Відповідь на подібні запитання можна знайти в програмі «Акули бізнесу», яка розпочала новий сезон на каналі IСTV і тепер виходить щопонеділка о 23.00. Не буду тримати непотрібну тут інтригу і відразу дам відповідь: як із грибами, так і з протизаплідними засобами можна сміливо починати бізнес. Інвестори під подібні бізнес-проекти швидше знайдуться, чим ні. Якщо не серед «акул» у телестудії, то деінде. Бо хороший бізнесмен не той, який не боїться ризикувати, а той, хто, подібно канатохідцю, ризикує зі страховкою. Тим більше,  в українських умовах, коли будь-який бізнес треба звести до мінімального ризику і, по можливості, затратити на старт, якщо можна так сказати, «максимальний мінімум».

«Акули бізнесу» - не українське ноу-хау. Але на користь проекту той факт, що цей формат на українське телебачення прийшов раніше, ніж на російське. Тобто – прямо з Японії, без традиційного для нас злизування з російських посередників. Загалом його дивляться в 16 країнах світу, включаючи Україну. До речі, в цьому сезоні подібна програма стартувала на російському ТНТ. Але, за неперевіреними відомостями, російські колеги запустили проект не в останню чергу завдяки тому, що в Україні він за минулий сезон здобув певний рейтинг.

Про це та інше можна прочитати на сайті http://akuly.ictv.ua. Поза тим продюсер проекту Алла Ліповецька повідомила, що зібрати в одній студії п’ятьох бізнесменів, у яких є легальний бізнес і які не бояться світитися, було досить складно. Люди рівня Рината Ахметова або в тіні, або в політиці, або… самі знаєте,  де. «Я вважаю, що феномен «Акул бізнесу» в тому, що ці наші «акули» можуть витратити на зйомки власний час, який коштує грошей. Чотири дні на місяць у них випадають із життя. До того ж,  вони витрачають власні гроші, купуючи ідеї, на що потім після запису частенько бурчать», - каже  пані Алла.

Суть програми може зрозуміти кожен, хто дивиться її вперше. Є ідея, яка перетворюється на бізнес-проект. Далі діє принцип: «Бензин ваш – ідеї наші». Тобто, суть проекту, що пропонується,  і його окупність доводиться п’ятьом бізнесменам: Олександрові Кардакову, Євгену Черняку, Андрію Задорожному, Володимиру Колодюку та Ользі Гуцал. Хто з них на чому робить гроші – не суть важливо. Тим більше, що у масовій свідомості телеглядачів віднедавна відклалося, що єдиний бізнесмен в Україні – це згаданий вже Рінат Ахметов (за аналогією – єдиний космонавт – Каденюк, єдиний співак – Вакарчук, єдиний актор – Ступка, єдиний художник – Поярков, єдиний письменник – Андрухович, а боксерів два, бо Клички – брати). Тобто, будь-який скептик перед телевізором має повне право засумніватися в тому, що ці п’ятеро, які вирішують долю того чи іншого проекту, самі мають стільки грошей, аби платити за всю цю музику.

Забігаючи трошки наперед,  скажу – в цьому, мабуть, головний недолік «Акул бізнесу». Людина або продасть ідею, або, в більшості випадків, піде, з чим прийшла. Проте можна було б хоч раз на квартал чи раз на півроку робити сюжети про те, наскільки успішно розвивається бізнес і втілюються в життя ті та інші ідеї, куплені «акулами». Прохачів не треба заохочувати. Добре, що більшість з них не такі, як я, і попри комплекси підуть проситися до багатеньких буратінів. Але, на мою думку, сам факт продажі ідеї – лише половина справи. Показати реальні успіхи тих, хто подолав комплекси, не побоявся, пішов і переконав «акул» інвестувати гроші в свій проект, означає стимулювати процес вилікування пострадянського суспільства від страху і перед грошима, і перед бізнесом, і перед тими, хто ним успішно займається. Причому,  вже зробив себе сам настільки, що може собі дозволити  стати кимсь типу Пігмаліона.

А те, що наші люди не позбавлені фантазії і готові робити гроші буквально на всьому, «Акули бізнесу» демонструють регулярно. До речі, більшість із тих, хто приносить ідеї, нагадує мені двох персонажів Ільфа і Петрова. Хтось – отця Федора, який з головою поринув у виробництва мила, яке вперто не бажало милитися, і розведення кроликів, які здихали. А хтось – слюсаря Полєсова, якій з ентузіазмом брався за безліч корисних справ, але з часом втрачав до них інтерес, залишаючи їх, власне, в стадії ідей. Інакше я не можу пояснити, наприклад, бажання налагодити виробництво унітазних сидінь із підігрівом чи квітчастого туалетного паперу (ефір 9 жовтня) чи розміщувати телерекламу в салонах маріупольських маршруток, аналогічну тій, яка робиться в вагонах київського метрополітену (ефір 16 жовтня).

Відмовляють «акули» з різних причин. Наприклад, людині з Маріуполя аргументовано довели, що реклама, виведена на монітори в метро, не дуже ефективна. Вірніше – практично не ефективна. До того ж нема гарантії, що в маршрутках монітори не будуть відривати якісь вандали. Або авторам ідеї зробити карооке-театр для дітей не дали грошей буквально в останній момент. Виглядало все досить драматично і повчально: коли пошуковці відчули, що інвестори розчулилися і готові допомогти їм подарувати дітям радість, вони почали відверто нахабніти, вимагати більшого, і їх в результаті просто вигнали.

Автор цих рядків ніколи не цікавився нутрощами бізнес-проектів. А заодно - виробничими романами чи фільмами з життя вітчизняних та іноземних акул малого, середнього та великого бізнесу. Тому дивитися програму мені було цікаво настільки, наскільки допитливому гуманітарію може бути цікаво дивитися програму на кшталт призабутої радянської «Очевидне-неймовірне» (хто забув або не знає – до ваших послуг канал «Ностальгія» - А.К.). Тобто, я задовольнив чисто візуальну цікавість, заповнив ще один пробіл у своєму світогляді. Та второпав – це цікаво, але вище мого розуміння. А головне – отримав корисну інформацію і зайвий раз зробив на її основі категоричний висновок: ніколи не буду починати власний бізнес, якщо для цього треба прийти до групи багатих людей і просити в них грошей на розвиток.

Причому не просто просити, а доводити ексклюзивність та необхідність інвестування саме мого проекту. Тим більше, що п’ятеро українських бізнесменів, перед якими я збираюся метати свій бісер, виглядають втомленими, слухають чергових ходоків лише перші кілька хвилин і можуть запросто одним-двома словами «опустити». Ну що ж, у багатих свої причуди, але я не готовий їх сприймати. Так само, як бізнесмени не готові і не мають часу читати те, що пишуть журналісти і письменники.

Програма від 16 жовтня була, на мою думку, показовою в справі визначення пріоритетів у бізнесі. Хлопець із Полтавщини з якимось диким, просто надлюдським ентузіазмом просив 500 тисяч гривень (приблизно $ 100 тисяч) на справу вирощування грибів. Кінець кінцем він отримав кредит із коментарем: «Я дам грошей, тільки замовкніть!» Полтавчанин фактично взяв «акул» штурмом, проте інвестор не ризикує. Вирощування грибів, тобто – робота на ринку харчових товарів, справа практично не збиткова. Шампіньйонів продають багато – то й що? І ковбаси багато, і сала. Це не означає, що на ринку сирокопченої ковбаси немає нових гравців. Головне – як повести бізнес. Коли пощастить, то ініціативний підприємець може з часом монопольно забезпечувати грибами або свій район, або кілька районів, або Полтавську область.

Чи інший проект – кондомати. Тобто, автомати по продажу презервативів, які двоє юнаків із Донецька планують поставити в кінотеатрах та нічних клубах. Вони вже знають, де закупити кондоми по 2 гривні за упаковку, і де продавати їх по 4 гривні. До того ж люди ще не зовсім готові голосно попросити презерватив у аптеці чи кіоску. Тому кондомат гарантуватиме анонімність. Правда, пафосні слова про необхідність боротьби зі СНІДом в Україні «акул» не надто надихнули. Вони взялися за калькулятори, прорахували економічний ефект, і хлопці отримали роботу. Особливо бізнесменам сподобалася ідея переорієнтувати автомати з кондомів на шоколадки, якщо «презервативний» бізнес не піде.

Отже, чому можна навчитися після перегляду «Акул бізнесу»? Вмінню жити на землі і ховати романтику далеко в шухляду. Відгук знаходять нехай банальні по суті, зате прості по змісту ідеї. Вирощування грибів, наприклад, чи продаж презервативів, чи відкриття мережі платних туалетів – словом, те, що відповідає сьогодні запитам суспільства споживання. Цинічно, але правда. Тому співак Олександр Тищенко не отримав від «акул» грошей на свою розкрутку, хоча й спробував поспівати. Бізнесменам було очевидно нудно слухати його – мовляв, талант сам прорветься. Отже, перед тим, як зробити заявку на участь у програмі, добре подумайте. Уяву п’ятьох зайнятих власним бізнесом людей ви не вразите і захмарними ідеями не спокусите. Говоріть коротко, просто і ясно. А відмовляють – ідіть швидко, за вами ще черга.