16 липня російський «Первый канал» показав документальний фільм Антона Верницького «Черный круиз». Причому суворі диктори оголосили час показу - 18.40 за московським часом. Відповідно, за київським це мало би становити 17.40. Але коли я перемкнулася на «Первый» за 20 хвилин до анонсованого часу, фільм уже йшов. Виручив, як завше, ынтернет, де свіже розслідування відомого журналіста можна подивитися онлайн.

Цікавило передусім те, чи зумів автор за стислі терміни (після трагедії минуло менше тижня) поставити правильні запитання і знайти на них адекватні відповіді.

Півгодинний (без двох хвилин) фільм із формального боку справляє враження добротної професійної роботи як автора сценарію, так і всієї групи, що над ним працювала. Стиль безстороннього журналістського розслідування, обраний для висвітлення причин катастрофи, нібито цілком витримано. Адже починається все з історії корабля, який «при народженні» на чеських верфях отримав назву «Україна». Цей факт, щоправда, жодної сенсації для тих, хто відстежує трощу «Булгарії» на Куйбишевському водосховищі та її наслідки, не становить. З історії затонулого дизель-електрохода глядачам цікаві хіба що справді унікальні кадри першого плавання «України» з чеською делегацією на борту. Їхній чорно-білий колорит примушує старших поринути в легку ностальгію за 50-ми роками минулого століття з вірою в прекрасне майбутнє і дружбу народів соцтабору.

Далі автор розповідає про героїчне (без жодного перебільшення!) минуле цього та ще півтора десятка аналогічних пасажирських суден у Чорнобильській зоні. Виявляється, вони були пришвартовані на пристані в Прип'яті й слугували готелями для ліквідаторів. Автори фільму не полінувалися й знайшли в архівах фото майбутньої «Булгарії», обшитої свинцевими пластинами. При цьому коментатор каже, що більшість близнюків тодішньої «України» давно пішли на металобрухт. Таким чином, глядача підводять до очевидного висновку: трагедія, що станеться з лайнером за 25 років, закорінена ще в радянські часи.

Але... глядачі, які пам'ятають 1986-й, рік, коли бабахнув Чорнобиль, дуже добре пам'ятають іще одну трагедію, що сталася того ж року в серпні - біля Новоросійська затонув лайнер «Адмірал Нахімов». Проте у фільмі Антона Верницького про це ані слова. Зрозуміло, що обставини катастроф «Нахімова» і «Булгарії» значно відрізняються (86-го до трагедії призвів неправильний маневр зустрічного суховантажу). Але, згадуючи 86-й, оминати катастрофу з «Адміралом Нахімовим» і найважливіший факт - якщо корабель уже почав тонути, то він іде на дно за лічені хвилини - не можна було. Як і те, що 1993 року про катастрофу «Адмірала Нахімова» було знято документальний фільм під назвою... «Черный круиз»! Невже такий метр журналістики й кінодокументалістики, як Антон Верницький, цього не знав? Мабуть, що ні, бо якби знав, то або дав би своєму фільму іншу назву, або якось би її обіграв.

Проте жанр фільму «Первого канала», вочевидь, не передбачав ані глибоких розслідувань, ані використання художніх прийомів. Група явно перебувала в цейтноті (про це свідчать помилки в титрах), відтак поспішала «охопити» якнайбільшу кількість дійових осіб - від урятованих пасажирів до колишнього капітана «Булгарії». Не оминули й шокованих представників британської судохідної компанії. Використали інтернет-листування колишніх працівників затонулого судна, які жваво обговорювали вади старого корабля - 30 років без капремонту, «дохлі» двигуни і т. п.

Повторюся: формально всіх ознак журналістського розслідування дотримано (крім однієї, але про це - трохи далі). Є навіть експеримент: перевірка найпершої версії аварії (судно дало крен, а потім затонуло через відкриті ілюмінатори на нижній палубі). Для цього Антон Верницький зайшов до аналогічної каюти на кораблі - близнюкові «Булгарії» «Композитор Глазунов», поплескав рукою по койці на другому ярусі і сказав: «Да, при закрытых иллюминаторах здесь просто нечем дышать!».

У фільмі є широкі плани тих, хто врятувався сам, але не зміг врятувати дітей... Як і тих, хто не дочекався рідних на казанському причалі. Кореспонденти-нишпорки навіть провели зйомки прихованою камерою, коли намагалися дізнатися, чи проводять інструктаж пасажирів на борту...

Але (увага!) в цьому кіно відсутня така необхідна ланка журналістського розслідування, як думка протилежної сторони. У даному разі - представників компанії, що випустила в круїз судно з одним справним двигуном та іншими, не менш кричущими порушеннями.

«Черный круиз» замовчує головну причину катастрофи - корупцію. Адже коню ясно: якби судно перевіряли бодай не на 100, а на 70 відсотків корумповані комісії, воно б не вийшло в рейс узагалі! А про це у фільмі - ні пари з вуст. Так само як не сказано ні слова про те, що жоден із двох теплоходів, які пропливали повз «Булгарію», навіть не загальмував. Або ж про те, як цікаві знімали трощу на мобільні телефони...

Одне слово - ми не почули жодного слова ні про корупцію, ні про корозію. Не металу, бо про це якраз говорилося багато, а про корозію (вибачте за пафос) душі сучасної людини пострадянського простору.

Хтозна, які ще установки, крім тієї, щоб якнайшвидше відгукнутися на трагедію національного масштабу, отримав від свого керівництва Антон Верницький. Але враження таке, що йому дозволили говорити тільки те, що влаштовує «Первый», і не лізти, куди не просять. Мабуть, «в інтересах слідства», яке триває. Тож фільм, на який чекав багато хто з глядачів, став лиш «галочкою» у звітності найпотужнішого телеканалу Росії перед своїм дуже високим начальством.

Фото - tsn.ua

P. S. Блогер ТК Олександр Михельсон відреагував на статтю Інни Долженкової у своєму блозі.