до останнього — поки їх не поперли через суд. Так ось, засідання — це повноцінне кіно саме по собі. Асоціації з “Гаражем” Рязанова — просто неминучі. Журналістів не пустили. Сцикливо (авторська лексика збережена. — “ДМ”) почали казати, що “медіа — це важливо, але нема місця і як же ми забезпечимо безпеку”. Тому дивіться трансляцію з херовим звуком. Отут любителі позгадувати СРСР, які тулять куди треба і ні слова “травля”, “партсобраніє”, “більшовики” і “донос”, можуть оживитися. Бо я чи не вперше спостерігала те, що справді дуже близьке до доносів. Зачитували якісь пісьма, в яких критикували частину конкурсантів. Переважно тих, хто нині в опозиції до Держкіно. Імені авторів не повідомляли. Бо донос — це анонімний негативний відгук з корисливою метою. Коротше, читайте, бо ви, як завжди, не хочете дивитися три з половиною години трешачини. А в Антоніни у вигляді Катерини Городничої нервових клітин — хоч завалися». Про фарс-комедію від Держкіно з зірковим Андрієм Халпахчі в ролі Джима Керрі —  читайте тут.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Титульне фото: зустріч звільненого Евана Гершковича, Getty Images