Пам'ятаєте, новопризначений президент НТКУ Віталій Докаленко на запитання про те, як він оцінює продукцію ввіреного йому каналу, відповів, що не знає, бо не дивиться? І як телеглядач, і як журналіст я його можу зрозуміти. Причин не дивитись державне телебачення за часів Кучми було достатньо. А палкі запевнення нового і ще новішого керівництва, що саме йому вдасться витягти найцентральніший наш канал із болота жалюгідної провінційності з плином років ставали дедалі менш переконливими. За Стецьківа й Шевченка канал зазнав відчутних змін, що виявились, як заведено, насамперед у модернізації заставок (із художнім смаком на колишньому УТ-1 завжди було гірше, ніж із журналістським хистом), появі повноцінного веб-сайту та ще у відлученні ретроградів від новин. Новини попристойнішали, і хоч до рівня багатих комерційних каналів їм ще далеко, вийшли за рамки нудного офіціозу. Та чи придатний Перший канал для того, аби бути чиїмось вікном у світ? Питання актуальне, з огляду на те, що частина наших співгромадян мешкає у районах, де телевізори більше нічого, крім УТ-1, не ловлять. Який він, світ з одиничкою в правому верхньому куті? З'ясувати це я вирішив, провівши вечір виключно з Першим Національним.

Слимаки, вони ж равлики

Хочете дивитись українські новини без брому? Не бажаєте знати, скільки днів лишилось до відключення газу чи пандемії генетично модифікованого грипу? Тоді, прийшовши з роботи о 18-30, сміливо натискайте одиничку на пульті. Короткий випуск новин УТ-1 умиротворить найзапеклішого песиміста. Позаяк він – короткий, для багатьох важливих, але неприємних речей у ньому просто не вистачає часу. Таким, наприклад, репортери «Новин» Першого каналу побачили вівторок, 13 грудня:

1.Нацбанк заборонив продавати валюту в кіосках і підземних переходах.

2.Міністр надзвичайних справ запевняє, що Ющенко, говорячи про створення звалищ ядерних відходів на території Чорнобильської зони, не мав на увазі їх негайного створення, а лише доручив політично вивчити це питання.

3.У Львові страйкують таксисти.

4.Завершилось службове розслідування нещасного випадку на полігоні в Десні.

5.Міноборони до кінця року виведе війська з Іраку.

6.Розпочалась реформа російської армії.

7.В Австралії відбуваються сутички між населенням європейського і азійського походження.

8.Полтавські вчені розробили методику консервування страв із м'яса равликів (вони ж, як слушно вточнює автор сюжету, слимаки), але на впровадження технології потрібні 80 тисяч гривень.

9.Виставка політичних портретів-фотоколажів художника Оксани Цеацури.

Сюжет про виставку, до речі, є просто непідробним доказом політичного плюралізму УТ-шних новин: цілих кільканадцять секунд у ньому демонструють портрети Тимошенко, Турчинова і Бродського. Щоправда, потім пані Цеацура майже хвилину розповідає про щиру козацьку натуру чинного Президента, чиї предки, безперечно, їздили на конях і разили бусурманів. Це також заспокоює: раз козак, то країну не підведе.

Після новин можна відпочити, подивитись рекламу, спорт і вечірню казку. Головне – не перемикайте канал, наприклад, на ICTV, де якраз починаються „Факти”. Бо тоді ви ризикуєте позбутись душевної гармонії, дізнавшись, що газові наші справи так і не пішли на краще, птиця далі мре у Криму й не тільки, що Верховна Рада мало цікавиться виправданнями Віктора Балоги й категорично засуджує чорнобильський ляп Президента, що в музеї імені Шевченка тече дах, давно нема експозицій і його взагалі можуть незабаром закрити, а сутички тривають не лише в Австралії, а й у Гонконгу, де відкрилась конференція СОТ, куди нас уже точно цього року не приймуть. Крім того, виявляється, що редактори Першого каналу вберегли глядачів від новини про утворення двох чергових виборчих блоків.

Тим часом, дочекавшись усе ж таки сюжету про поточний стан газових проблем у програмі Першого каналу „Діловий світ” (авжеж, це ж бо ніяка не політика, лишень економіка), я дозволив собі перервати ознайомлення з вечірнім ефіром УТ-1 на період демонстрації художнього фільму, вечірньої казки й лотереї, аби повернутись о 21-й і побачити докладніший портрет політичного дня в підсумковому випуску новин.

… О, дивовижні документальні кадри народження слоненятка, зачатого в пробірці ізраїльськими біологами! Куди до них якомусь там форуму православних священнослужителів, що вирішували проблеми створення Помісної української церкви. Не кажучи вже про такі дрібниці, як збройне захоплення київського комбінату „Прогрес”, відмова МЗС запрошувати на вибори спостерігачів від СНД, а тим більше – оприлюднення результатів чергового соціологічного опитування. Всіх новин за півгодини, звісно, не охопиш, тож нема чого стріляти в піаніста. Словом, отакий був зміст підсумкового випуску «Новин» Першого каналу:

1.Загибель птиці в Криму (уряд заявляє, що це – не пташиний грип).

2.Страйк львівських таксистів.

3.Закриття пунктів обміну валюти в кіосках і переходах.

4.Поїздка Ющенка до Одеси та на ринок «7 кілометр».

5.Розслідування інциденту в Десні.

6.Виведення військ з Іраку.

7.Конференція СОТ в Гонконгу та заворушення антиглобалістів.

8.Заворушення в Австралії.

9.Заворушення в Палестині.

10.Страта відомого в'язня-письменника Вільямса в США.

11.Фотовиставка пані Цеацури.

12.Полтавські слимаки.

13.Ізраїльське слоненятко.

Пологи були важкі, але врешті-решт слоненя народилося на світ, поворушило хоботом, і новини закінчились. Коли вже серйозно, то вони непогані – в усякому разі, не найгірші у своєму роді, - але остаточно викурити з них совковий дух реформаторам не вдалось. І не думаю, що справа в обтяжливому обов'язку висвітлювати діяльність Верховної Ради, уряду та Президента, покладеному на НТКУ законом. Новини державного каналу просто не можуть бути інакшими, це було б нелогічно, навіть непристойно. Раз уже маємо державний канал – матимемо й відповідні новини. Принаймні, з них завжди можна отримати вичерпну інформацію щодо офіційної позиції влади, яку інші служби новин часом не вважають за потрібне подавати, а часом просто не можуть з'ясувати.

Проте, якщо ви не належите до тієї категорії глядачів, яким на серці легшає від думки про те, що Австралія й Палестина з їхніми вуличними бійками далеко, а наша найбільша проблема – це акція протесту невеличкої профспілки таксистів, незадоволених відсутністю стоянок в історичному центрі Львова, вам варто комбінувати новини УТ-1 з якимись іншими.

На добраніч, дорослі

Реклама на центральному телеканалі сприймається якось інакше, ніж на комерційних. Витримавши кілька чималих блоків, я не міг позбутись думки „якщо в них так багато реклами, чому ж вони такі бідні?”, хоч відповідь мені й відома. Нарешті, о 22-10, коли чаша мого терпіння майже переповнилась, настав час чергової політичної програми.

Програму «Центр уваги» я регулярно дивився минулої осені, коли вона виходила ще як «Саме той» і коли слова політиків дуже багато важили, тож вечірні бесіди на УТ-1 доповнювали картину розстановки передвиборчих сил. Відтоді державним каналом двічі пронеслись буревії змін. Та що могло змінитись у програмі, концепція якої полягає в розмові незмінних ведучої та ведучого та їх гостей за столом? Звісно ж, дизайн студії! Нині він насичений контрастними кольорами, несиметричними фігурами й кривими лініями, на столі повно дрібних предметів. Настільна лампа, що стоїть якраз посередині між ведучою та її співрозмовником, є ніби бар'єром, що їх розділяє. Для чогось у торець столу вмонтовані чотири лампочки. Розкладені на столі предмети, покликані, очевидно, створювати невимушену атмосферу, змушують око глядача безперервно блукати з одного кутка кадру до іншого. Втім, глядачеві необов'язково дивитись на екран, бо елемент видовищності у «Центрі уваги» зведений до нуля: за формою це майже радіопрограма.

Та й чого там дивитись на Ігоря Єремеєва: він і так не вилізає з телевізора в останні кілька місяців, б'ючи всі можливі рекорди публічності. Тема програми була окреслена так: «День уряду з нагоди 5-річчя закриття Чорнобильської АЕС». (До речі, у випуску «Новин» о 21.00. про День уряду вже не йшлося!) Що ж, на паливно-енергетичній сфері пан Єремеєв знається відмінно. Незважаючи на в цілому неполітичне формулювання теми, він безперестанку оперує знайомим словосполученням «ми, Народний блок Литвина», а наприкінці програми переходить до відвертої політичної реклами. Яку ведуча Ольга Таукач слухає з привітною усмішкою на вустах, хоча, в принципі, до реєстрації блоку Центральною виборчою комісією виборча агітація заборонена... І кому, як не державному українському телеканалу, цей закон виконувати? Хоча б і сторонній студії продакшн?..

У процесі розмови гість і ведуча не припиняють крутити у пальцях кулькові ручки (цікаво, їх саме для цього їм видають?). Ця програма живе своїм окремим життям уже вісім років – щовечора двоє людей сідають за стіл, аби обговорити щось своє, на камеру (а отже, й глядача) особливо не зважаючи. Глядач нічого не втратить, задрімавши перед телевізором – текстову версію програми, яка нічим не відрізняється від звичайного інтерв'ю, можна прочитати на сайті sametoy.com.ua.

Далі в ефірі – «Щоденник сесії Верховної Ради України», створений Парламентським телеканалом „Рада”. Одне око в мене закрилось під час „Центру уваги”, інше поступово закривається під час споглядання репортерського доробку Світлани Глушенок.

Перший сюжет – про проблеми музею імені Шевченка й української культури загалом. Пряма мова: міністр культури Ліховий, Лесь Танюк, Ігор Юхновський, Микола Жулинський… Це, з одного боку, логічно, що проблеми української культури коментують ті, кому вона небайдужа. Але, з іншого боку, ми давно знаємо й десятки разів чули все, що вони можуть сказати з цього приводу. Хоч для різноманітності запитали б думки якого-небудь Пеклушенка, Добкіна чи, наприклад, найкультурнішого нашого депутата – Михайла Поплавського… Позіхаю.

Далі розмова заходить про повернення у державну власність кінотеатру імені Довженка, і коментар із цього приводу дає… перший заступник директора каналу „Рада”. Парламентський канал, як бачимо, теж живе своїм життям і сам себе не ображає.

Другий і останній сюжет – про протести чорнобильців у зв'язку з чи то створенням, чи то нестворенням ядерних могильників. Пряма мова: президент Союзу чорнобильців, міністр надзвичайних ситуацій… Потім протягом кількох хвилин дають висловитись учасникам акції протесту, які розповідають про несправедливих депутатів і негуманний бюджет. Після коментарів головного парламентського енергетика Андрія Клюєва – довге роз'яснення про об'єкт „Укриття”, об'єкт „Арка” й перспективи вирішення наших чорнобильських проблем… Слухаючи це все втретє за останні дві години, я заплющую друге око… Нічого дивного, адже канал „Рада” – окремий, до НТКУ не належить, модернізувати його ніхто не обіцяв, тож і лишається в ефірі УТ-1 така собі філія дореволюційного державного телебачення в усій своїй красі.

Тепер я краще розумію тих, хто обирає для вечірнього перегляду інші канали, але й більше поважаю 1,8% глядачів (це цифра, озвучена в середу Президентом, – не знаю, наскільки вона відповідає рейтинговій дійсності), прив'язаних до УТ-1. Вони – справжні патріоти, що не шукають простих шляхів отримання актуальної інформації.

Втім, перше враження може бути оманливим, а судити про таке масштабне явище медійного простору України, як Національна телекомпанія, з одного вечора було б несправедливо. Тому я вирішив повернутись до УТ-1 згодом, переглянути інші інформаційно-аналітичні й політичні програми, а, отже, далі буде.

Читайте також:

Віктор Ющенко готовий почати процес створення дорожньої карти побудови Суспільного телебачення

Cьогодні УТ-1 транслюватиме інтeрв'ю Президента

Президент не имеет политической воли на создание общественного ТВ

Запитання „ТК”: Який сигнал суспільству подав Віктор Ющенко, призначивши Віталія Докаленка головою НТКУ?

Новый президент НТКУ Виталий Докаленко был сегодня представлен коллективу компании

Первым каналом хотят забивать пропагандистские гвозди?

Первый канал: ревизия прошлого и… будущего?