Євген Петренко висловлює свою позицію у відповідь на критичну репліку Сергія Грабовського, спровоковану статтею головного редактора інтернет-видання «Українське Слово» під назвою «Банкрутство розуму і волі».

Не чекав, що моя невеличка замітка «Банкрутство розуму і волі» в інтернет-виданні «Українське Слово» викличе настільки сильну роздратованість пана Сергія Грабовського, що він у своєму матеріалі «Відстоювати позицію "проти всіх" можна без хамства на адресу опонентів - достойників вітчизняної культури», опублікованому на сайті «Детектор медіа», вдасться до вживання таких слів, як «хамство», «плебейське», і прямого пересмикування.

Тому наперед хочу ще раз наголосити, що я в жодному разі не підважував гідності дуже заслужених для української культури людей і не мав такого наміру. На жаль, вони дійсно, наче череда, подібно до того, як колись радянська творча інтелігенція підтримувала КПРС, кинулися підтримувати кандидата у президенти Юлію Тимошенко. І це зовсім не стосується їхньої професійної діяльності.

Проблема не в тому, заслуговує чи не заслуговує вона на таку підтримку. Проблема в тому, що цим відтворюється цілковито радянське ставлення до політики як до чогось особливого і сакрального. Адже політику радянського керівництва можна було тільки підтримувати, або вдавати її підтримку. Тоді як у демократичному світі політики повинні звітувати перед громадянами про свої досягнення. Часто вони отримують негативні чи дискусійні оцінки.

Політики повинні рівнятися на національних авторитетів, а не закликати їх на свою підтримку. А національні авторитети не повинні розмінюватися на підтримку політиків. Навіть здібних.

І в цьому насправді проявилася радянська генеалогія, на жаль, багатьох наших діячів культури і громадського життя, які свій авторитет ставлять на олтар політики. Давайте ставитися до політиків як до професіоналів і оцінювати їхню професійну діяльність.

Тому не треба закривати певні теми, які є складними і болючими для всіх патріотів України, і віддавати їх на відкуп бузинам і табачникам. Не декларації, а зміна реального змісту політики означатиме подолання тоталітарного радянського минулого в кожному з нас. Тоді і з'явиться запит суспільства на інших політиків та іншу якість політики.

Якщо б пан Грабовський уважно прочитав мою замітку, то знайшов би цікавіші теми, ніж надумана ним нібито моя спроба дискредитувати шанованих людей. Але для цього потрібно не переходити на особистості, а дискутувати по змісту написаного. На жаль, зміст якнайменше цікавив мого опонента.

І нарешті, з чого це пан Грабовський взяв, що я виступаю від імені українського націоналізму і до того ж - радикального? Адже «Українське Слово» - не газета «Правда», яка була органом ЦК КПРС. Наше видання є перш за все демократичним і стоїть на позиціях українського націоналізму, причому не лише буржуазного, пане Грабовський! Ми публікуємо і будемо публікувати дискусійні матеріали, розглядаємо проблеми, які часто не мають однозначного вирішення і, відповідно, ставлення до них у суспільстві різне. Але мовчати про них також не можна. І в цьому полягає потреба нашого складного часу - як запорука демократичного розвитку у відповідності з національними інтересами.

Євген Петренко, головний редактор інтернет-видання «Українське Слово»

Ілюстрація - www.dinaburg.eu