Війна в інфопросторі: як розпізнати анонімні телеграм-канали і чому не варто поширювати емоційні новини
Війна в інфопросторі: як розпізнати анонімні телеграм-канали і чому не варто поширювати емоційні новини
П’ятниця, 7 червня 2024 року
Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».
Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».
Візуалізація війни
Я досі під враженням великого матеріалу в газеті The New York Times про руйнування в Україні «What Ukraine Lost» («Що втратила Україна»): «На величезній території з пошматованою 1300-кілометровою лінією фронту та за її межами знищено майже 210 000 будівель. Навіть якщо війна закінчиться завтра, у багатьох місцях повертатися не буде куди. Це перша повна картина того, де велася війна в Україні і якими є масштаби руйнувань. Використовуючи детальний аналіз багаторічних супутникових даних, ми склали карту кожного міста, кожної вулиці, кожної будівлі, яка була зруйнована. Масштаби важко зрозуміти. В Україні зруйновано більше будівель, ніж якби всі будівлі на Манхеттені зрівняли із землею чотири рази. Частини України, розташовані на відстані сотень кілометрів одна від одної, мають вигляд як Дрезден чи Лондон після Другої світової війни, чи Газа після піврічного бомбардування».
Пошкоджені будівлі в радіусі десяти кілометрів: маленький кружечок — 1–20 будівель, середній — 300–500, великий — понад 5 тисяч.
Росія знищила в Україні 106 лікарень (18 з них у Маріуполі), 109 церков (34 в Маріуполі), 708 шкіл (237 у Маріуполі). NYT пише: «Ці оцінки не включають Крим та райони України, де точні дані недоступні. Справжній масштаб руйнувань, швидше за все, ще більший, і він продовжує зростати». (Чи можна ненавидіти сильніше?)
Медіуми
«Війна йде як на лінії фронту, так і в інформаційному просторі. Це війна символів, нам важливо не віддавати свої», — Альона Романюк прийшла в гості до Вадима Міського і Наталки Соколенко в подкаст «Медіуми». Розмовляли про методи роботи російських пропагандистів в українському інфопросторі. Як відрізнити анонімні телеграм-канали від неанонімних, що загрожує людині, яка не хоче вчитися медіагігієни, та чому не можна поширювати емоційні новини, що викликають гнів, злість чи розпач. Також Альона Романюк дала поради, як користувачі соцмереж можуть блокувати російські наративи, та розповіла про навчальні проєкти для дітей і дорослих, які вчать розпізнавати фейки та виявляти джерела, що розповсюджують дезінформацію.
Сталося найгірше з того, що могло статися (ох)
Скандал, який перетворив «день Д» на день «French ass**les». 6 червня, коли у Франції відзначали 80-ту річницю висадки союзників у Нормандії, під час прямої трансляції події телеканалом ВВС за кадром прозвучав чийсь голос: «French ass**les». Ведуча ВВС Кірсті Янг мала спеціальний блок у межах трансляції. Вона вела ввімкнення з військового кладовища у французькому Байо. І от посеред цього заходу всесвітнього рівня, коли камери мали переключитися на відео з виступом військового оркестру, ввімкнувся звук і всі глядачі почули те, що наша Катерина Городнича дозволила собі не перекладати, бо а що тут незрозумілого. Навіть більше, пише, що «Антоніна» пропонує поставити зарубку про цю подію тим, хто вже зараз рахує дні, місяці й роки до моменту, коли нарешті можна буде дружити з росіянами. Остання війна між Британією та Францією була більше 200 років тому, ще за Наполеона. Але на побутовому рівні, непублічно подекуди існує зневажливе ставлення у представників двох націй одне до одного. От і сталося найгірше з того, що могло статися. Читайте, як це було: «Французи бідкаються. ВВС розводить руками». До речі, за розведеними руками хтось , можливо, й не помітив, але росіянців на урочистості не покликали. От вони й набрехали знову про «Захід, який робить усе, щоб виключити Росію з кола переможців нацизму». Мої колеги розібрали, що неслося в кремлеграмі напередодні та під час зустрічі Володимира Зеленського із західними політиками з нагоди відзначення річниці висадки союзників у Нормандії.
Фейки
Цього разу вигадка московитів про знеструмлення влітку. Пишуть наші вороги, нібито їх штучно здійснюють українські олігархи в особистих інтересах. Винуватцями ж відключень світла насправді є росіяни (ніхто й не сумнівається), які терористично обстрілюють критичну енергетичну інфраструктуру України. Тим самим вони прагнуть занурити українців у темряву та спровокувати в Україні гуманітарну кризу.
Або ось це. Російська пропаганда поширює інформацію, буцімто український військовослужбовець два роки переховувався в каналізації заводу «Азовсталь» в окупованому Маріуполі. Він нібито пив стічні води, їв пацюків, але вижив, тому такий худорлявий (вчитайтеся в цю нісенітницю, нелюди).
«Архів війни»
Це проєкт команди Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, який «виник як інстинктивна реакція на повномасштабне російське вторгнення». Як розвивається ініціатива зараз, дізнавалась Марина Баранівська. Моя колега сходила на презентацію «Архіву війни». Свідчення тих, хто став очевидцем воєнних злочинів росіян, почали збирати в березні 2022 року, розповів керівник проєкту, режисер Роман Бондарчук. Для цього запустили телеграм-бот, куди всі охочі могли надсилати свої відео, фото й інші матеріали, створені після початку повномасштабної війни. Зараз «Архів війни» містить близько 20 млн завантажених медіафайлів, працює зі штучним інтелектом і докладає зусиль, щоб нашу новітню історію ніхто не міг переписати.
Моніторинг
Ігор Куляс у свіжому випуску моніторингу спільного телемарафону «Єдині новини», порівнюючи мовлення каналів у його ефірі, зафіксував більш наочно тотальну перевагу «слуг народу», аналізуючи представлення різних фракцій парламенту в різних гостьових студіях і політичний піар влади зі згоди ведучих на телеканалі «Рада». Але, шукаючи хороше : наративів російської пропаганди у проаналізованому ефірі каналу «Рада» не було (3-ій рік повномасштабного вторгнення, як-не-як), хоч були всі чотири токсичні ведучі каналу.
Він, вона і війна
Маша Єфросиніна та її чоловік Тимур Хромаєв поговорили про свої стосунки. Навіщо і яка з цього користь, поміркувала «Антоніна». Душевний стриптиз подружжя став пілотним випуском нового проєкту колишньої телеведучої «Квиток на Марс». (І це відсилання на колись надпопулярну книжку досі може для когось працювати? Скажіть, що більше ні.) Про що говорили і що «Антоніна» про все це думає — в огляді Катерини Городничої.
Наразі це все.
Дякую, що дочитали цього листа до кінця.
Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.
До зустрічі. Переможемо!
Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.
Ілюстративне фото: Getty Images
