Якщо підсумувати всі враження від телеефіру за тиждень, виявиться: найбільшою подією стала справді безпрецедентна медійна активність Віктора Януковича. Починаючи від 22 лютого, коли президент чотири години поспіль спілкувався з підданцями, й до п'ятниці 1 березня, першої за 15 місяців підсумкової прес-конференції, телеефір просто-таки буяв кадрами з цих непересічних подій. Що стоїть за небувалою публічною активністю Віктора Федоровича, політологи та медіаексперти досі до пуття не розтлумачили.

Але ця «буря й натиск» однозначно свідчать про цілковиту мобілізацію всіх наявних в арсеналі президента ресурсів задля того, щоб показати всім скептикам, хто саме в домі хазяїн. У п'ятницю, під час прес-конференції, це послання «граду й світові» стало найбільш очевидним. А в неділю в програмі, 5-го каналу «Час. Підсумки тижня», стало зрозуміло, звідки ростуть ноги президентської самовпевненості й поблажливості. Журналіст Олександр Аргат присвятив свій сюжет безпрецедентним заходам безпеки щодо президента. Параною, виявляється, можна вилікувати розгортанням військових комплексів ППО навколо резиденцій, де якщо не мешкає постійно, то періодично буває Віктор Янукович. А й справді, коли державного діяча охороняють не лише півтора взводи охоронців, але й навіть у небі над ним не те що літак, а й летюча білка не проскочить, можна годинами розводитися про те, як він піклується про народ і бореться з газовим зашморгом, накинутим на ніжну шию держави злочинними руками Тимошенко. При цьому вміло ігноруючи запитання про статки сина або ж відсутність його книжок у книгарнях.

Тим часом тиждень почався з давноочікуваної події - саміту Україна - ЄС. За дивною історичною логікою, яка часом буває просто-таки містичною, саміт збігся з третьою річницею інавгурації четвертого президента України. Якби зустріч найвищого посадовця країни з відповідними чиновниками Євросоюзу відбувалася у форматі «Діалогу з країною», телевізійники мали б нагоду нічого не робити, просто монтуючи кадри з саміту залежно від завдань, які їм ставив би топ-менеджмент. Але позаяк Брюссель - не Київ, а Герман ван Ромпей із Жозе Мануелем Беррозу - не Микола Янович із Сергієм Леонідовичем, то в вечірніх новинах глядач отримав досить скупу й стриману інформацію. Щоправда, емоційний спектр подачі топ-новини понеділка на різних каналах гойдався від переможно-оптимістичного сюжету Дарки Оліфер у «Фактах» ICTV під назвою «Доленосний саміт» із синхроном президента: «Розмова дала підстави для оптимізму... Історична можливість для стрибка вперед!» - до слів нардепа Андрія Пишного: «Янукович насправді відкинув євроінтеграцію на два роки назад. Саміт відбувся тільки тому, що цього хотіли європейські політики» - на ТВі. Між цими крайніми оцінками можна вмістити досить толерантну оцінку на Першому національному, де розповіли про перебіг саміту, пообіцяли як щось доконане спрощення візового режиму для студентів та науковців, а також озвучили вимоги Євросоюзу до України щодо ухвалення виборчого кодексу, ліквідації вибіркового правосуддя та поглиблення реформ. На тлі переможних реляцій у «Фактах» цей сюжет можна вважати чи не взірцем об'єктивності.

Натомість «Репортер» Нового каналу, вочевидь, не поділяючи оптимізму колег із холдингу, розпочав свій сюжет про «доленосний» саміт фразою: «У третю річницю інавгурації Янукович розтроївся». У такий спосіб його автори об'єднали інформацію про підсумки саміту в Брюсселі й протестні акції проти політики Януковича в Києві та Львові, учасники яких надягли маски президента.

А ось про те, що 25 лютого - день народження Лесі Українки, згадав, спасибі йому, лише Перший національний. Тут показали сюжет про те, як підтоплюється в селі Колодяжному будиночок Косачів, і що треба зробити, аби цієї небезпеки уникнути. Звісно, якби там побував Віктор Янукович, про Лесю згадали б усі телеканали. Але позаяк це не ювілей, то всі, хто вважав за потрібне, обмежилися скупою інформацією. Хіба що телеканал «Культура» показав екранізацію «Камінного господаря» 1971 року з молодою й прекрасною Адою Роговцевою в ролі Анни, Олександром Гриньком у ролі Дон Жуана та Антоніною Лефтій у ролі жертовної Долорес. Ну, нічого, дасть бог, до 200-річчя драматурга і поета, а також перекладача, фольклориста й «звичайного» генія щось таки створять...

26 лютого принесло звістку про нахабний розстріл голови селищної ради містечка Сімеїз Кирила Костенка. На нього відгукнулися абсолютно всі новинні ресурси вівторкового вечора. Через відсутність подробиць новинарі «Фактів» обмежилися констатацією зухвалого автоматного розстрілу та розповіли, що в міського голови залишилося п'ятеро дітей. З найбільш вірогідних версій убивства журналісти ICTV, так само, як і їхні колеги з «Репортера», назвали те, що небіжчик міг бути причетним до земельного розподілу на півострові, що нині дуже актуальна тема.

Тут варто зробити одне зауваження. До словосполучення «резонансне вбивство» за якихось два-три роки народ уже настільки звик, що ці вбивства, з якими не можуть дати ради ні в міліції, ні в СБУ, просто перестали бути такими. З одного боку, відсутність нормальної людської реакції на насильницьку смерть собі подібних можна пояснити щоденним засиллям кривавих сюжетів як у спеціально кримінальних програмах, так і в звичайних випусках новин. Ну, звик уже наш глядач до видовища закривавлених трупів. Він або ж перемикається з кривавих сюжетів на щось спокійніше, або геть не переймається жодними жахливими подробицями.

З другого боку, захисна психічна реакція обивателя дійшла вже до патологічної межі у вигляді якогось потворного різновиду «стокгольмського синдрому». Надто ж коли йдеться про вбивство або чиновника, апріорі хабарника чи й «братка» в уяві пересічного глядача, або ж представників правоохоронних органів. Які в уяві того ж таки обивателя нічим не відрізняються від бандитів. Згадаймо бодай нещодавні гучні справи «караванського стрільця», якого в мережі оголосили Робін Гудом, або ж тотальну зловтіху в тих-таки соцмережах з приводу звірячого вбивства харківського судді. Це вже не симптоми гіпотетичної хвороби, а очевидна соціальна деформація. І що з тим усім робити, жоден соціолог або психолог, боюся, не скаже.

Тим часом 27 лютого позначилося другим за тиждень телевізійним пришестям Віктора Януковича в оточенні вірних клевретів на розширеному засіданні Кабміну, на якому було представлено програму активізації економіки країни на 2013-2014 роки. У прямому ефірі цю вельми непересічну подію висвітлював за правом першої ночі Перший національний. Про те, що це було насправді, тобто як можна перетворити цілком життєздатну подію на черговий фарс під назвою «Пакращення», докладно розповів на сторінках «Детектор медіа» Борис Бахтєєв.

Від себе додам. Дух «совкізму», що давно став трендовим у телепросторі, під час трансляції чиновницького збіговиська на Інститутській почав потроху забивати ніздрі. Так буває, коли десь на закинутому горищі розбираєш завали старих речей, уже нікому не потрібних, але які, проте, ще міцно тримаються за життя й не хочуть відпускати, щосили намагаючись утопити в не надто приємних спогадах.

На тому ж таки Першому сюжет про засідання Кабміну в присутності Януковича став, так би мовити, «новиннотворчим». Тут докладно розповіли й про мудрі плани влади, й про критику президентом міністра Табачника (дуже потішив здивований вигляд міністра, коли він її почув, бо де ж пак, старався чоловік, розвалював як міг освіту, а заразом - і молодь зі спортом, а тут - на тобі, отака дяка! Ну, й про демарш опозиції не забули.

«Факти» теж не оминули топ-теми, але центральною фразою сюжету зробили синхрон Миколи Азарова про Арсенія Яценюка: «Я нікому не дозволю зривати засідання уряду! Подавайте пропозиції в письмовому вигляді».

Тут-таки приділили багато уваги акції протесту студентів. Останні влаштували пікет біля Комітету ВР у справах освіти, висловивши велике «фе!» законопроекту про вищу освіту від провладних сил. Законопроект нібито практично скасовує ЗНО, повертаючи й вступні іспити. Знайшлося місце в сюжеті й для синхрону автора законопроекту - Григорія Калетника, який вважає, що повернення екзаменів принесе користь у вигляді справжніх знань майбутніх студентів.

«Репортер» у середу зосередився на дорожніх проблемах. Кореспондент Нового підготував розлогий репортаж про те, як роблять «ямковий» ремонт на шляхах Закарпаття. Сюжет виявився просто бомбовим, коли кадри, де шляховики засипають асфальт у яму, наповнену водою, показали угорському фахівцеві. Останній, переглянувши відео, схопився за голову й вигукнув: «Ви жартуєте? Якби угорці побачили, що ми кладемо асфальт у воду, нас би вже не було на роботі!»

Підхопивши тему «Фактів» про акцію протесту студентів, колеги з Нового розширили її подачу синхроном того ж таки Григорія Калетника, який вважає прихід юних протестувальників під комітет невиправданим, адже його законопроект не скасовує ЗНО, а лише доповнює його врахуванням середнього балу атестату. Проте журналістів Нового слова комуніста не заколисали, й вони сумлінно зняли виступ задерикуватого активіста, котрий пообіцяв у разі ухвалення провладного закону про вищу освіту таких акцій, «що мало не покажеться!».

Проте з обох сюжетів збагнути суть законопроекту про вищу освіту від провладних депутатів було практично неможливо. Телевізійники пожертвували зрозумілістю в ім'я ефектної картинки, якою стали свині-скарбнички, що їх студенти принесли в подарунок авторам законопроекту. Вирвані з контексту синхрони Григорія Калетника тільки заплутали глядача, замість прояснити, чому саме протестують студенти.

Того ж дня всі новинні ресурси ретранслювали синхрон генпрокурора Віктора Пшонки, який на прес-конференції в Донецьку заявив про замовний характер убивства сімеїзького мера, а також висловив упевненість, що Тимошенко щосили намагається затягти розгляд справи щодо вбивства Євгена Щербаня.

ТСН («1+1») того вечора розвинула тему кримського вбивства, відрядивши «в поле» свого кореспондента Наталку Сафіханову. Журналістка знайшла місцеву мешканку, яка розповіла на камеру про свій конфлікт із Кирилом Костенком. З її слів виходило, начебто він був фігурантом корупційного скандалу, але, мовляв, жодної відповідальності за здирництво не поніс.

Сюжет про останню месу Бенедикта XVI вийшов на «Плюсах» дуже людяним, майже сентиментальним. Сам Папа, весь у білому й сивий, уже скидався на ангела й наводив на думки про потойбіччя.

Останній день місяця в інформаційному просторі відзначився двома взаємовиключними заявами про стан здоров'я Юлії Тимошенко та черговою показухою від Януковича. Їм знайшли гідне місце у «Фактах», ТСН та «Подробицях» («Інтер»). Редактори «Фактів» подали синхрони заступника міністра охорони здоров'я про те, що стан Тимошенко дозволяє продовжувати її лікування поза межами стаціонару, тобто в Качанівській колонії, та голови правління німецької клініки «Шаріте», який заявив: хвороба пацієнтки очевидно прогресує. Отже, підсумував пан Карл Макс Айнхойпл, Юлії Тимошенко потрібне лікування в стаціонарі. До сюжету підверстали ще й російськомовний синхрон Лілії Фролової, котра була держобвинувачем екс-прем'єра в газовій справі. Пані прокурор вельми роздратовано заявила, що бути присутньою на суді у справі вбивства Євгена Щербаня - не обов'язок, а право підсудної, а отже силоміць тягти її до Києва ніхто не збирається.

ТСН сюжет про колізії навколо Тимошенко доповнили ще одним синхроном Лілії Фролової з її брифінгу в Генпрокуратурі. Цього разу прокурор виправдовувала свідків у справі Щербаня тим, що всі вони - відображення того середовища, в якому оберталася ув'язнена й підозрювана в 90-ті роки. Тут-таки розповіли, що Сергій Власенко подав заяву про припинення адвокатської діяльності, але це ніяк не вплине на захист ним Тимошенко.

Новини телеканалів не наголосили на тому, що подібний розвиток подій у справі Тимошенко кричуще суперечить обіцянкам Януковича на саміті у Брюсселі покращити умови її ув'язнення й тим вимогам, які європейські чиновники ставлять перед Україною задля підписання з нами Угоди про асоціацією.

Чергова показуха від президента відбулася в Київському палаці дітей та юнацтва, куди Віктор Янукович прибув, аби привітати юних винахідників. «Репортер» поставився до цієї події не без сарказму. Автори святочного сюжету наголосили, що вже закриту було виставку терміново розгорнули спеціально для президента. Байбака Тимка, котрий з переляку від руки президента подряпав малого господаря, телевізійники, втім, не показали.

Тим часом сенсація про те, як депутати Київради «приростили» територію столиці на десятки тисяч гектарів, знайшла відгук у ТСН і тому ж таки «Репортері». Кореспонденти Нового, дізнавшись про це небуденне рішення, поїхали до села Лісники, що має гіпотетично увійти до столичних територій. Виявилося, що місцеві мешканці не надто радіють столичним перспективам, але їхньої думки чомусь ніхто не поспитав. Щоправда, це стало центральним сюжетом уже в випуску наступного дня, тобто 1 березня, а 28 лютого «Репортер» просто повідомив про подію.

ТСН у цій колізії зосередилася на розповіді про те, як депутати Київради зафіксували під час голосування кнопкодава - намісника Києво-Печерської лаври, а потім вилучили його картку. Проте це не допомогло, й рішення про «прихватизацію» Коцюбинського та частини інших районів Київрада таки ухвалила.

«Подробиці» 28 лютого зробили ексклюзивний репортаж про «Шевченківську касу» на Черкащині. Коли я дивилася цей сюжет про своїх земляків, у голові крутилася сакраментальна думка: «Навіть радянська влада до такого не додумалася б!». Суть у тому, що святкувати 200-річний ювілей Тараса Шевченка обласна адміністрація пропонує сільським головам власним коштом: їм «порадили» на гідне відзначення ювілею Кобзаря виділяти в обласний бюджет чималий відсоток з бюджету місцевого. Поспілкувавшись із головами Червоної Слободи та Хацьок, кореспондент поставив собі запитання аж ніяк не риторичне: як зненавидіти Шевченка? А й справді, якщо хочеш прищепити селянам Черкащини, де буквально кожне село пов'язане з іменем Тараса Григоровича і які пам'ять про поета свято бережуть, замість любові до великого земляка ненависть, шлях викачування грошей може виявитися надзвичайно ефективним. Чи, може, обласні чиновники саме цього й добиваються?

1 березня стало днем кульмінації інформаційного нападу з боку Віктора Януковича на підданців. Цікаво, що прес-конференції, заздалегідь оголошеній на 11-ту годину п'ятниці, не знайшлося місця в програмі Першого національного, який її транслював наживо. Замість прес-заходу в електронному гіді «Волі» стояла концертна програма з 11-ї до 13:55. Отож, глядач, не пов'язаний із журналістикою, дізнався про спілкування президента з пресою лише з вечірніх новин. Що це було, звичайне недбальство чи спроба перестрахуватися від можливого скасування заходу, невідомо.

Прес-конференція була цікавою передусім можливістю вдруге за тиждень від 22 лютого побачити: Віктора Федоровича, вочевидь, так довго переконували в його непогрішимості, що він уже й сам у це повірив. Інакше звідки б узявся цей поблажливий щодо журналістів тон і досить елегантні «зіскоки» з тем? У підсумку гострі запитання загрузли в щільній ваті домашніх заготовок радників президента.

Тим часом Перший національний, транслюючи цю непересічну подію, не показав одного делікатного моменту, а якщо називати речі своїми іменами - грубого порушення Правил дорожнього руху водієм Віктора Федоровича. Останній, аби максимально убезпечити клієнта від небажаного спілкування з екстремістами чи терористами, які могли напасти на президента в будь-який момент під час, мабуть, тривалого й небезпечного пішого переходу від стоянки до входу Українського дому, припаркувався буквально під колонами споруди. Тим часом із боку виходу на Трьохсвятительську вулицю авто в'їжджати на ґанок Українського дому заборонено.

Картину, коли президент, помахавши руками шанувальникам, сів у неправильно запарковане авто, показали майже всі канали, які зробили сюжет про прес-конференцію Віктора Януковича. Деталь надто промовиста, щоб на її тлі говорити про чиюсь мудрість.

П'ятниця, окрім доленосної прес-конференції президента, піднесла й сенсацію у вигляді подання Володимира Рибака до ВАСУ щодо позбавлення депутатських мандатів Сергія Власенка та Андрія Веревського. «Факти» розкрили тему досить докладно, з синхроном Сергія Власенка. Щоправда, місця для коментарів другої сторони не знайшли.

Субота у вечірніх «Фактах» на ICTV відзначилася мітингом-концертом на захист Гостиного двору та поверненням скульптур Пінзеля з Лувру. Фігурам, виявляється, повертатися з Парижа після грандіозно успішної виставки просто нікуди. Кореспонденти сумлінно зняли напівзруйнований костел, де має бути Музей Йоганна Пінзеля, й подали синхрон директора Львівської художньої галереї, де можуть прихистити скульптури. А ще - озвучили суму, яку треба витратити на ремонт музею.

Тим часом у «Событиях» («Україна») зосередилися на смерті партії Віктора Ющенка «Наша Україна», показавши фрагмент з'їзду, який ухвалив рішення саморозпуститися, а прапор і печатку - віддати до Музею Помаранчевої революції в Києво-Могилянській академії. Баланс у матеріалі створили кадри з прес-секретарем Віктора Ющенка Іриною Ванниковою. Остання на очах кореспондента сердито порвала повідомлення з'їзду про включення її до ліквідаційної комісії й заявила, що «Наша Україна» проведе з'їзд, коли заплановано, а це було якесь збіговисько шарлатанів.

«Факти тижня» з Оксаною Соколовою потішили ексклюзивом у вигляді розмови ведучої з міністром внутрішніх справ Василем Захарченком. Бравий чиновник не шкодував слів, аби відбілити честь мундира підзвітного відомства. Глядач після запевнень у тому, що на сліди вбивць харківського судді вже вийшли, а проти розкрадачів коштів на ремонт доріг відкрито купу кримінальних справ, міг піти спати цілком утішений.

Так само втішеним міг той глядач почуватися й після згаданого на початку огляду сюжету «Часу. Підсумків тижня» про військову охорону неба над Віктором Януковичем. Цього разу можна було радіти вже за президента.

То ось чому він так посміхався цілий тиждень!

Фото із сайту президента