Сталося диво. Ну, майже диво. Матеріали випусків теленовин, присвячені переходу на літній час, цього разу не нагнітали пристрастей. Ну, майже не нагнітали. Пам’ятаючи, на що перетворилося висвітлення цієї теми минулої осені, вже й не чекав побачити й почути майже спокійних сюжетів.

І все ж деяке нагнітання пристрастей таки було. Можливо, несвідоме? ТВі, «Сьогодні», 24 березня, Ілона Довгань: «Менше доведеться спати, зате пізніше буде темніти на вулиці». Сутеніти на вулиці буде пізніше щодня. Тож, виходить, і менше спати доведеться щодня? А чому взагалі доведеться менше спати? Стрілки переводили в ніч на неділю; хіба ж щось заважало переважній більшості українців прокинутися в неділю формально на годину пізніше?

«Україна», «Події», 24 березня, Євгеній Мухін: «…В Украине предстоит упражнение на часах. Сегодня опять переводим время. И, как выяснил Андрей Кузаков, денег на это тоже переводим немало». 

Але спокійна тональність – це й був чи не єдиний плюс висвітлення теми. Всі решта вад, традиційно притаманних темі сезонного часу, як були, так і залишилися. У переважній більшості висвітлення теми не було ані повним, ані ґрунтовним, ані об’єктивним.

Нікуди не поділися запущені владою маніпулятивні, щоб не сказати шахрайські посилання на майбутній футбольний чемпіонат Європи. Нагадаю: якби Україна не перейшла на літній час, стрілки годинників у ній показували б рівно ту саму годину, що й у переважній більшості європейських країн. Але українцям навіювали й навіюють, що от саме заради зручностей для гостей Євро-2012 не було іншого виходу, як тільки перевести годинники на годину вперед. Влада дуже хотіла будь-що перевести країну на літній час (і в майбутньому залишити його назавжди?), і для того було вигадано неоковирне посилання на футбольний чемпіонат. Випуски теленовин укотре стали каналами поширення цієї відвертої дурні. Влада виходила з образливого припущення: «Ці дурні українці однаково ні в чому не розберуться – вішай їм на вуха локшину, скільки захочеш». ЗМІ, за ідеєю, мали б допомогти українцям розібратися, що до чого. Вони цього й не подумали зробити.

Новий канал, «Репортер», 23 березня, Ганна Жижа: «Поки годинники ще переводять, хоча депутати скасували своє ж рішення про відміну літнього і зимового часу. У зв’язку з Євро-2012». У якому саме зв’язку – вирішили не уточнювати.

СТБ, «Вікна-новини», 23 березня, Віта Євтушина: «Перевести годинники нині вирішили, щоб серед футбольного чемпіонату Україна була ближча до європейського часу». От уже й якийсь «європейський час» виник.

5 канал, «Час новин», 24 березня о 19:00, Тетяна Даниленко: «Адже уряд і депутати хочуть скасувати переведення стрілок, як це вже зробили у сусідніх Росії та Білорусі. Але через Євро-2012 вирішили тимчасово відмовитись від цього і перейти на літній час, щоби різниця з Європою становила лише годину». А скільки вона становила до того? Теж годину. Досі була «аж ціла година», а тепер буде «лише година»? 

А що воно взагалі таке – ота «різниця з Європою»? Тож Україна, виходить, ніяка не Європа? Якого ж тоді біса вона проводить європейський чемпіонат? Чесне слово, таке враження, ніби ніхто – ну просто тобі геть ніхто! – з 5-го каналу ніколи не бував ніде західніше від Фастова. Бо якби журналісти бодай раз у житті були в тій самій Польщі, все вищецитоване було б неможливим. От просто неможливим. А може, пані Даниленко досі впевнена, що Україна живе за московським часом? І саме додавання й віднімання московського часу від «європейського» дало їй оту оптимістичну «лише годину», яка тепер буде? 

ТВі, «Сьогодні», 24 березня, Ілона Довгань: «Хоча народні депутати неодноразово намагалися скасувати перехід на зимовий та літній час, поки що змін не затвердили. Так хотіли догодити гостям Євро-2012». Не було в повідомленні ані тіні сумніву, що перехід на літній час таки й справді «догодить гостям Євро-2012». А ще... Чи не відчувається в наведеному формулюванні негативного ставлення ведучої до сезонних змін часу? Так, не артикульованого прямо, але, менше з тим, неприхованого?

Затягування законодавчого розв’язання проблеми літнього й зимового часу (адже від ґвалту, що його здійняла Партія регіонів минулого вересня, пройшло вже понад півроку; з тих пір Україна двічі змінювала час «беззаконно»!) є саме по собі дуже цікавим і показовим. Вартим того, щоб його згадували не лише мимохідь, а привертали до нього увагу глядачів. 

«1+1», «ТСН. Тиждень», 25 березня, Алла Мазур: «Автор рішення, голова Міністерства надзвичайних ситуацій («голова міністерства» – чи є в Україні такі посади? – Б.Б.) Балога пояснив: востаннє перейти на літній час рекомендували вчені з огляду на те, що країна приймає футбольний чемпіонат Євро-2012, це буде зручно для іноземців». Учені, які посилаються на такий високонауковий факт, як футбольний чемпіонат, – це й справді щось непересічне. 

Так, посилання на світочів футбольної науки належить не Аллі Мазур, а Вікторові Балозі, чиї слова ведуча сумлінно переповіла. Отут учергове на повний зріст постала одвічна проблема українського інформаційного телебачення. Жанр теленовин і справді не передбачає висловлювання журналістами їхнього особистого ставлення до події. А якщо бути точним, усе ж таки передбачає: вимога полягає лише в тому, щоб журналіст чітко дав зрозуміти, що його ставлення – то саме його ставлення, окреме від об’єктивного факту. Щоб не змішував праведне з грішним.

Але коли представник влади вдається до сумнівної аргументації (а простіше кажучи, несе ахінею), в чому полягає об’єктивність журналіста? Просто тупо переповісти слова «голови міністерства», а чи все ж таки привернути увагу глядачів до сумнівності його слів? Коли політик намагається надурити громадськість, чи мусять журналісти сповістити ту саму громадськість про це – а чи мають допомагати політикові, як тільки можуть?

Тут дуже хочеться пригадати звинувачення Костя Бондаренка з його статті «Ур-Еко. Роздуми про українську журналістику»: за його словами, українська журналістика є шаблонною й знеособленою. Але річ у тім, що коли ЗМІ, й зокрема телебачення, вбудовано в систему влади чи, ширше, в політичну систему, іншого й не може бути. За таких умов висловлювання політиків стають Абсолютною Істиною, Абсолютним Фактом, а роль журналістів зведено до ролі технічних пристроїв, озвучувачів думок політиків. І винні в цьому навряд чи журналісти або, принаймні, далеко не лише вони. 

І цього разу не оминули випуски новин теми впливу сезонних змін часу на здоров’я. Думки, щоправда, розділилися. СТБ, «Вікна-новини», 23 березня, Віта Євтушина: «Своєю чергою, лікарі зазначають: перехід на літній чи зимовий час людині корисний, бо збігається з біоритмами. Організмові ліпше прокидатися зі сходом та засинати із заходом сонця (тобто, у червні спати неповних шість годин, а у грудні понад вісімнадцять? – Б.Б.). А надто це сприятливо для жінок». Із синхрону співробітниці Інституту педіатрії, акушерства та гінекології Ольги Єфименко не фаховий медик не міг зрозуміти нічого.

Принципово іншої думки дотримувалися у випуску ТСН («1+1») 24 березня (ведуча Марина Леончук, кореспондент Людмила Бадалян): «Статистика свідчить: у перші тижні після переходу на новий час у лікарнях справді зростає кількість пацієнтів. Люди скаржаться на підвищений тиск, запаморочення та біль у серці. Однак прив’язувати здоров’я до годинника терапевти не квапляться». По своїх місцях усе розставив синхрон терапевта-кардіолога Марини Кропивнер: «Время переводят, когда наш организм перестраивается, когда мы и так не всегда хорошо себя чувствуем. Головные боли, колебания давления – они могут быть связаны и вот с этими вещами». Знову ж: хіба не медик у цьому розбереться? Чому «наш организм перестраивается», з якого це дива?

Були у випуску два синхрони «жінок із вулиці», обох на ім’я Ніна. Ніна Перша: «Я дуже чекаю на 25-те число, коли нам подарують одну годину, що день буде більший». Цікаве, звісно ж, дарування години через її «з’їдання». Ніна Друга: «Ця година. Я уже её ощущаю, как отрицательно на своё здоровье. Честное слово, я вам говорю». Нагадаю: сюжет вийшов в ефір 24 березня, ще до переведення стрілок. От вам і ще одна причина погіршення здоров’я – суто психологічна, навіяна. Типове психосоматичне захворювання. Розпаливши пристрасті на порожньому місці, політики самі доклалися до погіршення здоров’я українців. Журналісти, підтримуючи й підтримуючи ці пристрасті, механічно переповідаючи слова політиків без найменшого замислювання над їхнім змістом або відсутністю такого, доклалися ще більше.

Тут хочеться просто зняти капелюха перед Першим каналом Національного радіо. 22 березня у випуску новин було чітко зазначено декілька важливих речей: 1) медичних досліджень на предмет упливу на здоров’я сезонних змін часу в Україні не проводили; 2) думки лікарів із цього питання поділилися; 3) російські дослідження, якими користуються українські журналісти, не є об’єктивними, бо їх проводили спеціально для виправдання наміру Дмитрія Медведєва скасувати зимовий час; 4) дані російських та британських досліджень розбігаються в десять і більше разів; 5) навесні та восени, якраз коли переводять стрілки годинників, завжди відбувається загострення хронічних хвороб, зокрема й психічних – цим і можна пояснити деяке зростання кількості суїцидів. Від себе хотів би додати: серцево-судинні захворювання так само завжди загострюються навесні та восени – незалежно від того, переводять стрілки годинників чи ні. Характерні для весни та осені коливання атмосферного тиску, а ще зміна температури повітря, до якої організм не встигає пристосуватися, – от що стає причиною такого загострення.

5 канал, «Час новин», 24 березня о 19:00, Тетяна Даниленко: «Лікарі пояснюють: переведення годинників негативно впливає на здоров’я та самопочуття». Анонімні лікарі пояснюють, не заглиблюючись у деталі.

«Україна», «Події», 24 березня, народний депутат Вадим Колесниченко: «У меня проблемы с ребёнком, который после перевода часовой стрелки, как минимум полторы недели его просто-напросто, как говорят, колбасит». Жодного народного депутата, чиїх дітей не ковбасить і не сосисить, судячи з усього, не знайшлося. То, може, це в них професійне таке? З багатьма іншими українцями, тільки-но вони почують і побачать нардепа, теж починає відбуватися щось не те...

ICTV, «Факти», 24 березня, ведучий Лук’ян Сельський, автор матеріалу Олена Скобало. Репортаж: «...Втім, остаточно від ідеї одного часу влада не відмовилася, і медики її підтримують». Отак, усі медики до єдиного. Вікторія Форосенко, терапевт-кардіолог: «По статистиці, в перші два тижні фіксується більша кількість, наприклад, викликів швидкої допомоги з приводу гіпертонічних кризів, інфарктів, серцево-судинних проблем, також педіатри фіксують зміну в стані здоров’я діток молодшого шкільного віку, і люди похилого віку теж реагують». Жах, одне слово, та й годі. 

От лише цікаво: для чого, взагалі-то, існують синхрони? Тим паче коли йдеться про суперечливу проблему? Здавалося б, очевидно: щоби продемонструвати наявність різних думок, влаштувати заочну дискусію фахівців, а вже на підставі неї робити висновки. Тут усе було догори дриґом: було виголошено буцімто безсумнівну істину, а синхрон дібрано для її підтвердження. Якщо це не гранично наочний випадок підганяння фактів під теорію, то що тоді?

Скобало: «Академік Ярослав Яцків, який також працював над законопроектом, каже...». Хто за фахом пан Яцків, глядачі так і не дізналися. Ярослав Яцків: «Ніхто в Європі не ходить на роботу з дев’ятої години, це наша така звичка. Київ має починати працювати о восьмій годині ранку, а не о дев’ятій, як зараз. Луганськ має о сьомій, Ужгород має о восьмій-тридцять, о дев’ятій. Тоді буде порядок». Ать-два!

І завершення репортажу: «Більшість українців уже втомилася від часової суперечки й закликає політиків таки прийняти остаточне рішення. А не міняти його по кілька разів на рік». Одне слово, якщо повернення до зимового часу восени не буде, це буде не лише добре, а просто чудово.

Ну, й яке ж то обговорення сезонних змін часу без тварин? Той самий випуск ТСН, Людмила Бадалян: «Так само, завчасно і поступово, до нового розкладу слід привчати і домашніх улюбленців». Синхрон, Ярослав Тищенко, лікар-ветеринар: «Все животные привыкли в течение полугода выходить в одно и то же время. И вдруг он начинает делать это на час позже…». І знову Бадалян: «Тож господарів чотирилапих від завтра чекає раніший підйом». А тепер порахуймо: звик той улюбленець виходити гуляти кожні двадцять чотири години. Під час переходу на літній час одна година «з’їлася». Після цього улюбленець мусить вийти на прогулянку через двадцять три години, тобто фактично на годину раніше, а не пізніше. Що це було – класичне «сіно-солома»? А чи все простіше, й синхрон записували півроку тому, під час кампанії за скасування зимового часу? 

«Україна», «Події», 24 березня, Андрій Кузаков: «На молочной ферме в Киевской области готовятся снова переводить время, а заодно снова подсчитывают убытки… От перевода времени страдают не только люди, но и животные. Надои падают на 10%... По графику коров начинают доить в пять утра. А теперь доярки придут к ним на час раньше. Поэтому бурёнки дадут молока на две с половиной тысячи литров меньше. (А пальмової олії – теж менше? – Б.Б.)». Оксана Жадан, головний менеджер тваринницького підприємства: «Звичайно, впливає на тварин. Уже привикають до свого розпорядку дня: доїння, їжа». Хто заважає дорякам відтепер приходити не о п’ятій, а о шостій – це, мабуть, лише пані Жадан знає. 

«Україна» нарешті відкрила завісу над тим, звідки взагалі пішли гуляти інформаційними просторами гірки історії безневинно постраждалих корів. Андрій Кузаков: «Для президента Дмитрия Медведева (а я досі був упевнений, що президент у нас – Віктор Янукович! – Б.Б.), к примеру, это как раз был один из очень важных аргументов, почему Россия отказалась переводить стрелки». Дмитрій Медведєв: «Ну, я уже не говорю о несчастных коровах и других животных, которые не понимают перевода часов и не понимают, почему доярки приходят к ним в другое время». Російський президент говорив не без іронії. Чи, принаймні, не без претензії на образність. Чи гадав він, що в іншій країні його слова почнуть переспівувати на повному серйозі, ледь не дисертації на цю тему писати?

Ну, а далі пішло й зовсім весело. Кузаков: «В прикарпатских сёлах, чтобы не травмировать (ого! – Б.Б.) ни себя, ни животных, давно пользуются собственным временем». Тут, напевне, не один глядач почав протирати вуха. Свій власний час на Прикарпатті, та ще й спеціально для тварин – це й справді щось нечуване. З подальшої розповіді спостережливі глядачі могли зрозуміти: йдеться про Закарпаття. Та яка, до біса, різниця між тими западенцями, чи не правда? 

Кузаков: «Вот только местным служащим приходится жить в двух часовых измерениях». Іван Лонич, голова сільради Ракового: «Пораєшся так само по господарству за старим часом, а на роботу ідеш за новим».

І одразу ж далі Кузаков: «И хотя отец Алексей всегда уточняет, что церковная служба будет проходить по киевскому времени, иногда люди путаются». І це теж спеціально заради самопочуття корів? А київський чи некиївський час тоді до чого? Олексій Мороз, священик: «Старші люди живуть ще за своїм часом, до якого вони звикли». А тут до чого переведення стрілок, перехід на літній час? 

Кузаков: «Чтобы не запутаться, у тётки Марии на кухне двое часов: с киевским и местным временем. Разница – один час. По одним собирает внуков в школу. По другим живёт сама. Иногда на часы не смотрит вообще». І це теж сумний наслідок сезонного переведення стрілок? 

Що то за місцевий час? Звідки він узявся? (А пішов він ще звідтоді, як Закарпаття було угорським і жило за Будапештом.) До чого тут літній і зимовий час? Нічого цього глядачі не дізналися й дізнатися не могли. Додайте сюди миттєву й непомітну підміну теми просто посеред сюжету, й ви зрозумієте, що таке зомбування в чистому вигляді. Єдине, що могли зрозуміти глядачі: якщо терміново не скасувати сезонних змін часу, всім нам загрожує ледь не роздвоєння особистості, а жити за двома різними годинниками доведеться вже точно.

Але й це ще було не все. Кузаков: «Некоторые народные депутаты (які? – Б.Б.) вообще утверждают, что у нас и восток, и запад, и юг должны иметь разное время. И местные администрации могут подстраивать его под себя». А південь тут уже до чого? 

Геннадій Москаль, народний депутат, НУНС: «Якщо б кожна обласна державна адміністрація пристосувала свій часовий пояс, в якому область живе, і встановила, хто з восьмої, хто з восьмої-тридцяти, хто з дев’ятої, а може, деякі області мали б починати роботу з дев’ятої-тридцяти, а може, і з десятої». Пан Москаль – звісно ж, відомий фахівець із усього на світі, але цей його синхрон був явно безграмотним. Бо часовий пояс і час початку роботи – то геть різні речі, аж до того різні, що йдеться про ще одну підміну теми. Та й часові пояси обласного масштабу – це щось новеньке у світовій науці. То навіщо було цей безграмотний синхрон пускати в ефір? 

«Україна» стала єдиним каналом, який відверто нагнітав пристрасті, змальовуючи ледь не кінець світу, та ще й робив це дуже вже нечесно.

На загальному сірому тлі виокремився Перший національний. «Підсумки дня» 24 березня (ведучий Іван Костроба) розпочали сюжет про зміну часу так: «А Україна цієї ночі переходить на літній час. Можливо, востаннє. А найстаріший механічний годинник Закарпаття процедури переведення стрілок зазнає вперше. Хронометр, якому понад чверть тисячоліття, сімдесят років не працював» – і далі пішов дуже розлогий сюжет про закарпатські старовинні годинники та догляд за ними. 

І от що цікаво: щоразу, коли йдеться про проблему сезонної зміни часу, якийсь один канал (щоразу різний!) під виглядом обговорення теми запрошує глядачів то до годинникового магазину, то до годинникової майстерні. Вже, бува, й не знаєш, що воно таке – чи то новинний сюжет, а чи то рекламний ролик. 

Підхід, звісно ж, дуже креативний. Ухвалила Верховна Рада резонансний і суперечливий закон? Негайно відправити глядачів до магазину канцелярських товарів або до паперової фабрики – розповісти їм безліч цікавинок про чудовий папір, на якому пишуть закони! Тільки що це, як не забалакування теми? Як не відвертання уваги від суті проблеми?

ICTV, «Факти», 24 березня, Лук’ян Сельський: «Маємо ось статистику: перехід на зимовий час скасували вже Росія, Білорусь, Грузія та країни Центральної Азії, але у більшості країн світу, зокрема Європи та США, стрілки годинників таки переводять кожні півроку». Подаруймо панові ведучому той факт, що, окрім Росії та Білорусі, інші країни скасували (або взагалі ніколи не мали) перехід на літній час, бо зимовий час є нормою, а літній – відхиленням від неї. Це був єдиний матеріал із-поміж усіх, із якого глядачі могли дізнатися, як воно у світі. Дізнатися, що сезонне переведення стрілок – то не українська вигадка.

«ТСН. Тиждень», «1+1», 25 березня; Алла Мазур: «Наразі різниця в часі між Києвом і Лондоном та Ліссабоном дві години, із Берліном, Парижем, Варшавою й Будапештом – одна година, з Афінами, Стамбулом, Вільнюсом і Тель-Авівом час у нас однаковий. Ну, а з Москвою і Тбілісі знову розрив в одну годину». І хай навіть ця фраза пролунала одразу після фрази про зручність гостей Євро-2012, ніби підтвердження цієї зручності. Це був єдиний матеріал із-поміж усіх, який узагалі згадав про співвідношення українського часу з часом інших країн. 

Отже, єдиним плюсом цьогоразового висвітлення переведення стрілок стало те, що телеканали майже не малювали картин світової катастрофи від переведення стрілок в одній окремо взятій Україні. Ані повною, ані точною їхня інформація так і не стала. Відвертих нісенітниць, можливо, стало дещо менше, але однаково залишилися понад усяку межу. Випуски новин, як і раніше, прямували в річищі, вказаному владою, – принаймні, стосовно переходу на літній час буцімто винятково заради Євро-2012. Ані 5 канал, ані ТВі нічим не вирізнялися з загальної маси.

Дивує в усій цій історії от що. Здавалося б, півроку було більш ніж досить, щоб розібратися в нескладній, узагалі-то, темі. Тим паче, що було достеменно відомо: наприкінці березня ця тема неодмінно постане в усій своїй актуальності. То невже й справді на нашому телебаченні все, окрім висловлювань політиків, вважається за зайве й непотрібне?

Відмову від нагнітання пристрастей можна (й треба) було б лише вітати, якби не одна зрадницька думка. Народні депутати від Партії регіонів хотіли назавжди залишити в Україні саме літній час. Вони вели мову про непотрібність і навіть шкідливість переходу на зимовий. Те саме ми спостерігали й у телеефірі: коли йшлося про перехід (а насправді повернення) на зимовий час, на екранах вирували пристрасті, й випуски новин віщували ледь не катастрофу; коли ж зайшлося про запровадження літнього часу, нас почали переконувати в абсолютній нешкідливості, а то й корисності цього факту. Чи лише випадковим був такий збіг? Чи не готують телеканали громадську думку до того, що Україна бодай цього року має залишитися на літньому часі остаточно й назавжди?