Дві вікопомні події сталися минулого тижня у телевізійному житті сусідньої (а для декого – ще і братньої) Росії: 56-ліття В.В. Путіна та 15-ліття НТВ. Думаю, постійні читачі «Детектор медіа» анітрохи не здивуються, що ці дві події названі саме в такому порядку; для інших же варто нагадати, що сучасне російське телебачення – це телебачення «доби Путіна», і зрозуміти навіть якісь дрібниці з того, що відбувається на тому ж НТВ, без урахування «чинника Путіна» (бодай сам Володимир Володимирович особисто про ті дрібниці ані сном, ані духом не відає) просто неможливо.

 

Ясна річ, що на дачу до іменинника (власне, Ново-Огарьово – це не зовсім дача, це заміська резиденція спершу радянського, а потім російських президентів, але В.В. її якось непомітно «прихопив», ідучи з посади, щоб було ясно, хто в Росії господар) «випадково» приїхала купа кореспондентів, і всі телеканали держави показали, хто повніший, хто коротший, сюжети про «найоригінальніший подарунок». І ці сюжети стали справжнім хітом російського телебачення напередодні вікенду.

 

І справді: хіба що параноїдальний зоофоб щось матиме проти двомісячного тигреняти, яке зручно вмостилося у великому кошику в одній із кімнат путінської резиденції. А хіба не викликатиме симпатій сам прем‘єр, коли ніжно гладитиме цю маленьку тигрицю, подаровану, виявляється, йому на день народження неназваним другом чи то благодійником? Хіба людина, що так любить маленьку тваринку, не є найлюдянішою на світі? Ну, принаймні, друга на світі, після моєї бабусі чи дідуся...

 

Та ще й ім‘я яке славне хоче В.В. дати тигреняткові – чи то «Мілашка», чи то «Машенька»...

 

Щоправда, на деяких телеканалах недогледіли: в ефір прорвалися вельми цікаві деталі синхрохів розмов журналістів із прем‘єром Росії. Скажімо, розповідає В.В.: поки що він триматиме «дівчинку» у себе, а потім віддасть до зоопарку, бо «вона повинна жити за нормальних умов». А журналістка якась візьми й запитай голову уряду: а чи буде він її навідувати у цьому зоопарку. І миттєва відповідь: «Обов‘язково. Разом із вами».

 

Цікаво, що це: своєрідний чекістський гумор, банальна невихованість чи репліка, заздалегідь розрахована на широкі верстви російської публіки (що страх як не любить «надто розумний», та ще й тих, які «одягли окуляри»)?

 

Ну, а на запитання стосовно того, що робитиме В.В., якщо йому раптом подарують слона, пролунало щось на кшталт – мовляв, слони – це не наші тварини, а тигри – це ісконно російська худобина, бо ж уссурійські (чом би не додати: до «Червоної книги» занесені, на грані вимирання?). Та й злукавив прем‘єр Путін щодо закордонних чотириногих, бо тільки коней йому вже подаровано близько десятка (з них половина – арабської породи, від короля Йорданії та президента Пакистану), а ще ж Коні є серед подарунків минулих років, себто улюблений лабрадор (точніше, лабрадорка) російського лідера. І не лише його самого, а й ЗМІ сусідньої держави, що дружно розповідають про участь Коні у міжнародних зустрічах, що відбуваються у заміських резиденціях В.В. Путіна, особливо в Сочі. Від імені Коні написана книга під назвою Connie´s Stories («Історії Коні»), собацюра є персонажем коміксу «Коні і її хазяїн» у журналі «Огонёк» – тому самому, всерйоз і надовго очищеному від розтлінного духу ліберастичної «перебудови»...

 

Звісно, це, мабуть, не більше, ніж випадковий збіг обставин, але коли на грудневих виборах 2005 року до Держдуми подружжя Путіних рано-рано з‘явилося на виборчій дільниці і пані Людмила розповіла на телекамери, що вони не спали всю ніч, до ж Коні якраз привела восьмеро цуценят, і цей сюжет цілий виборчий день крутили всі телеканали, - так от, саме на цих виборах опозиція зазнала катастрофічної поразки, а «Єдина Росія» стала повним господарем нижньої палати парламенту. З іншого боку, справді – як можна не підтримати своїми голосами найлюдянішу на світі людину, що так вигідно відрізняється від різних там ліберастів?

 

Але В.В.Путін не тільки найлюдяніший, а й найдемократичніший політичний діяч нашого часу. Хто б ще приїхав особисто у телецентр «Останкіно», щоб привітати телеканал НТВ з 15-річчям? Хто б іще обійшов (ясна річ, у супроводі телекамер) студії каналу, милостиво побесідував із рядовими журналістами, а потім (уже без камер, але не менш демократично) пішов пити чай із «метрами» нинішнього російського телебачення?

 

І не просто привітати з ювілеєм приїхав В.В., а подискутувати на тему змін на російському телеекрані. От доповідає йому гендиректор НТВ Володимир Кулістиков, що головне досягнення телебачення країни за останні роки – це те, що воно «злізло з американської голки», а прем‘єр Путін його акуратно так підправляє: «Частково». Іншими словами, роботи ще багато, товариші бійці ідеологічного фронту. Кулістиков доповідає далі: «У нас основні програми – російські: російського виробництва, про російські теми, тому що, якщо взяти той самий 15-річний період, взяти наше кіно, наприклад, там було абсолютне засилля американців. А тепер у американців велика проблема прилаштувати щось на нашому телеринку. Тому що ми уже виховали глядача, у якого імунітет до цього, йому не цікаво», - наголошує гендиректор. А В.В. йому, осаджуючи на поворотах: «Ви вважаєте, що це ваша заслуга? А може, просто глядачеві збридло все це дивитися».

 

І справді: якому це істинному арійцю... пробачте, росіянину, може хоч якось подобатися продукція Голівуду чи шоу Опри Вінфрі? Як можна не боротися із засиллям Заходу у щиро православній російській культурі? І, нарешті, чи може мати російське телебачення іншу головну задачу, окрім як правильно виховувати глядача (не тільки російського, а й із «близького зарубіжжя» – це наче спеціально для тієї вітчизняної навколо телевізійної публіки сказано, яка досі всім розповідає, що головна мета російського телевиробника – це гроші, й нічого, крім грошей)?

 

Проте зараз – не часи Третього Рейху; сьогодні, за словами Кулістикова, НТВ обов‘язково дає глядачеві альтернативу (очевидно, між правильним і дуже правильним...), свободу вибору. «Сподіваюсь, в такому напрямі ми і будемо рухатися далі», - підбив підсумки В.В., і тепер думай, що він мав на увазі: повне викорінення американців чи реалізацію свободи вибору?

 

А ще російський лідер похвалив... колишнє НТВ, оте, яке при ньому і з його санкції (чи навіть за його командою) було розігнане 2001 року. Мовляв, вам від самого початку, з перших днів удавалося подавати інформацію дуже добре – «оперативно і талановито», і ви зовсім не випадково одразу ввійшли у число лідерів телепростору. Тут мала би бути німа сцена у виконанні славетних телеляльок, але хто сьогодні її поставить і дасть в ефір?

 

А ще В.В. дав цінні вказівки – мовляв, з одного боку, треба поменше працівників в одному приміщенні садовити, це знижує їхню працездатність, а глядачів, з іншого боку, привчати до цифрового телебачення і переводити на нього, - і ще щось такого ж ґатунку. А потім, як уже було сказано, пішов пити чай – разом із керівниками НТВ та інших телеканалів. Одне слово, цілі визначені, пріоритети розставлені, за роботу, товариші!

 

...Переконаний, що в Україні чимало державних мужів і дам хотіли б мати телебачення, так само «правильно» організоване, як у сусідів. На наше щастя (а чи то на лихо – це кожен вирішує для себе), ця публіка не здатна навіть хвости бджолам закрутити чи пару акордів на гітарі взяти, щоб це виглядало більш-менш переконливо і телегенічно. Отож виглядає на те, що за цих обставин на нашому – незалежному від нас – телеекрані й далі триватиме битва між тими, кому скомандував: «Фас!» господар лабрадора Коні і тими, для кого тільки й світу у віконці, що Голівуд та його круті бабки.