То все ж таки пацієнт скоріше мертвий чи живий?
12 жовтня в ефірі телеканалу ICTV відбулася прем’єра телепроекту «Кому належить Україна?». Нагадаємо, що раніше, на презентації проекту, його метою творці назвали «створити загальну картину того, що є по кожній галузі промисловості»: ключові люди, ключові підприємства, історія виникнення поточної ситуації. Говорилося, що програма не ставить на меті «олігархознавство», а призначена створити враження того, що «життя в Україні вирує не лише у Верховній Раді». Проект є спільним із газетою «КоммерсантЪ» і виходить у телевізійній та друкованій версіях. Під час презентації було наголошено на диференціації за аудиторією: на відміну від газетної версії, розрахованої на рівень представників великого та середнього бізнесу, телевізійний варіант готувався для глядача, що не є спеціалістом в економіці. Варто також згадати озвучені під час презентації гарантії щодо відсутності замовних матеріалів (а як же без таких гарантій у подібному проекті?). Якщо коротко, їх було наведено дві: «інформація такого роду не буває замовною» та «фактор репутації» («ці люди є брендом – вони "джинсу" не видають»).
Коли цей відгук уже готувався до публікації, прийшла новина про те, що подальший вихід телеверсії «Кому належить Україна?» відкладається на час позачергових виборів. За офіційною інформацією, причиною такого кроку є можливість використання інформації «недобросовісним чином як інструменту політичної боротьби». За неофіційною – неузгодженість проекту із власником каналу, який начебто запідозрив, що програма є замовною. Хоч як там було, але зараз «Кому належить Україна?» продовжується лише у вигляді публікацій у газеті «КоммерсантЪ», і чи повернеться телеверсія – покаже час. А його, з урахуванням традицій українського політичного життя, може виявитися навіть більше, аніж очікувалось. Якщо, звичайно, причиною призупинення проекту справді є саме позачергові вибори.
Але повернемося безпосередньо до того, що 12 жовтня було представлене глядачам.
«Вона особисто привела свою людину до керівного кабінету. Він дозволив не віддавати печатку. Протистояння перших осіб держави, двовладдя у Фонді держмайна України, один із найгучніших скандалів 2008 року – все це лише за один завод, гігант української хімії», - говорив голос оповідача під відеоряд із архівних кадрів політичної хроніки поряд із індустріальними пейзажами (цього самого заводу?). Це – анонс програми, запущений безпосередньо перед основною заставкою, аналог «ліду» в друкованих публікаціях. І видається він… м’яко кажучи, не дуже вдалим.
Адже для чого взагалі робляться анонси?
1. У загальних штрихах повідомити про зміст відповідного продукту.
2. Зацікавити глядача, змусити його дивитися далі.
Саме другий варіант ми і спостерігали у першому випуску проекту «Кому належить Україна?». Адже тема «протистояння перших осіб держави» і т.д. у самій програмі була розкрита не повніше, ніж у анонсі, та й загалом політична тематика виглядала відверто вторинною у порівнянні з економічною (що цілком закономірно).
Згадаймо, скільки політики зараз ллється з телеекранів навіть у відносно стабільні часи (не кажучи вже про нинішню карусель із черговими позачерговими виборами). І яке враження складеться у глядача від вищенаведеного пасажу з анонсу? Особливо у глядача, який не вникав у особливості формату і оригінальних задумів творців програми. Чи захочеться йому в черговий раз дивитися про те, як посварилися президент із прем’єром?
Однак, звісно, анонс – не головне. Головне в іншому: чи вдалося творцям проекту досягти своєї мети? Чи змогли вони розповісти про те, «кому належить Україна», не вдаючись в «олігархознавство» та специфічні деталі, зрозумілі лише економістам?
Програма розпочалась коротким історичним екскурсом: зародження і розвиток хімпрому у радянські часи, наслідки розпаду Союзу для галузі, загальні моменти виникнення поточної ситуації. Глядач дізнається, що основна специфіка нашої хімічної промисловості – орієнтованість на сільське господарство; основна залежність підприємств – від сировини і газу, з чим, на відміну від років незалежності, не було жодних проблем за часів СРСР; що пострадянський занепад сільського господарства привів до занепаду у хімічній галузі, і підприємства почали переходити у приватні руки.
Далі було запропоновано спочатку загальний огляд поточної ситуації (формату «основні гравці ринку і підприємства, що їм належать»), потім – детальну розповідь про кожну групу підприємств, за належністю. Розповідь супроводжувалась коментарями експертів, синхронами подекуди топ-менеджерів, а подекуди – і самих власників. Після цього – знов загальний огляд, але вже з позиції «від чого технічно залежить український хімпром і, відповідно, які його перспективи». Далі знов зайшлося про власників – цього разу розбирали їх політичні симпатії і зв’язки з основними українськими політичними партіями. Завершилась програма коротким підсумком.
Мова розповіді не була переобтяжена термінами, пояснення чіткі і зрозумілі, прив’язані до звичних пересічному громадянину категорій. Тому в цілому можна констатувати, що завданя виконане. Однак без ложки дьогтю і тут не обійшлося. А може, навіть, і цілого барильця...
Не зовсім вдалим видалось розділення огляду перспектив галузі та загального підсумку – хоча особливого дискомфорту сприйняття це не викликає (викликає інше, але про це – далі). Темп мовлення за кадром був трохи зашвидким. Хоча загалом це не заважає загальному сприйняттю змісту – таку кількість досить специфічної інформації все ж можна було б подавати її трохи повільніше. Але це дрібниці. Є дещо, що, як на мене, видається взагалі неприпустимим.
Про всіх гравців ринку у програмі говорилося однаково: стримано, нейтрально, якщо не у повній відповідності, то дуже близько до принципу неупередженості. Та був один виняток - група «Приват».
По-перше, логотип «Привату» єдиний з-проміж логотипів інших згаданих у програмі структур показано у відеоряді під час розповіді про те, як після розвалу СРСР підприємства почали переходити у приватні руки. А тепер, враховуючи подібність звучань, згадаємо, які у народній свідомості відклалися враження від періоду, про який іде мова у розповіді – першої половини 90-х років минулого століття. «Первинне накопичення капіталу», бандитські часи… То чи коректно буде пов’язувати з тією епохою одну конкретну структуру – хоча б так непрямо? Адже ICTV може скільки завгодно тішити себе та оточуючих розповідями про «соціально активних і небайдужих молодих людей» як цільову аудиторію каналу – але гіпотетична цільова аудиторія і практично існуюча сукупність глядачів завжди відрізняються, інколи – досить суттєво. І напевне є серед них такі, котрі, не затрудняючи себе тим, щоб розібратися, зроблять для себе замітку «О, оце саме оці у дев’яностих все і розтягали!». Хіба так має відбуватися обіцяне інформування? Чи програма робиться за принципом «лише для цільової аудиторії, вона і так розбереться, а всі інші нас не цікавлять»? А може, справа у іншому?
Саме до останньої думки відверто схилила розповідь про групу «Приват» у рамках детального огляду основних гравців у галузі хімічної промисловості. Те, що ця розповідь була найкоротшою з усіх, до того ж не містила жодного синхрону, можна зрозуміти, згадавши розповіді творців проекту про труднощі на зйомках, а також те, що і власники, і топ-менеджмент підприємств групи «Приват» ніколи не були помічені у зайвій публічності, та й відносини між власником ICTV та «Приватом» мають складну історію. Хоча в усякому разі не завадив би хоча б коментар стороннього експерта… Але коментарів не було. Замість нього нам запропонували формулювання: «Група "Приват" не спеціалізується на хімічній промисловості, але завжди не проти прибрати до рук те, що погано лежить». З телеекрану, до того ж за відсутності подібних формулювань стосовно інших суб’єктів, наведений пасаж виглядав якщо не кеннінгом банального «вкрасти», то принаймні натяком на те, що «справа нечиста».
А короткий підсумок у фіналі програми взагалі залишив в душі відчуття непорозуміння, або, як то зараз модно казати, когнітивного дисонансу. З одного боку, раніше у огляді перспектив ми почули таке:
1. Український хімпром залежить від газу, тому постачальнику варто лише «перекрити кран» або підняти ціни (а вони вже ростуть), щоб поставити підприємства галузі на коліна.
2. Державної підтримки заводи не мають.
3. З огляду на вищесказане перспективи у підприємств дві: або продатися росіянам (в економічному сенсі, зрозуміло), або працювати на збиток собі (що врешті-решт призведе зрозуміло до чого).
Песимістична картина, чи не так? Але буквально за декілька хвилин у підсумку нам повідомляють, що загальний обсяг виробництва українського хімпрому – аж 10 мільярдів доларів, ціни на міндобрива у світі ростуть, власники готуються до вирішальної битви за Одеський припортовий завод, і взагалі галузь цвіте і пахне. Тобто майже діаметрально протилежні речі.
Так все ж таки: пацієнт скоріше мертвий, аніж живий, чи навпаки? Може, я, не будучи економістом, чогось не розумію, але ж програма робилася саме для широкої аудиторії неспеціалістів, про що неодноразово наголошувалося на презентації проекту. То що має думати така аудиторія? Звісно, позитив – справа важлива, і я вірю, що не все так погано у вітчизняному хімпромі – але ж не треба в жертву позитиву приносити послідовність викладення!
Звичайно, розглянута програма – лише один (і, дуже ймовірно, перший і останній) випуск із одинадцяти, запланованих ICTV. Однак деякі висновки, хоча й не остаточні, можна зробити вже зараз. І на жаль, не всі вони приємні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
12
Горковенко
5876 дн. тому
P.S. Я не ображаюсь на критику... Це дуже корисна штука!
Горковенко
5876 дн. тому
У мене також склалося враження що я штатив носив, а в знак вдячності дозволили начитати текс:). А титри так швидко пролетіли що в мене очі мало з орбіт не повилазили:) Крім того я не знаю чому Соколова, при всій великій повазі до неї, уникнула відповіді на пряме питання Телекритики - хто працював над проектом. Я не маю наміру це з"ясовувати. Це деталі. Але попри те що я автор-тіпа-інкогніто - ніхто не знімав з мене відповідальності за те що зроблено ніби-то не так і не з того боку.
горковенку
5876 дн. тому
Прошу не ображатись. Я навпаки, дуже позитивно ставлюсь до Вашого каналу. Але не знав, що Ви мали відношення до цього проекту. Я просто виклав свою думку як споживач інформації. от і все.
звичайно критикувати легше. не сперечаюсь.
Але це те місце, де ми можемо цим (критикою) займатись
Горковенко
5876 дн. тому
Я не з тих хто погано реагує на критику. Завжди можна краще. Завжди знайдеться дуже багато людей, які будуть вважати що можна було б зайти з іншої сторони, показати по-іншому і взагалі я зробив би краще. Це нормальне явище. Навіть на сонце кожен дивиться по різному тому для кожного воно різне. Але мені неподобається коли шукають "ПРИВАТ" там де його немає. Мені також неподобається коли думку про програму, якої не бачили, формують по газеті від якої я особисто жодної допомоги не отримав. Наприклад, від Комерсанта ми так і не дочекалися якоїсь системної, зрозумілої аналіти. У мене таке враження, - в якому я, чомусь, впевнений на 100%, - що вони цим проектом взагалі не займалися. І ще, критикувати завжди легше аніж створити...Ми спробували. Нехай спробують інші: ті, хто все про всіх знає...
горковенку
5876 дн. тому
Жаль, не довелось бачити телеверсії. Лише чув відгуки колег (щиро зізнаюсь. більше несхвальні). Але те, що я прочитав у комерсанті викликало подив. Навіть поспівчував телевізійникам.
Виникло питання, як же цю писанину показати. Таке враження, що посадили студента і дали завдання скомпілювати, все що вже було написано до цього часу.
Я вважаю. що формат цієї програми мав би бути іншим. зайшли не з того боку хлопці. Та й при тому в партнери взяли газету. читати яку просто не можливо. Так пишуть в якихось аналітичних записках страшно "розумні" эксперти, а не журналісти. Друзям з комерсанту раджу читати хоча б їх старших колег з росії. Вони теж ділову інформацію подають, але "жувати" її легше.
Горковенко
5876 дн. тому
Я не розумію, до чого тут Комерсант! Спільність проекту лише в тому, що він виходить синхронно. Але зміст різний. Не було жодного погодженя ні під час підготовки фільму ні після. Лише кілька разів ми разом з Комерсантом писали інтерв"ю (Тігіпко і Тімонькін). Текс не погоджкувався. Погоджувалися лише теми які мають мають вийти в ефір і з"явитися в газеті одночасно. Крім того у Комерсанта "суха інформація".
Щодо закиду, що "нічого нового" не прозвучало. Я можу погодитися. Але ніхто не претендував на суперновизну. Хоча, коли я пропонував злощасну тему "хімпром" Соколова запитала: "А у нас він є?". І таке питання виникає у більшості людей. Виявляється є! Завдання було показати що він собою являє. Найкраще це було показати через обличчя. Ми усвідомлювали що не всіх зможемо записати. Наприклад, Янковський останнім часом дуже рідко роздає інтерв"ю. А прес-служба "Сєвеєродонецького АЗОТУ" робила все аби я не поспілкувався з Алексом Ровтом. Навіть заборонила знімати прес-конференцію де поряд з Ровтом сидять регіонали Єфремов, Тихонов та бютівський міністр Новицький. Це дуже показаво. Одне справа говорити про якісь з"язки - інша справа це показати. Можливо це показуєтьяс кожен день, тоді дійсно проект зайвий...
Ъ - выпердосы
5876 дн. тому
http://www.turboatom.com.ua/news_article_149_207.htm
Петр Степанович
5876 дн. тому
Вот читаю и удивляюсь. газета Комерсант (Украина) это бумага испачканная в ложь. но есть люди, которые этого не понимают, и ведутся на понты.
Жаль что уважаемый телеканал вообще затеял эту бадягу с рупором Газпрома. уважающие себя люди этот ежедневный рулончик брезгуют даже в руки брать. Поэтому его реальный тираж, может для кого-то будет новость, не заявленные 15 тысяч, а всего лишь 3. Плюс по отчетам союзпечати, возврат этого мусора, 50%.
Нецільова аудиторія
5876 дн. тому
Автору, напевно, не варто було б розписуватися за усіх представників цільової чи нецільової аудиторії. особисто я не так часто дивлюсь телевізор взагалі, а тим паче, ICTV зокрема. Але після програми для себе особисто зробив бодай якісь відкриття. Тому що те, що у нас є кілька людей(типу: Пінчук, Коломойський, Фірташ. Ахметов...), які володіють практично усім - реально знає вся Україна - незалежно від того «соціально активні і небайдужі молоді" чи соціально пасивін старі люди її населяють. Але мені було цікаво подивитися і почути про тих, хто дерибанить у зв*язці з вище названими, або, принаймні, чиїми семе руками чиниться дерибан... Тому, Соколовій - респект. шкода лишень, якщо це справді була перша і остання(!) програма. Або, якщо, наприклад, те, що вийде(якщо вийде) згодом, буде в силу от таких ось звинувачень менш, якщо й не гострим, то, принаймні, інформативним. А от щодо статті автора, то аналогічні звинувачення у її замовному характері можна пред*явити, напевно, і йому. оскільки особливих аргументів, щодо замовності рпоекту я у статті не побачив. А якщо стаття - не замовна, то навіщо повітря рухати?
5876 дн. тому
Молодець П. що закрив. Менше бруду і вже спасибі. Бо вже плюси своїм тенденційним ТСН задрали. Куплене ще й криваве
Телепузик
5876 дн. тому
ICTV прийняв вірне рішення, закривши цей проект. Привід звичайно натянутий (вибори), але краще раніше, ніж пізніше. А те, що ця передачка більш не вийде на каналі, свідчить і те, що газета Комесрант, незважаючи на невихід телепроекту, сьогодні все ж опублікувала чергий опус про те, кому належить будівельна галузь. Не пропадати ж писанині, а так хоч шпальту прикрили. Хоча насправді ніяких новин там нема. Хто цікавився цими темами і так в курсі, кому що належить, а хто не цікавився, тому воно й не треба. Загалом, вийшло щось на кшталт реферату на другому курсі.
Оксана Соколова чомусь не передбачила цього.
Але молодець, що виправилась.
Тим паче, що в партнери вона собі обрала, ще тих шарамижників)))
Чого вартий дописувач Комесранту Гавриш. він же без сорому може написати таке, що потім довго не відмиєшся)))
Навіщо ж солідному каналу так маратись?
Горковенко
5876 дн. тому
Як автор, або ж той, хто швидше аніж потрібно читав текст, не зовсім зрозумів що автор статті мав на увазі під "бочкою дьохтю". З наведоного виходить лише ложка та й та сумнівна. Я, як автор, не пам"ятаю щоб у мене була думка "зашити" групу ПРИВАТ у фразу "ПРИВАТні руки". Автор чомусь наводить паралель між ПРИВАТом і "приватними руками", до яких хімпром ніби-то потрапив у 90-тих роках. Але в тексті, чітко було сказано що процес зміни форми власності масово почався на початку 2000-го. Я, так розумію, автор статті, пропустив цей момент через те що фільми був начитаний швидше аніж він здатен запам"ятати. Не потірбно перекручувати і дописувати те чого я не писав і не говорив! Щодо короткого абзацу про близьку до "Телекритики" групу "Приват", то тут є два пояснення. Перше, ви самі навели цитату в якій було сказно, що хімія для приватівців непрофільний актив; тим не менше ПРИВАТ контролює п"яте по потужності виробника міндобрив "ДніпроАзоту". Друге, час від часу Коломойський не приховував що хотів би позмагатися за Одеський припортовий завод; для цього навіть була ідея створити консорціум, наприклад, з Янковським та Ровтом. Все це є в інтерв"ю Коломойського Українській правді. З огляду на ці два моменти я не мав права оминути увагою таку шановану, потужну і дуже втяємничену групу ПРИВАТ. А чому так мало - пояснення просте. На "ДніпроАзоті" не роздумуючи сказали що інтероев"ю том-менеджмент підприємства давати не буде і поросили більше не турбувати. З огляду на це я й так був максимально лаконічний. Останній момент! Мені не зовсім зрозуміло що мав на меті автор цитуючи фразу що Коломойський прибирає все що погано лежить. Автор не навів якихось фактів які б свідчили про протилежне. Тим більше медіа-активи для Коломойського також є непрофільними:)
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
