15:50
Четвер, 10 Квітня 2014

Така нестерпна важкість правди

Шукати відповідей на справді важливі запитання, а не лише нагнітати де треба й не треба — хочеться побажати новинарям. Огляд телепрограм за 31 березня — 6 квітня
Така нестерпна важкість правди
Така нестерпна важкість правди

І знову цей страх перед новинною стрічкою в інтернеті й на телебаченні. Хотіла написати, що цей страх - звичний, але ж до нього звикнути не можна, хоч як себе вмовляй.

 

Навіть якщо новина позірно добра, її можуть подати так, що весь позитив перекреслюється двома-трьома штрихами, хай і майже непомітними.

 

Здавалося б, інформація про те, як Олександр Турчинов та Арсен Аваков інспектували новостворену Національну гвардію, приїхавши на навчання на базі в Нових Петрівцях, могла вселити щонайменше гордість за боєготовність українських вояків. Відеоряд із навчань на всіх каналах був однаковим - танки з бетеерами в маскувальних барвах, тренування бійців, захоплення будівлі гвардійцями за допомогою альпіністського спорядження... Одне слово, все те, що могло б бодай якось заспокоїти мирного обивателя, який за чотири місяці вже розучився спати без снодійного.

 

Справді оптимістична картинка військових навчань і тренувань, виявилося, для журналістів і редакторів ТСН стала лише приємним фоном, щоб показати - нові мітли метуть по-старому.

 

Бо ж «кортежі» міністра внутрішніх справ та голови Верховної Ради України поверталися тим самим маршрутом, яким завжди їздив Віктор Янукович! І це пролунало як звинувачення в несосвітенному злочині (а що, з Нових Петрівців до Києва є якась інша дорога?).

 

І отже, доходять висновку автори сюжету, те, про що ми всі мріяли забути, повертається - кортежі, перекриття доріг для «членовозів» послужливими й поблажливими підлеглими даївцями, а також неминуче для всіх їхніх пасажирів порушення Правил дорожнього руху.

 

Не знаю, чи можна назвати дві машини (а на відео, що його показали на всіх загальнонаціональних каналах, добре видно, що їх не більше) кортежем, якщо навіть у сумнозвісних «драконівських» законах від 16 січня таким визнавалася кавалькада з 5 автівок. Але кореспонденти ТСН, які спеціально їхали за машиною Арсена Авакова, сумлінно зафіксували її швидкість - 180 км/год, не забувши відзначити: ДАІ на кілька хвилин зупинило рух по одній із оболонських вулиць, аби машини Олександра Турчинова й Арсена Авакова безперешкодно й з вітерцем її проїхали. Про те, що «кортежі» слухняно зупинилися на пішохідному переході, пропускаючи людей, тут теж поінформували, але дуже скупо, мимохіть.

 

Зате тривало смакували, як одна з машин «кортежу» підрізала білий мерседес.

 

Для початку авторам цього «викривального»» сюжету варто було б зізнатися, що коли журналісти мчали на швидкості, з якою пересувався міністр, навіть не зменшуючи її в межах населеного пункту, вони так само порушили ПДР.

 

Але ж хто дбатиме про законослухняність, коли є нагода викрити нову владу, яка нічим не відрізняється від попередників!

 

Тема міністерського кортежу отримала продовження у випуску суто гумористичної програми «Чистоньюз» на каналі «1+1» 3 квітня. Валерій Жидков та Володимир Зеленський коментували не так факт пересування в кортежах панів Турчинова та Авакова, як реакцію на нього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Останній на засіданні уряду заявив, що більше не потерпить сюжетів у ЗМІ, де будуть демонструвати дорожні «забави» чиновників із нової влади. Валерій Жидков саркастично поцікавився, що ж саме мав на увазі Арсеній Петрович - самі кортежі чи те, щоб їх більше не показували в ЗМІ?

 

Зрозуміло, що кожний крок нинішньої влади розглядають під мікроскопом, і найменше порушення законів може обернутися стрімким падінням рейтингів. Але зазвичай замість справді розслідувати справжні злочинні оборудки, приміром, досі народних депутатів або новопризначених міністрів, які відповідають за економіку та енергетичну безпеку, маючи далеко не бездоганний бекґраунд, тележурналісти хапають те, що лежить на поверхні й не вимагає жодних зусиль для викриття. Тож «кортежі» Олександра Турчинова та Арсена Авакова - просто-таки подарунок долі для журналістів, які не переймаються «заморочками» на кшталт пошуку справжніх скандалів у владі та їхніх розслідувань.

 

Журналісти «Подробностей недели» теж не змогли пройти повз такої «вдячної» теми, присвятивши їй цілий шматок тижневика. Показавши всім відомі кадри проїзду міністра внутрішніх справ київськими вулицями, в тому числі й ті, де він підрізав «мерседес», тут знайшли власницю білосніжної «німкені», яка виявилася (ще один подарунок долі!) не багато не мало - місіс Україна кількарічної давнини. Героїня трохи здивувалася візитом кореспондентів, адже, за її зізнанням, чоловіки відносно жінок за кермом поводяться на дорогах настільки агресивно, що вона навіть не звернула уваги, коли її підрізав якийсь там автомобіль.

 

Далі зробили спеціальний репортаж із західноєвропейських столиць, щоб показати, наскільки їхня влада відрізняється від української й їздить собі непримітними машинками або ж узагалі на велосипедах. Але вершиною цього викривального «антикортежного» сюжету став експеримент Христини Суворіної. Екс-ведуча «Подробиць» засіла в кущах (тобто не в самих кущах, а в машині біля них) поблизу будинку, де живе міністр охорони здоров'я Олег Мусій. Керувалася при цьому журналістка єдиним бажанням - вивести на чисту воду нових очільників одного з найкорумпованіших відомств. Але надії Христини не виправдалися - пан міністр спокійно підійшов до скромного «пежо», відповівши кореспондентці, що це його власна машина, а не відомча.

 

Арсен же Аваков до Кабміну зазвичай прибуває на одній машині, без жодних тобі кортежів, уточнив на запитання журналістки Олег Мусій. Мені здається, що влаштовувати засідку на людину, яка рятувала поранених на Майдані, щонайменше - ознака непрофесіоналізму. Бо уявити пана Мусія в броньовику та ще й супроводі машин із блимавками може тільки хворий. Відтак об'єкт засідки було обрано невдало.

 

Тим часом Костянтин Стогній, якого «Подробности недели» запопали в заторі через урядові кортежі, висловився приблизно в тому ж дусі, що й його колеги з ТСН. Мовляв, нічого не змінилося, й посполитим як перекривали кисень на дорогах раніше, так і досі перекривають.

 

Цей дивовижний баланс думок щодо «кортежної історії» на «Інтері» ще більше «збалансував» синхрон нового-старого начальника Державної служби охорони Валерія Гелетея. Котрий у досить розлогій розмові з ведучим Дмитром Анопченком про назагал професійні дії українських прикордонників під час спроби втечі з України екс-генпрокурора Віктора Пшонки, екс-міністра доходів і зборів Олександра Клименка та самого Віктора Януковича, підкреслив: дві машини, одна з яких броньована, високим держслужбовцям належать задля безпеки, але нині ніхто не перекриває вулиці на півтори години, як це було, коли на роботу й назад додому мчав кортеж Віктора Януковича.

 

За всієї симпатії автора до новопризначеного шеф-редактора «Подробностей недели» Ольги Червакової, надмірна увага до простенького, як на мене, сюжету, який за тиждень ЗМІ розігнали до рівня смертельного посадового злочину, свідчить хіба що про певне школярство журналістів команди. Якщо не про бажання підключитися до тролінгу Арсена Авакова, якому дісталося чомусь набагато більше, ніж Олександрові Турчинову.

 

У наслідку всі забули, що починалося все з військових навчань на полігоні Національної гвардії, тож добру новину про відновлення боєздатності ЗСУ було цілковито перекреслено цим тролінгом на адресу міністра внутрішніх справ.

 

З цієї самої серії й 15-хвилинний випуск програми «Гроші», які минулого тижня йшли одразу по завершенні ТСН. Третього квітня тут видали в ефір розслідування про статки армійських генералів, які побудували в Кончі-Заспі розкішні маєтки, в той час коли їхні підлеглі, офіцери середньої ланки, взагалі не мають житла.

 

За приклад узяли чомусь екс-міністра оборони Олександра Кузьмука, нині - радника в. о. Верховного головнокомандувача. Його величезний палац на березі Київського моря перетворили на символ корупції в армії. Сам пан Кузьмук на всі запитання журналіста, «откуда дровишки?», відповідав просто - будинок зводився 15 років тому й коштував недорого.

 

З претензій до нового міністра оборони Михайла Коваля - відносно дорогий позашляховик.

 

Цікаво: про те, як заробити гроші МО на продажу земель, що стоять пусткою після ліквідації військових містечок, «Грошам»розповів колишній працівник міністерства, якого звільнили звідти за хабарництво.

 

Жодних висновків, окрім натяків на те, що коли екс-міністр оборони живе в розкошах, то від нового начальства теж нічого доброго сподіватися не випадає, з цього «розслідування» не випливає. Можливо, саме це й було метою горе-інвестигаторів.

 

Враження збитого прицілу, який визначає пріоритетність тих чи тих подій для інформаційників, було, й коли 1 квітня випуски новин на загальнонаціональних каналах обмежилися сухою інформацією про засідання міністрів НАТО. Яке спеціально розглядало питання України. Про те, що цей факт справді безпрецедентний і показує, наскільки серйозно Захід заклопотаний проблемою убезпечення України від зажерливого сусіда, наголошував у своїх ФБ-постах Юрій Бутусов, редактор порталу «Цензор.нет». Він був присутнім на історичному засіданні в Брюсселі й повідомляв про його рішення в режимі онлайн.

 

Здавалося б, хто, як не пан Бутусов міг би розкласти по поличках для телеглядача, який не читає «Цензор.нет» і не має сторінки в ФБ, все, що відбулося в Брюсселі 1 квітня?

 

І ще здавалося, що Савік Шустер, який усе-таки оцінив «всесвітньо-історичне» значення засідання в Брюсселі, запросивши до студії Юрія Бутусова в четвер, 3 квітня, хоч на півгодинки випаде з образу шоумена й дасть журналістові розтлумачити, що ж такого важливого для оборони України придумало те саме НАТО.

 

Де там! Хіба можна було шоуменові забути про свою славну роль? Він і не забув. Запросивши для підсилення блазенського ефекту свого давнього завсідника, носія вил і водія корів Олега Ляшка. Після того, як кандидат у президенти допався до мікрофона, допитуючись у Володимира Євдокимова, заступника міністра внутрішніх справ, де він був 20 лютого, можна було гасити світло і зливати воду. Тут уже стало не до дискусій. Юрій Бутусов увесь цей звичний для «Шустер будні» шабаш зрозумів правильно й просто покинув студію. А навіщо ганьбитися?

 

І лише наступного дня, 4 квітня, вже в студії Еспресо tv, журналістові вдалося нарешті донести до широких мас, чому подія 1 квітня в Брюсселі така важлива для України. По-перше, тому, що НАТО вперше в своїй історії ухвалило консолідоване рішення на користь України, тобто дало зрозуміти, що не дасть Росії рухатися далі на терени України. По-друге, США та ЄС готові запровадити третій рівень санкцій проти Росії. А це дуже серйозно, хоч би що казали з цього приводу в РФ. І це все, підкреслив Юрій Бутусов, попри потужне російське лобі, яке платить шалені гроші за свій піар на Заході.

 

Пояснив учасник вікопомного засідання в Брюсселі й те, чому вступ України до НАТО нині не на часі. Проблема навіть не в тому, що цього боїться та ж таки Росія або не хочуть мешканці південного сходу України, а в тому, що наша система оборони занадто слабка. Таких до Північно-Атлантичного альянсу не беруть.

 

Не зробили сенсації українські телевізійники й із чергової появи вже тричі живого Віктора Януковича в Ростові-на-Дону. Цього разу володарі маріонетки випустили свого побитого шашелем, але вже з трохи підрихтованою фізіономією «джокера» не на прес-конференцію, а на інтерв'ю з НТВ та Associated Press у якомусь ростовському готелі. Що цікаво, без жодних анонсів, як це бувало досі. Наживо трансляцію з цієї балачки вів російський телеканал «Дождь», що змушує порядних телекритиків переглянути свій захват щодо появи «опозиційного» російського телеканалу в пакеті «Волі».

 

Наші ж телересурси в повідомленнях про третє пришестя «месії» на телебачення обмежилися стислим переказом основних меседжів любителя золотих батонів («я б ніколи не віддав наказу стріляти»; «я справді попросив Володимира Володимировича захистити Україну від радикалів, ввівши війська...») в супроводі відеонарізки з того самого «Дождя».

 

І такий підхід цілком виправдано, адже глядач уже чудово обізнаний із тим, як саме й за чий рахунок жив «легітимний», «незаконно законно избранный» президент України.

 

Тим паче, маріонетку витягли зі скрині й поспіхом підрихтували якраз напередодні анонсованого на 3 квітня звіту МВС, СБУ та Генпрокуратури про перші результати розслідування щодо масових убивств протестувальників 18-20 лютого. Вочевидь, від Януковича його ляльководам було потрібно лише одне - щоб він відхрестився від розстрілів, сказавши, нібито не віддавав такого наказу. З огляду ж на канал трансляції (маленький і то на межі животіння «Дождь»), призначалися ці одкровення не для української публіки.

 

3 квітня спільну прес-конференцію Арсена Авакова, Валентина Наливайченка та Олега Махніцького транслював 5 канал.

 

Перше враження можна описати словом «безпрецедентно». І неймовірна кількість камер, і неймовірні матеріали, оприлюднені начальниками трьох відомств - все свідчило, що влада готова звітувати перед суспільством у найдраматичнішій справі останніх років.

 

Ця прес-конференція мала такий неосяжний характер, що її шматки 5 канал показував до кінця тижня. І щоразу це виявлялося поштовхом до чергових запитань і побудови нових версій.

 

Всі сумніви майдану щодо названих на прес-конференції винуватців загибелі Небесної сотні, а також катувань, викрадень і підпалів авто, озвучив сотник Володимир Парасюк у вечірньому випуску новин на 5-му з Артемом Овдієнком. Хлопець висловив припущення: коли кажуть про вину Захарченка та Януковича, вочевидь, просто не хочуть чіпати середню ланку в Адміністрації президента, яка й передавала накази розстрілювати безпосередньо виконавцям.

 

Хоча на автора цих рядків звіти Арсена Авакова та Валентина Наливайченка справили враження цілком доказових і аргументованих, весь огром інформації, що вилилася на явно непідготовленого до аж такого масштабу лиходійства глядача, треба буде осмислювати шматочками, поступово. Бо як із цим жити, коли злочинці гуляють на волі, поки що незрозуміло.

 

Так само, як і змиритися з тим, що Небесна сотня - це назавжди й безповоротно. Їх нема й не буде - юнаків, жінок, чоловіків, яких відстрілювали на Грушевського й Інститутській 18-20 лютого. Нема й не буде хлопця в оонівській блакитній касці Устима Голоднюка із сотні «Львівська брама».

 

Саме у вечір 3 квітня на «1+1» показали «Небесну сотню», перший фільм із документального циклу об'єднання «Вавилон 13» «Зима, що нас змінила». Червоною ниткою фільму стала історія Устима, розказана його батьком і побратимами.

 

Фільм жорсткий, страшний і правдивий. У ньому нема жодного фальшивого кадру чи слова. Герої розповідають те, що пережили в найжахливіші дні й ночі майдану, з тим спокоєм, який уже за межею болю, відчаю чи страху...

 

Дивитися «Небесну сотню» без сліз нереально. Водночас після перегляду доходить те, що було неможливо ще два місяці тому - розуміння війни як роботи. Буденної праці серед криків поранених, заюшених кров'ю, серед мертвих тіл, які треба витягти з поля бою, в задушливому смороді запалених шин, обгорілих тіл і нескінченних потоків крові.

 

За це розуміння авторам - окремий респект. Бо якби не майдан і не їхній суто операторський і режисерський рефлекс - знімати все, що бачиш, зафіксувати кожну мить протистояння, ми б так і не дізналися, що війна - це просто робота. Коли робиш, що повинен, і будь що буде. Як у кодексі англійського джентльмена.

 

Кінцівка фільму, коли сотня «Львівська брама» шикується після прощання з Устимом Голоднюком, вражає промовистою деталлю. Побратимам заважає шикуватися... Юлія Тимошенко, яку саме привезли на Майдан просто з аеропорту «Жуляни». Вони змушені розступитися перед візком, і треба бачити, з якою нехіттю це робиться! З відповідним словесним супроводом, далеким від компліментів. Це окремі паралельні світи, які ніколи не перетнуться, - віп-бранка, випущена завдяки майдану на волю, й майданівці, які щойно попрощалися з загиблими товаришами під моторошну «Плине кача».

 

Мабуть, такими ж паралельними світами можна вважати й телеканали «1+1» та СТБ. Саме в той час, коли «Плюси»показували стрічку «Небесна сотня», на СТБ вчили, вибачте на слові, як «правильно какати». А також показували чоловічі й жіночі статеві органи відкритим текстом, без жодних сором'язливих замальовувань.

 

Дива програмування (чи контрпрограмування) на українських каналах, здається, досягли вершин цинізму.

 

4 квітня канал «Україна» показав другий випуск народно-політичного ток-шоу «Майдан. Точка відліку». Цього разу бруківку як натяк на майдан залишили тільки на рингу, зі сходів її прибрали. Тему «Хто кого годує?» вдалося дуже успішно втопити в передвиборчих гаслах аж двох кандидатів у президенти - Наталії Королевської та Олега Ляшка. Перша доводила: працюючи в уряді Миколи Азарова, вона робила все можливе й неможливе, аби жодної гривні з соціальних виплат не забрали. Другий посилено, як і скрізь, куди його запрошують задля пожвавлення процесу, репетував, як навіжений, що у владі самі падлюки, а він, Ляшко, справжній революціонер, який принесе всім щастя і справедливість.

 

Не без суму констатуємо - ведуча Іванна Коберник наразі абсолютно не володіє аудиторією. Якщо вже ти погрожуєш вигнанням за те, що учасник говорить не за темою, то так і роби. Але ж не можна перетворювати ток-шоу на балаган, коли той самий учасник спершу влаштовує демарш, демонстративно покидаючи своє місце, проте буквально з півдороги до виходу повертається назад.

 

Тож «Майдан. Точка відліку» наразі скидається на такий собі телевізійний напівфабрикат, із яким невідомо що робити - варити, смажити чи запікати в духовій шафі. З усієї несамовитої какофонії другого випуску дуже вирізнялися слова журналіста Сергія Висоцького про неможливість домовлятися, ба більше, навіть просто спілкуватися з убивцями. Якими він цілком слушно вважає тих, хто був при владі під час найгостріших протистоянь на майдані й яких досі від тієї влади не усунули. Ну, й тих, яких досі залюбки запрошують на різноманітні телевізійні ток-шоу.

 

Враження таке, що вся ця какофонія, в тому числі й за активної участі буйного Ляшка, була потрібна, аби на її тлі кандидат у президенти Наталія Королевська, яку давно пов'язують із Рінатом нашим Ахметовим, мала вигляд єдиної притомної людини в студії. Хоча таких там було немало - Олександр Солонтай, скажімо, чи Святослав Вакарчук (підозрюю, що лідер «Океану Ельзи» нині переживає кризу жанру й через це став завсідником телевізійних ток-шоу й не тільки), або ж Майкл Щур (він же - журналіст Роман Вінтонів). Проте ніхто з них не мав таких преференцій у своїх виступах, як та сама Наталія Королевська.

 

Адже офіційний кандидат від ПР Михайло Добкін, який того ж вечора насухо програв Юлії Тимошенко в програмі «Шустер live» на Першому національному, виглядав, як текст, котрий «немножко по-дебильному написан».

 

Страх перед новинною стрічкою подеколи виливається в бажання видати бажане за дійсне. Що й продемонстрував у своєму репортажі, точніше, прямому включенні з Криму Осман Пашаєв, у «Подробицях» суботи, 5 квітня. Він, не змигнувши оком, розповів очманілій публіці, яка ще на початку тижня вичитала в інтернеті, що Туреччина не готова закрити російським кораблям Босфор через міжнародні угоди щодо мореплавства, буцімто все з точністю до навпаки - Туреччина таки точно закриє військовим судам із Росії прохід через Босфор.

 

Кореспондент кримськотатарського каналу ATR при цьому намалював дуже яскраву картинку (словесну) - як Чорне море для Чорноморського флоту Росії перетвориться на озеро, внаслідок чого його кораблі змушені будуть плавати хіба що від Севастополя до Одеси (?) туди-сюди.

 

Жодних посилань на джерела, не кажучи вже про якісь синхрони експертів, Осман Пашаєв у цьому сюжеті не зробив. Натомість у неділю, вже у тижневику «Подробности недели», повернувшись до цієї теми, наголосив - Туреччина не перекриє Босфор тільки для цивільного флоту Російської федерації. Що ж до військових російських кораблів, то протоку для них турки точно перекриють, і в цьому його запевнили якісь анонімні джерела в ВМС Туреччини.

 

6 квітня для інформаційних тижневиків стало «благодатним» джерелом для нагнітання чергової хвилі страху перед окупацією південного сходу України російськими військами. Адже того вечора сепаратисти захопили Харківську, Донецьку та Луганську облдержадміністрації.

 

Надто ж це нагнітання було помітним у «Подробностях недели» на телеканалі «Інтер». Показавши кадри, як феєричні дебіли - прихильники федералізації в Харкові змусили проповзти на колінах повз коридор міліції учасників євромайдану, які вийшли відстоювати єдину Україну, ведучий Дмитро Анопченко звернувся до гостя студії Андрія Сенченка, народного депутата, представника в. о. президента України в Криму, з запитанням - чому, мовляв, Київ не прислухається до вимог південного сходу країни.

 

На що Андрій Сенченко цілком логічно відповів, що жодних кроків із дестабілізації ситуації на сході нинішній уряд не робив. Ба більше, він зробив усе, щоб мешканці сходу не відчували тиску Києва, призначивши на посади губернаторів місцевих, а не засланих козачків.

 

Тим часом Дмитро Анопченко й далі нагнітав, вимагаючи від співрозмовника визнати безсилля влади, якої не визнають регіони на південному сході, й саме через це вони виходять на мітинги. Ну що ж, така атака ведучого дала змогу чиновнику мобілізуватися й урешті-решт виглядати таки переконливо. Сподіваємося, й надалі «Інтеру» вистачить наснаги не лише нагнітати, а й добиватися від політиків відповідей на складні запитання. Головне, щоб «теплу ванну» не змінили на істеричне «мочилово». І тоді, може, страх перед новинами в глядача щезне.

 

Фото radiosvoboda.org

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
10447
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
Опитування
/
Результати
Чи подобається вам поточний формат
Так, подобається!
Ні, не подобається!
Я не підписаний на розсилку «Детектор медиа»!
Коментар, або свій варіант:
Чи подобається вам поточний формат
Так, подобається!
25.0% (1)
 
Ні, не подобається!
0.0% (0)
 
Я не підписаний на розсилку «Детектор медиа»!
75.0% (3)
 
Коментар, або свій варіант:
0.0% (0)
 
Загалом відповідей: 4
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop