Вельми демократичний формат „5 каналу” – неформального спілкування у прямому ефірі з гостями студії, що називається, без папірця та домашніх заготовок – надає несподіваний дослідницький матеріал для професіоналів-психологів. Адже гості, тобто люди, бувають різні. І іноді таке верзуть... Що з огляду не те що на політичну доцільність, навіть – здоровий глузд, ані виправдати, ані бодай спробувати якось пристойно пояснити – неможливо.

Минулоп’ятничний вечірній (о 21 годині) випуск новин на „5 каналі” став дивовижною ілюстрацією розмаїтих психологічних (чи парапсихологічних?) феноменів (чи патологій?). Спочатку вразив народний депутат України Тарас Чорновіл. Коментуючи прикрий яйцевий напад на Франківщині на прем’єр-міністра і кандидата у президенти Віктора Януковича, пан Тарас абсолютно переконано стверджував, що у пана прем’єра влучили каменюкою (чи чимось важким), що він це бачив на власні очі і що такі дії називаються... „ні, не нашизм”, бо він особисто проти такого терміну, а – „ФАШИЗМ”. Ані демонстрація уповільненого відео, на якому чітко простежується лише політ яйця включно з його потраплянням у прем’єрські груди, ані свідчення телефоном франківського журналіста з докладним репортажем з місця події не переконали пана Тараса. Він вперто наполягав на своїй версії того, що сталося. Більше того – яйцевий „тероризм” проти пана Януковича так вразив пана Тараса, що він урочисто заявив у прямому ефірі, що якщо раніше він не збирався брати участі у передвиборчій кампанії на боці жодного кандидата, то віднині – братиме. І саме – на боці постраждалого – кандидата від влади пана Януковича. "Я пересвідчився, що наступає справжній фашизм, і запропонував свої послуги штабу Віктора Януковича", – урочисто сказав Чорновіл. І зазначив при цьому, що "ситуація перероджується у дуже страшну".

Ну, власне, від нього це і вимагалось. Заради цього пана Тараса і було запрошено до уряду Януковича з невиразними обов’язками позаштатного радника прем’єр-міністра. Дуже ефектний піар-жест – за Януковича навіть улюблений син беззаперечного патріота України В’ячеслава Чорновола!

Принагідно варто згадати і другого сина пана Чорновола – Андрія. Щоправда, офіційно він не є членом ані урядової команди, ані його передвиборчого штабу. Він – САМ кандидат у президенти. Але його кампанія є чомусь не так пропагандою своїх власних ідей і пропозицій щодо майбутнього України, зрештою, своєї програми дій на посаді президента, якої він, вочевидь, має прагнути, коли вже висунув на неї свою кандидатуру, як звинуваченням іншого кандидата – Віктора Ющенка та його команди. Він пильно стежить за перебігом виборчої кампанії кандидата Ющенка, і навіть звертався до ЦВК про визнання незаконними дій Ющенка, пов’язаних з публікаціями в газеті "Україна Молода" статей про його передвиборчі поїздки, бо Ющенко, мовляв, не сплатив за публікації з рахунку свого виборчого фонду. Таке враження, що основна його передвиборча мета – якомога більше дошкулити головному супернику Віктора Януковича Віктору Ющенку.

Не є великим секретом, що самі по собі брати Чорноволи не є цікавими чи бодай потужними політиками. Безперечно, Тарас більш відомий широкому загалові, завдяки своїй колишній присутності у блоці „Наша Україна” і, відповідно, розбіжностям, що виникли згодом між ним та топ-командою наближених до Ющенка. Але Тарас завжди позиціонував себе свідомим патріотом, що вболіває за долю своєї країни. І його рішення щодо виходу з фракції і подальші внутрішньопарламентські міграції та ініціативи виглядали як його особиста принципова позиція. Яка аж ніяк не суперечила його політичним поглядам. Тому його прихід у стан Януковича, де пріоритети є кардинально відмінними від сповідуваних (принаймні публічно) паном Тарасом, виявився несподіваним для українського загалу.

А Андрій взагалі більшу частину свого життя жив під іншим, материним, прізвищем. Допоки, як подейкують, кмітливі есдеки не відшукали його і спритно не відновили родинний статус-кво старшого сина пана В’ячеслава. І, відповідно, залучили його до активної політики. Нічого, щоправда, не відомо щодо істинних політичних поглядів пана Андрія, він їх не дуже декларує. Отже, можна припустити, що найспокусливішим моментом для політичного бомонду у братів Чорноволів є їхнє прізвище. Саме воно і привертає до них увагу, саме на ньому цинічно спекулюють ляльководи. Що, з одного боку, є наче б певним виправданням для них самих (мовляв, вони недосвідчені, неспокушені політики, їх так легко ввести в оману), але, з іншого, – коли вони є носіями такого знакового для українського сьогодення, ба навіть – історії, прізвища, то, як люди дорослі, мали б усвідомлювати, що цей факт накладає на них неабиякі зобов’язання – принаймні не зганьбити його.

Але схоже на те, що таку увагу до своїх персон з боку сильних світу цього брати сприймають за чисту монету. І то є не дуже дивно. Цей психологічний феномен відомий – людина, навіть не дурна, із задоволенням сприймає лестощі на свою адресу і з готовністю з часом починає їм вірити. І мало хто може встояти перед цим.

Але повернемося до минулоп’ятничних новин „5 каналу”. У прямому ефірі до обговорення гарячої теми яйценападу на Прем’єр-міністра долучилася і його прес-секретар, Ганна Герман-Стеців. Тим, що сталося, вона була не просто обурена – розлючена. А насамкінець своєї запальної промови сказала, що все це є "черговою провокацією проти Віктора Ющенка". І грюкнула слухавкою. Мабуть, злякалася того, що з неї вирвалось. Не варто навіть звертатися до фахового психолога, бо і поверхневого знайомства із вченням Фройда досить, щоб зрозуміти – з підсвідомістю жартувати не варто. Таке може вона, ця підступна підсвідомість, утнути, і що характерно – у найнесприятливіший момент. Тим більше, що бек-ґраунд свідомості пані Ганни формувався ще за її „Свободних” часів.