(із закадрових коментарів)

 

У черговий раз Перший національний телевізійний канал долучив українського глядача до Європи. Зробили колеги це впевнено, спокійно, професійно. Цього разу в ефірі каналу вінчала комплексну роботу телевізійників пряма трансляція фіналу танцювального європейського змагання (вечірній прайм-тайм суботи 6 вересня).

 

До цього телеглядачі найпотужнішого телевізійного мовника держави теж мали змогу активно знайомитися з ходом підготовки української пари (Лілія Подкопаєва та Сергій Костецький) до фіналу. В ефір Першого національного телеканалу вийшли сім спеціальних програм, підготовлених як удома, так і у шотландському Глазго. Ці програми містили інформацію і про саму українську пару, і про наших конкурентів. Підключилися до дійства й новинарі телеканалу з інформаційними випусками (в тому числі і з прямими включеннями). Одним словом – нормальна фахова телевізійна робота нормального загальнонаціонального телевізійного мовника зразка ХХІ століття.

 

Комерційні конкуренти масово відповіли єдиним, на що здатні в такій жорстко конкурентній ситуації – «шварцами та негерами» й іншими бойовичками, тобто банальним кінопоказом. Намалювався і «рейтинг», і «частка» фіналу «євровізійних» танців – 2.29 та 9.88 відповідно. Коментувати це уже навіть якось банально!

 

Щодо, власне, фінального шоу. На суд телеглядачів було запропоновано 14 танцювальних композицій. Саме композицій, адже вимоги до внутрішньої побудови танцю – наявність елементів спортивного танцю, танцю бального та елементів фольклорного виконання. Відразу зауважу: не всі танцювальні пари коректно виконали поставлене завдання. Віддамо належне і журі, і телеглядачам, що доволі чесно оцінили пари за цими критеріями – ті, хто вирішив «не помітити» запропоновані вимоги, опинилися в кінці підсумкової таблиці. Система голосування від пісенного конкурсу різнилася лише наявністю четвірки членів журі в залі міста Глазго, безпосередньо перед танцювальним та знімальним майданчиком. Їх оцінки складали 25% від поданих голосів за пару. Саме тому телеглядачі мали змогу побачити певну кількість балів у тієї або іншої пари перед традиційним включенням із країн-учасниць.

 

Чи було загальне оцінювання цього року об’єктивним? Гадаю – так! Мав за честь бути присутнім і працювати в українському складі журі, яке утворюється і оцінює пари для резерву на випадок технічних негараздів. Таке журі на вимогу Європейської мовної спілки було утворено в усіх країнах – учасницях конкурсу. «Четверо членів кожного журі мають бути представниками громадськості. Решта членів повинні бути фахівцями в області танців. В кожному журі має бути однакова кількість чоловіків та жінок різного віку», – це я навів рядки офіційного документу, розданого співробітниками НТКУ кожному із представників українського журі.

 

Всі вимоги колеги з Першого національного виконали буква в букву: поруч зі мною працювали четверо з еліти українського офіційного і неофіційного танцівництва, четверо чарівних і вдумливих жінок, дехто із громадськості, що активно і цілеспрямовано дивиться і телевізор, і танці. Так от, у трійку призерів у нас потрапили (нагадаю, Україну ми не мали права оцінювати) Росія, Азербайджан, Литва та Польща. Причому Азербайджан та Литва набрали рівну кількість голосів і були розташовані по місцях лише голосуванням «методом підняття рук» усіх членів журі.

 

Загальні риси і деякі родзинки виступів. Композиції були побудовані з двох або трьох окремих частин із виконанням обов’язкових танцювальних елементів. Пари використовували одну-дві музичні композиції. Це були світові хіти або музика власної країни. Пари масово використовували можливість надягнути на себе по декілька костюмів або їх елементів, а потім їх радісно здерти, еротично скинути, млосно опустити на підлогу. На партнерів покладалося завдання швидко і, бажано, елегантно відкинути ці частини одягу у бік або не «завести» партнерку на них. Іноді стрімке роздягання призводило до заплутування у частинах власного вбрання, але (от як у випадку із гречанкою) це могло і ставало органічним елементом шоу.

 

Деякі пари намагалися вразити і родзинками іншого ґатунку. Ірландці встановили мініатюрні мікрофони прямо на взутті – це мало додати потрібного забарвлення їх степу. Нідерландський учасник посеред танцю вирішив... заспівати. Не спрацювало і не оцінили: останнє місце. Ну це, напевно, правильно, – адже потрібно було все ж таки рухати тілом, а не губами. До речі, в моїх коротких нотатках він відмічений як «підставка для жінки-танцюристки». Абсолютно несподіваний крок здійснив учасник від Азербайджану. Він запропонував своїй партнерці обручку прямо під час бліц-інтерв’ю після виступу. Юнак, що стоїть на коліні перед коханою і щось говорить явно не англійською, просто таки перелякав ведучу – адже на генеральній репетиції цього не було, і вона явно не знала, що робити! Ох, уже ця суха європейська натренованість!

 

Але на захист ведучих шоу на сцені у Глазго слід зазначити, що практично жодного перекладу того, що вони говорили українською, глядачі так і не почули, а тому уявлення про них ми змогли скласти тільки візуальне. Не почули ми і жодного перекладу того, що говорили у своїх коротеньких відповідях учасники. Телевізійні ведучі в цей час давали коротку оцінку виступу. Таке моє зауваження – це, напевне, єдине, що можна закинути ведучим конкурсу від України Тимуру Мірошниченко із НТКУ та Мирославу Кебі, серйозному вітчизняному фахівцю у галузі спортивних танців та досвідченому викладачу хореографії. Їх коментарі були вправно україномовними, доволі точними, аналітично професійними, подекуди іронічними, коректно кумедними. Хоча іноді жіночі чари виконавиць буквально хапали їх за горло. Правда, ніде гріха діти, це були відчуття всієї багатомільйонної чоловічої частини європейської телевізійної аудиторії!

 

На мій погляд, саме симпатії до особистості, образу та тіла молоденької переможниці з Польщі Едіти Хербуш і забезпечили їй та її партнеру Марчину Мрочеку перемогу. Фахівці, які оцінювали цей виступ у студії НТКУ, сухо зауважили: «А він, що танцював…» Виявилося, що можна і так. Адже всі помітили, що в танці переможців ну просто цілковито був відсутній обов’язковий фольклорний мотив – і в музиці, і в денсових елементах! Ну, хіба що, панянка була в червоному, а пан у білому.

 

На мою думку, найбільш концентровано відповідав усім обраним «євровізійною» спілкою критеріям виступ пари з Литви. Образність виконання, надсучасні костюми з явними національними елементами, сучасна – європейського рівня – литовська музика, спроби використання фольклорних танцювальних рухів. Усе збалансовано і професійно!

 

На такому ж рівні виступ пари з Азербайджану. Але європейська публіка віддала перевагу іншим парам.

 

На другому місці – потужний, емоційно насичений виступ дніпрянки Тетяни Навки та донеччанина Олександра Литвиненка, які обрали для себе сусідський триколор. Цілісне поєднання танцювальних елементів, внутрішнього натхнення та потужної пісні. Однозначна 12-бальна підтримка від України. Цього разу – жодних питань: заслужена і справедлива друга сходинка.

 

Європа не до кінця второпала пісню Володимира Висоцького, та ще й у виконанні Гаріка Сукачова, і не змогла звести до купи лірику пісні з лірикою на майданчику. Ми – змогли! До речі, і росіяни голосували серцем – 12 балів для наших Лілії Подкопаєвої та Сергія Костецького допомогли їм вибороти третє місце. Саме таке місце визначила остання десятка, виставлена нашій парі. Виставлена за стрімку і насичену композицію. От лише фольклорні елементи виглядали посеред виступу української пари, як штамповані на станках вишиванки. Якби було дванадцять, ми би розділили друге місце з українськими росіянами!

 

Але, все одно, приємно: другий рік поспіль Україна у трійці призерів танцювального «Євробачення» – друге (2007 року) та третє, цьогорічне, місця у нас уже є. Чогось явно бракує в цьому списку?!

 

Декілька слів про навколотелевізійні цікавинки. «Телевізійні діячі мистецтв» із сусідських державних телеканалів, які люто, аж піна біля рота, люблять братів-слов’ян із України, в середині 1990-х запропонували цікавий підхід до висвітлення результатів всіляких міжнародних конкурсів або спортивних змагань. Мільйони українців на теренах Росії та зацікавлені в Україні скоро із реготом почали розуміти, що фраза в новинах «втароє мєсто заваєвалі спартсмєни із США, а на третьєм – наши» або «у наших сєрєбро, а на третьєй ступєні пьєдєстала – нємци» означала, що... перемогла Україна.

 

Цього разу повідомлення у підсумковому випуску новин міжнародної версії російського державного телеканалу мало такий вигляд (наведу повний виклад):

 

Диктор у кадрі: «Российская пара завоевала серебряные награды на танцевальном конкурсе «Євровидение». Далі – сюжет: повний показ блискучого російського виступу, 12 балів, КРП, реакція Тетяни Навки на це і... все. А телеглядачі російські все одно – «нам 12»!

 

Ну-ну... Піну тільки в кадрі, колеги, не забувайте певним персонажам підтирати.

 

Чи міг бути результат нашої пари кращим? Гадаю, що так. Шлях зрозумілий – потрібно значно посилити роль у відборі пари, номеру, стилістики виступу Національної телекомпанії. Професіонали з НТКУ можуть чітко задати потрібні вимоги, допомогти з відбором і запрошенням професіоналів: хореографів, музикантів, стилістів. Того року так і було. Адже йдеться не про приватну вечірку, а про представництво країни за кордоном для мільйонів телеглядачів Європи. Цього року чергові фінансові негаразди не дозволили Першому національному провести повноцінний телевізійний національний український відбір, а він дуже потрібен! Адже «євровізійні» змагання різного плану демонструють саме той, потрібний Україні, європейський вектор. Не на словах – у кадрі, на екранах демонструють!

 

 

 

Як завжди, наводимо оцінки, які в Європі одержав виступ пари з України:

 

Австрія                        - 10

Ірландія                       - 5

Португалія                  - 12

Фінляндія                    - 4

Велика Британія         - 6

Данія                            - 8

Греція                           - 8

Польща                        - 10

Литва                             - 7

Азербайджан               - 12

Росія                             - 12

Швеція                           - 2

Нідерланди                   - 7

 

 

Від автора: щось там у них у Скандинавії не той!