П’ятниця, 12 липня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа». 

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ». 

Дуже суб’єктивний досвід міжнародних комунікацій описала Галина Петренко в матеріалі «Почути Глобальний Південь». У тексті пані Галина поділилася своїми та описала враження інших колег з громадського сектору, які почали повертатися з поїздок далекими, переважно африканськими країнами. Вони скаржилися, що не відчувають достатньої віддачі від цих зусиль: поїздки довгі й далекі, залишати заради них на кілька тижнів поточну роботу на батьківщині складно, а ефект фігурально сипався та зникав як пісок крізь пальці. До того ж для всіх ставало очевидно, що відносини із західними країнами насправді не такі вже й безхмарні, й Вашингтон, Лондон чи Брюссель також потребують продовження адвокаційної та комунікаційної роботи. Та й підсумок після конференції Global Media Forum у Бонні, яку щороку влаштовує Deutsche Welle, красномовно показує: «настали часи, коли сидіння у власній шкаралупі може вартувати суверенітету та життя» 

І це все на тлі місячного головування з 1 липня Росії в Раді безпеки ООН. Тобто ніби нічого не відбувається, ніби немає жодних правил і процедур, коли б країні, яка розв'язала повномасштабну війну і погрожує світові ядерною бомбою, заборонялося очолювати організацію, яка відповідає за міжнародний мир та безпеку. (Ну що за цирк? Ганьба насправді). 

Літо 2024 року багате на міжнародні події. Відбулися вибори до Європейського парламенту, парламентські вибори у Франції та Великій Британії, Глобальний саміт миру в Швейцарії, дебати між лідерами президентських перегонів у США Трампом і Байденом, а Угорщина почала піврічне головування в Європейському Союзі. Кожна з цих подій була відображена у кривому дзеркалі російського агітпропу. А 9–11 липня у Вашингтоні відбувся ювілейний 75-й саміт НАТО, — його пропагандисти також не оминули увагою. Але окрім традиційних тез про те, що підтримка України з боку НАТО лише підсилює конфронтацію з Росією, а вся допомога, надана Києву, — марна, бо Росія все одно переможе в цій війні, ми помітили певну зміну риторики. «Детектор медіа» розібрав, хто насправді розкручує маховик ескалації між Росією та НАТО. Ключове  після саміту — в матеріалі Лесі Бідочко.

Довіра до новин, штучний інтелект і відмова від російського 

І тим актуальнішим є дослідження рівня медіаграмотності в українському суспільстві. Як розповів Вадим Міський, програмний директор «ДМ», таке дослідження дає змогу порівнювати, як із часом змінюється стан критичного мислення людей, простежувати певні тренди й передбачати їхню динаміку в майбутньому. Цьогоріч «Детектор медіа» провів п’ять досліджень індексу медіаграмотності серед населення: одне з них щорічне і було презентоване у квітні, а інші — бустерні, спрямовані на більш глибокий аналіз різних аудиторій. Дослідження людей віком 66+ «ДМ» проводив уперше. Загалом, це вже четверта хвиля досліджень «Детектора медіа» з визначення індексу медіаграмотності. Попередні результати доступні за посиланнями: тут (за 2020 рік), тут (за 2021 рік), тут (за 2022 рік) та за 2023 рік тут. Індекс медіаграмотності ветеранів за 2023 рік дивіться тут. Ірина Семенюта була на обговоренні й чула, як за рік змінилися медіавподобання переселенців і людей 66+. 

11 липня Національна рада з питань телебачення та радіомовлення провела конкурс із розподілу  місць у загальнонаціональних мультиплексах «Зеонбуду». Там були три вільні місця, ще одне з’явилося після анулювання ліцензії каналу «Рада», який розпочав мовлення в державному мультиплексі МХ-7. Таким чином в МХ-1 — два канали, в МХ-3 — один канал, і в МХ-5 — один канал. Найбільш популярним серед учасників став перший мультиплекс, який має найкраще покриття. На конкурс подавали заявки медіагрупи, телемагазини, канали, яких вимкнули з цифрового ефіру, й ті, хто незадоволений МХ-7. Переможцями стали Starlight Media, «1+1», «Сонце+» і луцький канал «К конкурент». Наталія Данькова розповідає, як проходив конкурс.

Surprise, surprise

Ірина Фаріон обурена Нацрадою, яка рекомендує не матюкати Путіна та росіян. А Лєна Чиченіна пише, що всією редакцією «Антоніни» потішилися, що нарешті до пані Ірини дійшли новини кінця травня. І нагадує, що саме тоді Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення рекомендувала медійникам називати росіян росіянами, а не «чмонями», «орками», «руснею». І от в лексичну битву вступила пані Фаріон і подарувала нам у своєму тіктоку чергову аналітику. Лєна розібрала всі зауваження мовознавиці й  вирішила, що невеличке роз'яснення має дати й «Антоніна».  Направду, так глузувати, як Антоніна, над тими, хто цього заслуговує, може хіба що Юрко Космина. Тому ось посилання на обурення і гнів Фаріон, а це — новий випуск «Ньюспалму» воєнного часу. 

Напівпрозора Рада

Чи достатньо для відкритості парламенту відчинених дверей для журналістів? Депутати, медійники та представники громадянського суспільства обговорили питання про залучення громадян до парламентських процесів в умовах війни. Ольга Чорна була на обговоренні й чула всіх учасників. Відкритість парламенту є однією з основних передумов функціонування демократії: у людей має бути можливість стежити за роботою своїх обранців, брати участь в обговореннях важливих питань та впливати на ухвалення рішень. Водночас безпекові питання накладають свої обмеження на комунікацію між Радою та суспільством. Яким чином знайти баланс між першим та другим?  

І насамкінець огляд документального серіалу «Дрони-камікадзе», що створила редакція розслідувань Суспільного. Серіал вийшов на ютуб-каналі «Суспільне Новини». Марія Спалєк подивилась його і написала, як трисерійний фільм розповідає про ситуацію з FPV-дронами на фронті та дорікає державі 

А от Вадим Міській із командою проєкту «Локшину замовляли?» шукали відповідь на запитання, то що ж то було: миротворчість чи зрада? Як Орбан (цікаво, чи є хоч хтось іще, хто не знає великого дружбана Путіна?) руйнує єдність ЄС на користь Росії. У новому випуску — про спроби західних політиків з «неоднозначною» репутацією схилити Україну до припинення вогню. Як Путін познущався з угорського «мирного посередника» і результатів його візиту? Та навіщо Росія розігрує карту проблем угорської діаспори так само, як і «утиски» прав російськомовних українців?

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.