«Подивись, Зіно, «Жертву моди» Андре Тана! Кажуть, непогана програма», – порадили журналістці Зіні Підалькіній. «Гм», – замислилась вона, бо ніяк не могла переконати себе, що той проект про шмаття може бути хоч чимось привабливим. «Сотні таких програм я вже бачила по телевізору», – песимістично сказала вона сама собі й потяглася до пульта, щоб відшукати Новий канал.

Увімкнула – і припала до екрану. Бо:

1) Андре Тан – хлопака хвацький,

2) до того ж, жвавий,

3) і, що найголовніше, – не без клепки в голові.

Перше, що Зіна побачила, – сам Андре в оточенні двох кралечок у робочих комбінезонах (такий одяг дівчата натягли для контрасту, щоб Андре міг їх круто вмить переодягнути у щось дуже модне). Їхня зовнішність була нехарактерною для ведучих українського телебачення та їх стандартів. Одна з краль була в тілі більшою за другу. Не те, щоб вони були огрядні, як Руслана Писанка, ні. Просто дивувало Зіну те, що вони не вписувались у худорлявий телестандарт. Обидві діви посміхалися на всі 32. І обидві були мовчазні. «Це й не дивно», – подумала Зіна, бо Андре Тан тільки й робив, що теревенив про те й про се і причаровував глядацьку аудиторію цитатами, висновками і народною мудрістю. Асистенток він називав «Бусинками». І збагнула Зіна, що дівулі ті у проекті – для контрасту, щоб відтіняти Андре у всій його красі та принадах. За таких обставин Підалькіна лише згадувала російське «подлецу все к лицу», бо, хоч у який одяг вбирався б Андре, хоч якими млявими були б його асистентки, він однаково виглядав би привабливим і цікавим парубком.

«Никогда не обижайся на жизнь. Она никогда не будет другой», – процитував Тан когось із глядачів і попрямував разом із кралями добирати за фото героя чи героїню програми.

Тут і збагнула Підалькіна, що учасники програми мусять бути схожими на відомих світових зірок, а імідж підбиратиметься для них у стилі обраного героя. «Цікава катавасія», – подумала Зіна і втупилася в екран далі. Бо, крім вибору одягу, публіка могла побачити ведучого, який розповідав цікаві байки на тему програми, і почути серйозний голос за кадром із тим-таки інформативним навантаженням. До того додавалося ще й музичне меню: не пусте забарвлення слухового простору, а тематичне. «Якщо йтиметься про Мадонну, звучатимуть її пісні, якщо про Дейвіда Боуї – його музика, і так далі», – зрозуміла Зіна.

У програмі, яку дивилася Зіна, було обрано хлопця, зовні схожого на відомого танцівника, короля фламенко Хоакіна Кортеза. За кадром – іспанська музика. Поки Тан ніжно вів під руку хлопаку в салон, аби йому підмалювали очі, як тому Хоакіну, то розпитував, чим хлопець займається в буденному житті, чи танцює сам, чи ні. А після перших кроків перевтілення на екрані висвічувалося два фото: учасник програми та ідея-герой, на якого він прагне бути схожим.

Підалькіну «Жертва моди» насправді зацікавила. По-перше, проект відрізнявся від інших і до Тана приходили переважно молоді, привабливі люди, які не мали проблем в особистому житті, яким не бракувало красивого одягу. Це було шоу заради публіки, де ніхто не різав ножицями одяг жертви. Ніякого приниження, жодної низької самооцінки героїв. Головне – динаміка, змістовність, дотепність, проведений у приємній компанії екранний час.

«Так глядачі й познайомляться з непопсовими героями», – міркувала Зіна, бо учасники проекту мали різних кумирів, яких українське телебачення часом просто ігнорувало. До того ж, дівчині було ясно, що Андре у світі моди – як риба у воді (на відміну від сумнозвісних Саші і Таші), і для нього цей проект є певною реалізацією справи його життя. Тому він такий переконливий у кадрі.

Кияни-глядачі, не виходячи з хати, мають шанс ознайомитись із продукцією та ціною товарів у тих магазинах, де купують одяг для героїв. «Тобто, крім естетичного задоволення, глядачі мають ще й практичну користь», – вирішила Підалькіна. Їй, як це трапляється не надто часто, не було соромно за цей розважальний український проект. Хоч і незрозуміло Зіні, навіщо Андре Тан обрав таких не дуже привабливих партнерок – «Бусінок». Бо, коли ті дівулі вважали, що жартують, обіймаючись із манекенами та приміряючи смішний, на їхню думку, одяг, Підалькіній хотілося хіба що плакати. Втім, вона відчула, що «Жертва моди» – адекватна часові програма з популярним фахівцем-ведучим, як це, власне, й мусить бути. «Певно, що для Андре Тана цей проект – лише сходинка до власного зростання», – вирішила Зіна, і на тому вимкнула свій ящик.