Якщо кому й пощастило 19 грудня в ефірі Першого національного, то це документальному фільму Олексія Зотікова «Никола Строгий» - його показали, всупереч програмі, не один і навіть не двічі. І жодної заслуги в тому автора непересічного й дивовижного кіно про Святого Миколая тут нема. Просто, як це часто-густо трапляється з прямою трансляцією подій за участі перших осіб держави, вони, ці перші особи, а в день Святого Миколая йшлося про президента України, який мав запалити вогні на головній ялинці країни, на події спізнюються. Ламаючи всі можливі сітки провідного каналу держави. За програмою трансляція запалювання вогнів на ялинці мала розпочатися о 17.00. Але в цей час Перший національний все ще показував того самого «Николу Строгого».

І лише приблизно о 17.40 на екрані з'явилася картинка з Майдану Незалежності. Сила-силенна людей, обличчя яких вихоплювала камера, недвозначно демонструвала своє невдоволення - видно було, що стоять вони тут давно, а ялинка як стояла темною, так і стоїть. Про ялинку, точніше, її ракурс на екрані, мова окрема: оператор центральної камери взяв її так, що 40-метровий конус, увінчаний зорею, виглядав трохи перехнябленим на кшталт Пізанської вежі. Аж ось нарешті Юрій Кот, якому доручили вести відповідальну церемонію, оголосив про початок дійства, і на сцену вийшов перший духовий оркестр. Мало того що музикантів одягли в якісь малостильні куфайки синього кольору, а на головах у них красувалися чомусь помаранчеві ковпаки Санта Клауса, ще й грали вони композиції, жодним чином не пов'язані ані з Різдвом, ані з Новим роком, ані з «Миколаєм Бородатим». Глядачів змусили слухати музику з радянських мультфільмів. Хай пробачать мені керівники муніципальних та обласного київського оркестрів, але якщо мелодії про голубий вагон, дружбу, яка починається с посмішки, чи навіть шкільну пісеньку про «дважди два четыре» ще якось можна було перетравити, то музика до пісеньки про день народження, в якій є слова «прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете», сприйнялася в контексті очікування під ялинкою Віктора Януковича як буквальна обіцянка, що наш президент уже знайшов пілота для свого гелікоптера і ось-ось спуститься на Майдан мотузяною драбиною.

Звісно, аж так далеко фантазія організаторів, на відміну від мене, грішної, не зайшла. Бо президент, як і завше, прибув на авто з кортежем. Але спізнився на урочисте дійство, заради якого 10-тисячний натовп так довго мерз, хвилин на сорок. Весь цей час публіку намагалися розважити ті самі духові оркестри, один із яких усе-таки сподобився зіграти нашу новорічну пісеньку про ялинку, а другий урізав заокеанську «Джингл беллз», будучи вдягнений у ковпаки з так само заокеанським написом «Marry Christmas!». Проте в новорічний репертуар одного з оркестрів якимось робом усе-таки затесалася мелодія «Песня остается с человеком», відома всім як гімн ще радянського, а потім - російського телевізійного фестивалю «Пісня року».

Після таких не надто тематичних композицій на сцену вивели нарешті дитячий вертеп. У ньому, цілковито з законами жанру, були різдвяна звізда, чорт, циган, коза, ведмідь, які розігрували вертепне дійство в супроводі колядок і щедрівок. Хоча й було не зовсім незрозуміло, чому вони звучать поряд. Адже, як відомо, колядки - це пісні різдвяні, а щедрівки - новорічні, і співають їх на старий Новий рік. Лише коли дітки, вбрані в кожушки та кептарики, заспівали колядку про Миколая «Славен єси», стало нарешті зрозуміло, який сьогодні день і навіщо всі ці люди з досить похмурими обличчями зібралися на Майдані.

Потім на сцену під ялинкою вискочили малі танцюристи, які продемонстрували такий собі новорічний балет. Знову ж таки - його учасники були вбрані на західний взірець, у червоні ковпаки з білою облямівкою.

Всі чудово розуміють, що того дня Віктор Янукович мав набагато важливіший клопіт, ніж власноручно запалити вогні на головній ялинці - 19 грудня він брав активну участь у саміті Україна - ЄС, де змушений був відповідати на дуже незручні запитання європейських емісарів. І мабуть, те, що головна особа держави все-таки знайшла час, аби відвідати ще один захід, на який очікувала вся малеча країни, має характеризувати нашого президента як людину надзвичайно обов'язкову. Тим паче, що в своїй промові з нагоди свята Миколая він майже не припустився помилок. Хоча суфлера видно не було, перед камерою, що транслювала його промову на всю країну, наш президент цього разу тримався напрочуд упевнено і людяно. Щоправда, двійко діточок, яких підвели до президента, аби він разом із ними смикнув за дзвона й тим самим дав сигнал запалити ялинку, поводилися досить скуто, щоб не сказати заморожено, але ж не щодня вони ручкаються з президентом, зрештою!

Та попри всі продемонстровані старання міської адміністрації влаштувати для людей на Майдані справжнє свято у телеглядачів, як у тому старому анекдоті про нібито вкрадені виделки, осад залишився. Це був осад нестерпного для подібних заходів, які передбачають максимум щирості, бо ж ідеться про дітей, що не терплять обману ні в чому, совкового офіціозу. Тоді, за СРСР, кожне свято, незалежно від того, кому воно призначалося чи з нагоди якої річниці якогось перевороту воно б не було, несло на собі тавро планової обов'язковості. Як колись казали, «для галочки». Звідси - і цьогорічний совковий репертуар духових оркестрів на Майдані, і зібрані чи не в останній момент перед виступом дитячі колективи, і дивна мішанина старовинної культури вертепу з ультрасучасними, але в цьому контексті явно недоречними па малих танцюристів... Ну, й ялинка, з якої не посміявся в соцмережах тільки ледачий, заслуговує в своєму твітері на глибокі співчуття з приводу страхітливого несмаку тих, хто її саме такою замислив і встановив.

Ви будете сміятися, але після фінальних кадрів шоу з розкішними феєрверками Перший національний... знову показав фільм Олексія Зотікова (він же - Барбарук-Трипольський) про Святого Миколая. Тим самим «забивши» ефір до вечірнього випуску новин. Мабуть, для того, щоби вдячний глядач вивчив напам'ять дуже небанальний закадровий текст автора про життя й діяння Миколи Мирлікійського та його значення в житті пересічних киян доби розпаду Російської імперії. Щиро кажучи, він того справді вартий. А от Перший національний шкода, адже безцінні години прямого ефіру можна було витратити продуктивніше.

Насамкінець іще одне. 18 грудня, напередодні Дня Святого Миколая, у Ватикані запалили вогні на 30-метровій ялинці, привезеній із Закарпаття. Повноцінний репортаж про цю подію, без перебільшення, світового масштабу, подав у «Підсумках тижня» 5 канал. І ось тут було все, що треба саме для відкриття початку різдвяних свят - знаменита на весь світ колядка «Щедрик» Миколи Леонтовича у супервиконанні дитячих хорів, спеціально запрошених до Ватикану Папою Бенедиктом XVI. І його дуже людяна промова, виголошена українською мовою. І щирі сльози гордості за свою культуру на очах тих українців, які з усієї Італії приїхали подивитися на СВОЮ ялинку. Одне слово, відкриття української ялинки у Ватикані перетворилося на одну з найкращих останнім часом презентацій України в Європі.

Таке враження, що саме та, ватиканська ялинка і є справжньою головною ялинкою України. Бо як не крути, а конусоподібне одоробло на Майдані на це звання аж ніяк не тягне.

Фото - ridna.ua