Висвітлення зустрічі Дональда Трампа з Володимиром Путіним на Алясці українськими телеканалами очевидним чином відрізнялося від виборчих марафонів тим, що результат був передбачуваним. І це  не потребувало підрахунку бюлетенів чи екзит-полів.

Путін уже стільки разів розчаровував Дональда Трампа, люб’язно відкидавши всі його ініціативи, що ситуація почала виглядати відверто незручно: громадська думка в США на користь України, рейтинг президента США повзе вниз. Трамп, який, неоковирно підігруючи Путіну, відкладав неприємні рішення, нарешті оголосив: 8 серпня він запровадить ті самі «пекельні санкції».

Оголосив — але так, ніби відразу пошкодував. Телекамери зафіксували, як президент США з сумом у голосі пояснював: санкції, мовляв, усе одно не матимуть належного ефекту, бо Росія навчилася їх обходити. І в цю мить Путін, наче вправний рибалка, кинув йому рятівний гачок — запропонував зустрітися. Трамп майже негайно погодився. Про санкції на 8 серпня всі забули.

Тут, за класикою дипломатії, мала б бути довга підготовка, обережні заяви, кулуарні торги. Але все відбулося навпаки: зустріч анонсували миттєво, без очікувань і без жодних гарантій результату. Всім було очевидно, що ніякої мирної угоди, про яку мріє Трамп, досягнуто не буде. 

Судячи з усього, чи варто витрачати купу ресурсів на висвітлення цієї імітації діяльності — питання для наших медіа не стояло. Мотивацію можна зрозуміти, адже відбувалася подія, яка гіпотетично могла вплинути на розв'язання чи не найгострішої проблеми сучасного світу — російсько-української війни.

Тож українські телеканали вирішили проводити нічні спецефіри на цю тему. Я перемикав три канали — Суспільне, «1+1» (який вів спецефір у рамках марафону «Єдині новини») та «Прямий». Якби мене попросили назвати візуальний образ цих всіх марафонів, то я би назвав ведучу «плюсів» Наталію Мосейчук, яка постійно втикала у мобільник.

Ясно, що вона не з подружкою там спілкувалася, а вишукувала якісь новини. Ну хоч якісь. Складно знаходити новини, коли мало що відбувається. Себто учасники зустрічі пішли до кімнати переговорів і на екрані світився пресовий зал, який був спочатку заповнений журналістами, потім спорожнів, а коли переговори закінчилися, журналістів знову впустили до зали в очікуванні пресконференції. Можливо, редактори каналу теж не могли знайти нічого цікавого для візуалізації, тому вона сама взялася до роботи.

Марічка Падалка, яка змінила колегу опівночі, намагалися активніше спілкувалася під час прямих увімкнень.

Я би наважився сказати, що спецефіри виглядали майже як близнюки. Звісно, там були різні студії — на «Плюсах» узагалі троє гостей сиділи в одній студії, на Суспільному по одній людині, на «Прямому» ведучі ще вмикалися з дому.  Але їх усіх об’єднало одне: фактично це було величезне токшоу, на якому проговорювали все те, що вже було сто разів сказано раніше в окремих програмах — про ситуацію на міжнародній арені, про варварство Росії, про вплив Китаю, про гарантії безпеки для України, про стан економіки Росії, про причини дзвінка Трампа Олександру Лукашенку тощо.

Коли траплялися конфліктні моменти, то це зразу пожвавлювало програму, бо були, хоч і дрібні за критеріями геополітики, але свіжі події. Всі канали обговорили питання, яке вигукували журналісти під час зустрічі Трампом Путіна біля літака — про вбивство мирного населення. Путін при цьому вдавав, що не чує, хоча Трамп йому щось пояснював. Правда, спілкувалися вони без перекладача.

Виникла навіть заочна полеміка між каналами. Ректор Київської школи економіки Тимофій Милованов у студії «1+1» порівнював це з футбольним матчем, коли фани команди господаря поля викрикують щось на адресу команди гостя і таким чином здійснюють на неї тиск. Таким чином нібито тиснули на Путіна. Не зовсім ясно було, хто саме, виглядало, ніби Трамп  і організував такий тиск.

На інших каналах говорили про те, що Путін лише вдає, що не чує, бо йому невигідно відповідати. Про якийсь спеціальний тиск не було жодного слова.

Шукали якісь інші теми, які не проговорювали раніше. На «Прямому» політолог Ігор Рейтерович у розмові з ведучим Павлом Рольником говорив  про мову тіла. Він доводив, що Путін почувається не у своїй тарілці. Його аргументи виглядали переконливими, але результати зустрічі були на користь чоловіка в чужій тарілці. Про це йшлося і в ефірі «1+1». На Першому багато уваги приділили коментаторам-білорусам, скориставшись як інфоприводом розмовою Трампа з Лукашенком. Хтось із гостей висловив думку, що Трамп зробив цей дзвінок буквально за кілька годин до зустрічі на Алясці для послаблення позиції Путіна.

Привносили свіжий струмінь у балачки в студіях прямі ввімкнення журналістів Суспільного й «1+1» із місця подій на Алясці. Олена Куренкова й Ольга Кошеленко, відповідно, показували протести проти візиту Путіна до США. Вони брали інтерв’ю в учасників протестів, які підтримували Україну.

Це дуже контрастувало з тією привітністю, яку демонстрував президент США, зустрічаючи політика, на арешт якого є ордер Міжнародного кримінального суду. Глядачі на власні очі могли переконатися, що в США далеко не всі так радіють візиту вбивці, як їхній президент. Навіть учасники мітингу на підтримку Трампа,  про який теж розповіли «1+1» та Суспільне,  вимагали мир через силу. Вони в більшості своїй не були прихильні до Путіна.

На Суспільному з увімкненнями було різноманітніше, бо вони вмикали ще Тетяну Козиреву з Вашингтона. Вона теж говорила з протестувальниками. Хоча зі столиці, як на мене, значно вагомішим прозвучало б, якби оцінки давали політики. Після завершення переговорів Тетяна Козирева розповіла про перші реакції на переговори від західної преси, і це було цікаво та вчасно. Крім того, на Першому в прямому ефірі давали учасника протестів, етнічного українця Миколу Тарана.

Як на мене, учасники марафонів не наголосили на одній вагомій справі, яка сталася буквально перед зустріччю. Планувалося, що спершу Путін і Трамп спілкуватимуться віч-на-віч. А в останній момент формат змінили й спілкувалися три на три.

Хтось проробив цю колосальну роботу. Бо спілкування Трампа з Путіним у Гельсинки під час першої каденції Трампа завершилося тим, що Трамп виявився цілковито в психологічному полоні російського диктатора. Він тоді навіть сказав, що довіряє Путіну більше, ніж власним спецслужбам. Виходець із КДБ був навчений прийомів психологічного впливу. А тим більше, що на президента США, який демонструє дива самозакоханості, впливати досить просто. Цей підхід вивчив не лише Путін, але і європейські лідери й успішно ним користуються.

Корисним було б почути думки експертів з цього приводу.

В оцінці результатів цієї зустрічі всі були єдині — вона завершилася безрезультатно. Наголошували на різниці, яка прозвучала під час брифінгу. Росіянин сказав, що досягнуто угоди. Американець сказав, що угоди нема.

В кінцевому підсумку вигоду з усіх цих подій мав лише Путін. Він не зупинив війну, зупиняти її не збирається. Але зумів змусити президента США виводити себе з міжнародної ізоляції.

Всі переглянуті мною телеканали, власне, донесли це враження до своєї аудиторії.  Також треба відзначити швидкість розгортання доволі якісних прямих увімкнень із місця подій Суспільним та «1+1». Серед гостей студій «1+1» було більше американських експертів, що теж було корисно.