Луканово посміхаючись. Нова «Іронія долі» - милий жарт на задану тему

30 Грудня 2007
58698
30 Грудня 2007
09:42

Луканово посміхаючись. Нова «Іронія долі» - милий жарт на задану тему

58698
Луканово посміхаючись. Нова «Іронія долі» - милий жарт на задану тему
У мене все відбулося майже як в «Іронії долі» - я прагнув потрапити до себе додому, але опинився зовсім не там, де хотів. Звісно, не вулицю «Строителей» маю на увазі. Я – про кінотеатр. Ми випили з колегою Борисом Клименком, і я повертався додому трохи «під мухою». Раптом бачу: на афіші написано «Іронія долі. Продовження».
 
Позирнувши на годинник, я виявив, що останній сеанс почався п’ять хвилин тому. Думаю, дай подивлюся. Смикнув двері до каси – вони зачинені. Тоді виявив кмітливість і вирішив заплатити білетерці. Але, на відміну від мене, дівчина виявилась порядною і хабара не взяла. Однак і я в накладі не залишився – мене пропустили до зали без квитка. Зважаючи на пізній час, зала була напівпорожня, і я без проблем відшукав вільне крісло. Заднім числом зрозумів, що для повної подібності до знаменитого фільму бракувало тільки, аби та білетерка сіла поруч зі мною і виявилась якою-небудь Надією. Але, з іншого боку, добре, що вона не сіла поруч, бо тоді кіна б не було, точніше – я його не подивився б.
 
У фільмі мені показали Президента Росії Владіміра Путіна, який вітав російський народ із Новим Роком. А ще я у багатьох критиків читав, що у стрічці до біса прихованої реклами: інтенсивно світяться мобільні телефони певних марок, автомобіль також певного виробника. А після цього ще й «Телеглядацька асоціація батьків України» висловила невдоволення тим, що Діда Мороза показали п’яним і це, мовляв, родинні цінності руйнує. Коротше, хто тільки цей фільм не сварив! Мабуть, крім мене, всі сварили.
 
Але я на все це не звернув уваги. Проілюструвати мій настрій можна було знаменитою і моєю улюбленою фразою Хабарта Ельберта Ґріна: «Не ставтеся до життя надто серйозно – все одно живим вам із нього не видряпатись». У цьому випадку йшлося не про життя, а про фільм.
 
Ви ж знаєте, мене хлібом не годуй – дай до чогось присікатись. Я б і тут присікався, але їй-богу не розумію, для чого. Бо фільм не дотягує до рівня першої «Іронії долі»? Так апріорі було зрозуміло, що він не міг дотягнути, бо знімав його не Ельдар Рязанов, а Тимур Бекмамбетов. Що він є спекуляцією на темі, заданій рязановським фільмом? Так і це ясно заздалегідь. Якби так не було, фільм не привертав такої уваги. Що ж до прихованої реклами, то чорт із нею! Нехай нею нудні кінокритики переймаються.
 
Автори вирішили стібанутися на задану тему. Ясно, що тему вони вибрали, аби грошенят заробити. Питання в тому, добре вони це зробили чи погано. Фільм вийшов веселенький. Я разом з аудиторією весь час вибухав сміхом із ліричними, ностальгійними відтінками. Ностальгійності додавали мотиви музики Мікаела Тарівердієва з першого фільму, які вдало використані у «Продовженні». А ще – участь у фільмі «старих» героїв. Тут вам і Андрій Мягков – «Женя Лукашин», і Юрій Яковлєв – «Іполит», і Барбара Брильська – «Надія». Та й нові персонажі у виконанні Сергія Безрукова, Костянтина Хабенського і Єлизавети Боярської грають енергійно, з напором і добре вписуються у нову історію.
 
А ще тема – казкова любов мало не з першого погляду. Все повторилося: тепер син Жені Лукашина прилетів до Санкт-Петербурга на вулицю «Строителей» і відбив дочку Наді з Іполитом у «нового росіянина», до речі, зовсім не жлобовитого, а дуже милого, але весь час заклопотаного справами молодого чоловіка. Щоправда, на відміну від рязановського фільму, процес виглядання має не надто переконливий вигляд. Процес перемикання уваги дочки Наді й Іполита на п’яного московського гостя показаний не дуже психологічно вмотивовано. А коли покинутий молодий чоловік дивується, чому вона проміняла його, такого успішного, на чорт зна кого, то випадкова співрозмовниця пояснює йому приблизно так: «Хіба кохають за щось? Кохання – це просто так, безкорисливе почуття».
 
Нам у це, звісно, хочеться вірити. Тому цей фільм не викликав у мене тих почуттів, які йому приписують численні критики.
 
Автори пожартували на задану тему. Чому б і ні?
 
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
58698
Коментарі
11
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
dilema
6166 дн. тому
Потому мы так и живем,что у нас такие критики как вы Рамзесы и иже с вами.....Бррр....Вы хуже Поплавских,Лукановых и всех вместе взятых режиссеров,потому ,что вы сами то ни фига не создаете,а только изливаете свою желчь в своих "околопрофесийных выданнях"....Задрали,господа,да какие из вас господа то....,
Гумус
6167 дн. тому
dzozu: так, колумніст.Людина, яка береться вести колонку, мусить бути критиком. А ще соціологом, психологом, політологом... Він бачить текст у ширшому контексті, аніж звичайний критик. Бо він такий собі синтезатор суспільних настроїв і мислеобразів, який спроможний виймати з ефіру (не тільки телевізійного) енергію громади і концентрувати її на певних напрямках (в ідеалі, звичайно). В Луканова ж маємо малоросійську дядьківську прозу, якої в нас завжди густо було. Випив румку, випіл двє, закружилось в головє... Кому це потрібно? Повторюся: у нас нині катастрофа з рівнем професіоналізму в журналістиці, і не тільки в ній. Як Ви кажете," без претензій на жодну глибину". Чому ж тоді у нас дивитися нічого, читати практично так само нічого? Чи не тому, що забагато дядьківського, примітивного й неглибокого? Серед політиків - самі дурки блазнюваті, інтелігенція у нас - таке враження - теж у дурки записалася. Принаймні іншу не побачиш на ТБ. Коли ви там бачили Ліну Костенко чи Івана Дзюбу? Поплавські і поплавські... Отак і виходить, коли скористатися Вашим образом, що навкруги суцільні тобі радіостанції з Левком Дурком, та й більше, бачиться, нічого. Вам так подобається? Не поділяю Ваш оптимізм. З дурківщини дурківщина й буде. Власне, в ній ми вже живемо.
dzoz
6167 дн. тому
Гумусу: Луканов - не критик. Він колумніст, який працює у легкому сатиричному жанрі і має відповідну колонку на Телекритиці. Чи ви вважаєте, що на ТК мають тільки критики писати? Тоді на Обозревателе - тільки оглядачі, ага? :0)
Гумус
6167 дн. тому
Чудесно, dzoz. Якщо Ви вважаєте, що серед критиків мусять бути Левки Дурки, то й сказати більше нічого. Значить, потреба в них таки сформувалась - дуркам потрібні відповідні кадри. Естрадна критика, яка полягає в тому, аби дурня клеїти. Тільки питання лишається - чи ж не надто високою є концентрація дуркізму у нашому суспільстві? І - куди ми з усім оцим виїдемо?
Рам - dzozu
6168 дн. тому
Не побивайтесь Ви так. Ми теж стьобаємось. Таке у нас життя - політики стібаються-розстібаються, журналісти, чиновники... Настібали по кишенях пів-України, весело, чи не так? Непрофесіоналізм визначає усю систему влади, в тому числі четвертої...Хто це Вас трактатами потомив? Ви можете пригадати, коли їх бачили востаннє? Абсолютна більшість пише речьовки у стінгазети... Карнавал, кожен у масці й костюмі. От ніби ж то журналіст, ніби гінеколог, ніби шоколадних справ майстер... Стібаймося, панове, бо ми того варті!
dzoz
6168 дн. тому
Колеги, ви чого? Всерйоз критикувати тексти Луканова - все одно, що наїжджати на радіостанцію, яка крутить пісні Левка Дурка. При цьому - порівнюючи його творчість із Моцартом або Паваротті. Хто такий Луканов, як він пише - знають усі, оскільки він вмудряється осємєніть багато різних видань, видаючи по кілька "колонок" щодня. Це легкий, не надто інтелектуальний, але веселий і безшабашний напівстьоб без претензії на жодну глибину. Є достатньо людей, яким приємно пробігтись очима по таких текстах. Не тільки ж трактати читати.
Рамзес
6168 дн. тому
Це поважна причина. Раз нікому читати вдома - доведеться читати нам.
горькая, правда
6168 дн. тому
У Луканова нет жены.
из под елочки
6168 дн. тому
да, такие тексты дальше ушей жены не должны продвигаться, но какое какбытелевидение таковы и какбыкритики - домашние радости. Появление "Иронии-2" могло бы стать поводом содержательной дискуссии профи, но с жаром, достойным лучшего применения, "телекритика" "анализирует" только пароксизмы контрпрограммирования и закулисные кадровые пируэты - это дает ей иллюзию какбывлияния на какбытелетусовку, а нам-то что до них? "Скучно, девушки", - как говорил Остап Бендер.
Прохожий
6169 дн. тому
Посмотрел фильм на трезвую голову. Полный отстой. Жаль хороших артистов, вынужденно исполнивших роли свадебных генералов. Почитал комменты на - http://www.kinokadr.ru/articles/2007/12/23/ironia.shtml?commentlist и понял, что я в своем неприятии этой туфты не одинок.
Рамзес
6171 дн. тому
Відгук звичайного глядача чомусь друкують у професійному, бодай й інтернетному, виданні... Таке було й раніше - під рубрикою "нам пишуть". Одначе тут один із колумністів ТК, одне з облич видання. Це що, Телекритика отаким себе бачить - нефаховим, не надто розумним? Випив чарку, пішов в кіно: а воно й нічого виявилось. Критики усі брехали... О-па, така вона у нас, нібито журналістика. Таке воно у нас, нібито культурне життя.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду