Готуючись до перегляду кулінарного шоу на чолі з Михайлом Михайловичем, я діставав із закапелків пам'яті уривки спогадів про «Вкусно с Борисом Бурдой» та «Смак» із Андрієм Макаревичем. Приміряв на місце кожного з них образ співочого ректора - виходило кумедно. Але вже з перших секунд «Шеф-кухаря країни» зрозумів, що УТ-1 зібралося пожинати врожаї рейтингів не серпом, а комбайном. Видовищна хвиля накрила мене, мов серфінгіста-невдаху, збивши з ніг усі мої уявлення про телевізійні гастрономічні культи. Я не дуже стежив за переформатуванням Першого національного, і перші 5 хвилин шоу сприймав із неприхованим захопленням, починаючи із заставки і закінчуючи монологом ректора. Не дуже збентежила навіть реклама його мережі ресторанів, виведена яскраво-червоним на кухарському ковпачку Михайла Михайловича.

У студійному павільйоні звабливо вихилялися дівчата (студентки Університету культури та мистецтв?): ближче до публіки - танцювальна група, а за довжелезним столом - помічниці шеф-кухаря. Еротична прелюдія відбувалася під супровід одного з магістральних хітів проекту Поплавського «Кропива». На позір здавалося, що ця пісня звучатиме у програмі постійно, але пізніше виявилося, що головною темою програми буде суп з кропиви. Тут я вперше задумався: невже Михайло Михайлович змушений буде оспівувати кожен свій кулінарний шедевр? Ну, гаразд, в арсеналі артиста є ще шлягер «Сало», до речі, лідер переглядів youtube.com за запитом «ukranian music». А як бути з іншими продуктами? Невже доведеться писати пісні про броколі чи телячу вирізку? А може, цю важку справу буде доручено викладацькому складу? Ця неймовірна інтрига вже примушує очікувати наступного випуску програми.

Далі справи пішли трохи нудніше. Ректор з'їздив в одну з торгівельних мереж за продуктами і почав готувати, приправляючи свої дії авторськими монологами. Про них мова окрема: Михайло Михайлович не встидається суржику, і це, безперечно, робить телешоу ближчим до народу. Ще більша інтеграція з народними масами відбувається завдяки жартам (переважно еротичного забарвлення) заслуженого діяча мистецтв. Готуючи свою знамениту зупу, професор батьківським словом наставляв чоловіків «цілувати жінок у всі місця», примушував кожну страву працювати у якості віагри за сумісництвом і лагідно називав гостя програми Павла Зіброва «головним самцем України», з чим останній задоволено погоджувався. А Влада Яму спитав просто в лоб, чи спав той із Могилевською. Окрім жартів на теми міжстатевих стосунків, у запасі ректора було кілька конструкцій, що привернули мою увагу. Наприклад, разів шість ужите як метафора слово «мартен», що мало символізувати важку долю домогосподарки біля плити, а також сеанси аутотренінгу на тему зниження ваги. Михайло Михайлович навіть привселюдно пообіцяв худнути і зняв свої показники на спеціальному пристрої перед розчуленою аудиторією.

До речі, про аудиторію. Бідолашні глядачі, загнані у вольєр, стікаючи слиною спостерігали, як Сам, а потім запрошений аргентинський кухар майстрували свої делікатеси. Режисер програми силував присутніх несамовито волати, виказуючи в такий спосіб своє захоплення. І я чесно не міг зрозуміти: які логічні установки змушують створювати вереск і аплодисменти після слів «чуть-чуть сметани»? Насамкінець ресурси навіть найбільш стійких глядачів вичерпалися, і вони з явним сумом поглядали, як пан Поплавський із Зібровим ласують смаженими грушами та ананасами у вигадливому лікерному соусі.

Десерт і другу страву готував пан Руїс із Аргентини, якого Михайло Михайлович привселюдно розпікав за незнання державної мови, схиляв до україноцентризму та прикидався наївним сільським хлопцем, називаючи дорогий пліснявий сир непридатним до вживання.

Якщо відмовитися від міркувань про специфічний імідж співочого ректора, його манеру подачі як ведучого, жарти нижче пояса та інші складові цього культурного бренду, залишиться ще кілька ремарок. Нове кулінарне шоу здається невиправдано затягнутим: приготування трьох страв, двоє зіркових гостей-дегустаторів і походи супермаркетами - не надто багато начинки на одну годину ефірного часу. З гостями теж можуть виникнути проблеми: Яма, Зібров та решта людей, що крутяться на цій орбіті, - чи вистачить їх на повноцінний сезон? А можливо, там скоро з'явиться хтось із політикуму чи російських зірок? Набридають і дівчата, що мужньо посміхаються в камери та, оточуючи кухонний стіл, виконують суто меблеву функцію. Одній із красунь милостиво дозволили понюхати суп професора, інші так і посміхалися 60 хвилин без зайвих рухів. Щодо мене, то корисно було дізнатися, що при смаженні на вершковому маслі слід додати краплю оливкової олії - тоді воно не підгорає. А ось чи запалає «Шеф-кухар країни» на небосхилі рейтингових програм УТ-1 - побачимо. На нашому телебаченні можливо все, тим більше з таким ректором, який, за його ж словами, можливо, скоро і в космос полетить.