«Та він бігти не може», «та він м'яча вперше бачить»... Скільки футбольних телетрансляцій супроводжується подібними гаслами. При цьому вітчизняні елітні гравці можуть безмежно довго розмірковувати, хто б їм продемонстрував усі тонкощі гри, котрі регулярно обсмоктуються в середовищі народних критиків по той бік екрану.

Проте, панове футболісти, не турбуйтеся! Новоспечена телевізійна «Команда мрії» (спільний проект «Савік Шустер студії» та «Інтера») покликана з легкістю ці проблеми вирішити... І не біда, що вже на старті свіжої програми помітно кроки, що перетворюють спортивні трансляції на стандартні реаліті-шоу.

Сам Савік Шустер у зв'язці з тренером Олексієм Михайличенком та шоуменом Євгеном Кошовим складають тріо ведучих, що мають узяти під рейтингові крила телеканалу всі можливі верстви населення та згуртувати Україну довкола своєї національної збірної. Хоча вже перший ефір «Команди мрії» 21 лютого породжує чимало запитань, основне з яких - чи взагалі зможуть автори проекту організувати матч народної dream team із головною командою країни, гравці якої достатньо завантажені у своїх професіональних клубах та включені в напружений режим тренувальної підготовки до чемпіонату Європи - 2012?

Тепер власне до самої програми. Понеділок, 22:33. Шоу розпочинається з пояснення того, що саму ідею проекту значно розширено на основі благодійної акції в Німеччині, втіленої в життя сатириком із прізвищем... Похер. І варто було цьому слову пролунати, як довкола нього між присутніми розпочалася жвава філологічна дискусія: що таке «похер» і як воно пов'язане з нашим футболом. Виходить досить весело. І це не дивно, з огляду на підбір учасників програми, головним серед яких у гумористичному напрямку, звичайно, є Володимир Зеленський (з недавнього часу - генеральний продюсер телеканалу «Інтер»). Хоча Савік Шустер оголошує його як генерального директора, можливо, до ефіру не зовсім розібравшись із різницею зазначених вище посад. І ще з помилкою озвучує адресу, за якою слід долучатися до кастингу програми, що викликає певне роздратування того ж таки Зеленського. Він, зрештою, виголошує в бік головного ведучого отаку фразу: «Так будь ти проклятий, Савіку!». Ну, це, мені здається, вже значний перебір. Тим паче, для таких шанованих у телевізійних колах фахівців. Хоча протягом усього прямого ефіру не лише з їхніх вуст можна було почути купу різких висловів.

До речі, сам же вищезгаданий генеральний директор «Інтера» Ярослав Порохняк, розповідаючи «Детектор медіа» про плани каналу на новий сезон та підбір телеведучих, зачепив і тему «Команди мрії»: «Напередодні "Євро-2012" країна потребує якісного та масового футбольного шоу, що може об'єднати Україну. І саме Савік - як, по-перше, телевізійний професіонал, а по-друге - людина, яка справді любить футбол та знається на ньому - може зробити таке шоу справді високоякісним та захопливо цікавим».

У цих словах міститься відвертий натяк на те, що лише один-єдиний представник вітчизняного медіапростору здатен втілювати такі проекти (тим паче, маючи у підпорядкуванні власну продакшн-студію). Хоча особисто в мене, як і в багатьох друзів та колег, щодо віртуозної майстерності Савіка Шустера саме у спортивній журналістиці постійно виникають сумніви. Адже в його висловлюваннях, передовсім, із футбольної тематики завжди помітно книжний досвід і телевізорну грамотність. І це ще з часів коментування матчів чемпіонату світу - 2010. Проте з'являється чітке враження, що цей спеціаліст на власній шкірі і з максимальними навантаженнями ніколи не відчував усіх нюансів «гри мільйонів», що дало би змогу йому на рівних дискутувати з досвідченими тренерами та гравцями, а не лише підтакувати або схвально хитати головою...

Тому не було б великою проблемою для організаторів «Команда мрії» паралельно з відбором учасників шоу організувати таку процедуру і стосовно його потенційних ведучих. Або ж провести подібний захід у «Інтершколі», незважаючи на те, що значно простіше спиратися на перевірені, загартовані кадри і при цьому не шукати їм потенційних конкурентів із числа народних талантів. Пам'ятаймо старовинну мудрість: кесарю - кесареве, а Богу - Богове. Хоча ці слова з легкістю можна адресувати будь-кому з гостей, запрошених на зйомки прем'єрного випуску «Команди мрії».

Бо, наприклад, співачки Тіна Кароль чи Альона Вінницька так знаються на футболі, як, мабуть, тренери Олексій Михайличенко чи Юрій Калитвинцев - на класичній музиці. За цією аналогією, спроба Тіни Кароль на «студійному полі» забити пенальті в імпровізовані ворота ототожнюється з майстерністю нещодавніх співів депутатки Олени Бондаренко під час прямого ефіру.

Хоча з цієї гостьової когорти приємно вирізняється автогонщик Олексій Мочанов. Він упевнено оперує футбольними датами, складами команд, при цьому виконуючи  приблизно такі ж функції, як художник Сергій Поярков на політичних ток-шоу. Тільки якщо там завше владна еліта або просто ігнорує провокаційні випади, або хоча б намагається серйозно відповідати, то в нашому випадку майже всі запитання Мочанова, навіть найсуворіші, огортаються гумористичною дискусією. Відразу виникає враження, що в новоствореному інтерівському телепроекті комедійний чинник стане пріоритетним у порівнянні з розрекламованою футбольною складовою. Навіть незважаючи на те, що заняття спортом або перегляд спортивних подій повинні приносити кожній людині в першу чергу задоволення, а не сміх. В інакшому випадку зручніше було б перекупити формат «Шоу Такеші Кітано» чи створити щось близьке до «Ігор патріотів». Тоді б і рейтинг захмарний був, і посміялися б досхочу, і не потрібно було б сушити голову над згуртуванням всенької країни за 4 місяці довкола національної збірної.

Сміх - це, звісно, добре. Але не до веселощів було багатьом із 6 200 учасників кастингу телевізійної Dream team. Принаймні, про це вони жваво пишуть у своїх блогах, на форумах та на сторінках організаторів. Бо в Києві, Львові, Донецьку та Харкові футбольні таланти перевірялися протягом дня на свіжому повітрі. І часто за 20-градусного морозу в середині лютого.

Всупереч цьому у студійній дискусії «Команди мрії» часто згадують такий собі «універсальний еліксир» для зігрівання на стадіоні та для підняття духу перед складною грою. При такому розвитку сценарію складно повірити, щоб домінантну ідею програми (залучення всіх глядачів до масових занять спортом) можна було б утілити вповні.

Проте ідеї ідеями, а для участі у відборі до телешоу потрібна лише звичайна медична довідка. Тож ви уявіть, у скількох із поданих 6 000 заявок цю довідку міг би підписати знайомий лікар «за спасибі». І хто тоді буде нести відповідальність за здоров'я фіналістів проекту, коли вони почнуть проходити весь цикл справжніх тренувальних навантажень? Або уявіть стан кожного з них, якщо хтось у пориві боротьби з гравцями збірної України ненавмисно завдасть їм травму. А це ж перед важливими міжнародними матчами! Олексій Михайличенко, що нині освоює роль телеведучого, до речі, у 1990 році пропустив чемпіонат світу через пошкодження, отримане саме в товариській зустрічі.

Але мене, насамперед, найбільше хвилює можливість зближення інтерівського телепродукту з форматами інших розважальних реаліті-шоу на кшталт «Дом-2». Бо виглядає повною нісенітницею в дебюті проекту «Команда мрії» долучати трьох жінок у футбольний колектив, що складається з 220 чоловіків. До того ж, уже в самій студії під час спілкування представниці прекрасної половини людства наголошують, що до складу учасників нашого шоу обов'язково слід відбирати «красунчиків». Якщо до таких порад дослухатися, то ще одну спортивну складову в підготовці варто відняти.

Крім того, режим відбору гімну для новоспеченої команди в прямому ефірі змушує замислитися. По-перше, що спільного запропонована пісня Мікі Ньютон (про похід на війну) або мелодія «Бряц-бенд» & Steel Beat мають зі створенням тематичного гімну? По-друге, чи не стануть у недалекому майбутньому такі виступи основним елементом усіх спортивних заходів, що дозволить їм згідно з програмою переривати будь-який матч по кілька разів?

Тоді не дивуйтеся, чому всі довкола реагуватимуть на футбол, теніс чи хокей не як на захопливу спортивну гру, а як на звичайне грошове шоу...

 Ілюстрація - www.dreamteam.org.ua