«У Китаї - найсильніша за останні десятиліття повінь. Зруйновані дві дамби, затоплені кілька міст, урожай знищений».

«Завтра у Молдові - парламентські вибори. Сьогодні заборонена політична агітація».

«Починається візит до України голови Китайської Народної Республіки. Заплановані його зустрічі з президентом Віктором Януковичем та прем\'єр-міністром Миколою Азаровим».

«Минає рік, як заарештовані підлеглі Юлії Тимошенко». «Директиви Тимошенко не були затверджені на засіданні Кабміну».

Це - лише декілька цитат з різних, переважно новинних, програм різноманітних телевізійних та радіоканалів, зокрема 5-го каналу, ТВі та Першого каналу Національного радіо. Не знаходите в них нічого дивного? От як ви гадаєте, що зробили рік тому «заарештовані підлеглі Юлії Тимошенко»? Нічого - просто були «заарештовані». А «заплановані зустрічі» - що вони? А нічого. Нічого особливого про них не повідомляли - окрім того, що вони таки «заплановані».

Список цей можна множити до безкінця. Це - тепер норма ефірного мовлення. Усі ці цитати об\'єднує єдине - безграмотність та грубе порушення норм української граматики. Демонстративне «зближення братніх мов». Адже то російською мовою цілком нормально звучить «разрушены две дамбы», «урожай уничтожен», «запрещена политическая агитация», «запланированы встречи», «арестованы подчинённые».

Українською мовою в усіх цих випадках потрібна безособова форма дієприкметників доконаного виду минулого часу: «зруйновано дамби», «затоплено декілька (а не «кілька») міст», «урожай знищено», «заборонено політичну агітацію», «заплановано зустрічі», «заарештовано підлеглих», «було затверджено директиви». Усе решта - суржик. Особові пасивні форми дієприкметників доконаного виду в українській мові використовуються у групі підмета; у групі присудка - лише безособові.

Оця безособова форма дієприкметників раптом зникла з українського ефіру. Геть зникла. Ще рік тому була, ще рік тому «заплановані зустрічі» були радше прикрими винятками - й раптом щезла. Не почути її більше майже ніде в ефірі. Ніби й не стало її в українській мові.

Ледь не щодня в ефірі лунають дивні речі - й не лише мовні. Дрібні самі по собі, вони дедалі відчутніше складаються в систему. От, наприклад, «Час новин» 5-го каналу 18 червня повідомив про те, що у Красноармійську Донецької області на місці, відведеному під пам\'ятник Тарасові Шевченку, тепер збираються до Дня міста встановити копію Ейфелевої вежі. Та ще й пофарбовану «під позолоту». Дурні парижани не здогадалися позолотити символ свого міста - то хай тепер заздрять красноармійцям. Хай тепер Красноармійськ стане світовим центром мод та смаків! Боюся, отакого не могли собі уявити навіть Ільф та Петров із їхніми Нью-Васюками.

Але ми не про Нью-Париж, а про сюжет «Часу новин». «Націонал-патріоти протестують». Декілька разів повторила кореспондентка про оці протести націонал-патріотів. Але хто такі ті націонал-патріоти? ВО «Свобода»? «Тризуб»? Націоналісти з бандерівцями? Візитери з Галичини? А от про це не пролунало жодного слова. Анонімними виявилися націонал-патріоти. Може, авторка сюжету мала на увазі патріотично налаштованих громадян? То чому було б не сказати саме так? Слово «націонал-патріоти» є не надто позитивним за змістом і не сильно додало протестувальникам пошани аудиторії.

Цікава вийшла річ: авторка ніби співчувала протестувальникам, ніби погоджувалася з ними, але застосована нею лексика відсилала радше до ідей газети «Сегодня» або «2000».

19 червня, радіо «Ера» на Першому каналі Національного радіо, програма «Сам собі». Постійна ведуча з її дуже гарною українською мовою розповідала про те, як якийсь американець на декілька місяців відправився в ліс жити на самоті, але не витримав, і його довелося забрати на сімдесят днів раніше запланованого терміну.

Але що це? Оповідь ведучої - українською, а синхрони невдалого Робінзона... російською, поміж слів якої подеколи чути «закадрову» англійську. Ні, збагнути це нелегко: однаково ж синхрони лунали не в оригіналі, а у перекладі - то чому для україномовної програми треба було робити от саме російський переклад? Відповідь напрошується єдина: не може, ну от не може цивілізований американець розмовляти «на деревенском наречии». Застрягатимуть йому в горлі ті «деревенские» слова. 

До речі, про американців. Що відрізняє нинішні телебачення та радіо від телебачення та радіо радянських часів? Передусім те, як вимовляють назву світової супердержави. Тепер вона звучить як «Се-Ше-А» - й ніяк інакше. Залишається тільки здогадуватися, у якій мові наявні літери «се» та «ше». Раніше ж вимовляння «Се-Ше-А» було ознакою не надто освічених людей, ознакою невисокої мовної культури. Назву цієї держави заведено було вимовляти в один склад: «США», без усіляких «е-е». Спробуйте, зовсім не важко!

А ще в нашому ефірі є така держава, як ФРН, «Фе-Ер-Ен» або «Еф-Ер-Ен». Олімпійські ігри 2016 року відбуватимуться в Ріо-де-Жанейро, у Федеративній Республіці Бразилія. Але й досі не доводилося чути ані про яку ФРБ. Федеративна Республіка Німеччина й Федеративна Республіка Бразилія - але другу заведено звати Бразилією, тоді як першу - переважно ФРН. Ніби редакціями українських телевізійних та радіоканалів досі блукає привид комуністичної НДР, і от на противагу йому Німеччину й називають ФРН переважно саме так.

Ну а РБ замість Білорусі - це взагалі пісня. Так і уявляється випуск новин, де глядачам розповідають: Микола Азаров відвідав країни ЄвразЕС і мав переговори з керівниками РБ, РВ, РФ, РК, ще однієї РК, РУ та РТ.

Переглядаючи телевізор та слухаючи радіо, дедалі частіше хочеться вигукнути: «Аvе, Табачник! Возрадуйся, Табачнику!» Це саме він, а слідом за ним і «російські патріоти», таврував буцімто галицизацію української мови. Наполягав на тому, що українцям насаджують непритаманні українській мові суто галицькі слова та граматичні конструкції. На тому, що, як довелося прочитати якось в інтернеті, «навіщо казати «огірок», якщо можна сказати по-людськи - «огурець»?». Це саме він, Табачник, наполягав на тому, що це тільки націоналісти можуть відчувати патріотизм до України.

І от тобі маєш: не хто-небудь, а 5 канал кваліфікує патріотично налаштованих мешканців Донбасу як малоповажних «націонал-патріотів». «Зближення й уніфікація братніх мов» крокує семимильними кроками - вперед, до перемоги чогось такого дуже слов\'янського.

А може, це такий загальний протест, такий хитрий спосіб домогтися відставки Дмитра Табачника? Довести його непотрібність на високій посаді - адже й без його мудрого керування його справа живе й квітне?

Картинка - obozrevatel.com