Дослідження, що здійснила pro.mova, містить аналіз сюжетів про Грузію у випусках новин восьми українських телеканалів; огляд публікації інтернет-видань; схематичний аналіз висвітлення війни кримськими медіа.

 

Основні висновки, яких дійшли автори дослідження:

 

Непрофесійність журналістів дозволила пропагандистам використати українські канали для своїх потреб. Нагодою скористалися російські пропагандисти, які мали більший доступ до українських медіа. Чи змогла би скористатися з них грузинська сторона, стверджувати складно: вона мала значно обмеженіші можливості.

 

Брак стратегічного (профільного) капіталу в українських медіа не дозволяє редакціям працювати на належному професійному рівні. Переважна більшість медіа, власником яких є венчурний (непрофільний) капітал, у кризах рівня грузинської стикаються із управлінськими проблемами:

 

 

 

 

Держава у цій кризі не впоралася із захистом інформаційної безпеки. Вірогідно, що якби грузинська сторона мала кращий доступ до українських медіа, то держава не впоралася би і з таким викликом. Очевидно, що критерій відповідності новин сучасним міжнародним стандартам не враховується під час ліцензування медіа в Україні. Якщо чинні механізми регулювання інформаційного простору не завадили безперешкодно використовувати його для пропаганди, то чи вони на загал потрібні?

 

 

pro.mova дослідила джерела інформації у повідомленнях про ситуацію у Грузії у трьох найбільш відвідуваних українських новинарних інтернет-медіа – Уніан, Корреспондент, Подробности.

 

Відсоток російських джерел за перший день становив від 41 до 73%, у другий день – від 44 до 86 %, третій день – від 57 до 75 %, четвертий день – від 30 до 66%, п’ятий – від 43 до 55%. Лише починаючи з 11 серпня, відчутним, однак все ж недостатнім – у середньому 17% – стало використання західних джерел інформації.

 

Перший день війни: на Корреспондент 73% джерел є російськими (серед яких домінують Интерфакс, РИА «Новости» та Лента.ру). На сайті Подробности – 63%, Уніан – 41%. Решта 59 поділили між собою грузинські, власні інші українські, західні та повідомлення без посилань, тобто російські джерела становили найбільшу групу. Напрошується просте пояснення такої ситуації – війна почалася несподівано (хоча провокації тривали кілька тижнів перед цим, і вже починаючи з 5 серпня можна було принаймні передбачити насування кризи). На російських ресурсах було багато інформації про події, до грузинських джерел доступ був обмежений, західні джерела треба перекладати, що в умовах, коли інформацію треба було подавати оперативно, для українських медіа виявилося заскладним завданням.

Другий день: Подробности – 86% російських джерел, Корреспондент – 66, Уніан – 44.

Третій день війни: тенденція зберігається – від 57% російських джерел на сайті Подробности, до 75% на Корреспондент.

11 серпня – четвертий день війни, понеділок, дає змогу висунути припущення, що домінування російських джерел у наймасовіших українських електронних новинарних медіа є не випадковістю, а радше системою. Це стало сигналом і для російської сторони, яка переконалася в тому, що українське інформаційне поле є некритичним і сприятливим для поширення пропаганди. У середньому 51% джерел у цих трьох медіа є російськими.

12 серпня – лише Уніан відчутно знизив частку російських джерел, однак вони все одно не збалансувалися грузинськими – 29% і 7% відповідно; Корреспондент та Подробности надалі демонструють домінування російських джерел – 54 і 58% відповідно. У цей день в блоґосфері вже є багато різнобічної інформації з Грузії, відкрився грузинський прес-центр в Україні, почала з’являтися критика непрофесійності медіа.

 

Однак навіть 13 серпня, коли акцент із висвітлення бойових дій перейшов на обговорення значення війни для України, тенденція домінування російських джерел залишається.

Аналітики проаналізували висвітлення війни у Грузії вісьмома телеканалами – «Інтер», «1+1», ICTV, СТБ, Перший національний, НТН, ТРК «Україна» та 5 канал. Вибірка здійснювалась за принципом рейтинговості та унікальності каналу. До сюжетів застосовувався метод критичного аналізу дискурсу, що включає аналіз структури інформаційних повідомлень, мовних та граматичних засобів та відстежування впливу, який вони мають на ідеологічне забарвлення тексту, зміну акцентів та підсилення чи спростування тих чи інших суспільних уявлень про проблему.

 

Телеканали обрали тактику непроблематизації та не загострення. Сюжетам відверто не вистачало контексту, передісторії, експертних оцінок та коментарів. Інформація, яку надавала російська сторона просто перетрансльовувалась – без коментарів та аналізу.

 

Аргументи російської сторони про «захист громадян Російської Федерації, що живуть у Південній Осетії» , про «завершення операції з примусу грузинського агресора до миру» були активно представлені в українському ефірі - некритично й безсумнівно. Активна ретрансляція цих аргументів закріпила серед аудиторії публічну позицію Росії та відвернула увагу від її військової операції. В інформаційному середовищі особливо перших днів домінувало представлення Грузії в ролі агресора.

 

У інформаційному представленні війни Росія демонструє сильну та послідовну позицію, веде чітку сплановану політику, яку свідомо чи несвідомо перейняли українські телеканали, особливо у перші дні військового конфлікту.

 

Найперші повідомлення, що лунають в українському телеефірі – це аргументи Росії щодо миттєвого втручання у протистояння між Грузією та Південною Осетією. За рахунок суперфраз Дмітрія Медведєва (зорієнтованих на схильність журналістів подавати синхроном найбільш яскраві та місткі цитати), усі телеканали подають позицію Росії прямою мовою – не змінюючи контексту та не обговорюючи. Така інформаційна тактика довела свою успішність та використовувалась Росією кілька разів протягом усього періоду війни.

 

Саме таким чином в українському ефірі були активно представлені і не піддані сумніву аргументи російської сторони про «захист громадян РФ що живуть у Південній Осетії», про «завершення операції з примусу грузинського агресора до миру». Вони, знову ж таки, закріпили серед аудиторії публічну позицію Росії та представили Грузію в ролі агресора.

 

У перші дні війни російська сторона мала майже повну монополію на інформацію щодо кількості жертв і, очевидно, користувалася завищеними цифрами для виправдання своїх дій. Через брак альтернативних джерел (перша незалежна інформація про жертви в Південній Осетії від міжнародних організацій з’явилася лише 13 серпня), усі канали кілька днів передавали цифру в 1500-2000 загиблих серед мирних жителів Цхінвалі. Грузинська сторона не зуміла надати дані щодо реальної кількості жертв у Осетії. 

 

У свою чергу Грузія виявилася неготовою до протидії такій потужній та системній інформаційній кампанії – її аргументи не звучали так яскраво та чітко (зокрема заява Саакашвілі про пропозицію автономії для Південної Осетії напередодні початку воєнних дій була подана лише побіжно, а деякими каналами була взагалі проігнорована). Цитовані заяви Саакашвілі не були достатньо впевненими, тому подавались різними джерелами у різних контекстах та під різними акцентами.

 

Загалом інформаційна політика обрана Тбілісі була направлена не на аргументацію своєї позиції, а на заклики та звернення до міжнародної спільноти про допомогу та захист. Як видно з інформаційних повідомлень, західні дипломати дуже обережно та поступово озвучували свою позицію щодо конфлікту, і станом на 13 серпня так і не було прийнято офіційного меморандуму Ради Безпеки ООН щодо конфлікту. Єдиним винятком є США, котрі з самого початку обрали тактику гострішої критики дій Росії. Інші західні дипломати, не бажаючи загострювати стосунки з потужним міжнародним гравцем Росією, хоч і підтримали Грузію, проте у обтічній формі, наголошуючи насамперед на своїй миротворчій місії.

 

Що ж до України, то ані українська політична еліта, ані медіа не були готові до адекватної реакції на такого роду події. Наслідуючи українських політичних лідерів, ЗМІ обрали тактику «непроблематизації та незагострення», концентруючи свою увагу на повідомленнях про безпосередні воєнні дії, не обговорюючи реальних причин конфлікту та не піддаючи критиці воєнні дії Росії в Грузії. Особливо добре це було помітно у перші дні, коли ситуація була непередбачуваною.

У перші дні війни найрейтинговіший телеканал – «Інтер» – характеризував події у безособовій формі «війна на Кавказі». Це словосполучення вказує лише на масштаб (щось більше за просто конфлікт) і на територію (Кавказ), проте не акцентує уваги аудиторії на тому, хто є справжніми сторонами протистояння.

 

Тримаючись цієї тактики, усі телеканали мало часу приділяли експертним коментарям причин та реальних інтересів сторін, а також історичним та політичним передумовам конфлікту (лише Новий канал в ефірі 11 серпня побіжно згадав про інтереси Росії у регіоні щодо нафтогону Баку-Тбілісі-Джейхан, який постачає нафту в Європу в обхід російської території).

 

Відповідно до інтересів власників телеканалів досить швидко відбувся їхній поділ на проросійський та прогрузинський табори. Одним з індикаторів були повідомлення про мітинги протесту проти війни в Грузії, а тема Чорноморського Флоту в черговий раз дала виплеск проросійської позиції в Криму, не давши водночас поштовху для загальноукраїнського суспільного обговорення цього питання.

 

Протягом усього аналізованого проміжку, усі аналізовані телеканали надали темі конфлікту в Грузії найбільшого пріоритету. Блок сюжетів про грузинські події (від двох до п’яти плюс підводки та БЗ) на усіх каналах подавались найпершими, випереджуючи за актуальністю навіть інформацію про нові повені на Західній Україні та відкриття Олімпіади 8 серпня, тобто новин, які за всіма ознаками належать до так званих «гарячих». Якщо питання війни в Грузії було оцінено редакторами як найактуальніше, то незрозуміло, чому бракувало коментарів, аргументації, контекстних довідок, різносторонніх джерел інформації.

 

 8 серпня. Від «грузино-осетинського конфлікту» до «російсько-грузинської війни»

У ранкових та денних випусках новин українських телеканалів 8 серпня домінує висвітлення Грузії як основного агресора та ініціатора збройного нападу на столицю Південної Осетії Цхінвалі:

 

«грузинські війська бомбили Цхінвалі з ночі» , «намагались захопити місто» – Інтер, 8:00;

 

«проводять масовані обстріли Цхінвалі», «Тбілісі силоміць повертає собі Осетію», «Грузія контролює…обстрілює…» – Перший  національний, 14:30;

 

«Грузія розпочала військові дії в південній Осетії» – ТРК  Україна, 19:00;

 

«Грузія несподівано почала бойові дії» – 5  канал, 12:00.

 

Найрозповсюдженіше означення конфлікту, що використовується у переважній більшості випадків – «грузино-осетинський конфлікт», або з використанням територіального маркера «зона грузино-осетинського конфлікту».

 

Основними причинами розгортання воєнної активності Грузії на території Південної Осетії оголошується бажання Грузії «відновити конституційний лад/порядок». Така позиція найчастіше подається у формі непрямої мови. Детальнішу аргументацію різні телеканали подають по-різному. Лише канали Інтер (випуски о 8:00 та 12:00) та «1+1» (випуск 14.30) для виправдання дій грузинської сторони подають заяву Саакашвілі (синхроном) про заклики до перемир’я та гарантії широкої автономії для осетинів.

 

Інші ж телеканали (ICTV випуск о 12:45, СТБ о 8:00, 5 канал о 12:00) подають синхрон представника грузинських збройних сил, де осетинська сторона названа «сепаратистами» (а у новинах СТБ о 8:00 – «бойовиками»), які не бажають мирних переговорів і змушують Грузію до «відновлення свого територіального ладу силовими методами». Інформація про обіцянки автономії для Осетії у цьому контексті не подана.

 

Очевидно, що обидва способи пояснюють дії грузинської сторони, проте мають протилежний ідеологічний ефект. Перша позиція виглядає більш цивілізованою та поміркованою, тоді як другий спосіб позиціонує Грузію як агресора, який не визнає право етнічних груп на самовизначення у межах власної території та називає їх досить агресивним терміном «сепаратисти»/«бойовики», що має відверто негативні конотації.

 

Інші телеканали (ТРК Україна та НТН) використали ще яскравіші цитати для означення дій Грузії без детального пояснення причин таких дій:

 

«Грузія пішла війною на південну Осетію» – НТН , 19:00

 

«Грузія оголосила війну Південній Осетії» – ТРК Україна, 19:00

 

У вечірніх випусках новин усі телеканали змінили назву конфлікту. Вперше термін «війна» замість «конфлікт»/«військовий конфлікт» прозвучав саме ввечері 8 серпня, і саме з цього часу в інформаційному позиціонуванні цього конфлікту з’являється новий гравець – Росія.Це не можна пояснювати винятково зміною випускових редакторів:в ефірі половини телеканалів за вечірні новини відповідали інші випускові редактори, ніж за денні, однак на іншій половині випускові не змінювались.

 

Протягом дня основний масив інформації про воєнні дії містив повідомлення про обстріли Цхінвалі грузинськими військами. Ввечері усі телеканали почали повідомляти (посилаючись на грузинську сторону) про обстріли російськими військовими літаками грузинських територій поза межею конфлікту в Південній Осетії. Також з’явилася інформація про те, що російські війська увійшли у Цхінвалі «на допомогу осетинам».

 

Тоді ж було широко розповсюджено коментар лідерів РФ Медведєва та Путіна в яких вони говорять про те, що «Грузія фактично розпочала військові дії проти Південної Осетії» (Перший національний, 21:00). Тобто, йдеться про початок/вступ Російської сторони у військовий та інформаційний простір цього конфлікту.

 

У свою чергу грузинська сторона розповсюдила заяву Саакашвілі (синхрон було подано майже усіма українськими телеканалами), про «початок агресії Росії щодо мирних територій Грузії» та звернення по допомогу до міжнародної спільноти. Позиція Грузії як агресора відносно Осетії, яка була домінуючою ще вранці, поступово слабшає та нівелюється з приходом нового більш потужного актора.

 

Не зважаючи на те, що конфлікт позиціонувався як «грузинсько-осетинський» усі телеканали подали інформацію про позачергове засідання Ради безпеки ООН, скликане на вимогу РФ, на якому, в зв’язку з суттєвими розбіжностями у позиціях Росії та США, так і не було прийнято єдиного рішення щодо цього конфлікту. Поряд із відстороненою реакцією Європейського Союзу, позиція США була досить різкою. Синхороном були подані заяви Дж. Буша молодшого, які демонстрували підтримку Грузії (необхідність поважати територіальну цілісність Грузії та вимоги припинити агресію проти Грузії).   

 

Вечірні новини ТСН 8 серпня о 19:30 вперше використали означення «війна між Росією та Грузією», а СТБ (випуск о 22:00) вжив ще більш однозначних формулювань: «нова кавказька війна – війська Росії та Грузії зійшлись у Південній Остетії» та «Росія та Грузія фактично перебувають у стані війни», виключивши таким чином Південну Осетію з переліку самостійних акторів цього конфлікту. На додачу, вислів «нова кавказька війна» – відсилає глядача до історії інших збройних конфліктів на Кавказі, де Росія завжди була одним із активних гравців. 

 

У підсумковому випуску новин на Інтері о 20:00 у репортажі власкора телеканалу з Цхінвалі прозвучало порівняння «Цхінвалі став другим Сталінградом», а також синхрон представника осетинських військ: «Росіяни вже на підході! Все буде нормально!» Відповідно «сторона-агресор» – Грузія – порівнюється із фашистськими військами часів Другої Світової війни, а позиція російських військ подається як визвольна та миротворча. Ці близькі усім жителям пострадянського простору конотації підсилюються інформацією про те, що на території Росії та Північної Осетії у військо записуються сотні добровольців, щоби прийти на «допомогу братам-осетинам», підсилюючи таким чином уявлення про «дружбу народів», «миротворчий статус російських військ» та «Грузію як агресора, проти якого об’єднуються братні народи».

 

Одночасно у вечірніх випусках новин з’являється синхрон Медведєва про «необхідність захисту російських громадян на території Південної Осетії», який стає основою російської аргументаційної бази вступу Росії у цей конфлікт. Іншим аргументом була заява про «загибель 8 серпня російських миротворців». Фактів, які би підтверджували це (принаймні з посиланням на російську сторону, не кажучи вже про незалежні джерела, які повністю відсутні), українські телеканали не наводять, або прямо констатують, що «цифри щодо кількості жертв є суперечливими». Деякі телеканали використовують загальні фрази «десятки постраждалих», як, наприклад, Перший національний у новинах о 21:00.

 

Подана телеканалами у перший день інформація радше заплутує, ніж пояснює. Глядачеві доводиться лише здогадуватися про масштаби воєнних дій та кількість жертв. Проте загальне враження яке підтримують усі ЗМІ – «Кавказ завжди був гарячої точкою, там часто стріляли, проте зараз там розгортається щось більше ніж просто черговий конфлікт – там війна».

У наступні суботу і неділю український телевізійний простір продовжує слідкувати за подіями в Грузії та Південній Осетії, хоча активність частково знижується в зв’язку з вихідними (НТН та СТБ у вихідні не мають випусків новин).

 

Починаючи з 9 серпня огляди воєнних дій у випусках новин містять все більше інформації про втрати, які несе Грузія від обстрілів її території російськими літаками:

 

місто Горі – «1+1»

 

міста Горі, Сенакі та порт Поті – Перший національний, 5 канал

 

Горі, Поті – ICTV

 

ТРК Україна без уточнень повідомляє про бомбардування російськими літаками військових об’єктів на території Грузії із зазначенням того, що є постраждалі серед цивільних. 

 

Разом з усе активнішим вживанням означення «російсько-грузинська війна» замість «грузино-осетинський конфлікт», відбувається розширення територіальних уявлень про зону війни.

 

Цікавим є позиціонування різними телеканалами миротворчого статусу російських військ. Інтер використовує вислови про те, що «російські миротворці знищують грузинські війська» та «завдяки російській авіації були знищено грузинські танки», тоді як місцеві осетинські формування називаються «ополченцями» (знову за аналогією з партизанськими загонами Другої Світової), відсилаючи таким чином до асоціацій агресора (Грузії) з фашистами. 

 

У той же час ICTV (випуск 9.08 о 18:45) використовує досить іронічні формулювання «Росія бомбардує Грузію з миротворчою місією», і далі у випуску – «росіяни, вперто наголошуючи на миротворчій функції, не приховують своєї участі у воєнних діях», таким чином, піддаючи сумніву її миротворчий статус в регіоні.

 

Цього ж дня російські джерела розповсюджують чергову яскраву заяву Медведєва про проведення російськими військами «операції з примусу до миру» грузинської сторони. Цю заяву подають як синхрон ICTV (9.08 о 18:45), та Перший національний (9.08 о 21:00), практично не коментуючи та не уточнюючи її, відволікаючи таким чином увагу від справжніх причин вступу Росії у конфлікт.

 

Перші офіційні дані про кількість жертв почали озвучувати лише 9 серпня. Спецкор Інтера у Цхінвалі (випуск 9.08 о 20:00) називає цифру «2000 постраждалих серед мирного населення», пізніше у випуску диктор говорить про 1500 осіб з посиланням на осетинську сторону. Також Інтер подає інформацію грузинської сторони про 60 загиблих від російських повітряних бомбардувань грузинського міста Горі.

 

ТРК Україна (9.08 о 19:00) подає дані про 2000 жертв серед осетинців, 15 вбитих серед російських військових та 55 вбитих з боку Грузії – не уточнюючи чи ці жертви серед військових, чи серед мирного населення (із посиланням на відповідні сторони конфлікту), такі ж дані наводить і 5 канал (9.08 о 21:00), лише йдеться про 1500, а не 2000 загиблих зі сторони Осетії. Жодних даних від міжнародних організацій, незалежних спостерігачів не подається. Дані про жертви жодним чином не дискутуються, не проблематизуються і не протиставляються інформації з якихось інших джерел. 

 

9 серпня Україна отримала різку відповідь російського МЗС на заяву українських дипломатів від 8 серпня про необхідність переговорів між сторонами конфлікту. Росія звинуватила Україну (російську заяву МЗС процитували усі телеканали 9 та 10 серпня) у «фактичному підбурюванні Грузії до інтервенції та етнічних чисток серед осетинів», і зазначила, що Україна «не має жодного права претендувати на роль у врегулюванні конфлікту». Яким чином можна інтерпретувати таку реакцію:

 

використання категоричних тверджень «інтервенція та етнічні чистки» не лише ретранслювало російське тлумачення грузинських дій у Південній Осетії у надзвичайно категоричному тоні, а й означило Україну, як сторону причетну до таких тяжких злочинів, як «етнічні чистки» та «військові інтервенції», передбачаючи трансляцію цієї заяви українськими ЗМІ, російська сторона таким чином наголосила, що будь-які самостійні військові, політичні чи дипломатичні дії можуть викликати не лише різке публічне засудження, а безпосередні дії у відповідь така заява та відсутність реакції на неї нівелювала роль України як незалежного гравця.

 

Фактично жодної рівноцінної за змістом і формою заяви у відповідь від українського МЗС не пролунало. Було кілька стриманих заяв (які розповсюдили лише деякі телеканали) про те, що Україна не має наміру втручатись у конфлікт військовими силами (ICTV 9.08 о 18:45, ТРК Україна 9.08 о 19:00), та про те, що згідно з міждержавними угодами Україна мала право продавати зброю у сусідні держави на законних підставах («1+1» 9.08 о 19:30).

 

Надзвичайно мало уваги усі телеканали приділили обговоренню передісторії, історичним та політичним передумовам конфлікту. Інтер дав коротку передісторію конфлікту в Південній Осетії ще 8.08 (випуск о 20:00), де датував його початок 1991 роком, не вдаючись у деталі конфлікту, не піднімаючи питання ролі Росії у ньому.

 

Достатньо розгорнуто передісторію конфлікту подав СТБ (8.08 о 22:00) – вписавши конфлікт у Південній Осетії у ширший контекст російських гарячих точок (Придністров’я, Чечня, Карабах), які отримали ескалацію після розвалу СРСР та були зонами російських інтересів. ТСН (9.08 о 19:30) подав коротку історичну хроніку конфлікту у Південній Осетії із зазначенням політичних інтересів Росії у гарячих точках Кавказького регіону. На інших каналах контексту, передісторії конфлікту не було.

З понеділка 11 серпня розпочався новий виток конфлікту, а в українському телепросторі було запроваджено кілька нових тем та інформаційних тактик.

 

Найбільш цікавим розвитком подій у грузино-російській війні у понеділок та вівторок стало висвітлення питання перемир’я та планів мирного врегулювання збройного конфлікту. Усі телеканали подавали різну інформацію, цитуючи заяви сторін, подаючи матеріали різних інформаційних джерел (наприклад синхрони з російського та грузинського телебачення, матеріали Reuters), не коментуючи (наприклад за допомогою експертів) та не пояснюючи їх. Представлення подій різними каналами сильно відрізнялося.

 

Найбільш суперечливо висвітлювалося питання – хто зі сторін першим заговорив про мир. Перший національний (11.08 о 21:00) повідомив, що «першою про мир заговорила російська сторона, яку підтримав офіційний Тбілісі», тоді як за версією 5 каналу (11.08 о 20:30) Саакашвілі підписав договір про припинення вогню, проте російська сторона відмовилась підписувати документ. Подібний погляд було озвучено і у новинах НТН 11.08 о 19:00. СТБ (11.08 о 22:00) повідомило про підписання Саакашвілі мирного плану розробленого спільно з європейськими дипломатами, а «1+1» (11.08 о 19:30) подала заяву президента США про «ігнорування Росією мирного процесу».

 

Наступного дня у телеефірах домінувала позиція російської сторони, представлена яскравим синхроном Медвєдєва про «завершення операції з примусу грузинської сторони до миру», який продовжувався жорсткою фразою «ціль досягнуто – агресора покарано». Використання слова операція (що означає вид діяльності визначений і спланований заздалегідь) та фрази, що містить протилежні за духом слова «примус до миру», сприяє закріпленню сприйняття Грузії як «агресора» та утвердженню визначальної ролі російської сторони. Висловлення такого роду речей апелює до логіки розуміння «коли ми захочемо завершити воєнні дії, ми це зробимо, і коли ми захочемо підписати мирний договір, ми його підпишемо на наших умовах, навіть якщо інша сторона вже його підписала».

Жоден із телеканалів не надав належної уваги конкретним умовам різних варіантів мирних договорів підписаних у Тбілісі та Москві за посередництва західних дипломатів. Лише 5 каналповідомив, що серед пунктів договору, підписаного у Москві, йшлося про початок міжнародного обговорення статусу невизнаних республік, однак не коментуючи причини непідписання договору Москвою. Не сказано було й про суть протистояння.

 

Важливим у ці дні було висвітлення позицій Заходу та різних міжнародних організацій щодо війни у Грузії. У перші дні війни вони були нерішучими та носили більш загальний характер. Починаючи з понеділка позиції ЄС, країн Великої Вісімки та ООН стали більш чіткими: майже одноголосно звучить заклик до «збереження територіальної цілісності Грузії» та критика окупаційних дій Росії на грузинській території. Різка і однозначна у перші дні позиція США стала ще більш критичною. Телеканал Інтер (12.08 о 17:25) характеризує заяву Буша щодо Росії «як найбільш критичну з часів холодної війни», актуалізуючи таким чином історичне протистояння між двома супер-державами та натякаючи на більш широкі рамки протистояння між інтересами США та Росії.

 

Усі канали однозначно сказали, що попри офіційні заяви про припинення воєнних дій, де факто бойові дії тривають. 5 канал (випуск 12.08 о 20:30) навіть подав цей факт як «перемир’я начебто» підважуючи у такій іронічній формі офіційні заяви Росії про припинення військових дій.

 

Сюжети власних кореспондентів Інтера, «1+1» та 5 каналу 11-12 серпня були максимально наповнені реальними кадрами війни та життя біженців, свідченнями очевидців, транслюючи таким чином повідомлення – «люди постраждали з обох боків, війна не потрібна нікому»

 

З 11 серпня телеканали вводять у висвітлення конфлікту між Грузією та Росією Україну. Тепер на тлі повідомлень про воєнні дії на території Грузії та дипломатичні спроби представників західних країн розпочати процес мирного врегулювання конфлікту, в українських ЗМІ з’являється нова потужна тематична лінія – позиція України щодо участі Чорноморського Флоту РФ у військовому конфлікті. СТБ (11.08 о 22:00) навіть назвали Севастополь «новим фронтом грузинсько-російської війни», пов’язуючи таким чином суперечності навколо ЧФ безпосередньо з військовими діями (термін з військового лексикону «новий фронт») у Грузії.

 

У понеділок усі телеканали розповсюдили позицію української влади (синхрони представника МЗС Єлисеєва та Президента Ющенка) про те, що Україна має намір переглянути умови базування ЧФ на території України через його участь у збройному конфлікті. Телеканали подали саме той синхрон представника МЗС, у якому підкреслюється, що Україна не має наміру входити у протистояння з Росією, а хоче лиш провести переговори. Телеканали транслюють цю поміркованість, не коментуючи її, а попередню різку заяву про намір не пустити ЧФ до Севастополя подають у формі непрямої мови умовного способу («заявили, що назад кораблі могли б і не повернутись»), не акцентуючи на цьому увагу.

 

Трансляція заяви Річарда Голбрука від 11 серпня (НТН 11.08 о 19:00, «1+1» 11.08 о 19:30, Новий 11.08 о 21:00) спричинила дискусію про ймовірність того, що наступною об’єктом агресії може бути Україна, однак мовні засоби, які при цьому використовуються – «Україну втягують у збройний конфлікт» та «Україна може стати безпосереднім учасником протистояння між Грузією та Росією», та відсутність коментарів експертів свідчать про заплутування та залякування глядача, логіка такої подачі нагадує скандальний, жовтий підхід до новин.

 

12 серпня телеканали показали активність громадян різних міст України на акціях протесту, пов’язаних з війною. У сюжетах різних телеканалів були кадри з мітингів у Києві, Харкові, Одесі, Севастополі, проте протестувальники були чітко представлені двома таборами – ті, що підтримують дії Росії та ті, що засуджують їх. Це призводить до нормалізації поділу свій-чужий, до представлення ситуації через протиставлення, а не через пояснення та розуміння.

Починаючи з 13 серпня, у сюжетах домінує повідомлення про те, що незважаючи на проголошений мир, військові дії в Грузії тривають. Не інтерпретуючи, стороною, що порушує мирні домовленості, телеканали подавали Росію, чиї війська, за інформацією західних ЗМІ та власкорів, захопили грузинське місто Горі та продовжують авіабомбардування об’єктів на грузинській території. Повідомлення про жертви серед мирного населення, кадри знищених будинків та спаленої грузинської бронетехніки, слугували основним емоційним наповненням сюжетів про війну в Грузії у цей день, неартикульовано підсилюючи уявлення про Росію як про агресора. Окрім того, цей образ було підсилено повідомленнями про засудження військових дій Росії з боку третіх сторін: лідерів держав ЄС, США та представників ООН.

 

Вислів «територіальна цілісність Грузії» був одним із найбільш уживаних – як у текстах журналістів, так і у синхронах міжнародних та українських дипломатів, та повністю відсутнім у риториці російських лідерів. Вживання цієї фрази, з одного боку, маркує факт порушення територіальної цілісності країни, однак, з іншого, не вказує на суб’єкта вторгнення – Росію, не загострюючи таким чином увагу на питанні статусу Південної Осетії та Абхазії. Позиції «Інтера» (12:00) та ICTV (18:45) щодо включення пункту про незалежність в мирну угоду були цілком різними. У цей день так і не було з’ясовано чи вступила угода в дію. Канал ««1+1»» (19:30) охарактеризував ситуацію як «перший день офіційного перемир’я», 5 канал вжив фразу «постріли на тлі офіційного миру» (20:30), підкреслюючи офіційний статус підписаного документу, тоді як інші канали не давали означень статусу мирного договору: ТРК Україна обрав більш загальний вислів «попри мирну угоду війна триває» (19:00), «1+1» – «попри усі заяви про мир бойові дії продовжуються» (19:30), СТБ взагалі обрала найбільш відсторонену форму, не говорячи навіть про наявність будь-яких підписаних документів або публічних заяв: «війна закінчилась – мир не почався» (22:00).

 

13 серпня все більша кількість телеканалів розпочинала випуск новин інформаційним блоком про війну у Грузії, проте першими новинами були повідомлення про позицію українських політиків щодо війни, про питання Чорноморського флоту, та інформація про мітинги протесту у різних містах України. Війна у Грузії стає темою для обговорення в України продукуючи внутрішні суспільні конфлікти та видозмінюючи їх. 

 

13 серпня НТН (19:00) вустами експертів критикував указ Президента про ЧФ у зв’язку з можливим погіршенням стосунків з Росією. Отже, навіть у один з останніх днів війни медіа не давали глибоких експертних оцінок та коментарів, не пояснювали ситуацію, не намагалися висвітлювати інформацію різнобічно. Навіть питання можливості схожого сценарію у Криму було піднято обережно та стримано. Запрошений у студію новин НТН (13.08 о 19:00) експерт заперечив можливість розвитку силового сценарію в Криму; канал «1+1» (13.08 о 19:30) подав сюжет про кількість власників російських паспортів у Криму, не подаючи при цьому жодних точних даних чи однозначних висновків. Однак, незважаючи на стриманий тон, думка про можливу небезпеку у Криму все ж прозвучала, і сам факт актуалізації цієї теми привернув увагу. Водночас постало питання, чому вона в такому разі не розгортається, не коментується і не пояснюється.

 

Методологія дослідження, яка використовувалася у дослідженні кримських медіа, була схожа на загальноукраїнське дослідження, однак дискурс-аналіз був схематичним.

 

Головний висновок дослідження кримських медіа – достатньо млява реакція на події у Грузії.

На Чорноморській телерадіокомпанії з 8 до 13 серпня вийшло лише декілька коротких сюжетів, практично без синхронів, без аргументації та роз’яснень, які були лише передачею фактажу. Саме представлення конфлікту було дуже поверховим.

 

Газети, що виходять в Криму раз на тиждень, вийшли у п’ятницю і, відтак, ще нічого не сказали про події. У вихідні у Криму практично не існує місцевих новин. Одними з небагатьох активних були інформагенція QHA, що з 8 до 13 серпня видала 45 повідомлень про ситуацію у Грузії, та газета Кримська правда – 49 повідомлень. Цікавим є той факт, що QHA використовувала різні джерела: більше третини джерел були українськими, серед яких офіційні установи та державні органи України; російські джерела використовувались достатньо часто, але жодне джерело не домінувало. Присутніми були і західні, і грузинські джерела. А ось Кримська правда не обтяжувала себе пошуком інформації: більше 50% джерел були російськими (практично лише два джерела – Интерфакс та РИА «Новости»). З українських джерел, які становили 28,5%, майже виключно був УНІАН. Як і загальноукраїнським інтернет-виданням, кримським медіа бракувало збалансованості джерел: дуже низький відсоток західних джерел, високий відсоток російських.

 

 

Джерела публікацій про війну у Грузії в українських інтернет-медіа: