Журналістика ніколи не стане, на мою думку, 4ою владою, якщо діяльність її буде полягати лише у поданні фактів. Журналісти все щось кричать про свою величезну соціальну роль. А що вони можуть змінити, якщо вони - просто інформаційні вантажники?

Категорично не можу погодитись з Грабовським. На Україні є чудові журналісти Слісаренко і Капець. Це зразок для подражания для української журналистики. Дуже грамотні і освічені хлопці. А вже які прекрасні аналітики, то й не має слів сказати. Сам же Грабовський пише нудні і довгі тексти. Єму б не завадило повчитися в Слісаренка чи Карпеця. Єто справжніє професіонали. А не писати скрізь свої недолугі і убогі статті. Учись дядьку у Слісаренка.

Да дело, насколько я понимаю, не в Интерньюзе. И не надо защищать эту уважаемую структуру, на нее никто не нападал. Интерньюз делает полезное дело. Особенно, когда семена, которые он сеет, попадают в подготовленную почву и могут затем взрасти и развиться в подходящем климате. Но тут речь о другом. Попытки "дословно" перенести опыт современной западной журналистики на нашу почву иногда напоминают примитивное обезьянничанье и - да простят мне такое сравнение - известный опыт внедрения в СССР 60-х годов прогрессивных методов менеджмента (у нас это называлось НОТ- "научная организация труда") и повышения эффективости сельского хозяйства (кукурузу даже на Севере пытались сеять). К сожалению, мы по-прежнему доказываем миру, что поговорка "Заставь дурака Богу молиться - так он лоб расшибет" - о нас. Люди хватаются за форму, но не усваивают и не осознают содержания. И мало кто от них этого требует! Потому-то и машут они повсеместно флагами приверженности "г-ну Факту", оправдывая некачественную - на самом деле - работу. Это не овладение передовым знанием и, соответственно, не адекватное применение полученного знания на специфической почве независимой Украины. Это начетничество. Следование букве но не духу. И подмена духа буквой. Кстати, справедливости ради следует заметить, что подобная "болезнь" у нас характерна не только для журналистики :) Еще раз подчеркиваю: Интерньюз здесь ни при чем. При чем - низкая требовательность издателей и медиа-менеджеров, удручающе низкий уровень подготовки журналистов на соответствующих факультетах вузов, отсутствие системы послевузовской подготовки и повышения квалификации кадров для медиа (для "новых" журналистов, пришедших в эту профессию из других сфер), повсеместно распространенная практика "экономии" на высококвалифицированных кадрах, исчезновение практики журналистских "школ" и наставничества в редколлективах (в редакциях старых изданий они уже пропали, уйдя в прошлое вместе с "зубрами", умершими или ушедшими на пенсию, а в новых и не появлялись - за редким исключением). Это большая проблема для наших СМИ. В итоге невежами в редакциях нередко руководят невежи. И "учат" их "работать", способствуя воспроизводству и распростране

Про Севастополь все правильно. Про так называемые "про роойские" партии тоже. Оценки даны верные.

И Грабовский и Бахтеев, судя по всему одного поля ягоды - оба демонстрируют неспособность отличить то, что есть, от того, что им кажется. Фактами, товарищ Грабовский, является вовсе не то, что Вы так пафосно в качестве примера привели в начале статьи. Более того, так начинать статью - значит просто диктовать свое восприятие фактов тем, кто ее будет читать. Что симптоматично и для товарища Бахтеева - он точно с таких же типа интересных и увлекающих пассажей начал свою "Сировинну журналістику". Ошибка, повторяю, в том, что вы оба считаете фактами. Для нормального журналиста приведенные примеры являются как раз не фактами, а утверждениями одной из заинтересованых сторон в общественно важном процессе или событии, служащими поводом искать факты, подтверждающие или опровергающие эти утверждения, а также иллюстрирующию тенденции развития ситуации - вот поиск таких фактов и называется аналитикой. Тем, кто пытается прогнать на Интерньюз, могу сразу сказать, что именно этому там и учат, а не просто представлению двух точек зрения. Я там не работаю, не работал, не учусь и не учился, я журналист достаточно давно и хорошо знаю, кто на тв-кухне варит то, что выходит в эфир. Итак, не надо путать журналистику и публицистику, которая позволяет отсебятину и изображение в тексте тонкости души автора и его умствований вместо объективной реальности. Единственное утверждение в статье, с которым готов полностью согласиться, это то, что на укр тв господствуют просто вопиющее невежество и безграмотность, причем поощряемые менеджментом. Разглагольствуя тут о "голых фактах", вы судя по всему, даже не замечаете, что не брать на тв людей, умеющих работать с фактами, уже несколько лет как стало тенденцией. Менеджмент и собственники просто-напросто создают коллективы, которые будут легко управляемы и подчиняемы в любой ситуации - это настоящая проблема, а не то. чему учат в том-таки Интерньюзе. Вообще не понимаю, к чему его во всех комментах к статьям приплетают

З усіх професіоналів у сучасній

Пане Сергію - браво. Згоден на 100%. Українській журналістиці нині бракує навіть просто освічених людей. Не кажучи про професіоналів. ТІ що нині є, і керують - колись почитали книжку, або десь чули про жанри...От і бавляться, використовуючи слово "формат"... А зрешто. маємо все оте в ефірі, та на шпальтах.

в принципі згоден. але є нюанси виробництва. наприклад, фраза "голова міськдержадмінстрації" звучить довго і вимовити її важко. слухати її так само не цікаво. зате слово "мер" - коротке, змістовне і всім зрозуміле. тому воно і вжито в сюжеті. можливо, менш правильно з бюрократичної точки зору, зате ідеальне для того, хто начитує текст, і для того, хто його сприймає і слухає. глядачам нема різниці, для ниш все це - "начальник". ну, і так далі, за тими ж принципами.

Грабовський пише всю цю фігню, щоби на самоті ("тихо сам с собою, правою рукою")втішитися, що він помстився газеті "Свобода", звідки його та його корешів-гоміків витурили із скандалом за пустопорожні довгі опуси та крадіжки текстів із інтернету

А их на Интнрньюзе учили совсем другому..... Поэтому и имеем то, что имеем.Г-н Грабовский, вы бы пошли чтоли тренером туда, а то выпускают недоучек с гонором.

Пане Сергію, знімаю капелюха! Дуже влучно, переконливо і, як на мене, про найболючіішу проблему вітчизняної журналістики. Шкода, що це нині, як мені видається, не багатьом болить. Та й чому б мало відбуватися якось інакше? Адже набагато простіше працювати такими собі "реєстраторами фактів", аніж інформаційною обслугою для читача/глядача/слухача. Так, саме обслугою - з розумінням власної ролі й ваги у суспільстві, обслугою, здатною якісно виконати задля своїх читачів/глядачів/слухачів специфічну фахову роботу, яка полягає у ВИСВІТЛЕННІ фактів, - тобто у донесенні до аудиторії їхньої суті та причинно-наслідкових зв'язків, - а не у примітивному "фотографуванні натури" з виправданням: "Нехай читач/глядач/слухач сам розбирається"! Останнє - наявність чи відсутність якісного висвітлення фактів - і є тим, що визначає здатність медіа виконувати суспільно важливу роль інформаційного посередника, здатного надати усім верствам та групам невикривлене інформаційне підгрунття для формування позицій, поглядів, ставлення до тих чи інших реалій життя. І таким чином - впливати на розвиток суспільства. Та розуміння цього, як і намагання відповідати високим професійним стандартам, вимагає зовсім іншого фахового рівня від працівників ЗМІ, а отже - нескінченних зусилль у царині самоосвіти й щирого бажання не лише заробити собі на прожиття та самоствердитися (що, на жаль, сьогодні й визначає ставлення більшості колег - насамперед журналістської молоді - до роботи). За "культом факту" у наших медіа насправді приховуються професійна недбалість, лінощі та неосвіченість. До того ж неосвіченість часом войовнича й безсоромна, яка запекло відстоює своє право на існування. Щиро дякую Вам за те, що зачепили цю надважливу тему! І честь та хвала були б "Телекритиці", якби вона скористалася з цієї нагоди, та розгорнула широку фахову дискусію з цього питання.