«Без женщин жить нельзя на свете, нет, нельзя». Ця незаперечна істина була поставлена під сумнів особливостями моєї пам`яті. Я раптом виявив, що з радянської новинної програми «Время», яку вели чоловік і жінка, пригадую тільки чоловіка – Ігоря Кирилова. І довго напружувався, поки не згадав, хто саме була його партнеркою – так Нонна ж Бодрова, чорт забирай!

А привиди радянського минулого почали мучити мене тому, що на нашому ТБ теж з`явилася програма, яку ведуть чоловік і жінка. Не думайте, особливості моєї пам`яті не підвели мене, я добре пам`ятаю програми 5 каналу. Але там двоє ведучих роблять інформаційні прямоефірні передачі у вигляді вільного діалогу – один з одним, з гостями студії. А ось учора, 18 березня, на телеканалі «1+1» у щотижневій інформаційно-аналітичній підсумковій програмі до Олеся Терещенка додалася ще й жінка. Йдеться про «ТСН. Підсумки» і Наталю Мосейчук, яка тепер має почуватися на «Плюсах» – просто як на рідному 5 каналі, що дав їй путівку в життя. Там вона ходила в гості до політиків і розпитувала про життя-буття, а з часом ще й почала вести новини – тим самим вона займається і на новому місці роботи.

Якесь десяте почуття підказує мені, що менеджмент каналу «1+1» таким чином вирішив із просто аналітики зробити аналітику-шоу – ну, не те щоб «Танці із зірками», але, принаймні, пожвавити передачу. Бо хоч я і за розумні монологи, але коли в Олеся Терещенка вони бували довшими за й так довжелезні сюжети, – витримати це було надто складно. Виходила така собі газетна стаття, але прочитана з екрану (бо ж Олесь, на жаль, саме читав із суфлера, а не вільно спілкувався із глядачем). Ймовірно, рейтинги подібної «телегазети» падали, тому й надумали менеджери піднести їх за рахунок жіночого начала.

Принагідно скажу, що подібні підходи використовують і такі монстри, як ВВС й CNN – там різностатеві парочки ведуть новини. При цьому вони спілкуються між собою, навіть підколюють одне одного, дуже жваво реагують на те, що відбувається навколо, і взагалі привертають публіку своєю миттєвою реакцією на те, що передають репортери. Найімовірніше, всі ці «експромти», як це завше буває, – дуже добре підготовлені. Але перед глядачем ведучі виглядають, як непересічні активні особистості, які не просто щось говорять, а думають у кадрі.

Наші милі Олесь і Наталка також, начебто, спілкуються між собою. Але це спілкування виглядає абсолютно штучним: ведучі промовляють зазубрені репліки, намагаючись при цьому грати діалог. А виходить, як у поганих акторів художньої самодіяльності, як у конферансі, а не в бесіді двох співрозмовників. Раніше перед мої ясні очі являвся один Терещенко, а тепер стало два Терещенки, але роль другого грає Мосейчук. Справляється вона з цією роллю непогано – як і він, дуже вправно і натхненно читає з «суфлера». Тільки очікуване пожвавлення чомусь не спостерігається.

Одна справа – коли наперед написані тексти у радянських новинах по черзі читали диктори. Власне, вони це робили набагато професійніше за наших журналістів, та й нічого іншого, крім читання не ними написаних новин, від дикторів і не чекали. Але згадайте – навіть у радянські часи якщо вже в кадрі сидів саме ведучий, а не диктор (а це траплялося, здається, лише у «Міжнародних панорамах»), то він умів так подати глядачу хай і наперед написаний і перевірений цензурою текст – наче то був справжнісенький експромт.

Дехто думає, що не всі навіть дуже освічені та інтелектуальні журналісти можуть виступати ведучими аналітичних програм. Мовляв, не всі можуть бути розкутими, не всі можуть або думати саме в кадрі, дозволяючи собі експромти, живі реакції, або ж, принаймні, добре грати цей процес думання перед глядачем. Адже саме це, і тільки це, викликає довіру глядача.

Здається, «Плюси» зробили системну помилку – шукаючи не те, що могло би справді збільшити інтерес глядачів до підсумкової програми. Для цього потрібні не штучний «оживляж», не «пожовтіння» змісту. А харизматичні ведучі-справжні-аналітики, які користуються власними джерелами інформації і знаються й розуміються на аналізованих процесах значно більше, ніж озвучують у кадрі. Не факт, що це мають бути саме журналісти: здається, Україна досить унікальна держава, в якій жодну з політичних телепрограм не ведуть фахівці експертного ґатунку…

Не тільки «Плюси» шукають шляхи, як поєднати серйозність інформації із жвавістю подачі. Звісно, я завив би від захоплення, якби Олесь із Наталкою у студії вшкварили б танго – як справжні зірки у відомій і згадуваній вже передачі. А під час свого танцю переповіли б нам усі тонкощі української політики. Але насправді навряд чи саме цього чекає від політичної програми вдумливий глядач, котрому потрібен перш за все якісний зміст – який сформує, повірте, й ефектну подачу. Адже для такого глядача сам процес СПІВдумання – і є найбільш цікавим.

Отож, треба шукати інші шляхи. Я щиро бажаю Олесю й Наталці успіхів у цих пошуках.

Від «ТК»: Ми звернулись по коментар з приводу вчорашньої програми «ТСН. Підсумки» до головного режисера «1+1» Павла Овечкіна. Він пообіцяв дати коментар 20 березня.