Зізнаюся: останнім часом слово «Євробачення» дедалі частіше й дедалі стійкіше почало асоціюватися з іншим словом - «окозамилювання». Адже в чому полягає ідея конкурсів «Євробачення»? У тому, щоби кожна країна-учасниця щороку демонструвала всій Європі досягнення свого шоу-бізнесу, найкращі його взірці.

Відповідно, з виступів представників України європейці мали б робити висновки, отримувати враження про український шоу-бізнес у цілому. І, мабуть, роблять, отримують!

Звідки ж їм знати, що наш шоу-бізнес на загал і близько не є таким, яким ми його показуємо? Що на конкурсах «Євробачення» Україна демонструє одних співаків і одні пісні, а на телеекранах та радіохвилях домінують зовсім інші? Що конкурси «Євробачення» перетворилися в нас на те саме, чим була чорна та червона ікра за часів СРСР - на суто експортний товар, якого практично не знайдеш на вітчизняних прилавках, хоч би як шукав?

Минулого травня в Мальме посіла третє місце незрівнянна Злата Огневич. А тепер запитання: чи часто після того вам доводилося чути її пісню Gravity? Під час голосування в Мальме Україна віддала перше місце білоруській співачці Альоні Ланській. Тож, видавалося б, в Україні її конкурсна пісня мала б стати суперхітом, а сама Альона Ланська - найрейтинговішим гастролером! Ну, й де вони?..

На жаль, дедалі очевиднішим стає те, чим відзначено мало не всі сфери нашого життя: Україна докладає величезних зусиль, аби показати світові те, чого насправді нема. Аби видаватися «у європах» тим, чим насправді не є. Аби показувати Європі свою європейськість, тоді як для внутрішнього споживання залишати в незмінності й недоторканності всепереможний совок.

Зокрема, на цьому конкурсі повторилося те, що й щороку: більшість пісень лунали англійською мовою, причому дуже часто було помітно: артистам важко було тримати англійську артикуляцію, вони до неї не звикли. Винятків було не так багато: всю пісню українською мовою проспівав лише Володимир Ткаченко, пісня Ілларії була наполовину англомовна, наполовину україномовна. Шаніс та Євген Литвинкович співали російською. Звернення в заставці Шаніс виголосила українською.

Тільки от не можна до безкінця робити з нічого щось. Гарний вигляд на порожньому місці. Може, тому й національні відбіркові конкурси «Євробачення» рік за роком стають слабшими й слабшими, а коло реальних претендентів на перемогу - все вужчим і вужчим?..

У Копенгагені, на пісенному конкурсі «Євробачення-2014» Україну представлятиме Марія Яремчук. Співачка, що протягом останнього року-двох стрімко увірвалася на вершини українського шоу-бізнесу, потіснивши багатьох «корифеїв». Співачка, чий спів став струменем повітря в середовищі, що рік за роком стає, як назагал, усе більш задушливим і дедалі більше нагадує світську тусовку. Бо «зірок» і «зірочок» набагато частіше можна побачити у світській хроніці та на глянцевих світлинах, ніж на сцені. Бо аудиторія набагато краще знає, хто з ким одружився-розлучився, ніж хто що (не кажучи вже про «як») співає. Не полишає тільки враження: Марія Яремчук увірвалася у вищий ешелон української поп-музики всупереч, а не завдяки панівним для неї законам і порядкам.

Перемога Марії Яремчук не викликала сумнівів, щойно вона завершила співати. Надто вже виокремлювалася її пісня на загальному тлі, надто вже свіжою й живою була. Чудовий вокал, дуже влучно використовуваний - аж ніяк не вокал заради вокалу, не заради демонстрації сили голосу. Яскрава пісня, що запам'ятовується й приклеюється - на загал у межах поп-музичного стандарту, але й нешаблонна, своєрідна, «от кутюр». Натхненне виконання, що не залишало сумнівів: співачці подобається пісня й узагалі подобається співати. Блискуче відчуття музики й ритму. Якби виявилося, що переміг хтось інший, це було б просто непристойно. Хіба що, може, ледь помітні, ледь уловимі стилістичні асоціації з піснею Еммелі де Форест, цьогорічної переможниці великого «Євробачення»?

Що ж до решти конкурсних виступів, то таке похмуре музичне дійство було досить важко витримати. Більшість конкурсантів, якби потрапили до Копенгагена, й мріяти не могли би про вихід до фіналу - аби тільки в півфіналі не залишитися з нулем балів. Відкриттів практично не було. Тільки-но змовкали останні звуки чергового «шедевру», як було вже й не пригадати з нього геть нічого - в одне вухо влетіло, в інше вилетіло. Були декілька (значно менше, ніж десять) пісень, які могли би пролунати яскраво - тільки й залишалося, як намагатися уявити, як би вони виглядали в іншому виконанні. Справді цікавих виступів навряд чи було бодай п'ять.

Натомість було чимало спроб привернути увагу суто зовнішніми засобами - тут були й пофарбовані руки, й босі ноги, й самовпевнені заяви у Грін-румі (а чи заяви на кшталт: «Я кайфанула, меня попёрло»), й недоречні голосові вправи, й відверто фрикові виступи, й сукня та віночок зі світлодіодів. Останні, до речі, в даному разі зіграли негативну роль: співала Ілларія дуже й дуже непогано, й пісня була мелодійно-ліричною. Тільки світлодіоди відвернули всю увагу на себе - може бути, саме з цієї причини Ілларія отримала 8 балів від журі та лише 6 від глядачів за результатами sms-голосування.

Як і зазвичай, голосування відбувалося за системою «50/50»: половину оцінки давало журі, половину - інтерактивне голосування глядачів. Цього разу голосування глядачів розпочалося після виступу останнього конкурсанта, й із одного телефонного номера можна було надіслати лише одне sms-повідомлення.

З підсумкової таблиці видно: оцінки журі та глядачів часом дуже й дуже різняться. І ті, й ті подеколи викликають хіба що подив. Викликає подив і ще одна обставина. За участі 20 конкурсантів найвищий бал був 12. Та сама система, що й на «великих» конкурсах «Євробачення»? А от і ні: на «великих» конкурсах оцінок у 9 та 11 балів не існує, тут же вони були. От і вийшло, що дев'ять конкурсантів отримали за результатами глядацького голосування по 1 балу: 41 sms-повідомлення «заслужило» 1 бал, і 136 sms-повідомлень «удостоїлися» 1 балу, тоді як 170 повідомлень було оцінено у 2 бали, а 171 - вже у 3 бали.

До складу журі входили: музичний продюсер НТКУ Владислав Багінський, композитор та продюсер Михайло Некрасов, акордеоніст Ян Табачник, поет-пісняр Юрій Рибчинський та виконувач обов'язків генерального директора НТКУ Олександр Пантелеймонов. Не хотілося би бути суб'єктивним, але такий склад (і така мала чисельність) журі залишили дуже неоднозначні враження.

Відбувався конкурсний концерт у режимі нон-стоп: коротенька заставка, де конкурсант вимовляв кілька фраз - і пісня. Ведучі Тимур Мірошниченко й Тетяна Терехова з'являлися на сцені лише подеколи й накоротко, так само нетривалими були включення з Грін-руму, де працював Ігор Посипайко. Усе було динамічно й не збивало ритму концерту.

Одне лише «але»: відстежити якусь систему в появі ведучих було неможливо, жодної системи не було й у включеннях із Грін-руму. Міркуйте самі: ведучі на сцені з'явилися перед першим номером, потім між четвертим та п'ятим, одразу після них було включення з Грін-руму. Далі ведучі вийшли після сьомого конкурсного виступу, потім після восьмого - й тут відбулося нове включення з Грін-руму. Після дев'ятого виступу пройшла коротенька реклама, відбулося нове включення Грін-руму, й знову на сцені з'явилися ведучі. Наступна поява Мірошниченка та Терехової - після дванадцятої конкурсної пісні, одразу після них глядачів знову запросили до Грін-руму, а потім знову на сцену вийшли ведучі. За ідеєю, на новий вихід ведучих і чергове включення Грін-руму варто було чекати після шістнадцятого конкурсного виступу. Але ні - вони були після сімнадцятого. І, нарешті, по завершенні всіх виступів. І ще одна деталь: у Грін-румі Посипайко брав коротенькі інтерв'ю в конкурсантів - за порядком їхніх виступів: за ідеєю, відповіді конкурсантів мали додати інформації до їхнього іміджу й тим самим або привернути глядачів до голосування за них, або відвернути. Але в останніх конкурсантів Посипайко взяв інтерв'ю вже після того, як голосування було завершено.

Для чого я так детально змалював порядок появ ведучих та включень Грін-руму? А от для чого. Ті конкурсанти, що виступали поміж появами ведучих, називали себе самі під час заставок, ото й усе. А деякі навіть не називали, й їхні імена можна було дізнатися лише з титрів. Коли ж на сцену виходили ведучі, вони або анонсували наступний номер, або постанонсували попередній.

І от тепер простежмо. П'ятим виступав Стас Шурінс, переможець «Фабрики зірок» Костянтина Меладзе - якраз його виступ і було оголошено додатково. Сьомою виступала Наталя Валевська - й саме її виступ резюмували ведучі. Дев'ятим співав Володимир Ткаченко, тож глядачі мали зосередити особливу увагу на його виступі. Десятою була Шаніс - і до неї теж привернули додаткову увагу. Тринадцятими співали «НеАнгели». Сімнадцятою була Марія Яремчук, її виступ теж було особливо резюмовано.

Під час останнього включення Грін-руму Посипайко обмовився: на конкурсі були свої фаворити. От саме їхні виступи й підкреслювали, виокремлювали серед решти за допомогою виходу на сцену ведучих, включень Грін-руму та пауз у концертному нон-стопі. Тим самим глядачам ніби підказували: голосувати треба отут; зверніть особливу увагу.

Хотілося б додати: більшість фаворитів нічим особливим не виокремилися й представили на розсуд глядачів вельми нецікаві, висмоктані з пальця пісні. Іншими словами, реальними фаворитами не були.

Ще однією невдачею трансляції були повторені декілька разів під час голосування нарізки пісень. Дуже вже нерівними, далеко не кульмінаційними були взяті до них фрагменти - такі, з яких і пісню пригадати було неможливо. Які ані про що не нагадували.

Окрім нарізок та включень Грін-руму, час голосування допомагали прикрасити виступи цьогорічної срібної призерки юніорського «Євробачення» Софії Тарасової, Маші Собко, Наталі Бучинської, Міки Ньютон, Камалії, Матіаса та Злати Огневич. Продовжуючи тенденцію конкурсу, Матіас, Міка Ньютон та Камалія співали англійською. Російської мови в піснях гостей не було: Наталя Бучинська, Маша Собко та Злата Огневич співали українською.

Двічі вривалася в конкурсний концерт тема Майдану, й обидва рази з подачі Ігоря Посипайка. Зокрема, в Марії Яремчук він спитав: чому вона обрала суто європейську пісню, коли виросла на традиційній українській музиці? «Мій батько був європейцем, і я є європейкою», - гідно відповіла співачка. От після того інтерв'юер і згадав про Майдан.

Ще один епізод не міг викликати нічого, окрім сорому. Підтанцьовували Марії Яремчук троє хлопців виразно африканської зовнішності. «Марія Яремчук привела трьох чорних тітушок», - «пожартував» Посипайко. Підходячи до співачки, ведучий Грін-руму знову «пожартував»: чи не лячно, бува, «підходити з боку цих чорних хлопців»? Оце підкреслення кольору шкіри, ніби в Посипайка язик не повертався назвати танцюристів просто «хлопцями» - яким же провінційним, яким містечковим воно було! До честі Яремчук, відповіла вона жорстко: «Так негарно, некоректно».

Отакі вони, не надто веселі враження. Утім, переможна пісня була дуже яскравою, й вона має шанси посісти дуже високе місце. Головне тепер - не перемудрити зі сценічними ефектами, не «затанцювати» пісню.

Фото - прес-служби НТКУ