Така вже доля в молодої журналістки Зіни Підалькіної: в передноворічний день замість олів’є та шампанського мусила куштувати телевізійне меню, а замість дивитись в усміхнені обличчя друзів – удовольнятися усмішками армії телезірок. Не те щоб це Зіну занадто пригнічувало, просто не сподівалась вона на Новий 2007 рік побачити на голубому екрані щось неординарне й нове. Умостилась дівчина у крісло, та й почала пультом клацати.

Вінегрет на СТБ

Це був ледь не перший проект, на який втрапила Зіна, клацнувши сірим із зеленими кнопками пультом. «Найяскравіші зірки вибирають найяскравішу подію року за мить! – почула вона рекламний текст, що передував передноворічній програмі СТБ. – Без перерви на рекламу! «Зіркові вікна-2006»!

«Спеціальний проект каналу СТБ і ведучі Сергій Попов та чарівна Надія Мейхер, - мовив Сергій Попов, зробивши комплімент своїй колезі, яка задоволено всміхалась до всього глядацького народу на всі свої тридцять два. – Інформаційна програма «Вікна» досліджувала...». І з того, що перелічили ведучі, збагнула Зіна Підалькіна, що їй випало побачити все, що було найнеординарнішого в 2006 році в інформаційному просторі, починаючи від політичного життя й закінчуючи розвагами. «Гм! Буцімто наше телебачення здатне на щось інше», - зверхньо всміхнулась Зіна, бо політика й розвага нині стали мов ті сестри-близнючки.

«Номінація «Розлучення»! – весело та оптимістично вигукнули ведучі. Не зрозуміла Зіна, чому СТБшники почали передноворічний марафон із такої сумної події, як сімейна трагедія – розлучення. Для оголошення кожної номінації до студії приходили українські політики, спортсмени, музиканти. Серед них упізнала Зіна Катеринчука, Горянського, Вакарчука. Деякі номінації телемостом оголошували росіяни – Задорнов, Моісєєв та інші.

«Зіркові розлучення, які шокували світ!» - не вгамовувались ведучі й оголошували переможців. «На третьому місці в нас сюжет про Еніма... – мовив Сергій Попов, і тут же виправився. – Емінема! (сміх у студії). «А ти ще не пив!» - пожартувала Надія. «А я ще не пив, - тверезо підтвердив Сергій і вів далі: - Про репера Емінема. У січні цього року він знов одружився з Тім Метерс. (розгублено) Хто це? Я не знаю...». Не знала й Зіна Підалькіна, бо її не надто обходили родинні пертурбації зарубіжних зірок. «Можливо, в цій номінації немає вітчизняних претендентів, тому в нас не вельми розвинена скандальна «жовта» журналістика – як на телебаченні, так і в пресі?» - замислилась Зіна, відганяючи від себе подив від номінації та її героїв. Ну не могла вона второпати, чому на першому місці опинилась родинна проблема Вітні Х’юстон, а не, скажімо, того ж Емінема чи Пола Маккартні. Критерії, за якими телевізійники дібрали переможців, були незрозумілі й сумнівні. Що, до речі, відзначив у категорії «Дикі танці» гість проекту, хореограф Григорій Чапкіс, побачивши, що перше місце в танцях здобув не ведмідь або запальна пенсіонерка, а п’яний парубок. «Я б єму пєрвоє мєсто нє поставіл. Он же дурєнь...» - ображено мовив Чапкіс.

Згадка Зіни №1. Зрозуміла Підалькіна, що той професіонал від танців має рацію. Згадала одну вечірку, яку їй випало відвідати наприкінці 2006 року. Було це в оболонському «Дивосвіті» на презентації першого диска мамонта української рок-музики Макета. Хлопчаки, накидавшись бозна чим, танцювали, не усвідомлюючи себе, не гірше за пацана з відео. І керував ними в танці радше допінг, ніж натхнення. І ясно було Зіні, що відзначати за це хлопаків призами навряд чи варто, адже приз у цій ситуації мав би належати виробникові алкоголю.

Містифікації СТБшні

Звуковий ряд до підібраних сюжетів часто виявлявся звичайнісінькою містифікацією. Наприклад, в одному сюжеті було зазначено, що Пол Маккартні розлучився з дружиною через те, що та його зранку годувала вівсянкою, промовляючи «Вівсянка, сер!» (весело? Зіні – ні). А в сімейних проблемах мешканців одного українського села винні інопланетяни. І видно було, що голос за кадром озвучував мову селян іншими, своїми текстами, що зводило нанівець саму ідею проекту – інформувати громадян про непересічні події та забавки минулого року. Незрозуміло було Зіні, якому сюжету вірити, а якому – ні. «Масло масляне», - мовила вона, бо багато новорічних сюжетів і так були неймовірними. Телебачення ж – суцільна містифікація, піар, якщо ж у його побрехеньки ще й свої неправдиві дотепності вставляти, то від такого перебору може й знудити. Що ледь не сталось із Підалькіною перед Новим Роком. Нецікаво їй стало. Хоч ведучі проекту були цікавенькою парою – сухорлявий молодик-інтелігент та хвацька сексапільна молодиця, - але інформаційне наповнення проекту, включаючи розмови з гостями ні про що, жодного кайфу Зіні не принесло. «Досить порожнечі!», - бовкнула вона і клацнула пультом.

Не так гадалось, чи новорічні тенденції

Свою помилку Зіна усвідомила, коли наблизився Новий Рік. З’ясувала вона, що передноворічні «Вікна» можна було б вітати хоча б тому, що це був нехай про все на світі, але – суто український продукт. Від іншого ж Підалькіна лише рота свого роззявляла. «Де я? – клацала вона зубами від люті. – В Україні? Може, в Росії? В Совку?»... Лише канал, що його її друг Лимон називає «Е», не знаючи, що зветься він ТРК «Ера», та ТРК «Київ» підготували для народу суто українську новорічну програму. Інші ж чи просто крутили московські розваги, чи, запрошуючи українських виконавців як пікантну приправу, розбавляли ними до паскудства остогидлих російських попсовиків.

І от що зрозуміла з того фаршу Зіна:

Перше: «Майдан» на 5 каналі їй вказав, що нарід український став ігнорувати політичне життя рідної країни. Хоч Данило Яневський так старався, що й спітніти можна, запрошених шоуменів повернути до лона політики, ті затято тікали від тієї теми до світських балачок.

Друге: Хоч якою є ідея, а ведучий мусить від неї кайф ловити. «5 копійок» Романа Чайки, де світські персони вдягнули маски політиків і висловлювали думки на запитання ведучих на манер комедійних персонажів, добре повеселив телевізійну публіку, та й самих учасників проекту. Особливо можна було пупа увірвати від перевтілення Леся Подерв’янського в Леоніда Черновецького, а брата Капранова – у Віктора Ющенка. «Сміливо!» - зареготала від захвату Підалькіна, бо «5 копійок» прозоро вказали, що все ж таки, хай там як, Україна – демократична держава.

Третє: Жанр «гоп-ца-ца» вичерпав себе, нічого нащадкам не залишивши. В багатьох розважальних проектах цього року частенько лунали радянські хіти й ремікси на них. Вони й контрастували з тотальною порожнечею сучасної російської попси, що не містить ні душевних емоцій, ні оригінальності, ні мелодій, які запам’ятовуються на роки.

Четверте: Всі українські зірки намагаються заробити новорічні презенти, тому світські персони першого ешелону, що вдень прийшли у прямий ефір на СТБ, були відсутні на нічному прямому ефірі ТРК «Київ», якому довелося задовольняти публіку кимось на кшталт Лади Лузіної.

П’яте: Російським та українським зіркам далеко до Голівуду, бо деякі молоді й не дуже поп-діви з’являлись на очі публіки в одязі, схожому на пеньюари чи домашні халати. «Хоча... – подумала Зіна. – В СНД, певно, мода інша – азійська».

І шосте: Україна – не Росія, і бажано не тягнути на українські екрани російський бомонд. На таку думку навів Зіну виступ Святослава Єщенка на нічному СТБ у російському концерті «Новорічна гумористична дискотека». Єщенко переспівував хіти радянських часів, зробивши їх тексти сучасними й актуальними для Росії. Після кожного рядка цього дотепного виконавця російська публіка просто шаленіла від захвату. «Навряд чи така реакція була б в українців», - відзначила для себе Підалькіна. «Отчего, отчего, когда темно, я теперь боюсь идти по переулку», - співав він під схвальний сміх публіки, і вів про живоглотів під домом, які знімуть спочатку взуття, а потім інше. Співав він і куплет про бомжа з собакою, якому щастить, бо його не стосується подорожчання комунальних послуг. На пісню «Наша служба и опасна, и трудна» згадав про міліціонерів, які ловлять алкашів, а в розбірки мафії не втручаються. Про кілера нагадав у пісні на мелодію «Соловьиная роща». І про прописку московську не забув: «На каком ты коне не сидящий, на какой не лежащий траве, лишь тогда ты джигит настоящий, если ты прописался в Москве». Тут камера показала молодого грузина у залі.

Згадка Зіни №2. Грузин виглядав ліричним, сором’язливим і поетичним. І згадала Підалькіна свої відвідини акції «Мистецтво без кордонів», організованої Міністерством культури перед Новим роком для посольств різних держав. Те, що погляд Міністерства звернений, як і погляд голови держави, переважно в минуле – на фольклор, - не було одкровенням. Та саме там відкрила для себе дівчина, що в тих грузинах є щось невитравне й до скону привабливе. Підскочила вона до посла Грузії в Україні Ґриґола Катамадзе, якого якраз знімав Новий канал, а він і каже: «Могу ли я воспользоваться случаем и поздравить своих соотечественников?». Отримавши дозвіл, посол мовив у камеру грузинською, а тоді переклав українською: «Я хочу привітати своїх співвітчизників, що живуть в Україні, і українців із Новим роком та Різдвом Христовим!». Зіну вразила зміна, що сталась із послом, коли казав він ті слова: в очах його з’явилось тепло, щирість, шляхетність. Дивилася Зіна на посла, і чомусь чула тужливу грузинську пісню, бачила гори, а на них – справжніх джигітів.

На  кінець ночі

Згадуючи це, Зіна думала, що насправді в новорічну ніч її хвилює не лише естрада, але й Андріївський узвіз, де нова столична влада збирається робити «реконструкцію», закриваючи галереї й виганяючи звідти художників. Про це дізналася дівчина на передноворічних зборах у галереї «Карась». Хотілось їй, аби смутна подія ця не обійшла в Новому році телебачення, щоб телевізійники солідаризувались із митцями й захистили Узвіз. Подумавши про це, вимкнула вона свій телевізор та й пішла дивитись цікаві сни новорічні.