Є і фольк, є і м’юзик...
Програму «Фольк music» на Першому каналі треба зберегти, «оживити» і врятувати від опопсіння.
В аудіовізуальному просторі України з’явилася телевізійна програма, присвячена українській музиці. «Тю, та це хіба зараз новина?!» – одразу схаменуться скептики. «Та звісно ж!» – відповів їм я.
Адже музика в ефірі Першого національного зазвучала – ще раз напишу це великими літерами – УКРАЇНСЬКА і НАРОДНА. Творча команда НТКУ зробила те, що до того з’являлося лише подекуди. Українські народні пісні й раніше по-різному співали з телеекранів. Найстрашніше, коли це відбувалося посеред «попсячої тусні» – випихали на сцену такий собі «обов’язковий національний колорит» залежно від кількості і стадії випитого або часу корпоративчику: «ведмедів із циганами» або «щоби про сало». Зрозуміло, що до народного це має таке саме відношення, як гульня у стилі бабкіних, кадишевих і компанії.
Мені здається, що команда музично-розважального проекту «Фольк music» це розуміє. Принаймні, поки що ця дуже тонка і важлива межа між костюмованою клоунадою і справжнім дотримується. Дотримується в цікавому й унікальному телевізійному форматі: телеглядачам пропонують переглянути, відчути та вподобати одну народну пісню в різному розумінні, прочитанні та виконанні. Народні співочі колективи з усіх усюд України (зашарілі від хвилювання наші добрі бабусі та дідусі), а поруч із ними – професійні вітчизняні виконавці (впевнені в собі, різкі, готові вміло вхопити публіку за горлянку). «Домашні» обробки і спроби сучасного звукового продюсування. Власне, ця ідея поєднання глибин народної творчості та звіртуалізованого сьогодення закладена уже і в назві, і навіть у графічній спробі написання назви самої програми.
Звичайно, ця ідея потребує професійної кристалізації – дизайну, телевізійного виконання, належного звуку. Потрібно чіткіше визначитися з «роллю» ведучої цієї програми пані Оксани Пекун. Надто впадає в око справжня візуальна «катастрофа» з велетенською кількістю титрової інформації про умови голосування глядачів. Інтенсивне використання титрів проситься в іншому – нагадати б глядачам тексти пісень! Утім, все перераховане зовсім не заважає помітити потенційний фундамент нової телевізійної програми. Одне зрозуміло чітко: не робити цю програму наступного року було би серйозною помилкою. А це значить, що необхідно закласти їй нормальне фінансування, включити в легендарне уже держзамовлення!
А поки що в ефірі глядач споглядає фактично перші замальовки та ескізи до потужного телевізійного полотна. Полотно це розраховане не тільки на розумних, модних та сучасних молодих людей. Полотно це малюється, перш за все, з величезною повагою і в низькому уклоні до більш ніж 25 мільйонів українських громадян похилого віку. Я чудово розумію, що це не «цільова аудиторія». Я точно знаю, що декілька років тому серед цих людей навіть рейтинг не вимірювали! Але ж ці люди – наші. І дати їм їхнє-своє телебачення наважується тільки один мовник у країні – і то найпотужніший мовник: НТКУ. І це правильно, адже мовник цей несе і відображає головні риси і реалії своєї-нашої держави.
Подібні програми є невід’ємною частиною ефіру сучасних європейських загальнонаціональних мовників Німеччини, Франції, Італії, Іспанії. У багатющих декораціях, посеред сотень (а то й тисяч) кіловатів світла та «живого» звуку, із надсучасним телевізійним залізяччям такі програми виходять у прайм-таймах суботи та неділі. Правда, єврові папірці застеляють очі періодично і там – інколи робляться спроби їх закрити. Але не виходить. Ну, дивляться їх люди – і край! Із лептопами на колінах і висмикнувши з одного вуха «таблетку» – цифрового програвача, із в’язанням у руках перед «плазмою» і з пивом посеред друзів...
Зазначу: українська «еліта» і тут крокує з Європою: мовника державного душать і у нас! Перш за все відсутністю грошей. Душать системно, довго, цілеспрямовано. І незважаючи на це він працює. Для людей працює – бо (точно це знаю!) уже котиться по Україні поголос і серед професіоналів, і серед телеглядача про «Фольк music». Звичайно, цей брак фінансування програми впадає в око: професіоналам – одразу, телеглядачу – трохи менше. Знову відпрацьовує давно знана і знайома схема: все робиться на особистих домовленостях професіоналів із НТКУ та колег-професіоналів по вітчизняному шоу-бізнесу: дизайнерів, освітлювачів, звукачів, а то і просто добрих і розумних людей. У наш «веселий час» вони чудово розуміють ситуацію: гроші будуть з 29-го на 30 грудня... Але навіть у таких недофінансованих умовах музично-розважальна програма чітко визначилася зі своїм рівнем, дала зрозуміти її «власні» професіональні критерії. Для діячів шоу-бізнесу в тому числі.
Тепер головне завдання, на мій погляд, – утриматися від найнебезпечнішого: скотитися в багно «тусівки». Вже чуються скиглення і шипіння: «мало медійних облич», «а от якби фанеру», «заспіває Дуня Пєтухова – одразу з’явиться спонсор» і т. п. і т. д. Таку от невідповідність між внутрішнім рівнем музичного інтелекту, потужним та оригінальним насиченням програми і реальним дріб’язком «від шоу-бізнесу» закладено зараз у звуковому супроводі «Фольк music»: початкових і кінцевих заставках, програмних відбивках. В Україні чимало колективів фолькового спрямування і світового рівня професіоналізму. Їхня музика спокійно, просто і швидко прикрасить внутрішній звуковий світ програми! Прикрасить і познайомить із таким сучасним музичним виконанням фольклору мільйони українських телеглядачів. Саме їхня весела, професійна, жива та «наша» енергетика має стати поруч із колективами і виконавцями з різних теренів України. Звичайно, для нинішніх реалій вітчизняного аудіовізуального простору це доволі сміливий шлях. Але для мене абсолютно зрозумілим є той факт, що подібні програми ніколи не вкладуться в прокрустове ложе сучасних довколателевізійних і довколашоубізнесових ігор – вони інші. Саме тому вони вкрай цікаві. Саме тому вони вкрай небезпечні. Для них...
І ще одне, наостанок. Програма просто проситься у «живий ефір» (звичайно ж, із повторами). Колеги з Європи видають подібні програми тільки в такому режимі. Музика народжується прямо на очах глядачів. З помилками та повторними вступами, з «півнями» солістів та обмовками ведучих, з грою «мимо нот і каси» та живою реакцію глядачів у студії. До речі, це ще один (і дуже короткий) шлях до зникнення з ефіру певних глянцевих та фанерних персонажів. НТКУ має для подібного руху вперед у своєму розпорядженні головне – власний телецентр і людей, які можуть і хочуть!
Олександр Зирін, український незалежний телевізійний оглядач
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ