Минулий тиждень у телепросторі вмістив кілька знакових подій, які не оминув жоден із загальнонаціональних каналів.

У вівторок сталося те, про що говорили цілий тиждень до 20 листопада. А саме - набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс. Численні коментарі фахівців і нефахівців щодо його переваг настільки задурили голови пересічним глядачам, що вони, скоріше за все, вирішили: відтепер треба носити з собою паспорт, бо інакше заберуть до буцегарні. Не стала винятком і ведуча «Сьогодні про головне» на ТВі Ілона Довгань. Вони удвох із Мустафою Найємом запросили до студії адвоката Сергія Власенка та правозахисницю Тетяну Яблонську. Такий відвертий дисбаланс у бік критиків нового КПК ведучим програми довелося пояснювати. Мустафа Найєм підкреслив, що авторів нового Кодексу, а також його полум'яних захисників-регіоналів до студії запрошували, проте останні відмовилися від візиту. У наслідку, після діалогу адвоката й правозахисника, глядач залишився на самоті з власними страхами перед перспективою «негласних дій», дозволених новим кодексом. За словами Сергія Власенка, тепер правоохоронці мають право проникати до помешкання без жодного дозволу прокуратури і навіть за відсутності господаря. А також - без відома господарів житла встановлювати відеоапаратуру для стеження. Ну, а щодо адвокатури, яку новий КПК дозволяє лише з державного реєстру, пані Яблонська навела просто моторошний приклад «професіоналізму» українських захисників. Вона згадала, як суддя Дарницького суду, вислухавши адвоката у справі, звернулася до підсудного з запитанням: «Скажіть, ви заплатили гроші адвокатові?». Коли той відповів ствердно, суддя запитала: «А чому ж він тоді вам іще дві статті навішує?»

Одне слово, за відсутності протилежної сторони з нового кодексу на ТВі зробили справжню страшилку для мирного обивателя. Хоча, задля справедливості, варто сказати: захисники нового кодексу на провладних каналах так і не зуміли чітко визначити його позитивів. Приміром, Віктор Пшонка у «Фактах» ICTV в четвер із гордістю продемонстрував ключ-флешку від загальнодержавного реєстру кримінальних справ і розповів, що таких ключів роздано більш ніж 20 тисячам слідчих. Якщо це - головне досягнення від запровадження нового кодексу, то великого ентузіазму він не викликає.

Тим часом у вівторок, 20-го, розпочався апеляційний суд, який мав вирішити, чи залишити в силі вирок Юрію Луценку у справі щодо незаконного стеження. Програма «Сьогодні» на ТВі докладно розповіла, що всі скарги і клопотання про відведення прокурорів з боку захисників екс-міністра суд відхилив, але того ж дня було відмовлено в апеляції уряду України до Європейського суду з прав людини щодо справи того ж таки Юрія Луценка. Тож тепер, наголосив Олексій Ліхман (як і ведучі інших каналів), Кабміну доведеться сплатити ув'язненому 15 тисяч євро, і тим самим ЄСПЛ визнав, що Юрій Луценко - політичний в'язень.

21 листопада вечірні «Факти» на ICTV розпочалися репортажем із-під будинку на київській вулиці Мазепи. Тієї ночі тут вигоріло 8 квартир, хоча пожежу гасили 24 одиниці техніки й кільканадцять нарядів майже 5 годин. Кореспондент зробив досить адекватний репортаж із місця події, поспілкувавшись із жертвами та пожежниками. Далі «Факти» повідомили про велику радість Миколи Азарова: прем'єр тішився, що населення країни зросло аж на 177 людей. Журналісти тут-таки запросили до коментарів демографів та фахівців із міграційних процесів. Науковці, як і варто було чекати, оптимізму прем'єр-міністра аж ніяк не поділяють, наголосивши, що такий незначний приріст населення зумовлено звичайною міграцією. Хоча, зауважили вони, у кількох областях країни, особливо на Закарпатті, в ромських родинах, та в Києві народжуваність уже кілька років перевищує смертність. Таке явище ті самі демографи пояснюють високою допомогою при народженні дитини.

Того дня інформаційний простір країни та близького зарубіжжя облетіла фраза Валерія Хорошковського, що вступ України до Митного союзу незаконний, бо суперечить євроінтеграційному курсу, прописаному в Конституції. Проте, як засвідчив сюжет у тих-таки «Фактах» та на інших каналах, інформація про демарш першого віце-прем'єра України дійшла навіть до Дмитра Медведєва, але не до його українського колеги. Телевізійники, за браком іншого відеоматеріалу, дружно дали синхрон Миколи Азарова на його зустрічі з Дмитром Медведєвим, коли останній зауважив, мовляв, якщо ваші, Миколо Яновичу, підлеглі наполягають на незаконності для України вступу до Митного союзу, тоді й говорити нема про що! Відповідь українського візаві Дмитра Анатолійовича вразила до глибини душі: він навіть не знав про демарш свого першого заступника! Ось так ненав'язливо телевізійники подали образ малокомпетентного прем'єра. Проте подібна нелояльність не стосувалася Першого національного. Тут, цілком у дусі патологічної толерантності до Кабміну, жодним словом не згадали про московський конфуз прем'єра. Натомість, щоправда, вже 22 листопада подали розлогий сюжет про те, як пан Азаров піклується про те, щоб усі українці мали роботу й гідну зарплатню. Йдеться про зустріч Миколи Азарова з головою Спілки роботодавців України Дмитром Фірташем та іншими бізнесменами. Причому, якщо на Першому пана Фірташа показали хоч із потилиці й упівоберта, то у «Фактах» на ICTV примудрилися газового магната взагалі виключити з кадру, обмежившись широким планом прем'єр-міністра.

Тим часом ще 21 листопада «Подробиці» на «Інтері» дозволили собі справжній афронт проти прем'єра. Тут почали випуск із реакції глядачів на попередній сюжет про масові затримки з виплатами заробітних плат, зацитувавши масові листи про цю проблему з усіх регіонів країни. У контексті нещодавніх слів Миколи Яновича про те, що ніяких затримок немає, а там, де вони є, вина лежить на місцевих органах влади, подібні сюжети на «головному каналі країни» інакше, ніж сліди підкилимної боротьби його шефа проти поки що чинного голови Кабміну, не сприймаються.

Того ж дня в ТСН («1+1») спробували розібратися, що несе українцям новий закон про донорство, ухвалений народними депутатами напередодні. Журналісти поговорили з лікарями та людьми, які чекають органів для пересадки. І з'ясувалося - суспільство в своєму ставленні до презумпції згоди на те, що після смерті мозку органи покійного вилучать і пересадять іншій людині, поділилося на дві нерівні частини. Більша - категорично проти, хоча речник УПЦ (КП) отець Євстратій (Зоря) у своєму синхроні запевнив мирян і вірних, що пересадка органів - справа богоугодна. Адже йдеться про те, аби подовжити людське життя.

Ще торік 22 листопада країна, точніше, люди, які зберегли пам'ять про Помаранчеву революцію, святкували День свободи. Навіть сам президент вітав українців із цим святом, але пізніше чомусь його скасував, об'єднавши з Днем соборності 22 січня. Знаючи ставлення Віктора Януковича до Майдану-2004, можна було прогнозувати цілковиту ігнорацію 8-ї річниці Майдану на провладних каналах. Проте дійсність перекреслила всі прогнози - сюжети про святкування річниці Помаранчевої революції дали того вечора всі телеканали, від провладного Першого до опозиційного ТВі. Різнилося в подачі сюжетів про мітинг учасників КУПР біля Поштамту хіба що число мітингарів - на провладних ресурсах називали триста учасників або ж просто - сотні людей, а на умовно опозиційних казали про півтори тисячі.

На 5-му каналі ж цій події присвятили «Час. Підсумки дня», назвавши програму «День свободи». Запрошені до розмови Микола Томенко й Тарас Стецьків, з допомогою ведучих Романа Чайки та Святослава Цеголка, намагалися знайти відповіді на болісні запитання: як могло статися так, що людина - уособлення Майдану зрадила своїх виборців і не захистила його здобутків? Обидва польові командири цілком самокритично визнали, що проблема постмайданної країни була в тому, що замість команди кваліфікованих фахівців Віктор Ющенко оточив себе «любими друзями», віддавши їм на відкуп усі найвищі пости в державі. Друга проблема, продовжили учасники програми, полягала в боротьбі за лідерство між президентом та прем'єр-міністром Юлією Тимошенко. Третя, яку не без відчуття внутрішнього сорому озвучив Микола Томенко, була в корупції, що, за його словами, вразила верхівку держави буквально в перші дні її приходу до влади. «Чемодани грошей», які заносили в кабінет тодішнього глави Секретаріату президента, нині покійного Олександра Зінченка, соратники Віктора Януковича, аби відкупитися від можливих переслідувань, сказав віце-спікер, породила те, що ми маємо нині, - системну корупцію. Розмова учасників «Часу. Підсумків дня» періодично переривалася на прямі включення з Майдану нинішнього. Одне з них завершилося кадрами про те, як «Беркут» почав розганяти маніфестантів, коли останні вирішили перенести символічний намет на протилежний бік Хрещатика. При цьому склалося враження, що підбурив людей на цей крок умілий провокатор. Бо навіщо було перетинати вулицю, коли всі чудово бачили, що на них чатує не один загін спецпризначенців, які тільки й чекають на слушну нагоду побитися? Ну, вони й дочекалися...

Третьому польовому командирові Майдану-2004, Юрієві Луценку, саме того дня Апеляційний суд залишив у силі вирок у справі про незаконне стеження. Про злу насмішку суду, який розтягнув слухання аж на три дні, аби винести вирок колишньому міністрові саме в річницю Помаранчевої революції, говорили того вечора і на 5-му, і на ТВі. Засідання суду, точніше, записи з відеотрансляції, обійшли всі новинні ресурси того вечора. Надто ж телевізійники полюбили кадри, де невідома жінка посилає прокльони підсудному, який буцімто забрав у неї квартиру, а Ірина Луценко у відповідь обливає її водою. Що й казати, картинка з погляду операторів дуже промовиста! І як таке пропустити? Тож у виконанні всіх авторів новини засідання суду, що його й без того називали фарсом, перетворилося взагалі на якусь кінокомедію.

23 листопада увійшло в новітню, постмайданну історію першою за сім років появою на публіці колишнього глави Адміністрації президента Кучми Віктора Медведчука. Він нарешті вирішив зняти завісу загадковості з білбордів «Украинский выбор. Страной управляешь ты, а не те, кого ты вибираешь!». Якщо чесно, то більш невдалої рекламної кампанії для просування нібито шляхетної ідеї прямої демократії у вигляді референдуму, годі й вигадати. І тут, нарешті, сталося! Віктор Медведчук сам узявся за пропаганду того, закон про що вже ухвалила Верховна Рада. Проте це не всі козирі доктора наук. Він, як випливає з розлогого сюжету п'ятничних «Фактів», додумався до цілковито «нових» ідей, пов'язаних із цивілізаційним вибором України. Виявляється, за словами пана Медведчука, Україні «надо идти на Восток. Европа - это опасно, а в Россию мы можем продавать товары!». Це, звісно, справжнє відкриття, гідне доктора юридичних наук.

Коли наступного дня Медведчук з'явився ще й у «Портретах» на 5-му Сергія Дорофеєва, це одразу ж породило всілякі конспірологічні теорії серед населення та навіть у колах просунутих журналістів. Найпопулярніша з них звучить приблизно так. Мовляв, поява міні-олігарха майже одночасно на двох загальнонаціональних телеканалах свідчить про те, що влада готує до президентських виборів опозицію Янукович vs Медведчук, адже за російськомовного кума Путіна українські громадяни точно не проголосують! А відтак автоматично доведеться голосувати за чинного президента.

Тим часом, на мою скромну й суто суб'єктивну думку, Сергій Дорофеєв якраз не піарив пана Медведчука, а зробив усе, щоб показати глядачеві всю непривабливість і застарілість ідей, із якими адвокат Василя Стуса вийшов у народ. До речі, коли прозвучало запитання про те, як Віктор Медведчук захищав Стуса, візаві Сергія Дорофеєва помітно знервувався, дозволивши собі навіть підвищені тони. Прикликавши в свідки Левка Лук'яненка, герой «Портретів» наполіг на тому, що Стуса засудили за статтею, яка була в тодішньому Кримінальному кодексі - антирадянську діяльність, а відтак жодної вини за смерть поета він за собою не визнає. Було враження, що Віктор Медведчук цілих сім років, як якийсь казковий герой, спав на печі, а прокинувшись, не зрозумів, що минула ціла епоха з того моменту, відколи він заліз на ту піч. Навіть розповідаючи, про що вони з Володимиром Путіним розмовляли під час його цьогорічного візиту на кримську віллу пана Медведчука, чоловік Оксани Марченко збився на загальники про необхідність співпраці з Росією та її взаємовигідність. Тобто глядач побачив того самого Медведчука, який був автором «темників» з АП та головним ідеологом Леоніда Кучми, а не політика нової формації, яким він намагався себе позиціонувати.

Про те, як відзначили телеканали День скорботи, ваш автор вже написала раніше.

Нарешті, підбиваючи підсумки тижня, журналісти програми «События недели» («Україна») спробували розібратися, кому з нинішніх міністрів світить «випускний бал» із Кабміну, а хто залишиться «на другий рік». Для цього дотепники з «України» намалювали таку собі «стіннівку» з фотокартками міністрів і почали розбиратися, чия скоро зникне з «газети», а чия залишиться. Попри всі намагання внести хоч якусь ясність у ситуацію, пронозам-кореспондентам це не вдалося. Усі їхні запитання до героїв дня наражалися на «ввічливу відмову» респондентів, мовляв, усе вирішуватиме президент. Ну що ж, можна вважати, що в цьому випадку негативний результат - теж результат, адже глядач укотре впевнився, що він живе за царя. Який захоче - покарає, а захоче - помилує. Що вже з тим усім робити, вирішувати йому, глядачеві.

Тим часом у телеефірі виразно відчуваються подуви якихось вітрів. Наразі сказати, свіжі вони чи затхлі, важко, але щось таки визріває...