Художній свист «гражданской обороны»
Назва статті Аксінії Куріної – «Гражданская оборона» - вочевидь її позиціонує як вияв громадської активності, як виступ на захист громадянських прав. Справа, звісно, благородна. Але навіть найшляхетніший почин вмить втрачає довіру до себе, коли для його втілення вдаються до засобу, званого в психології «маніпуляцією». Іншими словами: якщо людина впевнена у своїй правоті, їй не треба хитрувати й викручуватися, а просто казати правду; в іншому разі маємо всі підстави підозрювати, що та людина, найімовірніше, в програші, але не хоче признаватися.
В чому ж полягає суть маніпуляції? В тому, що маніпулянт, намагаючись переконати свого слухача (або читача), обрушує на нього лавину інформації, а потім стверджує потрібну йому тезу як логічний висновок з тієї інформації. Насправді ж подана маніпулянтом інформація логічно не пов’язана з його остаточним твердженням, але завдяки зовнішнім ефектам (псевдофахова риторика, цифри, цитати, складні графічні ілюстрації) справляє враження поважності й переконливості. Пам’ятаєте популярну в дев’яності роки гру на гроші? Прості, ефектні, здавалося б, неприховані рухи, - а кулька, виявляється, зовсім під іншим наперстком...
Прорахувалася авторка статті лише в тому, що розмістила її на «Детектор медіа». А мала б узяти до уваги, що цільова аудиторія згаданого ресурсу – це люди з добре розвиненим критичним мисленням і вмінням поводитися з цифрами, тож взяти їх «на пушку» не така проста справа. Тож звернімося, власне, до фактів і цифр, якими авторка хоче продемонструвати буцімто загрозливі для українського кінопрокату наслідки «насильницької українізації» через рішення Конституційного Суду і подальші нормативні акти Мінкульту.
Якщо відфільтрувати безумовно талановиту риторику авторки, то побачимо, що її аргументація ґрунтується, фактично, на одному твердженні: показ фільмів лише з україномовним дубляжем спричинив спад у відвідуванні кінотеатрів і в касових зборах по Україні. Чи це доведено у статті?
Перше, що кидається в очі навіть при побіжному перегляді, – величенькі барвисті кругові діаграми, які нібито демонструють спад відвідуваності київських кінотеатрів у лютому 2008 року порівняно з лютим 2007 року.
Відразу зазначимо, що до нашої теми графічна частина цих ілюстрацій взагалі не має жодного стосунку, адже вона просто показує відносну частку кожного кінотеатру в загальній відвідуваності. До суті справи належать дати й абсолютні цифри; велика картинка, вочевидь, є «інформаційним шумом» задля більшої вагомості повідомлення. Отож, що ми насправді маємо?
24 лютого 2007 року київські кінотеатри відвідав 22651 глядач.
16 лютого 2008 року київські кінотеатри відвідало 19166 глядачів.
Тобто авторка подає відвідуваність за два довільно вибрані дні – навіть не за ту саму дату – у лютому 2007 і 2008 року, чомусь сподіваючись, що ці дані чарівно перетворяться у відвідуваність за лютий загалом. З таким самим успіхом можна було б, узявши, скажімо, найнижчого норвежця і найвищого японця, стверджувати, що японці загалом вищі за норвежців.
Та ж сама історія з видачею ліцензій на кінопрокат: чомусь порівнюється середньомісячна цифра за цілий 2007 рік із цифрою в 2008 році лише за січень, коли Україна добрих пів місяця святкує, і за лютий - найкоротший місяць року, який, до того ж, на час написання статті ще не закінчився.
Проте ці «фінти вухами» - лише квіточки. Справжні чудеса арифметичної еквілібристики пані Куріна демонструє в ось цьому уривку:
Кстати, Батрух вчера снова сделал некорректное заявление на сайте УНИАН: мол, по данным Box Office Mojo, кассовые сборы за февраль 2008 года составили $1 797 053 против $1 469 068 февраля 2007-го, рост составил 22%. Сравним декабрь 2007 года ($2 806 240) и декабрь 2006-го ($1 659 422), рост 70%.
А теперь сравним январь 2008 года ($5 115 435) и январь 2007-го ($2 447 805). Рост получается 109%. В итоге получается, что в феврале 2008 года рынок упал на 87%. Если динамика сохранится, то в марте-апреле рынок будет в минусе.
Ви щось зрозуміли? Мені, правду кажучи, було досить важко. При порівнянні «грудень 2006 – грудень 2007» касовий збір зріс; при порівнянні січня 2008 року з січнем 2007 року – особливо зріс; при порівнянні лютого 2007 і 2008 – знову-таки зріс; тим паче зріс, коли порівняємо сумарні збори за ці три місяці, – але для пані Куріної «в итоге получается, что в феврале 2008 года рынок упал на 87%».
Може, йдеться про спадання у лютому порівняно із січнем у 2008 році? Здається, саме цю «загрозливу тенденцію» своїми грізно-бордовими кольорами ілюструє подана у статті діаграма.
По-перше, така сама тенденція була й у 2007 році – от тільки тоді січневий пік не був такий гострий. Виходить, якби у 2008 році в січні зібрали вдвічі менше, то все було б гаразд? Зізнаюся, дивна бізнесова логіка. По-друге, зниження зборів у лютому 2008 року порівняно з січнем однаково дає лише 75%.
Втім, після довгих роздумів я, нарешті, допетрав: наведене авторкою «падіння» з’явилося як різниця між зростанням «січень 2007 – січень 2008» і зростанням «лютий 2007 – лютий 2008». Тобто цифри сходяться, їх можна перевірити, але не йдеться про жодне падіння зборів: ідеться лише про відносне зниження темпів їхнього зростання на тлі різкого піку в січні! Проілюструвати, в чому полягає логіка пані Куріної, може такий наочний приклад. Змагаються два бігуни. Один із них досить повільно, але стабільно трюхикає; другий – від початку біжить швидше, різко наддає швидкості посередині дистанції, в кінці її сповільнює, але першим сягає фінішу. Суддя ж віддає перемогу першому бігунові, бо другий, мовляв, наприкінці дистанції надто різко сповільнив швидкість. Безглуздя? Так воно і є. Зате ці абсолютно недоречні підрахунки дають таку красиву, а головне, тривожну цифру: мінус 87%!
Як бачимо, обґрунтованість твердження авторки про падіння касових зборів унаслідок українського дублювання фільмів – цілковита фікція. А відтак набувають статусу безпредметних фантазій і решта «лякалочок»: і про занепад українського кіновиробництва (а коли воно в нас процвітало?), і про засилля «блокбастерів», зокрема російських, і про «раскол в обществе».
До речі, про останнє. Дуже характерно, що «зривати» прес-конференцію маргіналів від кінобізнесу прийшли маргінали від націоналізму. Навіть якщо ніхто нікому не підплачував, вони виявилися справжньою знахідкою одне для одного: перші роблять собі рекламу як «жертви націоналістів», другі – як «борці проти русифікації», а все це вкупі охрещують «гражданской обороной».
Отож не дивно, що роздуті погрози «страйком кінотеатрів проти насильницької українізації» врешті-решт закінчилися великим і гучним пшиком: зокрема, у цьому відмовилися брати участь кінотеатри далеко не україномовних Одеси й Харкова. Причина? Як пояснила кореспондентові порталу «Медіапорт» директор харківського кінотеатру «Парк» Тетяна Петренко, «это будут большие убытки, а мы не можем себе этого позволить».
От вам і «неприбутковість» україномовного дубляжу.
****
Справжнє бажання деяких українських кінодистриб’ютерів (зокрема одного з них, вельми часто згадуваного у статті Аксіньї Куріної) сформульовано у скромному абзацику про «юридичну сторону питання»:
...американский фильм может быть дублирован на русский и субтитрирован на украинский.
Тобто ідеться про можливість і далі служити, фактично, філіями російського кінопрокату, возячи з Росії дубльовані фільмокопії і – ох, так вже й бути! – заради галочки накладаючи на них сяк-так склепані (бо хто ж їх читає?) українські субтитри. Так дешевше, а отже, можна більше заробити або принаймні не збанкрутувати, – надто якщо свого часу взялися за трохи завелику для себе вагу в бізнесі.
Українська економіка, наче наркоман, все ще сидить на «голках» російської дешевизни, які гальмують вдосконалення виробництва і покращення послуг; найвідоміший приклад – ціни на газ, що тримають на повідку наших політиків. Сиділа на російській голці дешевих фільмокопій і наша галузь кінопрокату. Тепер її з цієї голки зсаджують. Природно, що настає нелегкий період ломки. Залишається дочекатись повного видужання, в жодному разі не даючи пацієнтові колотися знову, – навіть попри його істерики.
Ростислав Паранько, викладач класичних мов Українського католицького університету, перекладач
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Ростислав Паранько, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
7
ЧАК
6110 дн. тому
Дії держави щодо українізації кінопрокату потрібні і виправдані, хоча шкода, що запізнілі
ХТО НЕ ХОЧЕ ДУБЛЮВАТИ КІНО ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ - НЕ ПОВИНЕН ПРАЦЮВАТИ В ЦІЙ ДЕРЖАВІ, ТАК БУДЕ СПРАВЕДЛИВО !
pigonthewing
6138 дн. тому
2Александр
здається, наносяться на готову копію за допомогою лазера
ре
6138 дн. тому
мне всё равно сколько кто заработает, просто государство вместо того чтобы лоббировать интересы одной из бизнес-сторон могло бы озаботиться проблемами граждан.
сейчас чётко виден финансовый интерес сети кинопалац, у которой прямые контракты с иностранцами и своя студия озвучки. тогда как у мультиплекса - договора с москвичами и никакой готовности к дубляжу. но опять же, ни кинопалац, ни мультиплекс со мной своими прибылями не делятся, так что мне плевать на их барыши
а проценты количества украиноязычных фильмов не надо законодательно обозначать. надо сделать, чтобы украинских копии были также доступны как и русские, а кинотеатры в зависимости от спроса уже ориентировались. думаю, даже в Севастополе будет спрос на украинское кино - там много живёт украиноговорящих военных уже, с 1997 года
6139 дн. тому
Попередньому дописувачеві:
нормальний компромісний пропонував т. зв. "указ Кириленка" на початку 2006 року. Там йшлося про поступове (від 30%) збільшення кількості україномовних фільмокопій. Але тоді здійнявся сморід якраз із приводу того, що це "призведе до збитків". Далі - оскарження "товариством сліпих" (а насправді - власником дніпропетровської мережі кінотеатрів) у найсправедливіших і найнепідкупніших українських судах і відсутність реакції (неявка на слухання, неподання касаційної скарги) з боку на той час вже януковицько-табачницького Кабміну.
Тому насправді питання таки в цифрах: скільки швидкого бабла заробляють на ввезенні і прокаті російських фільмокопій всякі там "мультіплєкси". Тому зроблено все правильно: перекрити кисень росієзалежним халявщикам, щоб на ринку залишилися компанії, які самі здатні забезпечити дублювання. А тоді вони вже будуть це робити всіма мовами, якими потрібно.
6139 дн. тому
тут вопрос не в цифрах, а в правах национальных меньшниств. какие бы там цифры не были, это же ограничение прав человека на его родной язык. фильмы на украинском должны быть, и государство могло бы создавать условия, но запретить - это туполобое лоббирование интересов сети кинопалац и никаких национальных интересов тут нет
habitudo
6139 дн. тому
і справді маніпуляція. от жиш хитруни! молодець що додивився
Александр
6139 дн. тому
А как физически производится наложение украинских субтитров на готовую российскую фильмокопию? Мне просто любопытно, потому что я как-то слабо могу себе это представить. (Не поймите меня неправильно: я целиком и полностью за украинский дубляж.)
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
.jpg){kind=link}