Сталося! На Перший національний повернулася вечірня казка! Ми, українські батьки малолітніх дітей, так довго цього чекали.

Про те, що Перший поверне в ефір вечірню казку, генеральний директор Національної телекомпанії України Єгор Бенкендорф повідомив ще у жовтні 2010 року. Згідно з тодішньою концепцією передбачалося, що програма матиме ведучого. За словами Бенкендорфа, серед кандидатів на цю роль був Віктор Андрієнко.

Головний продюсер Першого Олексій Семенов, обговорюючи цю тему під час чату в «Детектор медіа», був явно проти повернення до ефіру вечірньої казки. «Це просто радянська традиція. Зараз діти такі просунуті і вибагливі, що дід Панас їх уже не влаштує», - сказав він. І, мабуть, був правий. Тому що те, що я побачила вчора в ефірі національної телекомпанії, могло просто відвернути дітей від цього каналу назавжди.

Відповідно до нової концепції, дитячий проект «На добраніч» вели кіноактор Олександр Пугачов і казковий герой Супермульті, який за сценарієм прилетів з іншої планети і не знайомий з життям на Землі. Ведучий щовечора розповідає Супермульті і глядачам пізнавальну історію, після чого транслюється мультфільм.

Прем'єра розпочалася приємною для ока й вуха короткою заставкою, після якої глядачі потрапляють до дивної нібито дитячої кімнати, де перебувають два персонажі: Супермульті  - мутант величезного розміру, і ведучий - професор у класичному костюмі з метеликом. Діалог між ними був нетривалим і нецікавим. Супермульті запитав професора, що це за дивні білі створіння з довгими вухами заполонили геть усе. Ведучий, вставши з крісла, розповів глядачам, що це кролики - символ нового року. І що таких символів є дванадцять, у кожного року свій. Тоді Супермульті запропонував подивитися мультфільм. Професор, звичайно, погодився, й на екрані з'явився добрий мультик радянських часів про кота Леопольда. Хто такий Супермульті, що це за професор, чому він у строгому костюмі сидить у кріслі в дитячій кімнаті - глядачеві абсолютно незрозуміло.

Найбільше вразила кімната, де відбувався діалог професора і Супермульті. Це була не справжня кімната, а щось дуже погано змонтоване, неяскраве і розмите. За спиною у ведучого чомусь постійно літав маленький потяг. Як для дитячої програми картинка була до неприємного неякісна.

Єдине, чим порадувала відроджена вечірня казка - це колисковою наприкінці програми. І все.

Мої шестирічні сини тим часом дивилися японський мультсеріал на QTV (який у народі досі має назву «Куй-ТБ»). Серіал «Аватар» набагато цікавіший і якісніший, я й сама на нього підсіла з понеділка по четвер. Тепер упевнена, що мені не вдасться переконати дітей дивитися вечірню казку на Першому.

Знаю, що у відповідь на свою репліку почую: у Першого національного немає коштів на створення дорогих дитячих програм. Можу наперед дати відповідь: творці того, що анонсувалося як «Вечірня казка», мають доплатити Першому за те, що їхнє творіння з'явилося у вечірній прайм в ефірі національного телеканалу.