Квітка Цісик і пересувний мамограф

10 Квітня 2013
26839
10 Квітня 2013
10:00

Квітка Цісик і пересувний мамограф

26839
Студії «07 продакшн» у співпраці з телеканалом «Інтер» вдалося створити цілком соціальне документальне кіно із лейблом «Квітка Цісик». В їхній історії культової співачки тему української пісні замінили медициною
Квітка Цісик і пересувний мамограф

«Детектор медіа» продовжує публікувати відгуки на помітну подію в українському культурному й телевізійному житті - прем'єру фільму «Квітка. Голос у єдиному екземплярі». Читайте також думку Андрія Кокотюхи, опубліковану на «Детектор медіа» раніше.

 

На стрічку про Квітку Цісик очікували давно - в Україні, діаспорі, україномовному світі... Далеким від інтернету українцям ця співачка, як той Чеширський кіт, уявляється фатальним сопрано з Америки. Про його ж володарку до пуття так нічого й не відомо - самі фото та цитати некрологів з «Країни чудес». За життя Квітку не переслідували журналісти, а визнання вона жадала лише спільно з українською піснею.

 

Найбільше твори, які виконувала Цісик, близькі саме українцям. Тут, може, справа й не в «унікальному колоратурному сопрано», рівні аранжування, академічній глибині... У піснях Квітки чути, що вона, хоча й ніколи не була в Україні, зросла в родині львівської інтелігенції. І - диво - адекватний українець у її піснях чує так багато, що готовий оповідати про це годину. Тоді як пересічний американець зазначає практичні речі: «Good tone, goоd pitch. Perfect English», і спокійно сідає собі порпатися у лептопі далі.

 

 

                                                           З фанатизмом

«Квітка. Голос у єдиному екземплярі» - перший український документальний фільм, який представили глядачам усієї країни. І навіть діаспорян ця новина змусила хвилюватися: «Кіно про Квітку? А в інтернеті є?». За перші вихідні, щойно стрічка з'явилася на сайті телеканалу, її переглянули понад півтори тисячі людей.

 

За змістом звернення до аудиторії, цей фільм дуже й дуже цікавий. За визначенням авторів, його «присвячений пам'яті видатної особистості». При цьому вони намагаються з`ясувати, «чому протягом не одного десятиліття пісні у виконанні Квітки Цісик справляють на людей гіпнотичне враження». Але провідною у стрічці про співачку є не вона сама, а... відданий поціновувач її творчості. «Гіпнотичними враженнями» діляться не музичні критики, а таксист й люди, які знали Цісик. А замість Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик творці фільму згадали про фестиваль «Новая волна».

 

Уже з цього місця стає зрозуміло, що фільм не для снобів. У титрах стрічки консультантів від мистецтва не зазначено. Не дали їм і слова, хоча, як виявилося, знавцям є що додати до «гіпнотичних вражень».

 

Головним редактором проекту є Антон Нікітін, відомий у цьому контексті за місією культурно-релігійного видання «Фома в Украине». Щодо того, що нинішній головний редактор «Інтера» цікавиться музикою на рівні Олексія Когана, у ЗМІ раніше не повідомлялося :) Режисером-постановником виступила знана за докуфільмами найрізноманітнішої тематики Софія Чемерис. Оператор-постановник - Герман Федоренко. Робота над сценарієм лягла на плечі журналістки з культурної тематики Лесі Вакулюк та її колеги за іншими темами Наталії Ковальової. Генеральний продюсер проекту - Ганна Безлюдна.

 

«Стояла не поруч»

 

«07 продакшн» у співпраці з «Інтером» вдалося створити цілком соціальне документальне кіно із лейблом «Квітка Цісик». Мало не наскрізною в ньому є тема грошей: у самореалізації, рутині, доброчинності... Головний герой - американець українського походження Алекс Гутмахер - справді унікальна людина. Під час прем'єри фільму глядачі в залі втирали сльози вже з моменту, коли зауважували, як упевнено цей чоловік із Одеси спілкується українською.

 

Пан Гутмахер ніколи особисто не знав Квітки Цісик. Спочатку захопився її талантом, а пізніше лікувався в тому ж онкодиспансері, що й співачка. Відтоді бачить свою місію у «поверненні слави» Квітці Цісик та благодійності. І фактично втілює в життя пісню і мрію співачки «Я піду в далекі гори»: кошти з анонсованої у стрічці благодійної акції призначено на придбання пересувного мамографа для мешканок Гуцульщини. Цей апарат має допомогти у вчасній діагностиці раку, який забрав життя і голос Квітки Цісик.

 

 

 

Авторам фільму вдалося розшукати чоловіка, який нелегально завіз першу платівку Цісик у Радянську Україну і розтиражував її на аудіокасетах. Його прізвище глядачам не запам'ятовується - про аудіопірата у стрічці згадують побіжно. Здебільшого експертом щодо творчості Квітки виступає Алекс Гутмахер. Приміром, він зазначає: «Вона співала з Майклом Джексоном, Квінсі Джонсом, Майклом Болтоном. Але, шановні, вона співала бек-вокал. Вона поруч не стояла».

 

При цьому «стояти» поряд із виконавцями Кейсі начебто й не мала: у своєму інтерв'ю вона прагматично каже, що обрала фах саме студійної співачки. З огляду на жорсткі правила рекламного ринку та шоу-бізнесу, перелік брендів та зірок у послужному списку Квітки Цісик засвідчує її високий професійний рівень у повсякденній роботі. А «стояла» вона й сама, і подавала здобуття «Гремі» саме українські пісні не з розпуки, що не має можливості заспівати із Джексоном.

 

До речі, автори фільму обіцяли глядачам «змогу побачити єдине ексклюзивне відеоінтерв'ю Квітки Цісик українською». Увійшло ж до стрічки пару куцих фраз Квітки із цього запису.

 

«У єдиному екземплярі»

 

Фільм створено у найкращих традиціях сучасного телебачення: у стрічці про Квітку їй слова не дають, а найбільше про співачку оповідає людина, яка жодного разу її не бачила :) Доповнює цей ефект рішення авторів фільму абсолютно проігнорувати українську інтелігенцію.

 

 

Після телепрем`єри фільму письменниця Оксана Забужко навряд чи скоро ввімкне телевізор. Свою тезу про «сміттєпровід» вона спрямувала у Facebook. Цінностей та середовище діаспори пані Забужко не може не пам'ятати. І не тому, що період життя письменниці у США збігся із заміжжям, а її колишня свекруха ще довго на радісні репліки «Йой, то ви знали Забужко?!» стримано просила не говорити на цю тему :)

 

Про Квітку Цісик Оксана Забужко очікувала на стрічку зовсім іншого рівня - принаймні, на матеріал без пересмиканих акцентів. «Не на те дочка концертмейстра Львівської опери, ще дівчинкою поблагословенна Йосипом Сліпим, потратила свої зароблені у Форда чверть мільйона на нікому в США не потрібні українські пісні, аби "добитись успіху" (!!!), - були в неї й інші цінності, неїстівні», - зазначає Оксана Забужко. І вводить інтерівців у дискурс: «Кволітатний (і досі єдиний такого рівня!) запис українських пісень, натоді в УРСР уже опущених до статусу "шароварщини" (Івасюка вже вбили, Мареничів - і тих не записували), - це була абсолютно свідома доброчинна пожертва: "щоб збереглося", - і сама Квітка про це в єдиному своєму українському інтерв'ю так прямо й говорила: "мій дарунок Україні", - тільки ж ви, Inglourious Basterds, її не почули...».

 

Вразила стрічка про Квітку й журналістів. По суті, у відгуках про документальний фільм рецензій на нього не було. Представники ЗМІ здебільшого писали про Квітку Цісик, скориставшись інформаційним приводом, аби доповнити скупе як на освічену аудиторію кіно. Або й філософствували про карму української інтелігенції.

 

За сильнішого авторського складу фільм про Цісик міг бути присвячений вічно актуальній і болючій темі - звучанню України у світі. У ньому могло би йтися й про видатніші твори українців, яких уже не знайдеш на YouTube... Підсумків стрічки про нищення і визнання української пісні мало би стати не лише на реквізити благодійного фонду. Алекс Гутмахер робить велику справу, і його історія заслуговує на окрему екранізацію.

 

Та все ж, реалізуючи документальний проект на такому рівні, «головний канал країни» зробив хай і не надто корисну, та все ж добру справу. Саме така стрічка про Цісик мала би збурити «піплметри». А щодо професійної роботи про Цісик, то, схоже, за нинішньої ситуації на телеканалах, ця насправді дуже проста й немістична історія може бути реалізована хіба в форматі «спеціально не для телебачення».

 

Фото - http://inter.ua

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
26839
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
teleman1950
4034 дн. тому
Висновок один - якби НІЧОГО не зробив Інтер, то було б краще. Ніхто би нічого не критикував. Я просто дивуюсь. Якщо так багато ідей до того, як розповісти про Квітку Цісик, то де ж ви, генії, були досі. Чому НІХТО не запропонував ні 1+1, ні 5 каналу, ні TVi, ні СТБ? У мене є версія - тому що ніхто про це не думав! Як виявилось, крім Софії Чемерис! Так замість того, щоб подякувати їй, що нагадала кільком десяткам мільйонів українців про Квітку, ви тут розказуєте про те, що фільм мав бути інший! Друзі, якщо є ідеї, про кого ще можна зробити фільм, кого можна вшанувати - пишіть коменти у цей пост і шліть пропозиції на канали! Робіть щось, а не чешіть язиками про те, як усе х...во! Такої п...братії у нас вистачає, але щось корисне для суспільства роблять одиниці. І я кажу їм: "ДЯКУЮ!"
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду