Коли на вітчизняному телебаченні додумалися до чотирисезоння замість колись усталеної альтернативи сезон/несезон, ніхто не чекав, що ідея захопить продюсерів більшості каналів і вони почнуть наввипередки змагатися за аудиторію новими й новими проектами, які вискакують в ефір із хвацькістю Пилипа з конопель. Ошелешений глядач під зливою прем’єр не встигає перемикати канали, на яких, утім, вигадують для нього дедалі витонченіші спокуси.

Телеканал ТЕТ винятком із загальнонаціонального тренду не став, навпаки, примудрився в процесі переорієнтації на молодіжну аудиторію його очолити, розпочавши сезон прем’єр ще влітку. Зусилля, що їх команда каналу докладає до завоювання нових висот, дають плоди. Плоди на телебаченні – це, як відомо, рейтинги; рейтинги – це реклама, а реклама – це гроші. Тож якщо глядач, якому полюбився серіал «Дєтка», перші тижні показу тішився відсутністю перерв на рекламу посеред серії, він просто не розумів, що наявність рекламної паузи – це показник успішності серіалу. І коли в останніх серіях реклама таки з’явилася, його фанати мали би зрозуміти: це означає, що їхні симпатії до героїв фільму Кості та його дочки Юлі підтримує дедалі більше людей. А отже, є шанс знайти однодумців на форумах.

Щодо самого серіалу, то в перших серіях він міг видатися й не надто оригінальним, і не дуже динамічним. Ідея несподіваної, а-ля сніг на голову, появи доньки в житті неприкаяного чоловіка здавалася нахабно вкраденою з фільму «Реальний тато» з Михайлом Пореченковим. З усіма його цілком передбачуваними перипетіями сюжету і навіть кінцівки: дівчинка-підліток зрештою завойовує довіру батька, стає неформальним лідером у школі і влаштовує особисте життя колишнього рок-кумира. Проте сценаристи все-таки зуміли закрутити інтригу, що примусила глядача чотири вечори на тиждень зручно вмощуватися перед екранами, перемкнувши пульт на ТЕТ. Сергій Шнуров, лідер гурту «Ленінград», під якого, власне, й писалася роль горе-татуся, з виконавицею головної дівчачої ролі Валентиною Лукащук створили досить гармонійний дует. Попри всю напругу конфлікту між їхніми персонажами, яка мала б у реальному житті перерости в бійки з матюками з боку відомого дикуна Шнура та підлітковими капостями у відповідь – від 15-річного дівчиська, яке одягається в стилі Пеппі Довга Панчоха, на екрані стосунки «тато – донька» показано досить стримано.

Дійство, попервах досить кволе, від серії до серії розгортається дедалі динамічніше і, що приємно, геть непередбачувано. А отже – змушуючи глядача в очікуванні розв’язки будувати найрізноманітніші сценарії розвитку подій. Приміром, професійний шанувальник жанру сімейної комедії міг побитися об заклад, що Юля закохається в репера Сантьяго й голови не поверне в бік мажора на прізвище Маєвський. Але сценаристи не дали приводу торжествувати таким проникливим глядачам і повернули сюжет у геть несподіваний бік. 

Те саме відбулося з темою участі в музичному конкурсі – замість плаского й занадто очевидного ходу з легкою перемогою Юльчиної ар-ен-бі-групи над «рожевим чудовиськом» Крістіною журі дає музикантам лише передостаннє місце. Якщо проводити паралелі з «Реальним татусем» далі, можна було б припустити, що Костя Подольський, подібно до героя Пореченкова, обов’язково одружиться з класною керівничкою Юлі. Та й тут не так сталося, як гадалося, і «Кастет» періодично то пускається в загули з цілком сторонніми жінками, то вдається до послуг колишньої подруги Ніни, а от з учителькою фізкультури Галиною Дмитрівною в колишнього рокера наразі ніяк не складається. От і сидить наш бідний проникливий глядач перед телевізором та й думку гадає: «І коли ж той Костя схаменеться?»

Автори серіалу не дали жодного шансу й тим, хто від початку прогнозував моментальне перевтілення невмиваного, патлатого й неголеного рокера на благопристойного і тверезого, як суддя, татуся з «нереальних» фільмів про «реальних» батьків і дітей. Рокери, як чекісти, колишніми не бувають, і навряд чи скандаліст Шнур погодився би зніматися в якомусь «карамельному» ситкомі, де б із його героя послідовно ліпили подобу херувима чи серафима. Тож Кастет-Шнур якщо й робить спроби змінити зовнішність, то лише під упливом власних бажань виглядати молодшим. Але аж ніяк не через те, що до купівлі нових футболок чи штанів його спонукає благотворна присутність нововіднайденої дочки-підлітка. Отож ідилії в міжпоколіннєвих стосунках глядач «Дєтки», вочевидь, не дочекається. Дай боже героям Шнурова та Лукащук дати собі хоч якусь раду у варіаціях на тему «Батьки й діти».

Перша серія «Дєтки» стартувала 27 лютого, а за два тижні ТЕТ потішив відданих фанатів ще однією прем’єрою – серіаліті під назвою «БарДак». Перший випуск цього цілковито нового для українського телебачення проекту вийшов 12 березня, і, за повідомленням прес-служби каналу, його середня частка становила 4,9% проти добової 4,3% і проти тижневої 3,9% за аудиторією 14–49 (панель «Вся Україна»). Частка за аудиторією 14–49 (панель «50 тис.+») склала 4,3%, а за цільовою аудиторією 14–30 (національна панель) сягнула 7%-ї позначки.

Анонсуючи проект, канал спокушав глядача тим, що він побачить інсценізації цілком реальних історій: «Вперше на українському телебаченні ТЕТ пропонує глядачам реконструкцію анекдотичних та незграбних життєвих історій. А вони так часто трапляються, коли ти молодий та жвавий. Відправили секретне повідомлення небажаному адресату? Лише дійшовши до роботи помітили, що забули одягнути спідницю? Закохалися у гея? З ким не буває?! Зізнаймося – такі ситуації траплялися з кожним. Безглузді та курйозні, брутальні та кумедні до сліз. Про них не розкажеш батькам, а от друзі з радістю обговорять цей epic fail за чашкою кави. Бар "Дак" – це місце зустрічі друзів. Щотижня тут збиратиметься нова четвірка подруг та приятелів, аби поділитися один з одним своїми "факапами" та "попандосами". Вони обговорюють, іронізують та радяться. За розмовою пильно стежить та відпускає дотепні коментарі бармен Андрій (Андрій Мерзлікін, "Теорія зради"). Це не безлад, не розгардіяш, це – повний "Бар "Дак"! З присмаком авантюри та голосним реготом».

12 і 13 березня ТЕТ справді показав геть небанальне й навіть малореальне для нашого ТБ видовище. «БарДак» виявився справжнім гібридом реаліті-шоу та серіалу (звідси й назва жанру – серіаліті) про всілякі прикрощі, які переповідають одна одній четверо подружок. Один вечір – одна історія. Приміром, у понеділок півгодини глядачі, затамувавши подих, спостерігали за перипетіями великої лажі з великими грудьми чорнявки Марини. Якщо коротко, то дівчина, запідозривши коханого в любові до здоровенних цицьок, вирішила «відростити» собі груди розміру десь до п’ятого. Всі її старання в цій нелегкій, але такій зрозумілій для кожної жінки справі детально показано – бідна Марина і масажер через інтернет придбала, і виставляла свої принади на повний місяць, і пила якісь трави... Але, звісно ж, насамкінець їй довелося вдатися до радикальних засобів – пластичної операції. 

Кожний епізод цього серіаліті розіграно зі знанням справи і з певною мораллю. Приміром, коли йдеться про взяті з інтернету рецепти збільшення грудей, зрозуміло, що автори кепкують із легковірності адептів мережі, наголошуючи: всі рецепти з інтернету – суцільний обман, розрахований на дурників.

Зрештою, коли Марина наважилася на пластику, в її житті цілком очікувано відбуваються зміни так само радикальні, як і розмір грудей – начальник призначає її заввідділу, а головне стерво офісу ховає своє жало якнайдалі. Але де ж лажа? А вона в тому, що коханий, замість упасти на коліно й освідчитися, звинувачує дівчину в марнотратстві (вона витратила всі гроші, які пара п’ять років збирала на машину) й голосно грюкає дверима. Та повернувшись за речами, все-таки кличе кохану заміж... для того, щоб зрештою відкликати свою пропозицію назад.

Велика перевага нового серіаліті на ТЕТі – впізнаваність інсценованих ситуацій. Недарма в кінцевих титрах шоу вказано, що всі збіги з реальними історіями, на жаль, можливі. Цільова аудиторія «БарДаку» за бажання може не лише «тупо поржать» над пропонованими лажами, але й зробити певні висновки, як не потрапити в аналогічні «попандоси». 

Втім, як видається, на такі глобальні наслідки автори шоу не претендують. Проект усе-таки більше спрямований на розважальність. Інакше чого б то «добрі» подруги так щиро сміялися з другої історії, розказаної вже Ольгою. Тим часом ідеться не просто про величезну лажу з хлопцем Олі, котрий полюбляв екстремальний секс. Кульмінаційний момент, коли міліціонери в найпікантнішу мить витягли молодят із машини й запроторили дівчину в мавпятник, прийнявши її за повію, якщо й викликає в співрозмовниць співчуття, то суто формальне. Тим паче, що сама героїня чергового «факапу» зі своїх пригод щиро сміється.

Такий собі «народний роман» у виконанні так само «народних» виконавців, які стовідсотково потрапляють у молодіжні типажі, апріорі приречений на успіх саме в цільової аудиторії каналу ТЕТ. І все було б добре, якби інсценовані лажі були бодай удвічі коротшими. Скажімо, як на мене, варто було б у кожному випуску показувати не одну, а дві історії. У динамізмі «БарДак» від цього лише виграв би.