Призначені мери і розумові химери

19 Листопада 2010
15551
19 Листопада 2010
09:15

Призначені мери і розумові химери

15551
Як навчити журналістів бодай відрізняти місцеве самоврядування від вертикалі виконавчої влади?
Призначені мери і розумові химери

Зрештою, написати диктант із однією орфографічною помилкою може навіть міністр освіти і науки. Небажано, звісно, але буває. Зрештою, розмовляти державною мовою з жахливим акцентом може навіть прем'єр. Теж небажано, але трапляється не тільки в Україні. Ба, плутати прізвища іноземних діячів та назви держав може навіть президент. Он Рейган скільки разів потрапляв у пікантні ситуації з іменами власними, а могутність «імперії зла» підірвав назавжди. Але чи мають право журналісти й редактори не знати абетки політичної теорії - й на основі такого незнання, помноженого на популярні змістовні помилки, остаточно заплутувати в трьох соснах і без того вкрай заплутаний різноманітними телеполітиканами посполитий люд?

 

Просто-таки зразково-показову виставу на зазначену тему щойно влаштували чимало ЗМІ різного ґатунку - від електронних та ефірних до друкованих на брутальному газетному папері. «Янукович призначив Попова мером Києва», «Черновецький більше не мер Києва», «Столиця України має нового мера» - такі й подібні заголовки рясніли цими днями ледь не всюди, куди втрапляло око. І це при тому, що містили вони повну (втім, умотивовану реальними обставинами квазідемократії по-українськи) нісенітницю.

 

Адже мер (міський голова) - це апріорі виборна посада. Або шляхом прямих виборів, або виборів у представницькому органі територіальної громади. Навіть за радянських часів управлінець, функції якого багато в чому збігалися з функціями мера - себто голова міськвиконкому - номінально призначався міською радою, тобто так само номінально (аж до часів пізньої перебудови) представницькою структурою. В тому-то й суть справи, що місцеве самоврядування, представниками якого є муніципалітети (ради) та мери (міські голови), - це зовсім не виконавча державна влада, не складова тієї самої сакраментальної «виконавчої вертикалі». Ані в англосаксонській («острівній»), ані у французькій («континентальній») моделі центральні органи виконавчої влади не можуть керувати структурами місцевого самоврядування. Відмінність у тому, що в англосаксонській моделі взагалі відсутні уповноважені центрального уряду на місцях, які б «опікали» представницькі органи та посадовців, що їх обрали члени територіальної громади (контроль за місцевим самоврядуванням під оглядом відповідності його діяльності загальнонаціональним інтересам здійснюється через цілісну систему законодавства та судову владу); а от у французькій моделі (найгірші риси якої запозичила Україна) на місцях діють виборні органи територіальної громади та органи, що представляють на відповідних рівнях державну владу і здійснюють контрольну функцію (умовно кажучи, префектури). Але ніхто й ніде не зве префектів мерами; ніде, крім України...

 

Ні, звісно, існує ще й російська модель, коли міських голів не обирають, а затверджують на сесії органу місцевого самоврядування, куди кандидатури вносить верховна влада. Нещодавно саме так замість Юрія Лужкова, знятого з посади президентом Медвєдєвим, головним управителем Москви став Сергій Собянін. Такий порядок встановлено з 2006 року, коли москвичів у межах розвитку «суверенної демократії» позбавили права обирати міського голову. І хоча Лужкова, а тепер Собяніна російська преса нерідко зве «мерами», вони схожі на мерів тільки деякими функціями - як іхтіозаври схожі на дельфінів. Адже ці персонажі непідзвітні міській громаді; якщо вона - через своїх виборних представників чи напряму - захоче їх усунути, глава держави може зважити на думку городян, а може її зневажити. У російській мові є точний термін - «градоначальник», який позначає міського керівника безвідносно до його підконтрольності громаді (емоційна ж складова цього терміну радше вказує на непідзвітність та непідконтрольність городянам...). Звісно, можна й у цьому наслідувати російську традицію називати речі не своїми іменами, але невже Леонід Данилович так фатально помилився, публікуючи під своїм прізвищем книгу «Україна - не Росія»?

 

Ба більше: існують, між іншим, такі цікаві міжнародно-правові документи, як Європейська Хартія місцевого самоврядування та Всесвітня Декларація місцевого самоврядування, в яких застережено принципову відмінність органів місцевого самоврядування від представництв центральної влади на місцях та йдеться про захист самоврядування від можливого тиску на нього з боку цієї самої влади. Звісно, Віктор Янукович цих хартій і декларацій не читав і не читатиме (попри зобов'язання України ними керуватися), тому він може собі дозволити заявити на адресу анонімного мера-опозиціонера: «Я йому голову відкручу, якщо він не займатиметься каналізацією, не займатиметься водою, газом» (насправді «відкручувати голову» мають право тільки члени територіальної громади, та і як опозиціонеру займатися газом без того, щоб іти на уклін до Фірташа й Ко?). Але, на відміну від політиків, журналісти, як на мене, повинні знати, про що пишуть і про що говорять, а редактори - що саме випускають у світ.

 

Утім, у цій ситуації тішить те, що переважна більшість українських ЗМІ тим чи іншим способом не повелася на «нового мера». Більше того: чимало мас-медіа пояснило аудиторії різницю між міським головою та главою міської держадміністрації, а дехто навіть проаналізував конституційні підстави указу про призначення Попова. Але все-таки слова про «мера» рясніли цими днями ледь не всюди, куди тільки втрапляло око, затьмарюючи своєю лаконічною дурістю нормальні і виважено-точні заголовки й інформаційні повідомлення.

 

І якби ж то тільки вони!

 

«Віктор Балога призначений міністром МНС» - зустрічали такий набір слів у ЗМІ цими днями?

 

А «екс-міністр МВС Луценко побився з полковником Стогнієм»?

 

Гарантую: зустрічали. І не раз, якщо читаєте не одну газету та/або інтернет-видання. Рівень компетенції авторів та редакторів, які випускають у світ ці словосполучення, ще більш низький, аніж у «мерському» випадку. Адже нема і не може бути ніде у світі «міністрів міністерств», існують тільки міністри своїх урядів, міністри своїх держав (аж до «міністрів королеви»...). Проте ця нісенітниця - «міністр такого-то міністерства» - транслюється українськими ЗМІ вже понад десять років - із того часу, як в силу різних причин було втрачено набутки редактури радянського вишколу, яка, звісно, служила тій системі, допомагала цензурі, але відвертих нісенітниць у світ не пускала.

 

А тут - ціла череда дурниць (адже я взяв тільки два приклади, актуальні для поточного політичного тижня в Україні). Що, знизилася кваліфікація чи зросли лінощі багатьох «багнетів» журналістського корпусу? Очевидно, і це, як то кажуть, «має місце», але мене особисто більш цікавлять підсвідомі настанови тих газетярів, теленовинарів, редакторів, які вважають нормою призначення мера главою держави чи розглядають міністра не як державного урядовця, а як такого собі міністерського «чиновника чиновників». Схоже, що ці настанови ґрунтуються на зовсім не демократичній основі, не на досвіді сучасного світу, а на тих підвалинах, які європейський світ перебув ще у ХІХ столітті (і які яскраво відродилися в добу тоталітарних режимів). А відтак невідомо, що насправді гірше: чи некваліфікованість, яка дозволяє сповіщати публіку, начебто «Янукович призначив Попова мером Києва», чи автократичний спосіб світосприйняття, для кого міністр - не урядовий діяч твоєї країни, а високопоставлений гвинтик у чиновницькій же машинерії...

 

Фото - «Коммерсантъ»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
15551
Читайте також
28.04.2011 17:04
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
6 067
06.04.2011 08:49
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
9 607
16.02.2011 15:25
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
21 529
10.01.2011 15:39
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
32 457
02.01.2011 16:40
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
32 671
19.12.2010 10:00
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
22 975
Коментарі
4
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
RH
4878 дн. тому
2ds: Министр ЧС звучит как Министр Болезней : )
qw
4878 дн. тому
RH, "міністром НС"
ds
4878 дн. тому
автор прав. по-человечески надо писать "руководитель мнс" или "министр по вопросам...". но формально должность звучит именно министр министерства.
RH
4878 дн. тому
«Віктор Балога призначений міністром МНС» - а как по-вашему надо писать правильно?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду