Учора, 13 березня, Національній раді з питань телебачення і радіомовлення через відсутність кворуму не вдалося ухвалити рішення про припинення ретрансляції на території України деяких російських каналів, які ведуть інформаційну війну проти нашої держави. Сьогодні регулятор знову спробує зібратися на засідання. Питання відключення російських мовників в Україні дискутується останні кілька тижнів. Експерт з медіаправа Наталія Петрова наголошує, що в інтересах національної безпеки і територіальної цілісності таке рішення є легітимним. Утім, є чимало противників цієї ідеї. Сьогодні ми публікуємо статтю постійного автора «Детектор медіа» Бориса Бахтєєва, який виступає проти заборони російських каналів.

Нацрада з питань телебачення та радіомовлення вимагає від провайдерів програмної послуги припинити ретрансляцію у своїх мережах передач російських телеканалів «Россия 24», ОРТ («Первый канал. Всемирная сеть»), «РТР Планета», «НТВ-Мир». Нацрада зробила мужній крок і заслуговує на вшанування своєї принциповості та патріотизму?

Навряд чи. По-перше, розпорядження Нацради було поширено до ухвалення нею офіційного рішення, а якщо називати речі їхніми іменами, то БЕЗ офіційного рішення.

По-друге, телебачення не є єдиним каналом, яким на українські терени надходить російська пропаганда. Фрагментарне перекриття надходження тієї пропаганди буде безрезультатним: якщо вже перекривати інформаційні канали, то перекривати повністю - конфіскувати радіоприймачі, заборонити інтернет, вимкнути телефонний зв'язок, наглухо закрити українсько-російський кордон, а тих, хто порушить заборону, висилати... куди? Колими в Україні немає - ну, отак от нам не пощастило. В іншому ж разі, без усіх згаданих заходів у комплексі, вийдуть типові в чистім полі ворота. Щось винятково для звітності, для галочки.

По-третє, давно й багаторазово доведено: заборона не є не лише найкращим, а й узагалі ефективним засобом боротьби з небажаною інформацією. Коли ж ідеться про брехню, про дезінформацію, ефективність заборон і замовчувань є навіть не нульовою, а перебуває десь у царині від'ємних величин. Адже що означає заборона? А означає вона те, що держава свідомо відмовляється спростовувати нахабну пропагандистську брехню. Свідомо розписується в тому, що вона не може, не здатна ту брехню спростувати. Не може протиставити тій брехні нічого конструктивного. Що гадатиме постійна аудиторія російських каналів? А гадатиме вона єдине: те, що показують російські канали, - ніяка не брехня.

Забороняє поширення інформації «з неправильних джерел» зазвичай саме та сторона, яка відчуває свою неправоту? Саме та сторона, якій бракує аргументів на свою користь? Саме та сторона, яка поширює неправду й боїться бути спійманою на маніпулюванні? Недаремно заборона на закордонні джерела інформації є характерною ознакою тоталітарних режимів або, принаймні, тих, де існують значні проблеми з демократією.

Зрештою, якщо йдеться про відверту брехню російської пропаганди, яка дестабілізує ситуацію в Україні, існує суд. Припинення трансляції російських каналів за рішенням суду, принаймні, виглядало б незрівнянно обґрунтованішим.

А тепер звернімо увагу на ситуацію у країні. Крим окуповано росіянами. У східних регіонах неспокійно, там тривають проросійські акції. Спеціально для надто гарячих голів уточнімо: те, що відбувається зараз, є дуже далеким від повномасштабної війни. Дуже далеким навіть від масштабів протистояння у Грузії 2008 року.

Російська пропаганда поширює тезу про те, що нова українська влада переслідує свободу слова, переслідує не підкорені нею ЗМІ. І от українська Нацрада з питань телебачення та радіомовлення робить російській стороні царський подарунок - просто вкладає їй до рук гучний і неспростовний факт. Позбавляє російську сторону необхідності брехати, бо тепер вона може в даному питанні обходитися правдою й самою лише правдою.

А тепер спробуймо уявити собі типового мешканця сходу, який звик до російського телебачення й бачив світ крізь його, російського телебачення, призму. Так, картинка світу в його очах була дуже й дуже викривленою, картинка того, що відбувається в Києві, Львові, Вінниці чи Полтаві, - взагалі неадекватною. Та й не лише мешканця сходу: не далі як минулої суботи один вельми інтелектуальний киянин, із ученим ступенем, намагався вмовити мене дивитися російські канали - бо, на його переконання, саме вони кажуть правду, тоді як українські канали брешуть.

І от російські канали зникли з ефіру. Як ви гадаєте, чи стануть унаслідок того ці люди ДОВІРЯТИ новій українській владі? Чи стануть вони ДОВІРЯТИ інформації українських телеканалів? Чи можуть українські телеканали МЕХАНІЧНО замістити для цих людей зниклі російські? Ні, якраз навпаки: заборона транслювання російських каналів лише переконає цих людей у тому, що росіяни й саме вони нібито казали правду. Що далі? Ці люди ще активніше почнуть домагатися російської «братньої допомоги» в будь-який спосіб і будь-якими засобами.

Постає, власне, одвічна наша проблема: що нас більше цікавить - процес чи результат? Красива й «правильна» картинка в ефірі, а чи завоювання довіри в проросійськи налаштованих українців? Офіціозний ВИГЛЯД ЄДНАННЯ, а чи СПРАВЖНЄ ЄДНАННЯ українців? Дуже боюся, ми наступаємо на дуже старі, ще радянські інформаційні граблі... Так, так і ще раз так: аудиторія російських телеканалів є зомбованою, загіпнотизованою, наляканою. Чи можна виправити все це заборонами? Чи можна заборонити людині бути наляканою? Чи можна забороною зняти гіпноз? Мабуть, кожен із нас бодай раз спостерігав, як горе-батьки намагаються лайкою, а то й стусанами змусити дитину припинити плакати. Й що з того виходить - дитина плаче все сильніше й сильніше.

І ще більше. Якщо транслювання російських каналів буде припинено, можна скільки завгодно звинувачувати їх у брехні - усе це зависатиме в повітрі. Бо зникла можливість доводити цю брехню для широкого глядача НА КОНКРЕТНИХ ФАКТАХ. Зникла можливість предметно, пункт за пунктом СПРОСТОВУВАТИ цю брехню. Зникла можливість ловити російські канали за руку, на гарячому - адже глядач цього не буде бачити.

Заборонений плід - солодкий. Україна може подарувати російським каналам ореол стражденності. Вона міфологізує їх, створить із них легенду: заборонені канали одразу ж обростуть такими самими легендами, як за радянських часів «ворожі голоси», що їх глушила радянська влада. Серед певної аудиторії - це так, але ж саме за цю аудиторію йде боротьба. Саме за її душі та її свідомість. Бо патріотично налаштовані українці, навіть подивившись російські канали, у будь-якому разі не підпадуть під їхній вплив.

У Криму заборонили українські канали - то давайте й ми заборонимо російські. Що це? Якась гра в шахи з дзеркалом? Змагання, хто кого перемавпує? Але від того, що в нас вимкнули російські канали, кримчанам не стане легше отримувати правдиву інформацію, українські канали від того в Криму не з'являться. Якщо підходити з позиції «око за око, зуб за зуб» - можливо, й так. Але вкрай важливим, кричуще важливим нині є утримати решту сходу та півдня від різких рухів. Об'єднати Україну не в роликах, не на екрані, а насправді. З боку Росії відключення українських каналів у Криму - це інформаційна зачистка, інформаційне забезпечення збройної операції. Допоміжна, супровідна до збройної операції акція. Це лише один елемент у цілісній системі заходів: тут і «зелені чоловічки», й блокування українських військових частин та органів влади. А чим відповімо ми? В нас відключення російських каналів, саме по собі - що воно?

Та Україна ніколи й ані за яких умов не перетоталітарить Росію, хоч би як намагалася. Й традиції не ті, й нові керівники держави, дуже хочеться вірити, не приміряють на себе лаври Путіна.

Україна може виграти інформаційну війну за однієї-єдиної умови. Коли вона відповідатиме не дзеркально. Не прагнутиме копіювати прийоми путінської пропаганди, не змагатиметься з росіянами та кримчанами в заборонах та маніпулюванні, а відповідатиме на брехню правдою, на домисли - доведеними фактами, на заборони - щирістю й відкритістю, на казенно-пропагандистський холод - теплом душ і сердець. Щоб перемогти російську пропаганду, українська контрпропаганда має бути ІНШОЮ. Якісно іншою. Щоб ця іншість, інакшість одразу впадала в око. Щоб нікому й на думку не спадало: дивіться, мовляв, російські канали, бо там, на відміну від українських, правда. Щоб із першого погляду було помітно, що от вона, правда - на українських каналах, зі своїм правдивим обличчям, а не загримована й одягнута в шати пропаганди. Здавалося б, дуже просто?

Як це зробити конкретно? Може, під час брехливих повідомлень російських випусків новин давати титр: «Брехня» - або «Ложь». Може, пускати рухомий рядок зі спростуванням того, що виголошують російські телегеббельси. Може, в рекламних паузах давати роз'яснення, короткі виступи авторитетних на сході людей, ролики з «фашистських» Києва та Львова. Це можна вирішити, можна знайти форму. Так, це вимагатиме зусиль та оперативності. Вимкнути трансляцію - легше.

Фото - tsn.ua