День фіналу Дитячого Євробачення розпочався доволі цікаво: мали «садити дерева». Навколо басейну-охолоджувача Палацу спорту купками гуртуються команди дитячого Євробачення. Всі чекають на начальство. Українське, бо євровізійне уже тут. Діти навколо «своїх» ямок бавляться, позують та фоткаються. Рятує не по-осінньому рясне і радісне сонце. Далі відбувається містика: як тільки з'являється  вітчизняний віце-прем'єр з гуманітарних питань пан Васюник сонце протестує і ховається за хмару. Начальство НТКУ невдоволено поглядає на кляте небо. Хмара чхає на них променями і ліниво повзе далі.

Виявляється, до того, як у Києві з»явилася своя «Алея Євробачення» з 19 туй, єдиним таким місцем був сквер в Монтрьо, звідки все і почалося. Кумединка: всі ЗМІ кинулися знімати, як деревце саджає Ані Лорак. І справді, а раптом ніготь зламається, каблук вломиться, грязючка хлюпне? Тоді як на процедуру за участю начальства ніхто не звертав уваги. Зліва від  посмішок пані Лорак - одинока фігурка шведки Мімі Санден. Вона абсолютно точно лопати в руках не тримала. Справа - порпається начальство. Мужньо, з індивідуальною лопатою, на допомогу начальству з Кабінету Міністрів кидається  представник від начальства НТКУ. Потім всі фотографуються із щасливими усмішками. Процедура закінчена, начальство тихо їде. Помічаю раптом, що одну з малесеньких нержавіючих табличок, що височать по-під місцями «висадки», цинічно заклеєно скочем і білим папером: «чьтоб ніхто нє дагадался». Звичайно ж дивлюся, а там - напис «Це дерево росте завдяки Прем'єр-міністрові України Ю.В.Тимошенко».

Пресовий центр став ще більш галасливим, хоча знакових подій до фінального концерту не передбачається. Пірнув в інтернет за цікавинками. У дитячому Євробаченні за всю історію його існування брали участь представники 26 країн. Керує подіями на конкурсі спеціяльний оргкомітет ЄМС. Голову обирають на 2 роки. На додачу до нього: 2 вибраних члени з числа голів делегацій (цього року - Росія та Греція), представник країни-організатора минулорічного конкурсу (Кіпр), конкурсу-2009 (Україна) та конкурсу-2010 (Білорусь). Мене потішило «побажання» від ЄМС щодо одягу та макіяжу маленьких конкурсантів, які не мають виглядати, як дорослі. Хронометраж дитячого виконання може тривати від 2 хвилин 30 секунд до 2 хвилин 45 секунд. На сцені має бути не більше 6 осіб. Цього року офіційного девізу-теми конкурс не має. Начальство НТКУ пропонувало слоган «Людям на радість!» від художниці Марії Примаченко. Не зуміли відстояти свою пропозицію чи професійно запропонувати? Також виколупав дещо, що стосується бюджетів попередніх Євробачень. Україна витратила на «Євробачення-2005» суму, еквівалентну 22 мільйонам євро. Після цього Греція в 2006 році - 5,5 мільйонів. Ніде не читав і не чув, щоб хтось дорікнув за це еллінам. Фінляндія - 14 мільйонів, Сербія - 9,3. Відчуйте різницю! При цьому жодна країна чомусь не використовувала бюджетні кошти.

Непомітно прийшов вечір. Цього разу біля Палацу спорту протікав уже більш потужний людський потічок. Продовжуючи вже наболілу тему «так у кого тут весілля»: за декілька хвилин до початку шоу на сцені з'явився уже знайомий всім «вікінг» і «вгрузив» десятками кіловат в мікрофон щось англійською. Дрібненький вітчизняний чолов'яга переклав для публіки: «Ось тут ви нам не потрібні, а ось тут у нас проблема з глядачами, тому перейдіть ближче до сцени». Закордонна команда на всю катушку продовжувала використовувати той факт, що глядачі в залі не платили за квитки, а, значить, автоматично ставали елементами декорацій.

Музична частина шоу. Вкрай тішить умова конкурсу співати пісні рідною мовою. Фонограми закордонні і наша - практично однієї якості, тільки творчі рішення та «прибамбаси» були різними. Цього року енергійний, але прямолінійний європоп однозначно користувався більшими симпатіями глядачів, ніж цікаві національні або стилістичні звукові вирішення. Саме тому мій прогноз щодо перемоги білоруського „Валшєбнага кроліка" від Юри Демідовіча та його хору виявився неточним. Жалкую, що продюсерам чи менеджерам не прийшла в голову ідея запросити для спільного виконання або запису „Рамштайн" - от була би бомба! Нідерландцю  Ральфу Макенбаху у своєму «внутрішньому» рейтингу я віддавав друге місце: мене не переконали трохи порожні, наче застиглі очі виконавця. Але вкрай вдалим і в'їдливим виявився його приспів. Взагалі конкурс відрізнявся активним „о-о-о-о-о-о-о" - і від шведки Міммі Санден, і від росіянки Єкатєріни Рябової, і від сербської команди „Нішта Лічно". Всі дітки продемонстрували точність і професійність виконання. Відвертих „півнів" не припустився ніхто. Мені запам'яталося м'яке грузинське багатоголосне вирішення пісні „Синя птаха" від гурту „Принцеси". Всі продюсери, саунд-продюсери та звукорежисери, які періодично проходили повз, помітили виконання маленької бельгійки Лаури. Її мелодійний «йодль» навіть увійшов до відеопредставлення. Зазначу лишень, що напередодні виграшні і доволі важкі фрагментики з «особливою манерою співу з використанням грудних і фальцетних регістрів» виглядали потужнішими і чистішими. Але фінал є фінал. Відчутно «підсів» голос навіть у досвідченої пані Лорак. Потужно виступила вірменська «футбольна команда» Лаури Айрапетян. Цікаво проспівав дует з Мальти, кумедні «тростинка» та «кулька» «Франческа & Міакела». Намагалися переконати аудиторію румунка Іоана Бьянка Анута з танцюристками. По-дитячому, з зовсім непомітним макіяжем, страждали від любові і стріляли очима в камери Рафаела Коста з Кіпру та Сара Маркоска з Македонії.

Коротко про світло та візуалізацію. Професіонали помітили відчутну різницю між світловою атмосферою репетицій і власне фінального концерту: картинка явно стала сірішою.На мою думку, це пов'язано з тим, що пусті місця та порожнини в залі заповнили люди. Стало значно менше віддзеркалень - і картинка стала менш яскравою, фактично блідою. Незрозумілою була й ситуація зі світловим вирішенням виступу колективу «Ризома». Таке враження, що світловики просто припинили роботу. Як результат - цілковита відстуність світлових акцентів на важливих моментах виступів акробатів та вручення головного призу в напівтемряві. Єдине безперечне досягнення - відеопредставлення учасників у своєрідному пластиліново-електронному виконанні пана Степана Коваля. Ці живі, теплі, яскраві і, головне, наші картинки ще більше підкреслили разючу різницю із аскетичною закордонною чорно-білою сценографією.

Декілька слів про програму шоу. По-перше, здивувала відсутність виступу маленької Вікторії Петрик, адже вона, як і «тьотя Лорак», виборола на минулому Євробаченні 2 місце. Чесно виборола. Я зустрів маленьку, але дружню команду Петриків, яка, сумно посміхаючись, розповіла, що взагалі не була включена в українську делегацію. Їх навіть не забезпечили житлом, вони добираються з передмістя Києва своїм ходом, їх чомусь не пускають до цьогорічних конкурсантів... Але повернімося до концерту. В основі концепції шоу - фантастична тема подорожі у музичній скринці. Артисти проходять всередині агрегату і «знаходять чарівну квітку, символ дитячого Єврбачення». Так написано в офіційній програмі. Велика кількість дітей на сцені завжди викликає теплу ностальгію. Пані Лорак запропонувала, як уже було відмічено іноземною пресою, пісні англійською мовою від грецьких авторів з численним чоловічим балетом та кумедним маленьким балетиком десь поруч, збоку сцени. Було голосно. А потім в абсолютній тиші (глядачі просто завмерли і відверто боялися навіть дихнути)  пройшов фантастичний акробатичний етюд маленьких артистів пластичного театру «Ризома» під керуванням знаного майстра Анатолія Залевського. Ця ефектна композиція підготувала появу на сцені головного призу київського дитячого Євробачення - «Дерева життя». 35-ти сантиметрова скульптура вагою півтора кілограми увінчала собою символічний вогонь з маленьких тіл і... залишилася на подіумі під час голосування - чекати на власника. Зал і, я думаю, багато хто в Європі вибухнув оплесками. Як не був схожий цей інтелігентний фаховий надсучасний український фінал шоу на багаточисленну, але чесно і старанно  відпрацьовану дітками, «чєчьотку» з «матрьошкамі» на його початку! Діти зовсім не винні, просто в країні у нас живуть різні дяді і тьоті. Талановиті і не дуже.

До найболючішого - до телепоказу. Страшенно злий я йшов на заключну прес-конференцію. Думав, зустрінуся там з євротеленачальниками і запитаю про зрозуміле практично всім: скільки ще років пан Свен Стоянович буде показувати телеглядачам «однакове» Євробачення?! Такий собі набір «телебарбі», відштампований китайськими (чи ні, шведськими) виробниками. Невже телевізійники Європи цього не бачать? Невже в десятках телекомпаній старого континенту не має інших режисерів? Звичайно, є! Євробачення тільки виграє від того, що показувати фінали будуть різні телевізійні команди і по-різному.

Я вже не раз писав про те, що показ може «вбити» музичний номер. Цього року відбулося абсолютно те саме, що і у попередні роки: кількість задуманих, спеціально поставлених командами з різних країн і... «не помічених» телевізійниками деталей вражають. Росія - не показано як слід парту з кумедними мерехтливими вогниками, яка ніби сама рухалася по сцені. Вірменія - «не помічено» чудовий акцент з футбольними м'ячами, що вибивалися в зал (пісня, нагадаю, була  про футбол і „Барселону") та акробатичний етюд з мікрофоном. Румунія - для кого були зроблені фотодвійники учасниць групи, для кого танцівниця ефектним рухом голови скидала капелюшок і «вибухала» пасмами волосся на авансцені в кінці номеру? Грузія - навіщо фігурку синього птаху дівчатка обсипали сріблястим снігом? Нідерланди - для кого хлопці танцювали брейк-данс на сцені? Бельгія - навіщо діти вибудовували різні фігури на сцені? Мальта - навіщо команда роздала дітям в фан-зоні кумедні долоньки і акцентовано хлопала в свої долоні на сцені? Переляк телевізійників на білоруських «кроликах» - це взагалі окрема тема! Не дуже «телепофартило» навіть ефектному виносу Ані Лорак на руках танцюристів, а про маленьких танцюристів на цьому виступі телевізійники практично «забули». Українська творча команда про телепоказ виступу з піснею «Три тополі, три сурми» нашого Андроніка Алексаняна спокійно і без ідіоматичних виразів говорити не може: «вікінгам» було надано повне розкадрування із зазначенням кожної «їхньої» камери, але нічого не було враховано! Практично всі акценти старанно вибудованої хореографічної історії, пов'язаної з пусканням водою віночків і подальшим розвитком внутрішньої течії композиції, не показані. В закордонних джерелах я знайшов інформацію про те, що Свена Стояновича з командою запросив особисто пан Ткаченко. Для тих, хто не знає: це той, кого Василь Ілащук призначив «порулити» цього року дитячим Євробаченням. Що ж, «уклін їм у пояс» від усіх професійних телевізійників України, дітей, мам, татусів...

Олександр Зирін, український незалежний телевізійний оглядач    

Фото - sichkarnya.org.ua