Ще ніколи в історії конкурси «Євробачення» не проходили під акомпанемент переможних вигуків поліцейського спецназу, що воював із власними співгромадянами, та виття машин швидкої допомоги, що розвозили по лікарнях поранених. Ніколи в історії конкурси «Євробачення» не проходили в момент загальнонаціонального шоку в країні-господарі. Конкурс юніорського «Євробачення», що відбувся в Києві в палаці «Україна» 30 листопада, став таким першим. Майже за Юрієм Візбором: «А также в области спецназа мы впереди Европы всей».

Тож назва програми «Дитяче Євробачення: ми перші», що пройшла на Першому національному телеканалі перед трансляцією конкурсного концерту, набула двозначного відтінку. Та й самий конкурс на тлі загальних подій практично загубився, перетворився на маргінальну подію й не посів в інформаційному потоці того місця, яке мав би посісти за нормальних умов.

Особисто я сподівався: щонайменше до 1 грудня на Майдані не мусить бути розіграно жодного насильницького сценарію - адже влада знала про юніорське «Євробачення», знала, що учасники, гості, кореспонденти й глядачі з багатьох країн уже тут, у Києві. Так само як і високі представники Європейської мовленнєвої спілки! Гадалося: ну, не може ж влада от просто перед ними, їм в обличчя продемонструвати таку зневагу до власних співгромадян! Не може ж вона отак відверто зруйнувати рештки свого авторитету! Вона ж так звикла пишатися українською гостинністю й демонструвати свою удавану європейськість! Хай про людське око, але ж звикла! Навіть із цього погляду вразила притаманна всім останнім подіям надмірність, надлишковість, демонстративність - здавалося б, геть позбавлена сенсу. Убивство власного іміджу власними ж руками, та ще й перед камерами, ще й так, щоб викликати найбільший резонанс.

Інформаційне відлуння гарячих подій, утім, не оминуло присвяченого конкурсу блоку. По завершенні згаданої програми «Дитяче Євробачення: ми перші» та наступної  - «Щоденник ДПКЄ» - на екрани вийшов коротенький випуск новин. Це була така собі інформаційна каша, з якої геть нічого не було зрозуміти - окрім того, що винні самі протестувальники. Аж тут на екрані з'явився... Нестор Шуфрич, який переконував: винні самі мітингувальники, які кидали в беркутівців запалені гілки та інші важкі тупі предмети. А беркутівці всього лише допомагали київським комунальникам установлювати новорічну ялинку. Чому цю ялинку неодмінно треба було встановити в ніч на 30 листопада, з яких це пір комунальники встановлюють ялинки крадькома, вночі, звідки в Шуфрича така точна інформація, тоді як він не слідчий, та й ніхто не оголошував про те, що слідство завершене, чому офіційну версію взявся озвучувати саме Шуфрич - усі ці запитання так і залишилися без відповіді.

І попри те, що під час конкурсної трансляції про події за три станції метро від палацу «Україна» не нагадувало геть ніщо, настрій уже було створено. І настрій цей був аж ніяк не святковим. Боюся, що не лише в мене й не лише в українських глядачів - адже в усіх країнах, на які транслювали «Євробачення» (а, судячи з блогосфери, це були не лише європейські країни), знали про події в українській столиці, й знали не зі слів Шуфрича.

Утім... Як і на всіх юніорських конкурсах «Євробачення» (в нас їх, за російською традицією, вперто звуть «дитячими») останніх років домінували учасники з пострадянських країн - Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, Росії та України. Решту Європи репрезентували представники Македонії, Мальти, Нідерландів, Сан-Марино та Швеції. 58,33 на 41,67%.

Перемогла представниця Мальти Гая Каукі, яка отримала 130 балів. Українка Софія Тарасова, отримавши 121 бал, посіла друге місце. Третім став білорус Ілья Волков зі 108 балами. Цьогоріч уперше призи отримали троє переможців. Четверте місце посіла росіянка Даяна Кіріллова зі 106 балами; на початку оголошення балів вона досить довго лідирувала, але потім почала поступово сповзати вниз. П'ятим став гурт «Смайл Шоп» із Грузії, його результат - 91 бал.

На цьому конкурсі було ще одне нововведення: окрім 12 балів усім конкурсантам від ЄМС та балів від країн-учасниць (за звичною вже системою 50/50%, смс-голосування починалося після останнього конкурсного виступу), ще одну оцінку виставляло дитяче журі, що складалося переважно з колишніх учасників конкурсу. Оголошувала його результати минулорічна переможниця українка Анастасія Петрик; найвищий бал отримала мальтійка, українка в голосуванні дитячого журі стала третьою - 8 балів.

Окрім того, 8 балів українці виставили Вірменія, Македонія та Росія, 10 балів - Азербайджан та Швеція, 12 балів - Білорусь, Мальта й Сан-Марино. Грузія, Молдова та Нідерланди дали Софії по 7 балів. А от які оцінки виставила Україна: жодного балу - Македонії, 1 бал - Сан-Марино, 2 - Швеції, 3 - Молдові, 4 - Нідерландам, 5 - Вірменії, 6 - Грузії, 7 - Росії, 8 - Білорусі, 10 - Азербайджану, 12 - Мальті.

Чи то завдяки малій кількості країн-учасниць, чи то з інших причин, а сусідське голосування тут було не таким помітним, як на «дорослих» конкурсах. Хоча й тут чітко простежувалися пари: Вірменія - Грузія та Азербайджан - Грузія, натомість Азербайджан та Вірменія не дали одне одному жодного балу.

І ще одне нововведення: уперше бали від країн-учасниць оголошували діти з цих країн на тлі фотографій краєвидів столиць. Від України була Елізабет Арфуш, тлом для неї був краєвид Майдану Незалежності (тільки мирний і спокійний) із парного боку Хрещатика. Так, як він виглядав, цей краєвид навряд чи міг привабити до України глядачів - що, власне, відбувається на «Євробаченні» традиційно. Нібито нічого красивішого, нічого прикметнішого, ніж Будинок профспілок та прилеглі до нього, в Києві й узагалі в Україні й немає. Зайве, мабуть, нагадувати: оці телепостери на конкурсах «Євробачення» більшість країн використовують як свої візитівки, як спосіб зайвий раз показати своє привабливе й неповторне обличчя.

За такі самі візитівки країн правили й заставки перед конкурсними номерами: конкурсанти ходили й розмовляли посеред таких собі мультфільмових макетів прикметних місць своїх країн - чи то старовинних пам'яток, чи то типових мальовничих міських пейзажів. Перед виступом українки заставка була такою: Пішохідний міст над Дніпром, а потім, у кількох ракурсах - той самий Майдан Незалежності, тільки вже в бік вулиці Богдана Хмельницького. Сказати, що в цих краєвидах було щось дивовижне й таке вже привабливе?..

Під час голосування виступила переможниця цьогорічного «великого» «Євробачення» данка Еммелі де Форест, її супроводжував юний флейтист. Проспівавши, артистка вигукнула: «Спасибо! Thank you!». Мабуть, вона вважала, що подякувала глядачам рідною мовою країни, у якій перебувала. Вітаючись із глядачами, дівчина, що виголошувала бали від Македонії, звернулася до аудиторії: «Привет, Украина! Hello, Europe!». Дуже навряд чи обидві - такі вже затяті прихильниці «русскаго міра». Радше за все, під час репетицій вони просто поцікавилися, як звернутися до української аудиторії її рідною мовою. І українські організатори, ничтоже сумняшеся, їм підказали - от саме так підказали.

Ведучими були: на сцені - Злата Огнєвич і Тімур Мірошниченко, за кадром - Тетяна Терехова. Цього разу на сцені не було нічого «шароварно-сонячникового», панував футуристичний стиль, було чимало вдалих, вигадливих знахідок. Попри це, деякі моменти видавалися затягнутими.

Під час голосування також співала минулорічна тріумфаторка Анастасія Петрик, а ще Злата Огнєвич із дитячим хором. На завершення всі учасники проспівали спільну пісню.

Гарне враження залишили й нарізки конкурсних пісень під час голосування: до них було взято найкращі, найхарактерніші фрагменти виступів.

Щорічна «битва» між «дитячим», «підлітковим» та «дорослим» стилями виступів цього разу завершилася на користь «дорослого»: й мальтійка, й українка виступали саме так. Обидві вони були на сцені без балету та без «начиння». Натомість «паперовий кораблик», на якому «виплили» на сцену росіянка та її балет, боюся, зіпсував Даяні Кирилловій результат - надто вже дисонував цей «дитсадків» кораблик і з віком учасниці, й із підлітковим стилем її пісні та виступу. Те саме стосувалося й її костюму: виглядало, що вона витягнула з шафи суконьку, в якій її бабуся колись ходила до дитсадка. Принаймні, сучасні діти, а тим паче підлітки, такого не носять. Те саме стосувалося й костюму вірменки Моніки: не відпускають традиції піонерських хорів, ой не відпускають!

Нинішній конкурс юніорського «Євробачення» міг би стати помітною подією - й телевізійною, й культурною. Якби не створений владою контекст. (А хоч би хто віддавав накази, «Беркут» -  це організація, що представляє владу.) Хочеться поспівчувати Софії Тарасовій: її успіх пройшов на Батьківщині майже не поміченим. В українців сьогодні - інші турботи, у ЗМІ - теж.

P. S. Що ж до Огнєвич із Мірошниченком, то виглядали вони на сцені чудово, спілкувалися інтелігентно-невимушено. Непогано вела коментар і Терехова - хоча подеколи надто вже високою була її швидкість і надто вже великим - обсяг мовленого. Щоправда, один ляп таки був: про шведського конкурсанта Еліаса Терехова повідомила: «Він співає англійською мовою, додаючи вигадані слова». Вийшовши на сцену, хлопець співав шведською. Як, власне кажучи, й належить за правилами юніорських конкурсів «Євробачення»: на відміну від «дорослих» конкурсів, тексти пісень мають бути офіційною мовою країни, яку представляє учасник, щонайменше наполовину.

Фото - 1tv.com.ua