Чи так узагалі мав би виглядати день національної жалоби? Тим паче круглої дати, тим паче за умов, коли про офіційні приготування повідомляли як ніколи часто й як ніколи заздалегідь.

Так, цього дня ваш автор не зафіксував відвертих порушень. Анонсовані заздалегідь «Неділя з "Кварталом"» на К2 та «Клуб гумору» на «Києві» в ефір не вийшли, їх замінили на нейтральні програми - на «Києві» на художній фільм, на К2 - на документальний фільм про російську фігуристку Ірину Слуцьку.

Але чи цього було досить, щоби вважати: телеканали України вшанували-таки пам'ять мільйонів безневинних жертв однієї з найбільших катастроф в історії людства?

Ні, йдеться зовсім не про те, щоб усі цілодобово тільки й транслювали, що жалобну музику на темних екранах. Але не полишало враження: жалоба на телебаченні була типово нішевою, на любителів. Мовляв, «хочуть національно стурбовані згадувати про Голодомор - є для них спеціальні канали. Комедій і поп-концертів ми в ефір не давали - то й відчепіться», - схоже, саме так міркувало керівництво більшості телеканалів. Така собі жалоба задля галочки, жалоба за рознарядкою.

Спеціальних програм, присвячених Голодомору та його річниці, на більшості каналів не було. Лише на 5-му каналі цілий день тривав присвячений Голодомору марафон. Із-поміж інших каналів чи не найбільше програм за скорботною темою було на «Культурі». Перший національний показав документальний фільм «Голодомор. Технологія геноциду». КДРТК - документальні фільми «Українська ніч 33-го» та «33-й». Ото майже й усе.

На «Інтері» обійшлися транслюванням запису звернення Віктора Януковича.

На переважній більшості каналів не було навіть жалобних плашок: запам'яталися вони на Першому національному, «Культурі»... більше й не пригадати.

Єдине, що нагадувало про День пам'яті жертв голодоморів, то це сюжети у випусках новин. Та й то, у «Фактах» (ICTV) це був лише шостий за порядком сюжет (добре, що на відміну від решті каналів). Зрозуміло, події на Майдані були того дня топ-темою, але чи не буває тем, перед якими геть усе мало б відступати? Які не мусило б заступати сьогодення, хоч би яким нагальним воно було?

«Подробиці» на «Інтері», з одного боку, поставили сюжет про врочистості першим у випуску, вирізнилися тим, що жодного разу не згадали: Голодомор було влаштовано штучно, це був акт масового терору. Навіть синхрон зі звернення Віктора Януковича - «То була жахлива сторінка для нашого народу, мільйони невинно загублених життів та скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах - ось чорний слід голодомору» -  було взято так, щоб слово «безневинно» не мало тлумачення: зрештою, якщо люди гинули внаслідок природного катаклізму - це теж безневинно.

Синхрон Григорія Воропая: «Голод - це якщо пропадає у людей їжа». Ну, от була-була - а тут узяла й «пропала».

Ще такий сюжет. Анастасія Даугуле: «Лакомства времен Голодомора. Во Львове сегодня приготовили еду из того, что было у украинцев в 31-33-м годах. С рецептами помогли выжившие в то страшное время. Прохожих угощали так называемыми коржаниками - это хлебцы из тертой свеклы, и затирухой - жижей из муки, яиц и картошки - это был суп. Но  даже такие блюда... не каждый мог себе позволить».

Глядачам тільки й залишалося, що спитати: то борошно з яйцями й картоплею - це й був голод? Хіба ж від цього можна померти? Та це ж прямий шлях швидко набрати вагу! Сенс слів «даже такие блюда... не каждый мог себе позволить» узагалі губиться: виглядає, ніби просто не по кишені вони були.

Синхрон співорганізаторки акції Софії Юзефович лише додав незрозумілості: «Ця їжа, яку ми подаємо, набагато краща, так як у ті часи вони не мали таких розкошів, як ми сьогодні». По-перше, якщо це - не така їжа, яка була 80 років тому, то в чому тоді сенс усієї акції? І по-друге: цей сюжет фактично заперечував той факт, що під час Голодомору людям узагалі не було чого їсти.

Або ж глядачі мусили дійти іншого висновку: не знають львів'яни про страхіття Голодомору, геть нічого не знають і не уявляють.

У цілому ж інтерівський матеріал про річницю Голодомору замовчував природу трагедії, замовчував злочини сталінської влади й підштовхував глядачів до враження, що вона сталася з об'єктивних причин. Хоча був у програмі синхрон Олега Тягнибока про необхідність запровадити відповідальність за заперечення Голодомору.

Новини Першого каналу Національного радіо повідомляли про офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору. Згадували президента, прем'єр-міністра, голову Верховної Ради, трьох попередніх президентів. Про те, що пам'ять жертв Голодомору вшанували лідери опозиції, новини не повідомили ані словом.

...Мало не весь ефір більшості каналів складали фільми та звичайні щотижнево-суботні програми. Так, серед фільмів не було комедій. А як бути з пригодницькими та іншими гостросюжетними фільмами, з «м'якими трилерами», мелодрамами? Як бути з мультсеріалами? Як бути з програмами на кшталт «У гостях у Дмитра Гордона»? Із тим, що, по суті, має розважальний характер - тільки стримано-розважальний?

І, нарешті, ще одне. Жалобний марафон на 5-му каналі. Рекламна пауза. На екрані - млинці, на яких намащують товстезний шар червоної ікри. Інша реклама: на весь екран - привабливі салати, хоч мерщій бери виделку та біжи до екрана. Від реклами наїдків, як і щодня, не було куди подітися. І в День пам'яті жертв Голодоморів це було навіть не блюзнірство - це була наруга. Та й узагалі, чи пасує реклама - будь-яка - до дня жалоби? Чи не видається вона моветоном? Так, формально її не заборонено - а як щодо моральних гальм?

Що ж, зайвий доказ: телебачення, яке бачить свою суспільну місію в тому, щоб розважати й ще раз розважати, стає бездушним, морально зашкарублим.

P.S. Канал «Гамма» таки демонстрував 23 листопада комедію «Людина з бульвару Капуцинів».

Фото - obozrevatel.com