...І вибралися якось ветерани українського шоу-бізу Бебешко з Кузьмою за місто побухати. Разом із Сашею Бєліною, жінкою першого. І випили вони там добряче, й закусили, а далі, видно, й укурилися чимось... І виринула з глибин розширеної до нескінченності свідомості Скрябіна-Бебешка ідея до того ідіотська, що спродукувати її міг лише запалений мозок - а давай, брате, забабахаємо дівчачу групу «Пающіє труси»! І забабахали вони той проект уже на тверезу голову. І побачили батьки-засновники, що добре це...

Таким міг би бути початок епосу про сотворення світу, чи то пак гурту «Пающіє труси», який одразу ж після виникнення порвав простір шоу-бізнесу як українського, так і (передусім!) російського. Чотири роки тому назва чергового дівчачого гурту шокувала не лише цнотливих у своїй вірності ідеалам колишніх громадян СРСР, де сексу, як відомо, не було, але й просунутих циніків від шоу-бізу. Останні звикли до всього й чудово розуміли: дівчачі гурти покликані вражати не голосами, а трохи іншими принадами й чеснотами. Про себе акули шоу-бізнесу давно називали такі гурти «пающімі трусами», але тільки Володимирові Бебешку з Андрієм Кузьменком спало на думку вивести цей неофіційний статус на поверхню, тим самим довівши ідею до абсурду. А отже й остаточно знищивши будь-які ілюзії щодо істинного призначення гьорл-бендів у реаліях пострадянського простору. Зокрема і в самих учасниць подібних групок. Це, втім, стосується хіба що поодиноких романтичних натур із сильними голосами, які й досі не полишають надії пробитися на велику естраду з сольними проектами, пройшовши перед тим сувору школу колективної «творчості».

До вищенаведених роздумів спонукав вашого автора перегляд чергового випуску тележурналу «Глянець» на «Інтері». Він так і називався - «Пающіє труси». До речі, назва ця, відверто пародійна й суржикова, принципово не перекладається й пишеться лише в українській транскрипції. Що, втім, не заважає російським продюсерам та організаторам концертів транскрибувати її російською, через що геть втрачається пародійний пафос самої назви.

Автори «Глянцю» не ставили за мету дослідити феномен власне гурту «ПТ». Вони в межах заданої концепції прагнули показати, що «пающімі трусами» можна назвати ВСІ жіночі групи, що гастролюють нині по саунах, корпоративах та приватних вечірках на теренах колишньої великої держави. І аж ніяк не збиралися редактори й журналісти «Глянцю» ридати над падінням моральних засад сучасного суспільства, продемонструвавши цьому самому суспільству його кумирів у цинічних монологах дівчаток-учасниць кількох гьорл-бендів.

Якщо покласти руку на серце чи на якийсь іще орган, де теоретично можуть міститися душа, совість чи моральність, то нічого сенсаційного в цій програмі глядач не побачив. Йому, глядачеві, показали те, про що він коли й не знав, то давно здогадувався. Приміром, що наші гурти «А.Р.М.И.Я» чи «Нікіта», а також російські «Мобильные блондинки» та «Мираж junior», - не більше й не менше, як забавка на один вечір для багатих клієнтів. Ці дівчатка, до речі, дуже дивуються, коли їх хтось упізнає, бо чудово усвідомлюють, що їхні прихильники дивляться не на обличчя, а на інші частини тіла. Як і те, що співати для них - геть не обов'язково. Головне - вміння красиво оголюватися. Краще - на обкладинках усесвітньовідомих журналів на кшталт «Плейбою». Не без прагматичного цинізму одна з учасниць гурту «А.Р.М.И.Я» розповіла, що після фото в «Плейбої» рейтинги групи відразу ж підскочили! І дівчаток почали запрошувати на закриті вечірки набагато частіше. Тобто всі ці дівочі гурти - таке собі м'ясо шоу-бізнесу, де не має жодного значення, хто як співає чи танцює, і де всі учасниці - абсолютно взаємозамінні одиниці.

Про це говорили в програмі й продюсерка московського «Мираж junior», і наш Володимир Бебешко. Останній, відкриваючи згаданий випуск «Глянцю», розповів про кастинг до «Пающіх трусів», де мали значення два критерії - третій розмір бюсту й зріст до 170 сантиметрів. Але на цьому подібність «ПТ» до інших дівочих гуртів закінчується. Хіба що продюсер «Пающіх трусів» у програмі зауважив: його дівчатка теж роздягнуться, але тільки тоді, коли рейтинги гурту впадуть до нуля.

Проте автори «Глянцю» цього чомусь «не помітили». Хоча вже на початку програми Володимир Бебешко підкреслив, що вони з Кузьмою замислювали свій очевидно провокаційний проект як жорсткий стьоб. Ну, от захотілося їм на п'яні голови «почистити» вітчизняний шоу-бізнес. При цьому ніхто з них навіть не сподівався, що їхнє скандальне дітище протримається більше півроку. Але справа пішла, й той-таки Бебешко, який подеколи виринав у «Глянці» зі своїми синхронами, зауважив: після кліпу «Пающіх трусів» «Сауна», де максимально відверто показано, для чого існують дівчатка в шоу-бізнесі, дівочі гурти на теренах СНД почали масово розпадатися.

Як на мене, цей випуск «Глянцю» варто було або поділити на дві частини, одну з яких спеціально присвятити гурту «Пающіє труси», або ж узагалі зробити про них окрему програму. Річ у тім, що годованки Бебешка-Скрябіна, а також Саші Бєліної, на яку нині покладено почесну місію вивозити дівчат у великий світ, себто на конкурси чи фестивалі, свій головний меседж публіці доносять не через оголене юне тіло (в чому теж нема нічого аморального, коли воно, те тіло, красиве й молоде!), а через відверто провокативні тексти. Їхні пісеньки можна називати стьобом, трешем, панк-попом... Коли хочете - навіть карнавалом у бахтінському розумінні, але аж ніяк не попсою в звичному сенсі цього слова.

Тут виникає запитання, яке колись поставив Кузьмі Скрябіну Сергій Дорофеєв у своїх «Портретах» на 5-му: чому «Пающіє труси» справили фурор у Росії, натомість не отримавши адекватної підтримки в Україні? Фронтмен «Скрябіна», відповідаючи на запитання тележурналіста, пояснив: на його думку, справа полягає у відсутності в Україні традиції саме низової масової культури. Тоді як у Росії вона представлена досить широко. Кузьма в цьому контексті згадав скандально відомий гурт «Сектор Газа», а я б додала ще й Шнура з його «Ленінградом». Якщо ж брати ширше - то й Володимира Висоцького (перепрошую за нахабство, але його творчість таки звідти, з низової, карнавально-бахтінської культури). Звідси, до речі, й російськомовність текстів «Пающіх трусів». Ну, не звик наш поціновувач української культури до того, що та культура може й повинна бути різною - від «генітальної» до духовної. Хоча, якщо заглибитись у фольклор, то варто лише відкрити цілком офіційно виданий збірник «Українські сороміцькі пісні», аби переконатися - ще якихось півтора століття тому традиція сороміцьких пісень у народі просто-таки буяла. Інша річ, що її свого часу успішно задавили письменники-народники, вони ж - просвітники, вони ж - «будителі»...

Тим часом у світлі цілком можливого ухвалення Верховною Радою законопроекту про заборону пропаганди гомосексуалізму, кліп «Василёк», де «Пающіє труси» співають про найкращого друга дівчини - гея, й висловлюють глибокий сум з приводу неможливості поєднати гетеросексуальний потяг своєї «василіски» до дружнього, але гомосексуального «василька», можуть і заборонити. Незважаючи на те, що кліп здобув срібний самовар на каналі RU.TV у номінації «Креатив року». Щоправда, дівчата його так і не отримали, бо ведучий церемонії нагородження Микола Басков спересердя віддав приз хлопчику, який підносив дівчатам квіти. Ну, не зміг «натуральний блондин» усієї Русі стерпіти, що йому за кліп в образі Калігули нічого не дісталося...

...І побачив тут генпродюсер RU.TV, що «Пающіє труси» - це рейтинги. І подумав він, що добре це. А Бебешко з Кузьмою реготали з нього й дивувалися: це ж треба, вкладень у проект - нуль, а прибуток - сто відсотків! І знову хахол кацапа надурив...

Фото - musicprime.ru