Коли я вперше почув цю вельми цікаву звукову знахідку в ефірі одного з вітчизняних музичних телетелеканалів, подумав: може щось наплутали відеоінженери. Ну там, із двох доріжок звук видають чи ще щось. Потім про те «пікання» мене почали запитувати мої діти-студенти – лише розвів руками. Нарешті підвів риску один із провідних українських звукорежисерів та саунд-продюсерів: так, також чув, подумав – може, то «тазік» свої чергові матюки для українського телебачення «запікав», принаймні за тональністю дуже схоже на те. А й справді! Адже в ефірі українського телебачення, та чого там телебачення – в усьому інформаційному просторі нашої держави іноземні «тазіки» виробляють усе, що хочуть. На комерційному секторі телевізійного мовлення є свої «хазяї», тому дивлюся на те все з гумором, аж іноді хочеться, як у старому анекдоті, поплескати по плечу і сказати: ну нічого, нічого. Дещо інші відчуття виникають, коли йдеться про телебачення державне. Позиція моя тут проста і зрозуміла – роблять те усе за мої гроші, а значить ситуація потребує жорсткого і прискіпливого контролю. А надто, коли все те підписують словом «Україна». Титрами чи на футболках – великого значення немає.

 

Цього року ситуація з українським «Євробаченням» знову в тенетах тусні: усе робиться тишком-нишком, під килимками, в баньках та лімузинчиках. От і стоїть натовп на Майдані Незалежності в Києві і думає: «Тю». А на помпезній сцені – самотня напіводягнена тендітна фігурка співачки з цікавим музичним минулим намагається і криком, і жестом закликати аплодувати і підтримувати. І з крану, з верхньої точки над аудиторію перед сценою все це добре видно. От і вимушені телевізійник те все ховати – бігом на поодинокі крупні плани прищавих шанувальниць і спітнілих малолітніх шанувальників. Дійство відбувається! Називається «проводи на Євробачення». Не бачили? А потрібно було б! Адже часу було вдосталь – спочатку у прямому ефірі Першого національного (10.05.2008), а потім навіть повторили те все у відеозапису (17.05.2008).

 

Цього року атмосфера навколо української учасниці «Євробачення» найпомпезніша, реклами – купа. Роздратовані кияни (вперше за всю історію української участі у співочих змаганнях) побачили облеклеєні стіни навіть у метро. Не зрозуміло тільки – навіщо. От якби така сама «купа» в метро у Мінську чи у Берліні з Лондоном, тоді ідея вимальовується конкретніша. А от навіщо нашу учасницю підтримувати в Києві і в ефірі Першого національного каналу за умови неможливості за неї голосувати? То питання риторичне. До речі, за кордонами нашої країни усі ці телевізійні потуги «провести» учасницю не бачив ніхто – Перший національний на супутник не виходить і досі. Чи, може, ситуація після чергового не зовсім легітимного призначення тимчасового керівництва НТКУ змінилася? Нове керівництво вже радісно заявляє себе у титрах «керівниками проектів». Залишилося тільки з’ясувати – яких?

 

Уперше про той «проект проводів» я довідався на прес-конференції в НТКУ, присвяченій дитячому євровідбору. Журналістам його рекламував невідомий телевізійному професійному загалу молодик із виглядом губернського «государева слуги» – як з’ясувалося, то був якийсь новопризначений начальник у Національної телекомпанії. Причому, той черговий тимчасовий діяч взявся відповідати за один із найважливіший для телекомпанії сектор – видовищне мовлення.

 

Не заглиблюватимусь у безкінечні розмови про те, хто там кому кум, сват чи брат – тільки нагадаю: вкотре ані загал, ані працівники НТКУ не знають програму діяльності свого керівництва. Тому мене все ж таки цікавлять підходи. Тож у кулуарах я спочатку намагався довідатися про фахову дрібничку: а навіщо Національна телекомпанія проводить чергову потужну акцію на підтримку «тазіка» із сусідньої країни? Адже до цього часу всі (прописом – «усі») вітчизняні ЗМІ (від найсмердючіших до доволі консервативних) на перше місце в матеріалах, присвячених українським єврозабавам, ставлять «що сказав тазік» та «що він подумав». Лише потім іде розповідь про українську учасницю і практично ніколи та жодного разу про роль та потуги НТКУ в цьому вельми популярному в Україні в останні роки процесі. І от раптом Національна телекомпанія вінчає весь процес просування себе коханого в Україні потужним багатогодинним дійством у центрі Києва й у власному прайм-таймі! Це якраз і є ті самі зашморги та кайдани, полишені колишнім керівництвом на шиї та ногах НТКУ: ставлення преси й, опосередковано, українського загалу до телекомпанії. Так що чи не найголовніше завдання нового керівництва НТКУ (навіть тимчасового!) – терміново ситуацію таку ламати.

 

Давайте трохи проаналізуємо, в який спосіб вони за цю справу взялися. Коли я отримав запрошення відвідати з журналістами акцію «проводів», перше, що впало в око з анонсу, – майбутня назва події: «Ані Лорак. Україна. Євробачення». Пам’ять одразу викинула веселеньке комсомольське: «Ленін. Партія. Комсомол» – на першому місці найголовніше. Довелося набрати телефонний номер так званого піар-відділу НТКУ, представитися і запитати про офіційну назву події. Ще раз, але вже невпевнено підтвердили. А коли я запитав про порядок розташування слів у слогані – пауза стала трагічною... Але нічого, зрозуміли: в ефір Першого національного та «оригінальна» назва не вийшла. До емблеми цьогорічного «Євробачення» додали титром «Весна. Майдан. Євробачення». Хоча я все ж таки розраховував, що Перший національний та Україну не забудуть!

 

Така забудькуватість призводить до того, що прямі комерційні конкуренти НТКУ анонсують у своїх програмах: «...Через трансляцію на нашому каналі “Євробачення” ми зустрінемося через два тижні». Розумієте, громадянине тимчасовий начальнику, – на їхньому каналі. Той віце-керівник (не називатиму – все ж таки розмова була кулуарна), вочевидь, ширяв летом гордого орла десь там над людьми – «то піар собі роблять – а ми своє будемо робити!». І полетів. Гордо, над усіма. Аж руками захотілося перед очима помахати: агов, ми тут! Піар роблять журналісти, яким начальство пальчиком тикає, а комерційні конкуренти чи «тазіки» тільки пропонують себе. І от уже в ефірі Першого національного солодкоголосий спів… ви не повірите кого! А потім – у прямому включенні з Майдану Незалежності в найголовнішому випуску «Новин», як топову родзинку, НТКУ спочатку подає «думки», а назавтра ще й бере інтерв’ю не в кого-небудь, а у того самого «тазіка» і тільки у нього…

 

Ви, громадянине віце-начальнику, коли-небудь у прайм-таймах в ефірі сусідських загальнонаціональних телевізійних каналів бачили «піари» засуджених за кримінальними статтями українських «тазіків»? А ще – ви коли-небудь бачили в прайм-таймах комерційних конкурентів Першого національного в якості «почесних гостей» ведучих Першого національного? Ні? Та не може бути! А от в ефірі Першого національного – будь ласка, ведучі з «музичного» проекту на іншому вітчизняному комерційному каналі! Ну і хто зробив їм піар?! Чи, може, процедурою «проводів» на Майдані та в ефірі керувало не «керівництво проектів»?

 

Добре, хоч емблеми каналу розвісили на конструкціях сцени коректно та акцентовано – і то хліб! Ось у такий спосіб нове керівництво НТКУ взялося «виправляти ситуацію».

 

Кілька слів про роботу колег із Першого національного. Цікавою видалася спроба продемонструвати українському телеглядачу ретроспективу всіх пісень, із якими Україна виступала на європейських конкурсах. Ці матеріали колеги віднайшли в архівах НТКУ. Матеріали різні – от, до прикладу, виступ Руслани-2004 було взято не фінальний, а з одного з репетиційних концертів, тож він дещо втратив в енергетиці (утім, це міг помітити тільки фахівець). Український же глядач ще раз переконався, що абсолютно неорганічними видаються спроби українських артистів «спрацювати» під європоп – не рятує навіть абсолютна телегенічність Тіни Кароль. Принагідно зазначу, що телегенічність та жіноча привабливість учасниці – чи не єдиний реальний шанс України і цього року. А в ретро-добірці навіть доволі кумедний виступ легендарних «Ґринджол» у Києві (до речі, його зустріли найпотужнішим вибухом глядацьких симпатій у залі) виглядав ріднішим чи що… Можливо, тому що – найкумедніший :). Порекомендував би саме такий перегляд ввести у практику підготовки майбутніх представників від України на «Євробачення».

 

І наостанок: глядач Першого національного може вже декілька тижнів бачити в ефірі відеоматеріали з піснями цьогорічного європейського пісенного змагання. Деякі з них (естонського музиканта, до прикладу) повністю спростовують активно розтиражовані вітчизняними ЗМІ байки про дорогий відеокліп як необхідну умову участі в «Євробаченні». Переможці відборів із деяких країн та телекомпанії цих країн спокійно надсилають у розпорядження виконавчої дирекції всеєвропейського пісенного конкурсу телевізійні записи відбіркових турів.

 

Будемо чекати, які байки зруйнує пісенний конкурс «Євробачення-2008». Він уже поруч.