Стосовно ток-шоу «Легко бути жінкою» на Першому національному «Детектор медіа» вже зробила певні висновки, й дотепер вони не надихали. Бо жіночий проект на єдиному державному каналі, який за наявності кричущих соціальних проблем годинами розвиває теми глянцевих журналів, подібний більше на флешмоб, аніж на соціально значущу програму. Однак коли стало відомо, що з 22 по 26 листопада в рамках ток-шоу стартує спецпроект «Жінки проти насильства в сім'ї», з'явилася надія, що в редакції програми насправді бракує не відповідальності, а ідей, і що Представництво ООН в Україні, за підтримки якого готувалися випуски, має шанс допомогти з вирішенням цієї проблеми.

Майбутня співпраця так надихнула генерального директора НТКУ Єгора Бенкендорфа, що він рішуче заявив: «Перший національний узяв чіткий напрямок на розвиток соціального аспекту свого телевізійного продукту. Ті проекти, які сьогодні створюються НТКУ, мають, перш за все, глибоке суспільно корисне навантаження».

Цю спробу підняти на базі розважального ток-шоу суспільно значущі питання не можна назвати стовідсотково вдалою, вона цікава іншим - здобутими під час спецпроекту «ґулями» й «синцями». Цей досвід може стати заявкою на нову планку якості жіночого ток-шоу.

Для Галі чи для галочки?

Приводом для запуску спецпроекту стала кампанія «16 днів проти гендерного насильства» за підтримки Представництва ООН в Україні, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та Представництва Європейського Союзу в Україні. З нагоди Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок (25 листопада) речники закликали «покласти край стіні мовчання, що оточує цю тему». І для ООН, і для ЄС виголошувати офіційні заклики в такі дати - справа звична. Добре, що й Перший національний, щиро прагнучи «суспільно корисного навантаження», вирішив обговорювати проблему насильства.

Теми насильства у «Легко бути жінкою» структурували за видами знущань: «Психологічне насильство» (випуск від 22 листопада 2010 року), «Фізичне насильство» (23 листопада), «Економічне насильство» (24 листопада), «Гендерне насильство» (25 листопада) чи «Насильство над дітьми в сім'ї» (26 листопада).

До участі в ток-шоу по черзі запрошували трьох-чотирьох гостей, які відповідали на запитання ведучих і телефонні дзвінки глядачів. Замість кухарів, які зазвичай у фіналі програм циклу навчали готувати салати, у спецвипусках порядкували психологи, які консультували глядачів і ведучих. На період спецвипуску зі студії «вигнали» геть моделей, які мали безсловесно спостерігати за шоу, запросивши на їхні місця глядачок програми. Навіщо - незрозуміло: нові «меблі» так само переважно не мали можливості сказати жодного слова.

З 22 по 26 листопада у випусках новин Першого були соціальні сюжети, пов'язані зі становищем жінок у сім'ї та суспільстві. В самій програмі в рамках сюжетів були історії людей, які стали жертвами насильства.

Вступом до кожного випуску спецпроекту стали огляди кримінальних рубрик таких видань, як «Сегодня» чи «Блик». У невимушеній атмосфері ведучі Тетяна Гончарова, Ірина Антонович та Інна Цимбалюк то обирали гіпотетичних янголів-охоронців із-поміж боксерів, то зачитували криваві подробиці вбивств чи цитували «дуже цікаву статтю про Майю Плисецьку з журналу "Отдохни"». Чим було вмотивовано вибір саме цих видань - авторитетом, скрупульозним ставленням до перевірки фактів, висвітленням соціально важливих тем - ведучі не пояснили. Будемо сподіватися, що новини на кшталт тієї, коли тринадцятирічна дівчинка зарізала батька ножем, були просто напруженими вступними акордами до тематичних програм, і аж ніяк не свідчили про бажання переманити аудиторію програми «Запретная зона».

Під час спецвипусків глядачам пропонували взяти участь в опитуванні, надіславши за допомогою SMS відповідь «так» або «ні». Причому результати опитувань ведучі не аналізували: дані слугували чимось на кшталт відсторонених ілюстрацій. До того ж, окремі запитання були дещо парадоксальними: зокрема, під час випуску про фізичне насильство треба було примудритися обрати з «так» і «ні», щоби проголосувати за твердження «Ніколи не втручаюся, коли при мені б'ють людину».

                                                           Сміх крізь сльози               

Вступом до експериментального для розважального ток-шоу циклу програм став «психологічний» випуск «Легко бути жінкою». Він вийшов чи не найлегшим і найцікавішим. Відповідний тон задав публіцист Михайло Слабошпицький - вишукана українська, Париж, суфражистки і принципи Марії Башкирцевої... Його спостереження відтінили приклади з життя, наведені кандидатом психологічних наук і директором міжнародного центру «Розрада» Валентиною Бондаровською. Під час цих бесід ведучі з'ясовували, які випадки психологічного насилля найхарактерніші для українок та як із цим можна боротися.

Найкомічнішою виявилася програма про фізичне насильство. В ролі співведучого виступив фотограф Олександр Ктиторчук, який мало не з першого слова зізнався, що одного разу бив жінку - мовляв, були причини. Втім, це не завадило йому давати поради жертвам насильства. Тим більше, що після веселого запитання Інни Цимбалюк: «Вы насиловали женщин?» для комплексів просто не лишилося місця. Головним конфузом стала наступна гостя програми, яка, за настороженими висновками психолога, продемонструвала «модель поведінки типової жертви». Як стало ясно з реплік ведучих, нікому не відома пані напередодні випуску телефонувала до редакції й зізналася, що п'ять разів виходила заміж і щоразу зазнавала насильства з боку чоловіків. Однак під час ток-шоу вона наполягала на тому, що чоловіки її не били, а змушували робити аборти. Легко й безпосередньо вона скеровувала розмову на речі, далекі від теми програми - наприклад, намагалася з'ясувати, чому ток-шоу має назву саме «Легко бути жінкою». Припускаємо, що якби ведучі мало не виштовхали «жертву» з програми, на глядачів чекало б іще чимало несподіванок.

Під час випуску про економічне насильство проблему розглядали здебільшого у прикладному аспекті, запросивши юриста Євгена Лосовського та кандидата економічних наук Олену Макарову. Перший гість, не приховуючи задоволення, миттєво лускав озвучені глядачами подробиці конфліктів і давав загальні поради. Кандидат економічних наук намагалася переконати ведучих, що ситуації, коли жінка має звітувати перед чоловіком про свої витрати, не є критичними для країни проблемами, натомість набагато важливішими є неоднакові умови оплати праці жінок і чоловіків. Її за це суворо відчитали - мовляв, а навіщо ж тоді таку програму робити? Але продовжили обговорювати тему зарплат із національним координатором проекту «Рівність жінок і чоловіків у світі праці» Сергієм Савчуком. Розклавши на столі брошури й озвучивши різницю в зарплатах - 30%, - він намагався доступно пояснити глядачам, як усі ці неузгодженості втілено на законодавчому рівні.

Гендерний випуск мало не звівся до з'ясування значення поняття «гендер» та його контраверсійності. Співведучий, очільник вінницької організації «Чоловіки проти насильства» Володимир Козлов у дуеті з запрошеною керівником Центру проблем сім'ї та гендерного розвитку Державного інституту сім'ї Антоніною Тарановською аргументовано пояснив, чому набагато краще, коли умови праці, права та обов'язки для жінок і чоловіків є однаковими. Соціальні аспекти питання детально розібрала глава Правління українського інституту соціальних досліджень Ольга Балакірєва. Зокрема, вона наголосила: в Україні є лише 22 центри, до яких можуть звернутися жінки, які потерпають від насильства.

Питання насильства над дітьми розглядали у площині реальних випадків із досвіду начальника кримінальної міліції у справі дітей Київської області Юрія Лукіна. Видно було, що до участі в програмі він підготувався непогано. Він мало не волав, що найбільша проблема в Україні - насильство над дітьми в сім'ї, а ведучі наполегливо просили розповісти про ювенальну юстицію. Далі детальну увагу приділили психологічним аспектам насильства й особливостям шкільного виховання.

Мистецтво можливого

За даними GFK Ukraine, минулого тижня показники програми «Легко бути жінкою» лишилися майже на попередньому рівні, що свідчить про успішність експерименту. За комерційною аудиторією Першого (18+, «Вся Україна») середній рейтинг спецвипуску програми становив 0,23%, частка - 2,14%, тоді як середні показники програм за період з 25 серпня по 26 листопада становили: рейтинг 0,20% і частка 2,17%. При цьому середній рейтинг каналу становить 0,32%, а частка - 2,12%.

Показники спецвипуску проекту «Легко бути жінкою»:

Творці спецпроекту поставили перед собою дуже складну мету: підняти гострі, проблемні питання, спробувати запропонувати шляхи їх вирішення, водночас не виходячи за рамки розважального формату. Цікаво, що в цей самий час на Бі-бі-сі редактори програм, навпаки, ламають голови над тим, як подати серйозні програми цікавіше, але без інфотейнменту.

Були в проекті не лише крайнощі - зачитування кримінальної хроніки, наприклад, або не зовсім доречні жарти про насильство, - але й цілком позитивні моменти, наприклад, заклики до активності й оптимізму. 53-річній жінці, яка, плачучи, скаржилася, що не може розраховувати на якусь роботу, окрім прибиральниці, Тетяна Гончарова порадила не втрачати надії і розповіла, що колись і сама працювала прибиральницею, «і корона не впала».

Попри велику кількість авторитетних фахівців у студії, зміст програм найчастіше зводився до намагання з'ясувати значення того чи іншого поняття та навести приклади з реального життя. Насамперед відчувався брак чітко вибудуваного сценарію програми, який би дав можливість виділити основні проблеми і запропонувати ключі до їх вирішення - скерувати на сайти, посібники, регіональні центри допомоги. Хаосу додавали несподівані дзвінки глядачів у студію: відволікаючись на відповіді, ведучі й гості ще більше розмивали русло розмови.

Враховуючи щоденне навантаження, режим прямого ефіру й непросту як на розважальний формат тему, спецпроект потребував значної підготовки. Тепер «Легко бути жінкою» має два шляхи: або продовжувати шукати себе у важливих темах, або полегшено зітхнути й повернутися до веселих розмов. Хочеться сподіватися, що досвід, набутий під час цього експерименту, спонукатиме державний канал до нових, досконаліших спроб.

Фото - diffio.com