Tрансляцію відкриття церемонії чемпіонату Європи з футболу - 2012 тижневі анонси телепрограм (журнал «Телепрограмма», наприклад) обіцяли на 8 червня о 17:45. Утім,  пізніші за часом оприлюднення анонси Першого національного вже твердили про початок церемонії о пів на сьому вечора. Отже, о 17:45 Перший національний показував нам якусь рекламу. Здається, були там новітні потяги, що пішли українськими залізницями напередодні чемпіонату. Було ще щось. Точно можу сказати одне: реклама тривала довго. А потім розпочалося «Наше Євро» - звісно, ток-шоу, адже наші телевізійники єдиним жанром для «розігріву» обрали саме його. Хоча чому б, наприклад, не було показати в цей час програми або фільми, присвячені історії європейського футбольного чемпіонату? Точно було б інформативніше... Що ж до «Нашого Євро», то програму, вихід якої анонсувався зовсім в інший час, звісно, теж було присвячено чемпіонату. Але присутні у студії без великого завзяття обговорювали якісь деталі, що здебільшого стосувалися матчу Польща - Греція. Матч той мав розпочатися одразу після церемонії відкриття. Усе виглядало так, ніби саме по собі відкриття жодної уваги не варте, й матч той - просто собі пересічний. Такий самий за тональністю випуск «Нашого Євро» міг вийти в ефір і завтра, й післязавтра, й за два тижні.

Хоча, ні. Завтра й післязавтра були б уже якісь результати, була б конкретика, яку можна було б обговорювати. Тут же фактів для обговорення не було й бути не могло. Тож і доводилося учасникам вести мову про все потроху, в стилі «буде - не буде, плюне - поцілує».

От годинник  уже показував пів на сьому. А в студії тривало прогнозування результату матчу між поляками та греками. Тривало й тривало.

Аж раптом хтось із присутніх запропонував «одним оком зазирнути до Варшави, до стадіону "Народовий", де якраз проходить урочиста церемонія відкриття». Картинка на екрані, втім, не змінилася: в який спосіб глядачі мали «зазирнути» до Варшави, залишалося тільки гадати.

Захотілося спати. І, судячи з інтонацій учасників розмови, не лише мені. Такий от вийшов розігрів.

І от нарешті пролунало: «А зараз на ваших екранах - яскрава церемонія». Нічого надто яскравого, втім, на відбувалося: камера показувала крупним планом групи польських уболівальників, потім грецьких, потім знову польських, потім знову грецьких. За кадром було чути музику. «Що це вони показують? Це перед урочистою церемонією, після неї чи замість неї?» - пояснити це глядачам ніхто не поспішав. Що взагалі відбувається - цього теж ніхто не казав.

Та от, нарешті,  церемонія відкриття розпочалася - стрімко й несподівано. Голос за кадром пояснив, що він ще нещодавно мав зв'язок із Роберто Моралесом, що у Варшаві, але тепер той зв'язок кудись зник. Представитися закадровий голос не здогадався.

Церемонія тривала. Закадровий голос теревенив. Швидкість виголошування ним слів і речень загрозливо зростала й наближалася до такої, яку не в змозі фіксувати людська свідомість. Зміст тих слів і речень вивітрювався з пам'яті тієї самої миті. Єдине, що залишалося, - це враження, ніби той загадковий голос вирішив вихлюпнути на глядачів усе, що йому наболіло щонайменше за попередні п'ять років.  Отримати якісь враження від церемонії відкриття було неможливо - її повністю забив коментатор своїми теревенями.

Доходило до смішного. «На ваших екранах - відомий піаніст із Угорщини», - сказав голос. Прізвища піаніста було не розібрати. Він сів за рояль і почав грати.  Але замість виконуваного їм твору глядачі чули... той самий закадровий голос, що й раніше. Він розповів про те, що «для піаніста найважливіше - це танці... вибачте, це пальці» - й далі пішло щось про пальці піаністів та їхню роль у суспільно-політичному житті й узагалі в людській цивілізації.

«Грає етюд Шопена», - повідомив закадровий голос. «Етюд Шопена» виявився подальшими невпинними словами закадрового голосу - принаймні, нічого іншого з телевізора було не чути. Цікаво, а коли б коментатор вів трансляцію, припустимо, з концерту Мадонни? Ми теж чули тільки його замість співачки?

Концепцію церемонії розробив італійський постановник Марко Балич, - нарешті голос повідомив щось суттєве. Далі тривало ще суттєвіше: голос детально розповів, що саме Марко Балич був режисером церемонії відкриття «Донбас-Арени», а також церемонії вшанування 75-річчя донецького «Шахтаря». Зрозуміло: в даному разі важливіше за цю інформацію нічого у світі не було.

Аж раптом в ефірі з'явився-таки Роберто Моралес. Естафету «бла-бла-бла» було передано в належні й надійні руки, тож паузи, щоб перепочити, глядачі так і не отримали.

«Вона (церемонія - Б.Б.) невеличка, але насичена моментами музики», - зауважив коментатор. Але... з екранів  знову тільки й було чути, що солодку «музику»... пана Моралеса. Глядачі дізналися, що Марко Балич ставитиме церемонії відкриття Олімпійських ігор у Лондоні та Ріо-де-Жанейро. Теж дуже важливо.

Дізналися глядачі, що на трибуні «Мішель Платіні, Мішель Платіні й президент України... Ну й, звісно, президент Польщі». І що там робив президент Польщі, який «ну, й», чого він туди запроторився, до такої шляхетної компанії?

Іноді відчувалося: коментаторові нема про що казати. Але фахові коментатори (принаймні, українські) на такий випадок завжди мають універсальний вихід: вони починають детально фіксувати, що відбувається на стадіоні. Глядачі, власне, бачать те саме, але ж раптом вони не второпають, що побачать?

Дванадцять хвилин тривала церемонія відкриття. Залишила вона таке враження, ніби обидва коментатори готувалися щонайменше до двогодинної церемонії, от тому й поспішали висловити за 12 хвилин усе, що заготували.

Втім, це традиційна хвороба українських коментаторів: вони свято вірять, що саме вони є головними героями будь-якої спортивної події, все решта - так, супровід, акомпанемент для їхніх «етюдів Шопена». Але ж у коментаторів є, все ж таки, ще й керівництво! З року в рік Перший національний ставиться до церемоній відкриття  спортивних заходів - чи то Олімпіад, чи то чемпіонатів -  як до суто спортивних змагань, які відбуваються в тиші. Керівництво Першого національного так  досі  й не зрозуміло, що церемонії  - це насправді не змагання, а  шоу, насичені власним звуком,  коментувати яких треба дуже й дуже дозовано.

А церемонія так і залишила нерозгаданою одну загадку. Найчастіше заведено, що подібного рівня спортивні події урочисто відкривають глави відповідних спортивних організацій (у даному разі УЄФА) та глави держав-організаторів. Цього разу такого не було.

Так, коли на самому початку трансляції з Варшави показували обличчя глядачів на трибунах, пролунав жіночий голос, який по-польськи запросив на урочисту церемонію відкриття Євро-2012. Тож нібито нам усе показали від самого початку. Але з іншого боку... Чому не виступав ніхто з високих осіб, чому не оголосив про відкриття чемпіонату? Невже так і мало бути?

Довелося потім декілька годин провести в інтернеті, щоби з'ясувати: нам таки показали все, церемонія відкриття й справді тривала 12 хвилин.

Але ж  от саме такі речі мали б розповідати коментатори! Бодай у перервах між  «етюдами Шопена» та «фугами Баха».

Фото - http://sport.lb.ua